Ухвала

від 06.07.2015 по справі 2а-1670/7054/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2015 р. м. Київ К/9991/19017/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012

у справі №2а-1670/7054/11

за позовом Приватного підприємства «Укрхімпостач»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 22.06.2011 №0000902310.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Алекс хіт», ПП «Абріс трейд» за період з 01.11.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 03.06.2011 № 4760/23-5/31035164.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11980 грн., в тому числі у серпні 2009 року в сумі 1846 грн. та у грудні 2009 року в сумі 10134 грн.

Дане порушення контролюючим органом пов?язується із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ПП «Оптима сервіс», оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням та прокуратурою Полтавської області порушена кримінальна справа № 10171009033, щодо його посадових осіб.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000902310 від 22.06.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14975 грн., у тому числі, за основним платежем в сумі 11980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2995 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між позивачем та ПП «Оптима сервіс» в серпні 2009 року та грудні 2009 року укладено усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: капролону-Б в кількості 141 кг та гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт.

За наслідками виконання вищезазначених господарських операцій ПП «Оптима сервіс» виписано позивачу податкові накладні: від 18.08.2009 № 53 на придбання капролону-Б в кількості 141 кг на суму 11074,14 грн. (ПДВ - 1845,69 грн.) та від 25.12.2009 № 89 на придбання гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт. на суму 60807 грн. (ПДВ - 10134,50 грн.).

Податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, та на підставі податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні та грудні 2009 року.

На час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ПП «Оптима сервіс» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ПП «Оптима сервіс» має право, зокрема, здійснювати такий вид діяльності: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, та було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №53 від 18.08.2009 та №89 від 25.12.2009, довіреністю виданою позивачем ОСОБА_1 на отримання у ПП «Оптіма сервіс» ТМЦ. Розрахунки за товари між позивачем та ПП «Оптима сервіс» проведені у безготівковій формі на загальну суму 71881,14 грн.

В подальшому капролон-Б та гідравлічна лінія високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті, придбані у ПП «Оптима сервіс», реалізовані позивачем відповідно ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» та ВАТ БК «Букрос», згідно податкових накладних № 27 від 07.09.2009 та № 39 від 24.12.2009, видаткових накладних №27 від 15.09.2009 та № 39 від 25.12.2009.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про наявність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту у вересні, грудні 2009 року на підставі виданих ПП «Оптима сервіс» податкових накладних.

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зокрема, для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвели до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо здійснення реальних поставок товарів (робіт, послуг) на адресу позивача та порядок документального оформлення результатів виконання цих операцій як підстави для формування даних податкового обліку позивача, оскільки видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій, які обмежилися виключно перевіркою наявності у позивача податкових накладних на підставі яких відбулося формування податкового кредиту за оспорюваними операціями, за наявності заперечень податкового органу щодо реального характеру поставок товару позивачу від ПП «Оптима сервіс», з огляду на те, що останнє за своєю юридичною адресою не знаходиться, його діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, а також порушення кримінальної справи за фактом придбання ПП «Оптима сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності не можна визнати такими, що відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наявності інформації про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, суду необхідно перевірити постановлення обвинувальних вироків у цих справах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, підтримуючи висновки суду першої інстанції, зазначив, що протоколи допиту директора ПП «Оптима сервіс», надані під час досудового слідства, не є доказами обставин, які звільняються від доказування, при цьому оцінки вироку Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 судом не надано.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, який обмежився виключно перевіркою обставин, встановлених судом першої інстанції, у зв?язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун