Постанова

від 08.02.2016 по справі 911/2506/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 911/2506/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Мотрончук Д.П. - довіреність № 110/001-1420 від 18.08.2015;

відповідача: Тупчій В.А. - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Авто"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2015р.

у справі №911/2506/15 (головуючий суддя Ярема В.А.)

за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Авто"

про стягнення 13 069,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2015р. у справі № 911/2506/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Авто" на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 8 116 грн 94 коп. заборгованості, 4 202 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 411 грн 32 коп. 3% річних, 1 779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять) грн 58 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити, позов задовольнити частково, стягнути заборгованість в розмірі 1973,10 грн., в іншій частині позову відмовити.

Скарга мотивована тим, що умовами укладеного між сторонами Договору №474-09 від 01.07.2009 року на відшкодування експлуатаційних витрат на обслуговування житлового комплексу з прибудинковою територію по проспекту Бажана у м.Києві був встановлений щомісячний платіж за експлуатаційні витрати в розмірі 131,54 грн., проте позивач в односторонньому порядку збільшив вартість робіт, що відшкодовуються до 380,02 грн. та 275,27 грн., але з червня 2014 року повернув щомісячний платіж до суми 131,54 грн., тому відповідач припинив оплату рахунків і за його розрахунком заборгованість становить 1973,10 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2015.

07.12.2015 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в інших судових засіданнях 14.12.2015 у Святошинскому та Дніпровському районних судах міста Києва.

11.12.2015 відповідач подав письмові пояснення, у яких виклав додаткові обґрунтування апеляційної скарги, а також вказав на пропуск позивачем позовної давності з вимог, що заявлені з січня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 розгляд справи відкладено на 08.02.2016.

08.02.2016 в судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, змінити оскаржуване рішення, позов задовольнити частково, стягнути заборгованість в розмірі 1973,10 грн., в іншій частині позову відмовити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також вказав, що позовна давність не пропущена, оскільки позовні вимоги були змінені і заявлена до заборгованість з червня 2015 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.07.2009 між позивачем - Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", як Підприємством, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима-Авто", як Власником, було укладено договір на відшкодування експлуатаційних витрат №474-09 (далі - Договір), відповідно до якого Власник, який займає нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку №26 по вул. Бажана у м. Києві площею 101,5 кв.м. сплачує на умовах цього договору експлуатаційні витрати, які пов'язані з проведенням Підприємством комплексу робіт по утриманню та санітарно-технічному обслуговуванню житлового (майнового) комплексу з прибудинковою територією за зазначеною адресою, до якого входить нежитлове приміщення Власника.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 Договору передбачено, що Підприємство зобов'язано виконувати комплекс робіт (послуг) по санітарно-технічному обслуговуванню житлового (майнового) комплексу з прибудинковою територією, визначеного у п.1.1 та Додатку № 1 цього Договору, у відповідності з вимогами нормативно-правових актів Україгни по утриманню та експлуатації будівель, споруд, приміщень та прибудинкових територій. Протягом року забезпечувати вивіз побутових відходів, крім будівельних, які знаходяться у контейнерах для побутових відходів, згідно з укладеними Підприємством договорами з відповідними підприємствами. На вимогу Власника надавати йому додаткову інформацію щодо зміни оплати по договору та іншу необхідну інформацію. Кожного поточного місяця своєчасно направляти Власнику або його представнику платіжні документи поштою або через представника Підприємства, а також своєчасно інформувати про зміну цін і тарифів.

Відповідно до п.2.2.7 Договору Власник зобов'язався своєчасно, до кінця кожного поточного місяця, в повному обсязі вносити плату за цим Договором.

У пункті 3.1.2 Договору сторони домовились, що Підприємство має право змінювати вартість експлуатаційних витрат за цим Договором на підставі зміни умов або цін і тарифів на послуги, роботи, згідно чинного законодавства України.

Власник, згідно з п.3.2.1 Договору, має право звертатись до Підприємства та отримувати додаткову інформацію.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що власник оплачує експлуатаційні витрати за їх вартістю, згідно з додатком №1 до цього договору в термін до останнього числа поточного місяця.

