Постанова

від 10.08.2015 по справі 2а-1670/7054/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р. Справа № 2а-1670/7054/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі № 2а-1670/7054/11

за позовом Приватного підприємства "Укрхімпостач"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Укрхімпостач", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати нечинним податкове-повідомлення рішення № 0000902310 від 22.06.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Укрхімпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року, що набрала форму акту від 03.06.2011 року № 4760/23-5/31035164. Висновки в акті перевірки про порушення пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає необґрунтованими, оскільки право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку. Вказує, що на момент укладення договору та складання податкових накладних ПП "Оптима сервіс" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Також зазначає, що в акті № 10573/23-2/31035164 від 05.11.2010 року, який складено за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Укрхімпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, повторно встановлено те ж порушення, що зафіксовано в акті від 03.06.2011 року № 4760/23-5/31035164.

07 вересня 2011 року відповідач надав письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, посилається на висновки позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Укрхімпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11980 грн., в тому числі у серпні 2009 року в сумі 1846 грн. та у грудні 2009 року в сумі 10134 грн., по господарським операціям з Приватним підприємством "Оптима сервіс" (надалі - ПП "Оптима сервіс"). Причиною заниження позивачем податку на додану вартість вважає безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом, оскільки у ПП "Оптима сервіс" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, посилається на протоколи допиту свідків у кримінальній справі № 10171009033.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року позов Приватного підприємства "Укрхімпостач" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22.06.2011 №0000902310.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 54.3.2, пп. 54.3.5, пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року по справі № 2а-1670/7054/11 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду Калиновського В.А. від 30.07.2015 року дану справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Укрхімпостач", код ЄДРПОУ 31035164, є юридичною особою, взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 08.08.2000 року за № 5339, та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 1100284952 від 29.05.2010 року, індивідуальний податковий номер 310351616014.

У термін із 02.06.2011 року по 03.06.2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Укрхімпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2011 року № 4760/23-5/31035164.

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11980 грн., в тому числі у серпні 2009 року в сумі 1846 грн. та у грудні 2009 року в сумі 10134 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Оптима сервіс", оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням та прокуратурою Полтавської області порушена кримінальна справа № 10171009033, у якій наявні протоколи допиту свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які згідно реєстраційних даних були керівниками та засновниками ПП "Оптіма сервіс" та стверджують, що фінансово-господарською діяльністю не займалися.

22.06.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві на підставі акту перевірки від 03.06.2011 року № 4760/23-5/31035164 винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000902310, яким Приватному підприємству "Укрхімпостач" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 14975 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 11980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2995 грн.

Позивач, не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між позивачем та ПП «Оптима сервіс» в серпні 2009 року та грудні 2009 року укладено усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: капролону-Б в кількості 141 кг та гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт.

За наслідками виконання вищезазначених господарських операцій ПП «Оптима сервіс» виписано позивачу податкові накладні: від 18.08.2009 № 53 на придбання капролону-Б в кількості 141 кг на суму 11074,14 грн. (ПДВ - 1845,69 грн.) та від 25.12.2009 № 89 на придбання гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт. на суму 60807 грн. (ПДВ - 10134,50 грн.).

Податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, та на підставі податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні та грудні 2009 року.

На час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ПП «Оптима сервіс» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ПП «Оптима сервіс» має право, зокрема, здійснювати такий вид діяльності: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, та було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №53 від 18.08.2009 та №89 від 25.12.2009, довіреністю виданою позивачем ОСОБА_4 на отримання у ПП «Оптіма сервіс» ТМЦ. Розрахунки за товари між позивачем та ПП «Оптима сервіс» проведені у безготівковій формі на загальну суму 71881,14 грн.

В подальшому капролон-Б та гідравлічна лінія високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті, придбані у ПП «Оптима сервіс», реалізовані позивачем відповідно ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» та ВАТ БК «Букрос», згідно податкових накладних № 27 від 07.09.2009 та № 39 від 24.12.2009, видаткових накладних №27 від 15.09.2009 та № 39 від 25.12.2009.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту у вересні, грудні 2009 року на підставі виданих ПП «Оптима сервіс» податкових накладних.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Зокрема, для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвели до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо здійснення реальних поставок товарів (робіт, послуг) на адресу позивача та порядок документального оформлення результатів виконання цих операцій як підстави для формування даних податкового обліку позивача, оскільки видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість " встановлено, що податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1п.7.5ст.7 вказаного вище Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Оптима сервіс" та правильність формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією.

В ході господарської діяльності відповідач мав взаємовідносини з ПП "Оптима сервіс" з яким були укладені усні договори про поставку товаро-матеріальних цінностей в серпні 2009 року та грудні 2009 року, а саме: капролону-Б в кількості 141 кг та гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт.

