Постанова

від 03.11.2008 по справі 2а-174/2008

КРАСНОЛУЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                          2а-174                                                                                                                                        2008 рік

                                                                 ПОСТАНОВА

                                                            ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

03 листопада 2008  року                         Краснолуцький міський

суд Луганської області в складі 

головуючого судді    КОВАЛЬЧУК

Г.Л.

                               при секретарі          СЕЛІВАНОВОЇ С.М.

розглянувши у судовому засіданні в м. Красний Луч справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу у справах дітей Краснолуцького

міськвиконкому про поновлення на роботі у зв»язку з незаконним звільненням та

стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд

                                                                  ВСТАНОВИВ:

            ОСОБА_1

звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу у справах дітей

Краснолуцького міськвиконкому про поновлення на роботі у зв»язку з незаконним

звільненням та стягнення матеріальної та моральної шкоди, в обгрунтування якого

вказав, що працював у відділі по справам дітей Краснолуцького виконкому з

17.09.1999 року на посаді головного спеціаліста. 11.04.2008 року він був

звільнений з посади за власним бажанням на підставі рішення апеляційного суду Луганської

області. Копію наказу про звільнення він отримав по пошті 26.04.2008 року.

Вважає звільнення протиправним, оскільки воно було проведено без його заяви і

власного бажання. Рішення суду не може бути підставою для звільнення за ст. 38

КзпП України, крім того, у цьому рішенні не зазначено, що його потрібно

звільняти. Рішення апеляційного суду прийнято відносно апеляційної скарги

служби по справам неповнолітніх і організації з такою назвою на цей час не має.

Його звільнення проведено з порушенням вимог ст. 38 КзпП України за ініціативою

адміністрації, тобто сфальсифікована дійсна причина звільнення у наказі та

трудовій книжці. При звільненні йому не був наданий повний розрахунок

відповідно до вимог ст. 116 та 117 КзпП України, порушені вимоги правил оформлення

трудових книжок, йому відмовлено у праві використання чергових відпусток за

попередній і поточний роки. До цього він вже був незаконно звільнений

адміністрацією ВСД у вересні 2006 року і поновлений на роботі рішенням

Краснолуцького суду від 05.04.2007 року і чергове своє звільнення розцінює як

упереджене до нього відношення.

            У

судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та пояснив, що він працював

головним спеціалістом у відділі по справам дітей з 1999 року по 18.09.2006 року

і був звільнений за ст. 38 КзпП України за власним бажанням, коли перебував на

лікуванні. Зі звільненням він був не згодний, тому звернувся до суду за

поновленням на роботі. Рішенням Краснолуцького суду від 05.04.2007 року він був

поновлений на роботі. Службою по справам неповнолітніх була подана апеляційна

скарга на це рішення до Луганського апеляційного суду, який своїм рішенням від

07.04.2008 року скасував рішення Краснолуцького суду від 05.04.2007 року та

відмовив у задоволенні його позову. У рішення Апеляційного суду не було вказано

про його звільнення, але відповідач наказом від 11.04.2008 року звільнив його з

посади головного спеціаліста за ст. 38 КзпП України за власним бажанням у

зв»язку з рішенням апеляційного суду. Вважає це звільнення незаконним, оскільки

його бажання на звільнення не було. Статтею 38 КзпП України не передбачена така

підстава для звільнення як рішення суду. З ним не був проведений розрахунок,

трудова книжка не оформлена належним чином, а саме запис зроблений не на

державній мові з помилками, не відповідає тексту наказу та не скріплений

печаткою підприємства. Вважає, що це було зроблено навмисно з метою

перешкоджання йому влаштуватися на іншу роботу. Ухвалою Верховного Суду України

від  01.10.2008 року рішення апеляційного

суду Луганської області від 07.04.2008 року скасовано та залишено в силі

рішення Краснолуцького міського суду від 05.04.2007 року. Наказом від

24.10.2008 року на підставі ухвали Верховного Суду України він поновлений на

роботі на посаді головного спеціаліста Відділу у справах дітей виконкому, з

яким був ознайомлений 29.10.2008 року і приступив до роботи 30.10.2008 року.

