Рішення

від 15.07.2015 по справі 912/2193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 рокуСправа № 912/2193/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2193/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Натан", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс", Кіровоградська область, Ульяновський район, м. Ульяновка

про стягнення 1 775 153,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Міщенко П.В., довіреність № 2 від 22.09.2014 р.;

від позивача - Моторна В.С., довіреність № 4 від 14.07.2015 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 38 від 12.06.2015 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс" заборгованості в сумі 1 775 153,40 грн., з яких: 1 550 000,00 грн. основний борг, 217 000,00 грн. втрати від інфляції, 8 153,42 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Натан" та товариством з обмеженою відповідальністю „Євросервіс-Плюс" було укладено договір поворотної фінансової допомоги №2703/14, згідно яких позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 550 000,00 грн. Вказані кошти мали бути повернуті позичальником на вимогу позикодавця, із якою позивач звернувся до відповідача 26.03.2015 р.

Позивач в судовому засіданні 15.07.2015 р. позовні вимоги підтримав, подав на виконання вимог ухвали суду письмові пояснення по справі.

Відповідач участь в судовому засіданні 16.07.2015 р. не приймав, надіслав до суду телеграму за змістом якої просить відкласти розгляд справи, в зв"язку з відрядженням представника.

В судовому засіданні 16.07.2014 року представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на неможливість явки представника відповідача в судове засідання.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами та доповненнями господарським судам роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Суд враховує, що ухвалу про відкладення розгляду справи від 30.06.2015 р. у справі відповідачем було отримано 04.07.2014 року, тобто за 11 днів до судового засідання, що було достатньо для підготовки відзиву, однак відповідач своїм правом не скористався та не надав суду мотивованого відзиву на позовну заяву.

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Натан" (Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Євросервіс-Плюс" (Позичальник) було укладено договір № 2703/14 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 1 550 000,00 грн., а Позичальник зобов"язується повернути їх Позикодавцю у встановлений цим Договором строк і на визначених ним умовах (п.п.1.1 Договору) (а.с. 27-28).

Вказана у п. 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальникові для поповнення його оборотних коштів.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальникові у безготівковій формі, в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями з рахунку Позикодавця на рахунок Позичальника. Перерахування коштів Позикодавцем може здійснюватися кількома платежами. Платежі за цим Договором здійснюються протягом 10 робочих днів з дати укладання Договору. Належним доказом надання поворотної фінансової допомоги є оригінали платіжних доручень про її перерахування.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Позичальник зобов"язаний повернути поворотну фінансову допомогу у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями з власного рахунку на рахунок Позикодавця не пізніше 25 березня 2015 року. Сторони погоджуються, що Позичальник може здійснювати повернення коштів частинами.

Належним доказом повернення поворотної фінансової допомоги є виписка банку, що обслуговує Позикодавця, про зарахування коштів на належний Позикодавцеві рахунок (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 7.3 Договору даний договір набуває чинності з моменту надання позики в порядку п. 3.1 Договору і діє до моменту виконання кожною із сторін всіх своїх зобоов"язань по договору, але не пізніше 25.03.2015 р.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги від 27.03.2014 р. виконав належним чином, на виконання п. 1.1. договору перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу у розмірі 1 550 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2058 від 27.03.2014 р. на суму 750 000,00 грн., № 2065 від 02.04.2014 р. на суму 800 000,00 грн. (а.с. 29).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1 Договору, з повернення 1 550 000,00 грн. позики не виконав, поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 550 000,00 грн. позивачу не повернув, що підтверджується поясненням представника позивача, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором поворотної фінансової допомоги від 27.03.2014 р. на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 1 550 000,00 грн.

26.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 20 від 26.03.2015 р. про повернення коштів в сумі 1 550 000,00 грн. по договору № 2703/14 від 27.03.2014 р., яка залишена відповідачем без відповіді. В письмових поясненнях позивачем зазначено, що у позовній заяві від 12.06.2015 р. № 38 було допущено описку і невірно зазначено дату звернення із вимогою (у позовній заяві зазначена дата 28.03.2015). На підтвердження цього позивачем надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення форми № 119 дата подання 26.03.2015 р. (номер ідентифікатора 0302804326568), фіскального чеку від 26.03.2015 р. (номер ідентифікатора 0302804316568) та скріншот з сайту УДПСЗ "Укрпошта" про трекінг поштового відправлення на адресу відповідача. Крім того, позивачем зазначено, що звернення з вимогою до відповідача та пропозиція в 10-денний строк виконати зобов"язання не є продовженням строку виконання зообов"язання, чи встановленням нового строку.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання позики.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги від 27.03.2014 р. виконав належним чином, на виконання п. 1.1. договору перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу у розмірі 1 550 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2058 від 27.03.2014 р., № 2065 від 02.04.2014 р. (а.с. 29); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1 договору, з повернення 1 550 000,00 грн. позики не виконав, поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 550 000,00 грн. позивачу не повернув, що підтверджується поясненнями представника позивача, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором поворотної фінансової допомоги від 27.03.2014 р. на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 1 550 000,00 грн.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 550 000,00 грн. боргу за договором поворотної фінансової допомоги від 27.03.2014 р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 217 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 8 153,42 грн. за період з 26.03.2015 р. по 28.05.2015 р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 217 000,00 грн. інфляційних та 8 153,42 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс" (26400, Кіровоградська область, Ульяновський район, м. Ульяновка, вул. Промислова, б.38, оф. 1, ідентифікаційний код 35752888) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Натан" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 4) заборгованості в сумі 1 775 153,40 грн., з яких: 1 550 000,00 грн. основний борг, 217 000,00 грн. втрати від інфляції, 8 153,42 грн. 3% річних, а також 35 503,07 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя С. Б. Колодій