Рішення

від 14.07.2015 по справі 911/2506/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. справа № 911/2506/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Авто», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 13 069,94 гривень

за участю представників:

від позивача: Мотрончук Д.П. (довіреність №110/005-2100 від 30.12.2013)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

16.06.2015 Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі-КП «Житло-сервіс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Авто» (далі-ТОВ «Оптима-Авто»/відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 13 069,94 грн, з яких: 8 116,94 грн заборгованості за договором на відшкодування експлуатаційних витрат №474-09 від 01.07.2009, 4 202,46 грн інфляційних втрат та 750,54 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2015 порушено провадження у справі №911/2506/15 та призначено справу до розгляду на 30.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2015 розгляд даної справи було відкладено на 14.07.2015.

В судові засідання 30.06.2015 та 14.07.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.07.2009 між КП «Житло-сервіс» (далі-підприємство) та ТОВ «Оптима-Авто» (далі-власник) було укладено договір на відшкодування експлуатаційних витрат №474-09 (далі-договір), відповідно до якого власник, який займає нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку №26 по вул. Бажана у м. Києві площею 101,5 м 2 сплачує на умовах цього договору експлуатаційні витрати, які пов'язані з проведенням підприємством комплексу робіт по утриманню та санітарно-технічному обслуговуванню житлового (майнового) комплексу з прибудинковою територією за зазначеною адресою, до якого входить нежитлове приміщення власника.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що останній діє з 01.07.2009 до 01.07.2010.

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається щорічно подовженим.

Оскільки сторонами до 01.06.2010, 01.06.2011, 01.06.2012, 01.06.2013, 01.06.2014 не було заявлено про припинення дії договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 7.2 договору, було продовжено на наступні 2010-2015 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору підтверджується також і поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

Так, судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши протягом, зокрема, червня 2012-червня 2015 заходи, пов'язані з утриманням та санітарно-технічним обслуговуванням житлового (майнового) комплексу з прибудинковою територією будинку №26 по вул. Бажана у м. Києві.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, здійсненого на підставі умов договору та законодавчо закріплених тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників нежитлових приміщень, загальний розмір експлуатаційних витрат позивача, що підлягають відшкодуванню відповідачем за означений період становить 8 316,50 грн.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг за вказаний період належним чином не виконав, сплативши лише 199,56 грн, внаслідок чого за ним утворилось 8 116,94 грн заборгованості.

Наявність 8 116,94 грн заборгованості відповідача за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №110/010-1005 від 24.06.2015.

З метою досудового врегулювання даного спору, 03.06.2014 позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу №110/010-746, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на означену вимогу не відповів, остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 8 116,94 грн заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих протягом червня 2012-червня 2015 років згідно з договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що власник оплачує експлуатаційні витрати за їх вартістю, згідно з додатком №1 до цього договору в термін до останнього числа поточного місяця.

З огляду наведеного, споживання відповідачем послуг, що надавались позивачем за договором протягом спірного періоду без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім таких послуг та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у повному обсязі у погоджені сторонами строки.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 116,94 грн заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих протягом червня 2012-червня 2015 років згідно з договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з останнього:

- 4 202,46 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за червень 2012-травень 2015 зростаючим підсумком за періоди:

з 01.07.2012 по 31.07.2012 на 75,71 грн,

з 01.08.2012 по 31.08.2012 на 350,98 грн,

з 01.09.2012 по 30.09.2012 на 626,25 грн,

з 01.10.2012 по 31.10.2012 на 901,52 грн,

з 01.11.2012 по 30.11.2012 на 1 176,79 грн,

з 01.12.2012 по 31.12.2012 на 1 452,06 грн,

з 01.01.2013 по 31.01.2013 на 1 727,33 грн,

з 01.02.2013 по 28.02.2013 на 2 002,60 грн,

з 01.03.2013 по 31.03.2013 на 2 277,87 грн,

з 01.04.2013 по 30.04.2013 на 2 553,14 грн,

з 01.05.2013 по 31.05.2013 на 2 828,41 грн,

з 01.06.2013 по 30.06.2013 на 3 103,68 грн,

з 01.07.2013 по 31.07.2013 на 3 378,95 грн,

з 01.08.2013 по 31.08.2013 на 3 654,22 грн,

з 01.09.2013 по 30.09.2013 на 3 929,49 грн,

з 01.10.2013 по 31.10.2013 на 4 204,76 грн,

з 01.11.2013 по 30.11.2013 на 4 480,03 грн,

з 01.12.2013 по 31.12.2013 на 4 755,30 грн,

з 01.01.2014 по 31.01.2014 на 5 030,57 грн,

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 5 305,84 грн,

з 01.03.2014 по 31.03.2014 на 5 581,11 грн,

з 01.04.2014 по 30.04.2014 на 5 856,38 грн,

з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 6 131,65 грн,

з 01.06.2014 по 30.06.2014 на 6 406,92 грн,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 на 6 538,46 грн,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 на 6 670,00 грн,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 на 6 801,54 грн,

