Ухвала

від 16.07.2015 по справі 826/1760/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/1760/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Сфера-Плюс» не порушувало вимог п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ «МКС-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх», які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року у задоволені позову відмовленно повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Сфера-Плюс» з питань фінансово-господарських відносин за період взаємовідносин з ТОВ «Ерліх», ТОВ «Експідішин-Сервіс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Грейнгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 08.10.2014 року №7445/26-51-22-03/32824011, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: - 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Ерліх», ТОВ «МСК-Трейдінг» у загальній сумі 89 505,00 грн., в тому числі: ІV кв. 2011 року у сумі 14 904,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 47 420,00 грн., ІІ кв. 2012 року у сумі 4 495,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2012 року у сумі 24 466,00 грн. (в т.ч. ІІІ кв. 2012 року - 19 971,00 грн.), ІІ-ІV кв. 2012 року (в т.ч. ІV кв. 2012 року - 2 715,00 грн.); - п. 198.3, п.198.6. ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 84 007,88 грн., тобто позивачем завищено значення рядка 24 у наступних періодах: - в результаті завищення податкового кредиту за листопад 2011 р. у сумі 59 854,83 грн., завищено показники рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з ПДВ у сумі 59 854,83 грн.; - в результаті завищення податкового кредиту за червень 2012 р. у сумі 24 153,05 грн., завищено показники рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з ПДВ у сумі 24 153,05 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві наступним.

У ході проведення перевірки ТОВ «Сфера-Плюс» відповідачем використано акт Рокитянської МДПІ від 27.12.2011 року №26/2200/37433217 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МСК-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 37433217) з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 05.05.2011 року по 30.11.2011 року, яким встановлено, що ТОВ «МСК-Трейдінг» за юридичною адресою відсутнє, відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податки» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявності у ТОВ «МСК-Трейдінг» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Згідно даних ГВ ПМ Білоцерківської ОДПІ у МРЕЕВ ДАІ, за підприємством ТОВ «МСК-Трейдінг» автомобілі не зареєстровані. Фактично, згідно податкової звітності, у ТОВ «МСК-Трейдінг» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Також, під час перевірки позивача використано акт Ірпінської ОДПІ Київській області ДПС від 11.10.2012 року №221/22-4/37910728 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ерліх» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Майстер Пак» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, яким встановлено, що загальна кількість працюючих становить особа, фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Надавши оцінку викладеному, перевіряючий дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ерліх» та ТОВ «МСК-Трейдінг», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ерліх» та ТОВ «МСК-Трейдінг» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Ерліх» та ТОВ «МСК-Трейдінг» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Ерліх» та ТОВ «МСК-Трейдінг» за період, що перевірявся, є виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві заперечення на вказаний акт, розглянувши які відповідачем листом від 21.10.2014 року №11229/10/26-51-22-03 повідомлено про залишено висновків акту перевірки без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі висновків акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року: - №0005262203, яким ТОВ «Сфера-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 89 505,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 650,00 грн.; - №0005272203, яким ТОВ «Сфера-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 84 008,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21 002,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових рішень, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 29.12.2014 року №3207/10/26-15-10-05-15, яким податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0005262203 та №0005272203 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Сфера-Плюс» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ

«МСК-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх», - які ґрунтувалися на договорі № 070601 від 07.06.2011 року та № 1806-01 від 18.06.2012 року відповідно.

Відповідно до умов договору №070601 від 07.06.2011 року, Покупець (позивач) купує, а Постачальник (ТОВ «МСК-Трейдінг») зобов'язується передати у власність покупця товар. Сторони погодили у договорі, що партія - це товар у кількості, асортименті за цінами та на суму, що вказані у окремій заявці і постачається постачальником покупцеві на умовах цього договору згідно накладних постачальника одноразово. Ціна товару зазначається у рахунку фактурі (п.2.1 договору). Продаж товару здійснюється за передньою заявкою покупця (п.3.1 договору). Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків. Відвантаження товару відбувається зі складу постачальника самовивезенням - транспортом постачальника або транспортної компанії (п.3.6 договору). Здача-приймання товару по якості та кількості здійснюється на складі постачальника (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, товар повинен бути упакований таким чином, щоб забезпечити збереження товару при транспортуванні та перевантаженнях. Товар повинен мати при собі супроводжуючу документацію на товар (етикетка, маркуванням чи інший спосіб у доступній наочній формі), яка повинна містити інформацію про товар.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу товарів, а саме: плівки пакувальної полімерної (перл.) 20/900; плівки пакувальної полімерної (перл.) 30/800; плівки пакувальної полімерної (перл.) 30/920; плівки пакувальної (мет.) SMM 30/840; плівки пакувальної полімерної (мет.) 15/650, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, за листопад 2011 року, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: - видаткових накладних: від 01.11.2011 року № РН-1 на суму 92 449,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 408,28 грн.); від 02.11.2011 року № РН-4 на суму 118 995,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19 832,50 грн.); від 03.11.2011 року № РН-7 на суму 147 684,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 614,05 грн.); - податкових накладних від 01.11.2011 року № 1 на суму 92 449,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 408,28 грн.); від 02.11.2011 року № 4 на суму 118 995,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19 832,50 грн.); від 03.11.2011 року № 7 на суму 147 684,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 614,05 грн.); - рахунків-фактур від 01.11.2011 року № СФ-1 на суму 92 449,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 408,28 грн.); від 02.11.2011 року № СФ-4 на суму 118 995,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19 832,50 грн.); від 03.11.2011 року № СФ-7 на суму 147 684,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 614,05 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 59 854,83 грн. включено позивачем до податкового кредиту за листопад 2011 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого позивача банку. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ «МСК-Трейдінг» не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