При цьому, згідно п.4.2 Договору, розрахунок вартості експлуатаційних витрат проводиться, виходячи з витрат Підприємства у відповідності з вимогами та рекомендаціями нормативно-правових актів України (додаток №2).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у разі зміни вартості робіт, що відшкодовуються за цим Договором Власником, Підприємство повідомляє про це Власника через засоби зв'язку, письмово, або платіжним дорученням з подальшим складанням відповідної угоди.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що останній діє з 01.07.2009 до 01.07.2010. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається щорічно подовженим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами до 01.06.2010, 01.06.2011, 01.06.2012, 01.06.2013, 01.06.2014 не було заявлено про припинення дії договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 7.2 договору, було продовжено на наступні 2010-2015 календарні роки.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування будинку, який становить 131,54 грн. (з ПДВ).

У Додатку №2 до Договору визначено Розрахунок вартості обслуговування майнового комплексу пр.Бажана, 26, з переліком кожної послуги та вартості обслуговування 1 кв.м. загальної площі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 № 1221 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури" позивач прийняв Наказ від 21.01.2011 року № 12 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників нежитлових приміщень", яким встановив та ввів в дію з 01.02.2011 року тарифи на послуги, згідно якого вартість щомісячних платежів для відповідача з 01.02.2011 року встановлена у розмірі 3,74 грн. за 1 кв.м., що становить 380,02 грн. на місяць.

Наказом від 01.11.2011 року № 152 "Про внесення змін до наказів по підприємству від 21.01.2011 року № 12 та від 27.01.2011 №16", позивач змінив тарифи та, зокрема, вартість щомісячних платежів для відповідача з 01.12.2011 року встановлена у розмірі 2,71 грн. за 1 кв.м., що становить 275,27 грн. на місяць.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 № 1221 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури", на підставі якого позивачем змінювався тариф, витратило чинність з 10.07.2014 року, у зв'язку із чим позивач з червня 2014 року здійснював нарахування в розмірі 1,30 грн. за кв.м., що становить 131,54 грн. на місяць.

У зв'язку зі зміною тарифів сторони не вносили відповідні зміни до Договору, проте, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач отримував рахунки на оплату, що є підтвердженням виконання позивачем обов'язку встановленого п.4.3 Договору, однак відповідач не скористався своїм правом, встановленим п.3.1.2 Договору щодо отримання додаткової інформації щодо підстав зміни тарифів.

В порушення умов Договору відповідач сплачував отримані плату за договором з порушенням встановлених строків та не в повному обсязі, у зв'язку із чим позивач 03.06.2014 року за вих. № 110/010-746 направив лист-вимогу, у якій вказав, що станом на 29.05.2014 заборгованість становить 6406,92 грн., яку просив терміново сплатити. Відповідач залишив лист-вимогу без реагування.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, за період з січня 2011 рок по березень 2015 року відповідачу нараховано 12457,76 грн., сплачено 4735,44 грн., заборгованість становить 7722,32 грн.

В процесі розгляду спору в суді першої інстанції позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, та у якій він вказав, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", позивач зарахував оплату, здійснену відповідачем в розмірі 4735,44 грн., як погашення довгострокової дебіторської заборгованості за період з 01.01.2011 по 01.06.2012 року, а тому просить стягнути заборгованість в сумі 8116,94 грн. за період з 01.06.2012 по 01.07.2012 (без нарахувань за липень 2015 року), а також 750,54 грн. 3% річних та 4202,46 грн. інфляційних нарахувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог щодо стягнення 8 116,94 грн. заборгованості, 4202,46 грн. інфляційних нарахувань, а також 411,32 грн. 3% річних.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, споживання відповідачем послуг, що надавались позивачем за договором протягом спірного періоду без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг, свідчить про прийняття останнім таких послуг та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у повному обсязі у погоджені сторонами строки.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 № 1221 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури" та пункт 3.1.2 Договору, позивач правомірно змінював вартість наданих послуг, а відповідач повинен оплатити надані послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8116,94 грн. заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих протягом червня 2012-червня 2015 років, підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 750,54 грн. 3% річних та 4202,46 грн. інфляційних нарахувань.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов вірного висновку, що розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, їх розмір є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 4202,46 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення. Однак, при розрахунку 3% річних позивачем допущено методологічні та аріфметичні помилки, тому згідно перерахованих судом першої інстанції 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 411,32 грн.

Доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки судом першої інстанції стягнуто заборгованість за період з червня 2012 року по червень 2015 року, позов подано 16.06.2015 року, отже позовна давність не пропущена.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 911/2506/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Авто" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.07.2015 у справі № 911/2506/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2506/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко