Постанова

від 08.12.2011 по справі 33-812/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33-812/2011 р. Головуючий 1 інстанції: Глоба М.М.

Категорія: ст.172-2 КУпАП Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2011 року м.Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Остапчик С.В., за участю апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурора Константінова К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2011 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно

ОСОБА_3, який народився 4 серпня 1975 року у м.Харкові, громадянина України, одруженого, працює головним інспектором СМО №1 відділу митного оформлення В«ПлетенівкаВ»митного поста В«АвтомобільнийВ»Харківської обласної митниці, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2011 року постановою Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5.100 гривень.

В постанові суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду головного інспектора СМО №1 відділу митного оформлення В«ПлетенівкаВ»митного поста В«АвтомобільнийВ»Харківської обласної митниці та маючи спеціальне звання інспектора митної служби третього рангу, допустив порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з прийняттям за це обіцянки/пропозиції вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. 3 липня 2011 року ОСОБА_3 під час виконання своїх обов’язків прийняв пропозицію ОСОБА_4 щодо безперешкодного переміщення останньої на автомобілі В«Шевроле АвеоВ»№АХ7245АЕ насосів через державний кордон України до Російської Федерації через пункт пропуску В«ПлетенівкаВ»шляхом рекомендацій та вказівок по розміщенню насосів в салоні автомобіля, накриттям їх особистими речами, за що ОСОБА_4 було запропоновано йому матеріальну винагороду в сумі 100 доларів США (797 грн 17 коп) за один насос.

3 листопада 2011 року адвокат ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2011 року. Апелянт просила її скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги апелянт мотивувала тим, що вказана в постанові сума 797 грн. 17 коп. менше п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто дії ОСОБА_3 не підпадають під ч.2 ст.172-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В постанові суду відсутня вказівка на здійснення ОСОБА_3 будь-якого сприяння в неправомірному переміщенні насосів через кордон, є вказівка лише на згоду ОСОБА_3 на здійснення сприяння ОСОБА_5 Проте, згода на здійснення сприяння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закон не містить заборону службовим особам давати будь-які обіцянки громадянам при умові, що вони нічого не роблять для виконання своїх протиправних обіцянок. Апелянт посилається на те, що висновки суду не підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_6, який вказав, що йому нічого не відомо про наявність будь-яких домовленостей між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а пояснення свідка ОСОБА_5 не можуть бути прийняті до уваги, як особи зацікавленої у даній справі, оскільки вона незаконно займалась по даній справі незаконною оперативно-розшуковою діяльністю.

Вислухавши доводи апелянта, пояснення ОСОБА_3 та думку прокурора, перевіривши матеріали справи, прихожу до висновку, що апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 9,23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила правопорушення.

Законом України В«Про засади запобігання і протидії корупціїВ»встановлені обмеження щодо використання службового становища, а саме: заборона використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Частина 2 статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2011 року старшим оперуповноваженим 4 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що 3 липня 2011 року ОСОБА_3 під час виконання своїх службових обов’язків головного інспектора СМО №1 відділу митного оформлення В«ПлетенівкаВ»митного поста В«АвтомобільнийВ»Харківської обласної митниці, використовуючи свої службові повноваження, одержав від громадянки ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 доларів США, що за курсом валют НБУ станом на 3 липня 2011 року становить 2.391 грн.51коп., за безперешкодне переміщення нею трьох насосів самовсмоктуючих центробіжно-віхревих СЦЛ-00А на своєму автомобілі В«Шевроле АвеоВ»№АХ7245АЕ.

Допитана як свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції пояснила, що в телефонній розмові 3 липня 2011 року ОСОБА_3 дав їй поради як приховати від митного контролю три насоси і безперешкодно перетнути з ними кордон України на автомобілі, а саме: під’їхати до пункту пропуску В«ПлетнівкаВ»до 16 години та розмістити насоси на задньому сидінні, накривши їх речами. Під’їхавши до пункту пропуску, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 300 гривень за безперешкодне перевезення насосів через кордон до Росії та отримала від нього поради щодо поводження з російськими митниками, щоб вони не помітили насоси. Решту обумовленої суми грошей ОСОБА_5 повинна була передати ОСОБА_3 наступного разу.

Факт телефонної розмови 3 липня 2011 року, під час якої ОСОБА_3 надавав поради ОСОБА_5 як приховати від митного контролю насоси підтверджується протоколом за результатами оперативно-розшукового заходу зняття інформації з каналів зв’язку від 14 липня 2011 року, складений працівником Управління СБУ у Харківській області, а також висновком фоноскопічного дослідження, проведеного 22 вересня 2011 року спеціалістами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області.

Законність проведення оперативно-розшукових заходів, пов’язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод, стосовно ОСОБА_7 підтверджується листом в.о.заступника голови апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2011 року.

Свідок ОСОБА_6, інспектор СМО №1 відділу митного оформлення В«ПлетнівкаВ»пояснив, що 3 липня 2011 року за вказівкою старшого зміні ОСОБА_3 від поставив особистий дату-штамп №441 на контрольних талонах для проведення по В«зеленому коридоруВ»автомобіля В«Шевроле АвеоВ» , яким керувала ОСОБА_5 Свідок не оглядав цей автомобіль, проте бачив в ньому речі на задньому сидінні.

Проаналізувавши перелічені та інші обставини справи суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і в межах санкції цієї статті, з урахуванням особи правопорушника, з дотриманням вимог статей 1,23,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначив справедливе стягнення, достатнє для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Доводи апелянта цей висновок не спростовують.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на доказ у вигляді аудіозаписів, зроблених ОСОБА_4 з використанням диктофону В«ОлімпусВ» , є необгрунтованим. В матеріалах справи відсутні докази законності здійснення ОСОБА_4 оперативно-розшукових заходів у вигляді прихованого фіксування змісту розмов.

Посилання на доказ, отриманий незаконним шляхом, підлягає виключенню з мотивувальній частини постанови суду.

Беручи до уваги наведене, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5.100 гривень, виключивши з її мотивувальної частини посилання на доказ у вигляді протоколу аудіозаписів, зроблених ОСОБА_4 з використанням диктофону В«ОлімпусВ» .

В іншій частині постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Остапчик С.В.