Проаналізувавши норми зазначеного договору можливо дійти висновку, що найменування та кількість товару, що придбавається позивачем у ТОВ «МСК-Трейдінг» за договором № 070601 від 07.06.2011 року, встановлюються позивачем в окремій заявці.

Натомість, позивачем не було надано жодної заявки, на підставі якої позивач замовив для придбання товари у ТОВ «МСК-Трейдінг», згідно договору № 070601 від 07.06.2011 року, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження замовлення у ТОВ «МСК-Трейдінг» асортименту товару та його кількості, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарської операції з поставки ТОВ «МСК-Трейдінг» та відповідно придбання позивачем товару, згідно договору № 070601 від 07.06.2011 року, не підтверджено.

Позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних та додаткових документів на відповідний товар, наявність яких передбачена п.3.1, п. 3.2, п. 3.6, п. 5.1, п. 5.2 даного договору.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем відповідно не підтверджено належними доказами отримання вказаного товару.

При цьому, посилання представника позивача на те, що з отриманого від ТОВ «МСК-Трейдінг» товару позивачем було виготовлено готову продукцію, а саме, пакувальний матеріал, судом не приймається, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме товар отриманий від ТОВ «МСК-Трейдінг» було використано позивачем під час виготовлення пакувального матеріалу та в подальшому реалізовано покупцям позивача.

Також, позивачем з ТОВ «Ерліх» було укладено договір постачання №1806-01 від 18.06.2012 року, відповідно до умов даного договору Покупець (позивач) купує, а Постачальник (ТОВ «Ерліх») зобов'язується передати у власність покупця товар, покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами п. 1.3 даного договору визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику.

Згідно п. 2.1 даного договору, поставка товарів здійснюється на умовах Франко склад покупця. Продаж товару здійснюється за попередньою заявкою покупця (п. 2.3 договору). Ціна товару зазначається у рахунку фактурі.

Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків (п. 5.1 договору).

Згідно п. 6.1 даного договору, якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам). Гарантійний строк на товари вказується в експлуатаційних документах, які додаються до кожної одиниці товару.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку, встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами (п. 6.2 договору).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №1806-01 від 18.06.2012 року та отримання товару: плівка пакувальна полімерна (мат) 20/790; плівка пакувальна полімерна (мет) 20/790; плівка пакувальна полімерна (мет) 20/820; плівка пакувальна полімерна (мат) 20/900; плівка пакувальна ТАТРАФАН КХ/Е20/740; плівка пакувальна ТАТРАФАН КХ/Е20/650; плівка пакувальна полімерна (мет) 15/650; плівка пакувальна ТАТРАФАН КХ/Е15/650; плівка БОПП МП11 мет.10/1040, позивач надав суду копії наступних документів: - видаткових накладних: від 22.06.2012 року №РН-12 на суму 58 382,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 730,43 грн.); від 25.06.2012 року №РН-13 на суму 37 661,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 276,86 грн.); від 26.06.2012 року №РН-14 на суму 48 874,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 145,76 грн.); - податкових накладних від 22.06.2012 року №12 на суму 58 382,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 730,43 грн.)); від 25.06.2012 року №13 на суму 37 661,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 276,86 грн.); від 26.06.2012 року №14 на суму 48 874,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 145,76 грн.); - рахунків-фактур від 22.06.2012 року №СФ-12 на суму 58 382,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 730,43 грн.); від 25.06.2012 року №СФ-13 на суму 37 661,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 276,86 грн.); від 26.06.2012 року №СФ-14 на суму 48 874,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 145,76 грн.); - товарно-транспортної накладної серія ААБ від 22.06.2012 року №61984, на товар: плівка пакувальна полімерна (мат) 20/900; плівка пакувальна ТАТРАФАН КХ/Е20/740; плівка пакувальна ТАТРАФАН КХ/Е20/650, на загальну суму 58 382,60 грн., водій ОСОБА_2 автопідприємства ТОВ «Сфера-Плюс», автомобіль Хундай НОМЕР_1, пункт навантаження м.Київ - пункт розвантаження м.Київ.