з 01.10.2014 по 31.10.2014 на 6 933,08 грн,

з 01.11.2014 по 30.11.2014 на 7 064,62 грн,

з 01.12.2014 по 31.12.2014 на 7 196,16 грн,

з 01.01.2015 по 31.01.2015 на 7 327,70 грн,

з 01.02.2015 по 28.02.2015 на 7 459,24 грн,

з 01.03.2015 по 31.03.2015 на 7 590,78 грн,

з 01.04.2015 по 30.04.2015 на 7 722,32 грн,

з 01.05.2015 по 31.05.2015 на 7 853,86 грн,

з 01.06.2015 по 30.06.2015 на 7 985,40 грн;

- 750,54 грн 3% річних, нарахованих протягом 1 125 календарних дні на 8 116,94 грн сукупної заборгованості за договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки порядок обрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат відповідає вимогам наведених нормативних приписів, а їх розмір є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 202,46 грн інфляційних втрат.

Водночас, статтею 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені нормативні приписи, передбачені договором строки проведення розрахунків (до останнього числа поточного місяця), а також те, що право на нарахування 3% річних за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором у позивача виникає щодо кожного неоплаченого місяця окремо, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення 3% річних зростаючим підсумком на суму заборгованості за червень 2012-травень 2015 за періоди:

з 01.07.2012 по 31.07.2012 на 75,71 грн,

з 01.08.2012 по 31.08.2012 на 350,98 грн,

з 01.09.2012 по 30.09.2012 на 626,25 грн,

з 01.10.2012 по 31.10.2012 на 901,52 грн,

з 01.11.2012 по 30.11.2012 на 1 176,79 грн,

з 01.12.2012 по 31.12.2012 на 1 452,06 грн,

з 01.01.2013 по 31.01.2013 на 1 727,33 грн,

з 01.02.2013 по 28.02.2013 на 2 002,60 грн,

з 01.03.2013 по 31.03.2013 на 2 277,87 грн,

з 01.04.2013 по 30.04.2013 на 2 553,14 грн,

з 01.05.2013 по 31.05.2013 на 2 828,41 грн,

з 01.06.2013 по 30.06.2013 на 3 103,68 грн,

з 01.07.2013 по 31.07.2013 на 3 378,95 грн,

з 01.08.2013 по 31.08.2013 на 3 654,22 грн,

з 01.09.2013 по 30.09.2013 на 3 929,49 грн,

з 01.10.2013 по 31.10.2013 на 4 204,76 грн,

з 01.11.2013 по 30.11.2013 на 4 480,03 грн,

з 01.12.2013 по 31.12.2013 на 4 755,30 грн,

з 01.01.2014 по 31.01.2014 на 5 030,57 грн,

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 5 305,84 грн,

з 01.03.2014 по 31.03.2014 на 5 581,11 грн,

з 01.04.2014 по 30.04.2014 на 5 856,38 грн,

з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 6 131,65 грн,

з 01.06.2014 по 30.06.2014 на 6 406,92 грн,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 на 6 538,46 грн,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 на 6 670,00 грн,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 на 6 801,54 грн,

з 01.10.2014 по 31.10.2014 на 6 933,08 грн,

з 01.11.2014 по 30.11.2014 на 7 064,62 грн,

з 01.12.2014 по 31.12.2014 на 7 196,16 грн,

з 01.01.2015 по 31.01.2015 на 7 327,70 грн,

з 01.02.2015 по 28.02.2015 на 7 459,24 грн,

з 01.03.2015 по 31.03.2015 на 7 590,78 грн,

з 01.04.2015 по 30.04.2015 на 7 722,32 грн,

з 01.05.2015 по 31.05.2015 на 7 853,86 грн,

з 01.06.2015 по 30.06.2015 на 7 985,40 грн

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 411,32 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 750,54 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 411,32 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Авто» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьоного, 14Б, ідентифікаційний код 30270369) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, 25Б, ідентифікаційний код 31025659):

- 8 116 (вісім тисяч сто шістнадцять) грн 94 коп. заборгованості,

- 4 202 (чотири тисячі двісті дві) грн 46 коп. інфляційних втрат,

- 411 (чотириста одинадцять) грн 32 коп. 3% річних,

- 1 779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять) грн 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.07.2015.

Суддя В.А. Ярема