Згідно цього наказу дана вказівка бухгалтеру виплатити йому середню заробітну

плату за час вимушеного прогулу. Він не згодний з вказаною у наказі підставою

поновлення на роботі - згідно ухвали Верховного Суду України, оскільки він по

суті не просив Верховний Суд розглядати його справу по суті і в цій ухвалі

немає вказівки про його поновлення на роботі. Вважає, що він повинен бути

поновлений на роботі у зв»язку з незаконним звільненням 11.04.2008 року, тому

просить суд поновити його на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу по

справам дітей Краснолуцького міськвиконкому з 11.04.2008 року у зв»язку з

незаконним звільненням, стягнути на його користь середній заробіток за час

вимушеного прогулу з 11.04.2008 року по день винесення рішення суду, стягнути з

відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн., оскільки

внаслідок дій відповідача у нього погіршився стан здоров»я та психічний стан,

але він не міг звернутися до лікарні через відсутність коштів, була нанесена

шкода його діловій репутації та зіпсована його трудова книжка. Відшкодування

шкоди Відділу по справам дітей просить покласти на начальника ВСД як на винну

особу у незаконному його звільненні. З приводу порушення трудового

законодавства просить винести суд окрему ухвалу, яку направити до прокуратури

м. Красний Луч.

            Представник

Відділу по справам дітей Краснолуцького міськвиконкому Дуванова Л.Л. позовні

вимоги не визнала та пояснила, що звільнення позивача 11.04.2008 року за      ст. 38 КзпП України було проведено на

підставі рішення апеляційного суду Луганської області від 07.04.2008 року,

згідно якого рішення Краснолуцького суду від 05.04.2007 року про поновленняОСОБА_1

на роботі було скасовано і йому у задоволенні позову було відмовлено. Це

рішення набрало чинності негайно, в його тексті було вказано, що заяву позивача

про відпустку з наступним звільненням необхідно розгляди як власне бажання на

звільнення. Наказом від 03.04.2008 року були внесені зміни в наказ № 54 від

11.04.2008 року і виключені слова про звільненняОСОБА_1 за власним бажанням

відповідно до ст. 38 КзпП України. На підставі ухвали Верховного Суду України

від 01.10.2008 рокуОСОБА_1 Наказом від 24.10.2008 року поновлений на роботі у

добровільному порядку з 11.04.2008 року та йому нараховано середній заробіток

за час вимушеного прогулу, тому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

відмовити у повному обсязі.

             Представник Відділу по справам дітей

Краснолуцького міськвиконкому Хижняк М.В. позовні вимогиОСОБА_1 не визнав та

просить у їх задоволенні відмовити.

            Третя

особа - начальник відділу по справа дітей Краснолуцького міськвиконкому Кобзіна

Н.А. позовні вимоги не визнала та пояснила, що звільнення позивача у 2006 році

сталося, коли вона ще не працювала начальником ВСД. У 2007 році він був

поновлений на роботі на підставі рішення Краснолуцького суду. Апеляційний суд

Луганської області своїм рішенням від 07.04.2008 року скасував рішення

Краснолуцького суду та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Виконуючи

рішення апеляційного суду, яке підлягало негайному виконанню, наказом від

11.04.2008 рокуОСОБА_1 був звільнений з посади головного спеціаліста ВСД за

власним бажанням відповідно до ст. 38 КзпП України. Наказом від 03.10.2008 року

у наказ від 11.04.2008 року були внесені зміни та виключені слова  «за власним бажанням відповідно до ст. 38

КзпП України». На цей час вони отримали ухвалу Верховного Суду України від

01.10.2008 року про скасування рішення апеляційного суду та залишення без змін

рішення Краснолуцького суду, яке вони виконали добровільно і наказом від

24.10.2008 року поновилиОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу у

справах дітей Краснолуцького міськвиконкому з 11.04.2008 року та дана вказівка

бухгалтеру виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з

11.04.2008 року. Згідно п..4 цього наказу - накази від 11.04.2008 року та

03.10.2008 року слід вважати такими, що втратили чинність.ОСОБА_1 приступив до

роботи 30.10.2008 року, йому нарахована заробітна плата за період з 12.04.2008

року по 29.10.2008 року у сумі 9055,59 грн., яку він найближчим часом отримає.

Таким чином позовні вимоги про поновлення на роботі позивача та стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу вони виконали добровільно, а в

частині стягнення моральної шкоди позов не визнають, оскільки при звільнення

ОСОБА_1 11.04.2008 року тільки виконували рішення апеляційного суду Луганської

області.

            Суд,

вислухавши позивача, представників відповідача, третю особу на стороні

відповідача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить позовні

вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного:

            Судом

встановлено, що ОСОБА_1 працював у Службі по справам дітей Краснолуцького

міськвиконкому з 17.09.1999 року на посаді головного спеціаліста.

