Ухвала

від 08.07.2015 по справі 203/6347/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4651/15 Справа № 203/6347/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

08 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та позовом Приватного акціонерного товариства «Юнівес» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»,третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування витрат в порядку регресу, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом та після уточнення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду завдану в наслідок ДТП в розмірі 178 569, 88 грн. та моральну шкоду в сумів 10 000 грн. /т.1 а.с. 1-5, 224-227/.

У листопаді 2014 року до суду звернулося ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та просило стягнути з ОСОБА_2 на їх користь франшизу в сумі 1 000 грн., стягнути з «ПрАТ Страхова компанія «Україна» на їх користь в порядку регресу кошти в сумі 32 731 грн. 52 коп. /т. 1 а.с. 110-111/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок ДТП у розмірі 178 569, 88 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в рахунок повернення франшизи - 1000 грн.

Стягнуто з «ПрАТ Страхова компанія «Україна» на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в рахунок повернення страхового відшкодування в порядку регресу 32 731, 52 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат /т.1 а.с. 258-262, т.2 а.с. 16/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким ОСОБА_3 в задоволенні позовних до нього - відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.2 а.с. 1-8/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди забов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно положень ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачем моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я, потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 12.08.2014 року на перехресті пр. ОСОБА_4 та вул. Половецької у м. Дніпропетровську була скоєна ДТП між автомобілем НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_2, який є його власником, та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, власником якого вона є, після чого автомобіль останньої по інерції зіткнувся з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5

Відповідно до постанови АНД районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2014 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 /т.1 а.с. 9-10/.

На момент ДТП між ПрАТ СК «Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким визначено розмір ліміту за шкоду майна - 50 000 грн. та розмір франшизи - 1000 грн. /т.1 а.с. 158/.

Також 24.09.2013 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Юнівес» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу щодо страхування автомобіля «Ніссан Кашкай» /т.1 а.с. 114-117/.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 15.08.2014 року ОСОБА_2 був запрошений та присутній на попередньому огляді пошкодженого автомобіля /т.1 а.с. 141-143, 156/.

22.08.2014 року судовим експертом ОСОБА_6 на підставі заяви ОСОБА_3 визначена вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_4 при ДТП в сумі 226 809, 88 грн. /т.1 а.с. 15-33/.

Також ОСОБА_3 понесла витрати пов'язані з евакуацією пошкодженого транспортного засобу в сумі 400 грн., часткового розбирання пошкодженого транспортного засобу для проведення експертного дослідження і визначення розміру шкоди - 160 грн., витрати на незалежне експертне дослідження транспортного засобу - 400 грн., стоянка пошкодженого транспортного засобу - 800 грн., разом 1760 грн. /т.1 а.с. 33, 34, 36, 62, 147/.

13.08.2014 року ОСОБА_3 звернулася з повідомленням до ПрАТ «СК «Юнівес» про настання події, що має ознаки страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування від 28.08.2014 року, на підставі яких 02.09.2014 року ПрАТ «СК «Юнівес» було складено страховий акт № А-1745/зп, яким визначено ступінь пошкодження транспортного засобу, отриманні в результаті події, як тотальне знищення та розраховано загальний розмір страхового відшкодування /т.1 а.с. 13/.

05.09.2014 року ПрАТ «СК «Юнівес» здійснив виплату страхового відшукування ОСОБА_3 у розмірі 33 731, 52 грн. /т.1 а.с. 151-162/.

28.08.2014 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «СК «Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування та повідомлення про ДТП /т.1 а.с. 250-251/.

29.09.2014 року ПрАТ «СК «Юнівес» було направлено претензію до ПрАТ «СК «Україна» з регресною вимогою сплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та претензія до ОСОБА_2 з регресною вимогою сплатити суму франшизи за зазначеним полісом в сумі 1000 грн. /т.1 а.с. 160, 161/.

Позивачем, за власні кошти, протягом вересня 2014 року було здійснено відновлюваний пошкодженого автомобіля на суму 216 212 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 03.10.2014 року /т.1. а.с. 228-230/.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Юнівес» підлягають задоволенню.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази матеріального збитку у розмірі 226 809, 88 грн. та інших витрат в сумі 1760 грн., які позивач зазнала в результаті пошкодження транспортного засобу, то з ними погодитися не можна, так як відповідно до висновків експертного авто товарознавчого дослідження по виявленню вартості матеріальної шкоди № 125/08 від 22.08.2014 року, вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_2 складає 226 809 грн. 88 коп. /т.1 а.с. 15-32/.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у грудні 2014 року уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 178 569, 88 грн., з розрахунку 226809, 88 грн. - 50000 грн. = 176 809, 88 грн.

З урахуванням витрат на послуги евакуації автомобіля 400 грн. /т.1 а.с. 33, 34, 147/, розборка транспортного засобу - 160 грн. /т.1 а.с. 36/, зберігання автомобіля - 800 грн. /т.1 а.с. 62/, сума матеріальної шкоди склала 178 569, 88 грн.

Позивачем, за власні кошти, протягом вересня 2014 року було здійснено відновлюваний пошкодженого автомобіля на суму 216 212 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 03.10.2014 року /т.1. а.с. 228-230/.

Тому ОСОБА_2, як винуватець ДТП повинен відшкодувати потерпілій стороні понесені нею витрати.

Щодо незгоди відповідача з висновками експерта та посилання на відсутність обґрунтування розрахунків при визначенні експертом ринкової вартості пошкодженого автомобіля, що судом не врахована зношеність пошкодженого майна, то їх не можна прийняти до уваги через те, що ці висновки експерта сторонами не оспорювались, і у суду не має підстав не довіряти цим висновкам.

Відносно посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що при постанові рішення судом не було остаточно встановлено чи відбулося в наслідок ДТП у даному випадку фізичне знищення (повна загибель) транспортного засобу, то з ними також погодитися не можна.

Відповідно до п. 15 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування школи, завданої джерелом підвищеної небезпеки» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту менша ніж вартість автомобіля, а тому автомобіль не можна вважати фізично знищеним.

Відповідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_7