Постанова

від 20.11.2008 по справі 2а-174/2008

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

К О П І Я

К О П І Я

Рядок  статистичного 

звіту № 19

Справа № 2а-174/2008р.

П О С Т А Н О В А

Іменем             України

20.11.2008 р.                                                                                              

смт.Доманівка

      Доманівський районний

суд Миколаївської області в складі:

Головуючого судді : 

Чернюка  М.С.

при секретарі         :   Маташнюк 

О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доманівка  адміністративний  позов  ОСОБА_1 до  Головного 

управління  Пенсійного  Фонду 

України  в   Миколаївської  області про поновлення пропущеного строку для

звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної  допомоги «Дітям

війни»,

в с т а н о в и в

:

        Позивач 

звернувся  до  суду 

з  адміністративним  позовом 

до  відповідача  про поновлення пропущеного строку для

звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної  допомоги «Дітям

війни»,  мотивуючи  свій 

позов  тим, що  він, ОСОБА_1, 

ІНФОРМАЦІЯ_1 року  народження

відповідно до  статті 1 Закону України №

2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист війни» є дитиною

війни,  і 

згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року  йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна

допомога у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком.   Але  у

2006-2007 роках  позивачу  така допомога не виплачувалась,  так 

як  Верховна Рада України своїм

Законом України № 3235 - IV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на

2006 рік» стаття 77 та стаття 110 та Законом 

України № 489 -V від 19.12.2006 року «Про Державний  бюджет України на 2007 рік» стаття 71 пункт

12 призупинила   дію ст.6 Закону України

№ 2195 -IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

       Позивач 

посилається  на  те,  що  Конституційний Суд України своїм рішенням №

6-рп.2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29.2007,  керуючись статтями 147,150,152 Конституції

України та статтями 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд

України», вирішив:

- пункт 1.Визнати таким,

що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким

зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 -IV від 18.11.2004 року «Про

соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про

Державний бюджет на 2007 рік» № 489 -V від 19.12.2006 року визнані

неконституційними.

        На 

думку  позивача   пункт 5 Рішення Конституційного суду України

у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при

розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій,

положень, статей зазначених Законів і визнані неконституційними.

        Позивач   наполягає 

на  стягненні  недоплаченої щомісячної державної

соціальної  допомоги  йому 

як  «дитині  війни», 

посилаючись  на  пункт 6 Рішення Конституційного Суду

України,   яке   є обов'язковим до виконання на території України,

остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону

України  «Про соціальний захист дітей

війни»  державні соціальні гарантії дітям

війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими

нормативно - правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті

22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

що передбачені конституцією та Законом України при прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законів не допускається зменшення змісту існуючих прав

і свобод.

          Зважаючи на вищевикладене,  позивач 

вказує  на  те, 

що  невиплата йому  соціальної допомоги, передбаченої статтею 6

Закону України  «Про соціальний захист

дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам

України.

         Враховуючи  вищевикладені 

обставини,  позивач  був 

змушений  звернутися  до 

суду  із  адміністративним  позовом 

до  відповідача  про поновлення пропущеного строку для

звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної  допомоги «Дітям

війни».

          Позовні  вимоги 

в  частині  поновлення 

пропущеного  строку  позивач 

аргументує  тим,  що  про

належні йому,  як дитині війни

виплати  йому   повідомлено не було, тому про факт

порушення  його  прав йому 

стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресу у зв'язку з

ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року.

         До 

початку судового  засідання  від 

позивача  надійшла  письмова 

заява,  згідно  якої 

свій  позов  він 

підтримує  у  повному 

обсязі,  і  просить 

суд  розглянути  позов 

без  його  участі 

та  без  фіксування 

процесу  технічними  засобами.