            Наказом

№ 94 від 11.09.2006 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням згідно ст.

38 КзпП України.

            Рішенням

Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.04.2007 рокуОСОБА_1 був

поновлений на посаді головного спеціаліста ССН Краснолуцького міськвиконкому з

18.09.2008 року та на його користь стягнутий середній заробіток за час

вимушеного прогулу у сумі 4600 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

            На

підставі рішення 10-ої сесії Краснолуцької міської Ради від 23.05.2007 року

назва «служба у справах неповнолітніх Краснолуцького міськвиконкому» змінена на

назву «відділ у справах дітей Краснолуцького міськвиконкому», згідно чого

внесені зміни до статутних документів ССН.

            Рішенням

апеляційного суду Луганської області від 07.04.2008 року рішення Краснолуцького

суду від 05.04.2007 року скасовано. У задоволенні позовних вимогОСОБА_1

відмовлено за необгрунтованістю.

            Наказом

Відділу по справам дітей Краснолуцького міськвиконкому № 54 від 11.04.2008

рокуОСОБА_1 звільнений з посади головного спеціаліста відділу за власним

бажанням відповідно до ст. 38 КзпП України на підставі рішення апеляційного

суду Луганської області від 07.04.2008 року та заявиОСОБА_1 від 25.07.2006

року.

            Наказом  Відділу по справам дітей Краснолуцького

міськвиконкому № 129 від 03.10.2008 року внесені зміни до наказу № 54 від

11.04.2008 року, у абзаці першому після слів «...отдела по делам детей

Краснолучского горисполкома» слова «... по собственному желанию в соответствии

со статьей 38 КзоТ Украины с 11 апреля 2008 года» виключені. Добавлений абзац

перший реченням « Считать увольнение ОСОБА_1 проведенным в соответствии со ст.

38 КзоТ Украины». У підставах звільнення пункт 2, а саме посилання на

заявуОСОБА_1 від 25.07.2006 року, як на підставу звільнення - виключений.

            Ухвалою

Верховного Суду України від 01.10.2008 року рішення апеляційного суду

Луганської області від 07.04.2008 року скасовано та залишено у силі рішення

Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.04.2007 року.

            Ухвала

Верховного Суду України є остаточною та оскарженню не підлягає.

            Наказом

Відділу у справах дітей Краснолуцького міськвиконкому № 135 від 24.10.2008 року

у зв»язку з надходження ухвали Верховного Суду України від 01.10.2008

рокуОСОБА_1 поновлений на посаді спеціаліста відділу у справах дітей

Краснолуцького міськвиконкому з виплатою середньої заробітної плати за час

вимушеного прогулу.

            У п. 4

цього наказу вказано, що вважати таким, що втратив чинність наказ відділу у

справах дітей від 11.04.2008 року № 54 «Об увольнении» (із змінами від

03.10.2008 року   № 129).

            Наказом

Відділу у справах дітей Краснолуцького міськвиконкому № 139 від 03.11.2008 року

до наказу № 135 від 24.10.2008 року внесені зміни, а саме п. 1 про поновлення

на роботіОСОБА_1 доповнений словами з 11.04.2008 року, п. 2 про виплату

середнього заробітку доповнений словами з 11.04.2008 року.

            Згідно

довідки  Відділу у справах дітей

Краснолуцького міськвиконкому № 1915 від 03.11.2008 року заробітна плата

головного спеціаліста відділуОСОБА_1 за період з 12.04.2008 року по 29.10.2008 року складає

9055,59 грн.

            Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України

завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин

від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства.

            Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд

розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою

відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може

вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного

захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони

просять.

            Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС

України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу

прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної

служби.

            Як вбачається з матеріалів справи

оскаржуваний наказ Відділу у правах дітей Краснолуцького виконкому № 54 від

11.04.2008 року (зі змінами від 03.10.2008 року) про звільнення позивача

винесений відповідачем на виконання рішення апеляційного суду Луганської

області від 07.04.2008 року про відмовуОСОБА_1 у поновленні на роботі на посаді

голловного спеціаліста та стягненні середнього заробітку за час вимушеного

прогулу та моральної шкоди.

            Суд доходе висновку, що фактично це

було не звільнення позивача відповідно до ст. 38 КзпП України, а вирішення

питання про скасування наказу про поновлення його на роботі на підставі рішення

Краснолуцького суду від 05.04.2007 року, яке було оформлено з порушенням

діючого законодавства, оскільки дійсноОСОБА_1 11.04.2008 року не виступав ініціатором

свого звільнення і відповідну заяву не подавав, а статтею 38 КзпП України не

передбачено звільнення працівника на підставі рішення суду.

