Рішення

від 22.07.2015 по справі 171/2253/14-ц

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2253/14-ц

2/171/30/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2015 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

-головуючого судді - Хоруженко Н.В.,

при секретарі - Титаренко Л.Б..,

за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Росія», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.14 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним та обґрунтовувала позовні вимоги тим, що 05.09.2010 року між нею ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Росія» укладено договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Апостолівському районі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 06.02.12 року за № 122030004001300. Вона вказаний договір оренди не підписувала, нікого не уповноважувала вчиняти дії з його підписання, його підписання та реєстрація не відповідало її внутрішній волі. Тому просила визнати вказаний договір недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи згідно ст.. 63, 64 Конституції України та ст.. 38 ЦПК України у її відсутності (а.с.110).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові. Вважав, що факт отримання або неотримання орендної плати не має значення по справі, оскільки позивач не підписувала договір оренди, а отже правочин не відповідав її внутрішній волі, що є підставою для визнання правочину недійсним.

У судовому засіданні представник ФГ «Росія» ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, пояснивши, що вона є головою ФГ «Росія», вона тривалий час орендує земельні ділянки жителів с. Широчани, у тому числі земельну ділянку у позивачки, сплачує їй орендну плату, після закінчення дії попереднього договору оренди, у 2010 році з позивачкою укладено договір оренди на 5 років, державну реєстрацію цього договору здійснено у 2012 році. Дійсно сам договір оренди підписувала не позивач, а її дочка - ОСОБА_3, з 2010 року по 2013 роки вона постійно сплачує орендну плату позивачці за використану земельну ділянку, хоча фактично у відомостях на отримання орендної плати підписи ставила донька позивачки ОСОБА_3 або ж зять позивачки ОСОБА_4, земельні ділянки яких також орендує ФГ «Росія». Проти вказаних дій позивач не заперечувала, не виказувала будь-яких претензій. У 2013 році ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, прийняли рішення про передачу своїх земельних ділянок іншим особам, тому вважає, що позивач звернулась з позовом, щоб мати можливість передати земельну ділянку у оренду іншим особам. Просила в позові відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ФГ «Росія» ОСОБА_8 проти позову заперечував, пояснивши, що сторони фактично приступили до виконання умов договору, позивач отримувала орендну плату, хоча і підписи про отримання орендної плати ставили члени сімї позивача.

У судове засідання треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зявились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, просили позов задовольнити.

Будучи допитаним по правилам допиту свідка ОСОБА_4 підтвердив, що він та його дружина ОСОБА_3 отримували орендну плату за свої земельні ділянки та земельну ділянку позивачки, довіреностей на вчинення вказаних дій вона їм не надавала.

У судовому засіданні ОСОБА_3 відмовилась від дачі показань свідка з підстави ст.. 63 Конституції України.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,2348 га на території Михайлівської сільської ради на підставі розпорядження голови Апостолівської РДА № 301/2-р-03 від 18.06.03 року, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ДП №059962 кад. № 1220386600-01-019-0011 від 18.06.03 року (а.с.9).

06.02.12 року у відділі Держкомзему в Апостолівському районі зареєстровано договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Росія» згідно якого орендодавець передає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,2348 га на території Михайлівської сільської ради згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ДП №059962 кад. № 1220386600-01-019-0011 від 18.06.03 року (а.с.5-7).

До даного договору на реєстрацію у відділі Держкомзему в Апостолівському районі було надано договір від 05.09.2010 року, копію паспорта позивача,копія державного акту, акт прийому-передачі земельної ділянки від 05.09.10 року, довідку про форму та розмір орендної плати, акт прийому передачі земельної частки внатурі, кадастровий план, обмеження щодо використання земельної ділянки (а.с.7-14).

Згідно висновку експерта № 58/04-60 від 12.03.15 року підпис від імені ОСОБА_1, який розміщений в типовому договорі оренди землі, укладеному 05.09.10 року між ОСОБА_1 та ФГ «Росія» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою шляхом ретельного наслідування чи змалювання справжнього підпису ОСОБА_1. Підпис від імені ОСОБА_1, який розміщений в акті прийому-передачі земельної ділянки (додаток до договору оренди землі, укладеному 05.09.10 року між ОСОБА_1 та ФГ «Росія») виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою шляхом ретельного наслідування чи змалювання справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.163-183).

ФГ «Росія» є юридичною особою та проведено його державну реєстрацію 15.08.94 року (а.с.24), змістом діяльності якого є вироблення, вирощення товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, що підтверджується статутом (а.с.87-99), ОСОБА_5 є його головою згідно наказу № 1 від 22.05.95 року (а.с.25), дане підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.26), має рахунки в банку (а.с.28,29,30).

ФГ «Росія» використовується земельна ділянка позивачки, за неї сплачується орендна плата, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку (а.с.81-86).

У книзі ФГ «Росія» про видачу зерна та іншої сільськогосподарської продукції за 2010-2012 року наявні відомості про сплату орендної плати позивачці ОСОБА_1 (а.с.52-80), також відповідач здійснив оплату орендної плати за оренду земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 за 2013-2014 роки (а.с.100-106).

Підписи у вказаних документах про отримання орендної плати за оренду земельної ділянки позивачки здійснили її донька ОСОБА_3 та її зять ОСОБА_4В, що підтверджується зазначеними письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_9М, самого ОСОБА_4, ОСОБА_10, які підтвердили дану обставину у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 відмовились від дачі пояснень щодо того хто отримував орендну плату за використання земельної ділянки позивача, що є їх правом згідно ст.. 63 Конституції, однак будь-яких доказів на спростування факту отримання орендної плати за оренду земельної ділянки позивачки впродовж 2010-2014 років третіми особами ОСОБА_3, ОСОБА_4 ними не надано.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Позивач як не підставу визнання недійсності правочину посилається на ту обставину, що оскільки вона не підписувала договір і нікого не уповноважувала на вчинення цих дій, підписання та реєстрація такого договору не відповідало її внутрішній волі, що згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України є підставою визнання правочину недійсним.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо недійсності договору оренди земельної ділянки внаслідок не підписання його орендодавцем.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, де в ч. 1 зазначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом; ч.2 - якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд, дослідивши спірний договір оренди землі, приходить висновку про відповідність його вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, спірний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію, орендодавець через своїх родичів - третіх осіб по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривалий час отримувала орендну плату за землю, отже волевиявлення орендодавця було спрямоване на укладення договору оренди землі з відповідачем, жодної претензії щодо використання її земельної ділянки відповідачем не пред'являла.

Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення передбачено вимогами статті 1158 ЦК України, де в ч.2 зазначено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії; якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Відповідач сплачував за вказаним договором оренди землі орендну плату, а орендодавець її приймав через своїх родичів, які діяли в її майнових інтересах, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування орендних правовідносин між сторонами та схвалення нею дій щодо підписання за неї договору оренди землі від 05.09.2010 року без її доручення в її майнових інтересах.

Таким чином, суд аналізуючи докази у справі, приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання спірного договору оренди землі недійсним, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки в позові слід відмовити, не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Росія», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_11