Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/10191/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/10191/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаггар" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаггар» (далі - ТОВ «Лаггар», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000421502 від 08 травня 2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.10, 200.11, 200.14 статті 200 та 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України та зазначає про правомірність заявлення суми у розмірі 2 054 465,00 грн. до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів та протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце дату та час судового розгляду.

26.06.2015 року до суду надійшли заперечення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якості безпідставності позовних вимог відповідач вказує, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Лаггар» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (звітних) періодів за жовтень 2014 року встановлено порушення п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 20104 року в розмірі - 2054465 грн. Крім того, відповідач вказував, що позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, складена відповідно до положень та вимог, викладених у Листі ДФС від 06.03.2015 р. №7796/7/99-99-19-03-02-17, виданому у зв'язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», з урахуванням змін, внесених до ПКУ Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до ПКУ та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». В межах реалізації зазначених положень Податкового кодексу України та відповідно до порядку, викладеного в Листі ДФС від 06.03.2015 p. №7796/7/99-99-19-03-02-17, Позивачем непогашений станом на 01.02.2015 року залишок суми, яка була задекларована до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, у розрізі періодів їх виникнення (10.2014 року) була вказана в графі 4 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 року. Залишки від'ємного значення, які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 року повинні бути повністю перенесені до граф 2-4 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 року. Ці суми надалі можуть бути спрямовані або для врахування у збільшення реєстраційної суми (підпункт «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу XX кодексу) або задекларовані до повернення платнику на поточний рахунок у порядку, що діяв у 2014 році (пп. «б» пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Кодексу) та звертає увагу суду, що на даний момент підприємство скористалось правом та збільшило розмір суми, на яку матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену згідно з пунктом 201.3 статті 2001 розділу V кодексу та перенесло залишок суми в розмірі 2 025 981,00 грн. до рядка 24 Декларації (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2015 року (різницю зменшено позитивними нарахуваннями) в декларації з ПДВ за травень 2015 року рядок 24 становить 2 027 305,00 грн. (збільшено за рахунок від'ємного значення). У зв'язку з викладеним відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

В судовому засіданні з урахуванням положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лаггар» згідно поданого уточнюючого розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за травень 2014 року, що складає 2016,00 грн. та за вересень 2014 року у розмірі 2052449,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Лаггар» бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (звітних) періодів за жовтень 2014 року у сумі 2054465,00 грн., за результатом якої складено акт від 31.03.2015 № 2809/26-53-15-02/38408621 (далі - Акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ «Лаггар» постачальникам, як підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено, що на порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування заявленого по уточнюючому розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у сумі 2054465 грн.

З п. 3.3 Акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року стало придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та за вересень 2014 року - придбання групи нежилих приміщень в будинку №1А по вулиці Микільсько-Слобідській в м. Києві, які введені в експлуатацію та обліковуються як основні засоби.

Також в Акті перевірки зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 2054465 грн. На залишок по податковій накладній № 12 від 03.03.2012 року були виписані прості векселі на загальну суму 1675767 грн., дата складення - 03.03.2014 року, які були погашені наступним чином: на суму 722000 грн. банківська виписка від 14.03.2014 року; на суму 953767 грн. банківська виписка від 26.03.2014 року. При цьому відповідач приходить до висновку, що на порушення пункту 200.4 пункту 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Лаггар» включено вище зазначені податкові накладні до податкового кредиту декларації за вересень 2014 року по яким фактична сплата згідно банківських виписок за 09.2014 року відсутня, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 2054465 грн.

А тому, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Лаггар» не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2054465 у зв'язку з чим 08.05.2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000421502, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з вказаними висновками та вважає порушеним право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Під час розгляду справи встановлено, що 31.03.2014 року позивачем було оплачено рахунок за товар - плита Ukraine OSB-310 мм лист кількістю 431 шт. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Мідас Люкс» у розмірі 54 327,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.03.2014, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 58). 31.03.2014 року ТОВ «Торговий Дім Мідас Люкс» складено податкову накладну № 240 із зазначенням загальної суми у розмірі 54 327,00 грн (в т. ч. ПДВ - 9054,50 грн. ), яка внесена до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за 5-ий звітний місяць, яка була подана відповідачу 20.06.2014 року, що підтверджується квитанцією № 2. Факт отримання вказаного товару підтверджується копіює видаткової накладної № РН-0000812 від 01.04.2014 року.