Для підтвердження своїх доводів позивачем були надані копії первинних бухгалтерських документів.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент проведення перевірки ПП «Укрхімпостач» в провадженні Київського районного суду м. Полтави знаходилася кримінальна справа № 10171009033 по обвинуваченню гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, порушеної постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2011р., за фактом придбання ПП «Оптима сервіс», TOB «Санбуд», TOB «Ольвія кон», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Апекс хіт», ПП «Абріс трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило значну матеріальну шкоду державі (Київським районним судом м. Полтави вироком від 21.11.2011р. вищевказаних осіб визнано винними у вчиненні кримінально караних діянь).

Разом з тим, аналіз матеріалів кримінальної справи № 10171009033 порушеної стосовно невстановлених осіб за фактом придбання та створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Оптима сервіс» свідчить про те, що засновником підприємства є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., який повідомив, що звертався до нотаріуса з приводу переоформлення ПП «Оптима сервіс» на свої ім'я. Згідно протоколу допиту свідка від 13.10.2010р. ОСОБА_2 формально рахувався директором та головним бухгалтером, але фактично ніякої діяльності не вів та нікого на ці дії не уповноважував, будь-яких документів бухгалтерської та податкової звітності не підписував та у відповідні органи не подавав.

Суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Укрхімпостач» представникам ПП «Оптима сервіс» не відомий та фінансово-господарських правовідносин ніколи з позивачем не мав (протоколи допиту свідків долучено до матеріалів справи).

З 09.12.2009 року згідно відомостей с ЄДР ПП "Оптима сервіс" має стан 23 "місцезнаходження не встановлено".

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що взаємовідносини між ПП «Укрхімпостач» та ПП «Оптима сервіс» фактично не підтверджено.

Окрім того, з урахуванням наслідків розгляду кримінальної справи по обвинуваченню гр. ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого КК України, з огляду на відсутність будь-якої інформації щодо фактичних обставин здійснення фінансово-господарських операцій між контрагентами, не має можливості зробити висновок про зв'язок вищевказаних операцій між ПП «Укрхімпостач» та TOB «Ольвія кон».

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено той факт, що податкові накладні ПП «Оптима сервіс» підписані особою, яка не здійснює господарської діяльності, що є порушенням п. п. 2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/203, яким передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податків в податковому органі, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 вказаного порядку, або в разі порушення особою, яка вказана у п. 2 цього порядку, вимог зазначеного Порядку невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявлених продавцем. Всі складені примірники податкової накладної підписується особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.

Зазначеним наказом з урахуванням змін та доповнень затверджена форма податкової накладної, з якої передбачено відповідно підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Податкові накладні надані позивачем вказані вище реквізити не містять, не відповідають вимогам прямо передбачених законодавством, а тому не можуть вважатися належними первинними документами бухгалтерського обліку, що мають юридичну силу.

Вимогами п. 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам».

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинно-зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

З огляду на викладене, надані для перевірки та додані до матеріалів адміністративного позову документи не мають обов'язкових реквізитів для надання їм юридичної сили та доказовості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем у 2009 році включено до складу податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку придбанням товарів (послуг), не підтверджену податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону) в сумі 11980 грн., а саме надані податкові накладні № 53 від 18.08.2009р. та № 89 від 25.12.2009р. не містять прізвище особи, що їх склала та підписала, що призвело до заниження сплати податку до бюджету.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічній порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Згідно частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересах держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. ст. 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 статті 215, ст. 228 ЦК України, правочини укладені ПП «Оптима сервіс» є нікчемними - в силу припису закону, тобто правочини, укладені з, указаним контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Тобто, несплачений ПП «Укрхімпостач» податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПП «Укрхімпостач» із ПП «Оптима сервіс», не мали реального характеру.

Відсутність отримання товарів та послуг свідчить про укладення угоди між ПП «Укрхімпостач» та ПП «Оптима сервіс», без мети настання реальних наслідків, а зазначена угода відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215, ч. ч. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемною, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

Судом першої інстанцій, при винесенні рішення по справі, не взяті до уваги доводи відповідача стосовно того, що суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

За таких підстав, господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів та надання податкової вигоди для третіх осіб, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Окрім того, правочин, учинений з метою, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що взаємовідносини між ПП «Укрхімпостач» та ПП «Оптима сервіс» здійснювались з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПП «Укрхімпостач» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми не підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку та, як наслідок, в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суми податкового кредиту.

Колегія суддів вважає хибними посилання позивача на наявність підтверджуючих вчинення правочинів документів, в т.ч. доданих до позовної заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких підстав, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на те, що господарська операція між позивачем та ПП «Оптима сервіс» фактично не була здійснена, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами ведення податкового обліку навіть за наявності всіх законодавчо передбачених формальних реквізитів таких документів.

Таким чином, аналіз відомостей та отриманих в ході перевірки даних, що стосуються взаємовідносин ПП «Укрхімпостач» та ПП «Оптима сервіс», не вказує на виникнення та подальше настання відповідних правових наслідків, як того вимагають норми чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000902310 від 22.06.2011р., винесене на підставі акту перевірки, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Отже позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі № 2а-1670/7054/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "Укрхімпостач" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 17.08.2015 р.