         Представник  відповідача   в  судове  засідання  не 

з'явився,  але  надіслав до суду заперечення  на  позов, 

мотивоване  тим,  що  

відповідно  до  ст.6 ЗУ «Про 

соціальний  захист  дітей 

війни» №  2195  від 

18.11.2004р.  дітям  війни 

пенсії  або  щомісячне 

довічне  грошове  утримання 

чи  державна  соціальна 

допомога,  що  виплачується 

замість  пенсії,  підвищується 

на  30 %  мінімальної 

пенсії  за  віком, 

але  згідно  цього 

ж  закону  передбачено 

лише  процентне  значення 

підвищення  до  пенсії 

особам  яким  встановлено 

статус «дитина війни» (30 % мінімальної 

пенсії  за  віком), 

і  відповідно  розмір 

мінімальної  пенсії  за 

віком,  з  якої 

потрібно  обчислювати  підвищення 

Законом  України   «Про 

соціальний  захист  дітей 

війни» №  2195  від 

18.11.2004р.  не  передбачено.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,  що позов 

підлягає  частковому  задоволенню   із наступних 

підстав :

          Відповідно до статей 90,100 Кодексу

адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду

за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про  порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивач 

вказує  на  те,  що

його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних

положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того  про належні йому,  як дитині війни виплати  йому  

повідомлено не було, тому про факт порушення  його 

прав йому  стало відомо лише після

висвітлення зазначених подій у пресу у зв'язку з ухваленням відповідного

рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року.

         Відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» розмір

соціальної допомоги становить 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за

віком.

         Згідно із Законом України «Про

Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, становить:

- з 1 січня - 380,00 грн.

- з 1 квітня - 406,00 грн.

- з 1 жовтня - 411,00 грн.

       В 

судовому  засіданні  встановлено, що права позивача були порушені нарахуванням пенсії в обсязі, меншому

за передбачений діючим законодавством, а також недоплатою пенсії.

        Відповідач  наголошував 

на  тому,  що обчислення доплати провести неможливо,  оскільки розмір мінімальної пенсії

за віком законодавчо не визначений.  

       Але   вищевказана 

позиція  відповідача  суперечить 

ч.1 статті 28 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  згідно 

якого  розмір

мінімальної пенсії за віком є встановлений, 

а  тому  посилання відповідача  на 

неможливість застосування цієї норми 

не  знаходять  свого 

підтвердження  в  судовому 

засіданні, оскільки позивач отримує пенсію

саме в порядку  згаданого закону, через

що ця норма поширюється при обчисленні належної йому пенсії.

       Відповідно

до частини 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішень та

застосування практики Європейського Суду з прав людини'1,

суди України, при розгляді

справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і

основоположних свобод та

Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -

як джерело права.

       Згідно зі ст, І Протоколу № 1 до

вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право

мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і

загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються

у сенсі поняття „власності"., яке міститься у ч* 1 ст. 1 Протоколу

№ 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від

формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права" і,

таким чином, як власність,

        Європейський Суд з прав людини при

розгляді справи „Кечко проти України" зауважив,

що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету, держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату

таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних

надбавок І дотримано всі вимоги, необхідні для цього,

органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах* доки відповідні

положення є чинними, У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги

позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів -

Закону України, відповідно йому 

встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України. „Про

державний бюджет" на відповідний рік, де положення

останнього Закону* на думку Уряду України, превалювали

як Іех зресіаііз. Європейський суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть

посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

        Таким чином,  відповідач 

заборгував  позивачу   виплату 

соціальної допомоги  в  період   

з  09 липня 2007 р. з  дня 

винесення  рішення  Конституційним  судом 

України.

       Керуючись

ст.ст. 9,11,158-163  КАС України,   суд,

-

П О С Т А Н О В И

В :

       Позов  задовольнити 

повністю.

         Зобов'язати   Управління Пенсійного Фонду України у  Доманівському 

районі Миколаївської  області 

здійснити  нарахування  та 

виплату  з  09.07.2007р. ОСОБА_1  підвищення  до 

пенсії  дитини  війни.

         Постанова  може 

бути  оскаржена  в 

апеляційному  порядку  в 

апеляційний  суд  Одеської 

області  через  Доманівський 

районний  суд   Миколаївської  області 

з  дня  її 

проголошення  шляхом  подачі 

заяви  про  апеляційне 

оскарження  протягом  10 днів 

і  апеляційної  скарги 

протягом  20 днів  після 

подання  заяви  про 

апеляційне  оскарження.

    Суддя

:- підпис                                                                                                   

Чернюк  М.С.

    Вірно : - суддя

    Секретар : -