Проаналізувавши норми зазначеного договору можливо дійти висновку, що найменування та кількість товару, що придбавається позивачем у ТОВ «Ерліх» за договором №1806-01 від 18.06.2012 року, встановлюються позивачем у заявці.

Натомість, позивачем не надано суду жодної заявки, на підставі якої позивач замовив для придбання товари у ТОВ «Ерліх», згідно договору № 1806-01 від 18.06.2012 року, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження замовлення у ТОВ «Ерліх» асортименту товару та його кількості, з огляду на що суд приходить до висновку, що господарської операції з поставки ТОВ «Ерліх» та відповідно придбання позивачем товару, згідно договору № 1806-01 від 18.06.2012 року, не підтверджено.

При цьому, надана товарно-транспортна накладна серія ААБ від 22.06.2012 року не підтверджує перевезення товару від ТОВ «Ерліх» позивачу, з огляду на таке.

Відповідно до п. 12 договору №1806-01 від 18.06.2012 року, ТОВ «Ерліх» знаходиться за адресою: Київська область, м.Ірпінь, вул.Шевченка, 4-А. При цьому, договором не встановлено іншої адреси, з якої здійснюється постачання, відвантаження товару за договором.

Натомість, відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, пункт навантаження зазначено м.Київ - пункт розвантаження м.Київ. Оскільки, суду не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Ерліх» відвантажувало позивачу вказаний товар у місті Києві, суд дійшов висновку, що дана товарно-транспортна накладна не підтверджує постачання товару від ТОВ «Ерліх» за договором №1806-01 від 18.06.2012 року.

Також, позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних та додаткових документів на відповідний товар, наявність яких передбачена п. 1.3, п.2.3., п. 2.5, п. 6.1 договору.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем відповідно не підтверджено належними доказами отримання вказаного товару.

Крім того, необхідно по даній справі зазначити наступне.

На підтвердження використання товару отриманого від ТОВ «МСК-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх» під здійснення господарської діяльності з виготовлення пакувального матеріалу, позивач надав суду договір оренди обладнання від 15.06.2011 року та договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2011 року.

Так, згідно договору №01/01/11 від 15.06.2011 року, позивач (орендар) прийняв у строкове користування приміщення розташовані у м.Монастирище, Черкаська область, вул.Леніна, 122-Б, загальною площею 2 320,1 м кв.

Відповідно до листа-підтвердження від 23.05.2009 року, ТОВ «Мінола» зазначає, що ТОВ «Мінола» на праві власності володіє земельною ділянкою площею 1,8912 га, яка розташована по вул.Леніна, 122-Б, м.Монастирище Черкаської області, а також комплексом будівлі та споруди, які розміщені на цій земельній ділянці. В комплекс будівлі та споруди входить наступне нерухоме майно: друкарський цех з прибудовами та підвалом; експериментальний цех з прибудовами; пилорама; трансформаторна підстанція; незакінчене будівництво; убиральня; споруди-1 (огорожа довкола комплексу). В даний час комплекс будівлі та споруди та інше майно виробничо-технічного призначення, ТОВ «Мінола» здано в оренду ТОВ «Преміум Пак».

Відповідно до договору оренди б/н від 15.06.2011 року, позивач (орендар) приймає в тимчасове користування у ТОВ «Преміум Пак» обладнання, що дозволяє виготовляти упаковку, яка відповідає сьогоднішнім вимогам ринку та технічним нормам, згідно законодавства України.

При цьому, доказів на підтвердження транспортування з місця отримання до місця переробки, а саме, вул.Леніна, 122-Б, м.Монастирище Черкаської області, товарів, придбаних за договорами у ТОВ «МСК-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх», позивачем суду не надано. Зазначене в черговий раз підтверджує, що позивач не отримував товар від ТОВ «МСК-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх» та відповідно не використовував у власній господарській діяльності під час виготовлення пакувального матеріалу.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «МСК-Трейдінг» та ТОВ «Ерліх» упродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 липня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 16 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.