            Відповідно до ч.2 п. 18 постанови

Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами та

доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» якщо обставинам,

які стали підставою для звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна

юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і

привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

            З урахуванням наведеного, суд вважає

необхідним визнати, що наказ Відділу по справам дітей Краснолуцького

міськвиконкому № 54 від 11.04.2008 року про звільнення ОСОБА_1та наказ Відділу

по справам дітей Краснолуцького міськвиконкому № 129 від 03.10.2008 року про

внесення змін до наказу № 4 від 11.04.2008 року винесені з порушенням діючого

законодавства.

            Оскільки на час винесення цієї

постановиОСОБА_1 в добровільному порядку поновлений відповідачем на

попередньому місці роботи на посаді головного спеціаліста Відділу по справам

дітей Краснолуцького міськвиконкому та йому нарахована середня заробітна плата

за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2008 року по 29.10.2008 року у сумі

9055,59 грн., а накази № 54 від 11.04.2008 року та № 129 від 03.10.2008 року

визнані такими, що втратили чинність, то вбачається, що по справі за

адміністративним позовомОСОБА_1 про поновлення на роботі відсутній предмет

спору.

            Що стосується позовних вимог про

стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що діями відповідача не були порушені

права позивача, які привели до моральних страждань, оскільки Відділ по справам

дітей Краснолуцького міськвиконкому діяв на виконання рішення апеляційного суду

Луганської області від 07.04.2008 року про відмовуОСОБА_1 у поновленні на

роботі за необґрунтованістю, але видав накази від 11.04.2008 року та 03.10.2008

року з формулюванням, яке не відповідає чинному трудовому законодавству.

            В даному випадку відповідач повинен

був вирішити питання про скасування або про визнання втратившим силу наказу про

поновленняОСОБА_1 на роботі на підставі рішення Краснолуцького суду від

05.04.2007 року, але це ніяких наслідків для позивача не спричинило, оскільки

кінцевий результат був би таким самим внаслідок негайного набрання чинності

рішення апеляційного суду Луганської області від 07.04.2008 року, яке на той

час відповідач повинен був виконати.

            ПосиланняОСОБА_1 на ту обставину, що

у рішенні апеляційного суду Луганської області від 07.04.2008 року не вказано,

що він підлягає звільненню, тому він повинен був числитися  на роботі, але не отримувати заробітну плату,

суд не приймає до уваги, оскільки згідно цього рішення позивачу відмовлено у

задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, тобто при розгляді справи

апеляційний суд дійшов висновку про дотримання службою ССН процедури звільнення

позивача у вересні 2006 року.

            Порушення відповідачем встановленого

діючим законодавством порядку звільнення, а саме порушення при оформленні

трудової книжки, затримка розрахунку відповідно до ст. 235 КзпП України не є

підставою для визнання звільнення незаконним, оскільки вони не пов»язані з

підставами звільнення.

            Таким чином, суд доходе висновку, що

адміністративний позов ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі, стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, покладення

на третю особу обов»язку відшкодувати шкоду ВСД є необґрунтованим і вважає

необхідним відмовити у його задоволенні.

На

підставі викладеного, керуючись ст. 2,6,7,11,17,104,158-163,167 КАС України,

ст.232, 233, 235, 237-1, 238 КзпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду

України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами та доповненнями «Про

практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду

України № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами «Про судову практику в

справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  суд

ПОСТАНОВИВ:

             Адміністративний позов ОСОБА_1до Відділу у

справах дітей Краснолуцького міськвиконкому про поновлення на роботі у зв»язку

з незаконним звільненням та стягнення матеріальної та моральної шкоди

задовольнити частково.

            Визнати, що наказ Відділу по справам

дітей Краснолуцького міськвиконкому     

№ 54 від 11.04.2008 року про звільнення ОСОБА_1та наказ Відділу по

справам дітей Краснолуцького міськвиконкому № 129 від 03.10.2008 року про

внесення змін до наказу № 4 від 11.04.2008 року винесені з порушенням діючого

законодавства.

            В іншій частині позовних вимог

ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

            Постанова може бути оскаржена в

апеляційному  порядку до Донецького

обласного апеляційного адміністративного суду 

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі - заяви

про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги.

Суддя: