Постанова

від 01.11.2011 по справі 2а-1870/7051/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/7051/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/7051/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "СТП ОСОБА_1") звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Сумська МДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ від 21 червня 2011 р. №0000451545 та №0000441545.

- стягнути судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.06.2011 р. позивачем отримано акт від 03.06.2011р. № 20/15-042/34362730 про результати документальної невиїзної перевірки з питань повноти декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ДК ЛТД» за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р.

08.06.2011 р. за № 0603 до Сумської МДПІ позивач надіслав заперечення. За результатами розгляду заперечення Сумська МДПІ направила відповідь №7668/10/15-042 від 16.06.2011 року.

21.06.2011 р. Сумська МДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №0000451545 та №0000441545.

12.08.2011 р. ДПА в Сумський області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги №13102/10/25-005-198/266са, яким первинна скарга №0702 від 01.07.2011 року залишена без задоволення.

Позивачем направлена заява до ДПС України та отримана відповідь-рішення №651/6/10-2115 від 19.09.2011 року, яким ДПС України скасовує податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ від 21.06.2011 р. №0000441545 в частині 1 грн. штрафної санкції і відповідній частині рішення ДПА у Сумській області від 12.08.2011 р. №13102/10/25-005, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення і рішення ДПА в Сумській області та податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. №0000451545 залишає без змін.

Позивач не згоден з прийнятими рішеннями, оскільки вони суперечать нормам податкового та цивільного законодавства, враховуючи наступне.

Позивачем включено до податкового кредиту у 2010 році податок на додану вартість на загальну суму 10094 грн., у тому числі за листопад 2010 року на суму 4819 грн., за грудень 2010 року на суму 5275 грн. Крім того, включено у 2011 році до податкового кредиту на загальну суму - 3906 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 2793 грн., за лютий 2011 року у сумі 1113 грн. Вказані дії проведені на підставі господарських операції проведених з ПП «ДК ЛТД», зареєстрованим 07.09.2009 р. Тростянецькою районною адміністрацією, взятим на облік у Тростянецькому відділенні Охтирської МДПІ 08.09.2009 р. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 42600, Сумська обл. м.Тростянець, вул. Зарічна, 68. Підставою для включення були податкові накладні, отримані від ПП «ДК ЛТД».

На момент здійснення зазначених господарських операцій ПП «ДК ЛТД» надало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, що підтверджувало його перебування в реєстрі платників ПДВ, а також надало податкові накладні, порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Крім того, станом на 03.06.2011 року на офіційному сайті ДПА України ПП «ДК ЛТД» обліковувався як платник ПДВ.

У 2010 році Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з ПДВ іншого платника податку, та визначав лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат щодо сплати ПДВ - не підтвердження сум сплаченого (нарахованого) податку податковою накладною (пп. 4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Так само ст. 9, 10 Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не було передбачено обов'язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (зокрема і щодо реєстрації як платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських обліків тощо).

У зв'язку зі скасуванням з 01.01.2011 року вищевказаних законів та набранням чинності Податковим кодексом України, вказаним нормативним актом також не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з ПДВ іншого платника податку, та визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат щодо сплати ПДВ, а саме: у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами гідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Податкові накладні отримані від ПП «ДК ЛТД» у 2011 році не мають жодного порушення вимог щодо їх оформлення встановлених ст. 201 Податкового Кодексу України.

У разі порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентом, це не може впливати на результати діяльності скаржника і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, ПП «ДК ЛТД» та ТОВ «СТП ОСОБА_1» при укладенні договору №43 від 01.09.2010 р. визначили умови договору, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Вказані умови погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Сторони у передбачених законом порядку та формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов, тому вказаний договір вважається укладеним.

В акті зазначається, що як доказ про виконання умов договору з боку покупця були надані видаткові накладні на суму 84000,01 грн., отримані ТОВ «СТП ОСОБА_1» податкові накладні, віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат ТОВ «СТП ОСОБА_1» та встановлено віднесенням сум ПДВ з вартості придбаних товарів до складу податкового кредиту або зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

З викладеного в акті вбачається, що умови договору обома сторонами були виконані. Даних про невиконання договору, тобто про фактичне непостачання товарів з боку ПП "ДК ЛТД" або залучених ним суб'єктів господарювання не встановлено.

Крім того, відповідач в акті перевірки робить висновок про те, що укладений між ПП «ДК ЛТД» та ТОВ «СТП ОСОБА_1» договір № 143 від 01.09.2010 року є нікчемним. При цьому, відповідач в акті посилається на ст. 228 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з наведеного, відповідач при здійснені ним контролю за платником податку (податкові відносини) застосовує норми Цивільного кодексу.

Проте, позивач повністю не погоджується з таким висновком відповідача, та вважає його необґрунтованим і безпідставним, оскільки відповідно до ч.2. ст. 1 Цивільного Кодексу до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чайна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Крім того, не встановлена вина посадових осіб сторін договору № 143 від 01.09.2010 р. та їх дії спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним майном держави або місцевої громади, тому також не має правових підстав для визначення правочину між ПП «ДК ЛТД» та ТОВ «Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1» нікчемним.

Також відповідач не надав жодного обґрунтованого доказу, що правочин між сторонами не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, позивач прийшов до висновку, що порушення щодо включення до податкового кредиту листопада - грудня 2010 року суми податку на додану вартість на загальну суму 10094,00 гривень та податкового кредиту січня - лютого 2011 року суми податку на додану вартість на загальну суму 3906,00 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ПП «ДК ЛТД», не мають місця, а висновки, викладені в ОСОБА_1 перевірки № 20/15- 042/34362730 від 03.06.2011р., такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Тому податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ № НОМЕР_1 від 21 червня 2011 року та № НОМЕР_2 від 21 червня 2011 року підлягають скасуванню

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні (а.с.59-61).

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.05.2011 р. по 27.05.2011 р. Сумською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань повноти декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ДК ЛТД» за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., за підсумками якої складено акт перевірки №20/15-042/34362730 від 03.06.2011 р. (том 1 а.с. 26-33).

21.06.2011 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Сумською МДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000441545, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12618,00 грн., за основним платежем - 10094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2524 грн. (том.1 а.с.10);

- №0000451545, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3906 грн. (том.1 а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підставою прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень стала відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару, також встановлено порушення в оформленні видаткових накладних, відсутність рахунків на оплату товару, довіреностей на отримання товару від ПП «ДК ЛТД», а також встановлено факт укладання нікчемних правочинів.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що 01.09.2010 року ТОВ «Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1» укладено із ПП «ДК ЛТД» договір купівлі - продажу №143 електротоварів в асортименті (а.с. 14).

ТОВ «Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1» на підтвердження виконання господарських операцій із ПП «ДК ЛТД» надано видаткову накладну від 10.11.2010 року №225 на суму 28914,60 грн., податкову накладну від 10.11.2010 року №125 на суму 28914,60 грн., видаткову накладну від 02.12.2010 року №249 на суму 19475,92 грн., податкову накладну від 10.11.2010 року №1 на суму 19475,92 грн., видаткову накладну від 04.12.2010 року №174 на суму 12172,45 грн., податкову накладну від 04.12.2010 року №174 на суму 12172,45 грн., видаткову накладну від 05.01.2011 року №5 на суму 16759,82 грн., податкову накладну від 05.01.2011 року №5, філія 1 на суму 16759,82 грн., видаткову накладну від 03.02.2011 року б/н на суму 6677,22 грн., податкова накладна від 03.02.2011 року №15, на суму 6677,22 грн.

Відповідно до умов договору поставка здійснювалася на склад покупця за рахунок продавця.

Згідно акту звірки від 02.06.2011 року розрахунки між сторонами договору проведені у повному обсязі шляхом безготівкових платежів (том.2 а.с. 76).

Крім того, позивачем надано рахунки виставлених ПП «ДКТ ЛТД» позивачу для оплати за придбаний товар (том 1 а.с. 100-104).

Також суд зазначає, що весь придбаний у ПП «ДК ЛТД» товар був у подальшому реалізований що підтверджується первинними документами, а саме: договорами купівлі - продажу, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ (том.1 а.с. 106-116,120-123, 125-182, 184-249, том.2 а.с. 70-75).

Крім того, суд зазначає, що придбаний товар у ПП «ДК ЛТД» був реалізований з націнкою 3458,17 гривен з якої сплачено у тому числі 1014,72 гривен ПДВ.

В спростування твердження представника відповідача щодо ненадання та несплати ПП «ДКТ ЛТД» податку на додану вартість позивачем надано копії декларацій по податку на додану вартість які ПП «ДКТ ЛТД» за зазначений період подавало до Тростянецького відділення Охтирської МДПІ (а.с. 84-98).

Також, суд зазначає, що згідно даних з офіційного сайту ДПА України ПП «ДК ЛТД» обліковувався як платник ПДВ до 25.06.2011 року, тобто на час проведення оспорюваних господарських операцій не було жодної інформації щодо анулювання свідоцтва ПДВ (том 2 а.с. 77)

Придбаний товар відображався у бухгалтерському, податковому та складському обліку за 2010 рік (том.2 а.с. 43-53, 59-69).

Твердження відповідача про обов'язковість виписування товарно-транспортної накладної не підтверджується жодним нормативним актом податкового законодавства, а тому є безпідставним.

Також, суд зазначає, що відсутність у видаткових накладних посилання на договір, не надання перевіряючим рахунків на оплату товару, не узгодження найменування товару та його ціна між сторонами, порушення при оформленні видаткових накладних (немає інформації щодо місця їх складання, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутність хронологічної нумерації не є правовими підставами для визнання господарських операції такими, що не відбулися.

Крім того, жодним нормативним актом не передбачено, що порушення форми оформлення видаткових документів є підставою для визнання операції такими, що не відбулися, а також внесення коригувань до податкової звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність здійснених операцій щодо поставки товарів від контрагентів до позивача та використання останніх у господарській діяльності підприємства.

Оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентами, не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування та беручи до уваги декларування контрагентом податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем за спірний період, суд вважає правочини такими, що не можуть бути визнані нікчемними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закону України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальника.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку Сумської міжрайонної державної податкової інспекції щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1" вимог п.10.2 ст.10, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення суми податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку за оплату товарів/послуг; дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджені податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (з урахуванням положень пп.139.1.6 цього Кодексу). Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням, вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу).

Згідно п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період .

Викладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів, (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 червня 2011 р. №0000451545 та №0000441545, винесені з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 червня 2011 р. №0000451545 та №0000441545.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський торгово-промисловий ОСОБА_1" (код ЄДРПОУ 34362730) судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови виготовлено 07.11.2011 р.