Вказана сума ПДВ у розмірі 9054,50 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту згідно рядку 10.1 податкової декларації з податку на дану вартість за травень 2014 року та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 5 місяць 2014 року від 20.06.2014 року.

Також 20.12.2013 року між ТОВ «Лаггар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно п. 1.1 зазначеного договору сторони прийшли до взаємної згоди укласти не пізніше 01.04.2014 року основний договір купівлі-продажу нерухомого майна-групи нежилих приміщень, а саме:

- нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень № 302) загальною площею 51,60 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 304) загальною площею 90,30 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 305) загальною площею 77,70 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 306) загальною площею 56,80 кв. м.;

- нежилі приміщення з №1 по № 15 (групи приміщень № 309) загальною площею 734,00 кв. м., які знаходяться в будинку під № 1А, розташованому по вул. Микільсько-Слобідській в м. Києві.

Ціна продажу нежилих приміщень за основним договором була визначена сторонами у розмірі 12 329 172,12 грн. в тому числі ПДВ - 2 054 862,02 грн.

З урахуванням викладеного, з метою сплати забезпечувального платежу позивачем за попереднім договором було сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 2 151 119,70 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ «Вернум Банк» від 27.12.2013 року у розмірі 500 000,00 грн.; від 29.01.2014 року у розмірі 887,711,00 грн.; від 06.02.2014 року у розмірі 394 533,54 грн. та від 13.02.2014 року у розмірі 369 875,16 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому 03.03.2014 між ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг» укладено договір купівлі-продажу вищевказаного в попередньому договорі від 20.12.2013 року нерухомого майна. Згідно п. 2.2 договору сторони домовились про здійснення розрахунків наступним чином:-

- кошти, попередньо сплачені в якості забезпечувального платежу за попереднім договором в розмірі 2 152 1419,70 грн.;

- кошти в сумі 8 501 285, 39 грн. сплачується на поточний рахунок ТОВ «Укртехпромлізинг» відкритий на його ім'я в ПАТ «Вернум Банк» в день укладення договору купівлі-продажу;

- шляхом видачі ТОВ «Лаггар» як векселедавцем простих векселів на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержателя на загальну суму 1 675 767,03 грн.

Згідно банківської виписки від 03.03.2014 року (а. с. 88) позивачем сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 8 501 285, 39 грн.

Відповідно до актів прийому-передачі від 03.03.2014 року ТОВ «Лаггар» передав ТОВ «Укртехпромлізинг» в рахунок оплати 1 675 767,03 грн. прості векселі за договором купівлі-продажу в яких позивач значиться як векселедавець, а ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержатель, а саме:

- № АА 2019069 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 200 000,00 грн.;

- № АА 2019076 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 160 000,00 грн.;

- № АА 2019077 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.;

- № АА 2019078 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.;

- № АА 2019079 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.;

- № АА 2019080 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.;

- № АА 2019081 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 131 767,03 грн.

За актом пред'явлення векселя до платежу від 14.03.2014 року були пред'явлені до оплати 2 векселів, а саме: № АА 2019078 від 03.03.2014 року на суму 361 000,0 грн. та № АА 2019080 від 03.03.2014 року на суму 361 000,00,

26.03.2014 року за актом пред'явлення векселя до платежу були пред'явлені до оплати такі векселі, а саме: № АА 2019069 від 03.03.2014 року на суму 200 000,00 грн.; № АА 2019076 від 03.03.2014 року на суму 160 000,00 грн.; № АА 2019077 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019079 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019081 від 03.03.2014 року на суму 131 767,03 грн.

Зазначені вище оплати підтверджуються матеріалами справи, а саме копіями банківських виписок від 14.03.2014 року на суму 722 000,00 грн., від 26.03.2014 року на загальну суму 953 767,03 грн. (а. с. 106-107).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03.03.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. було зареєстровано право власності за ТОВ «Лаггар» на нежилі приміщення №№ 302, 304, 305, 306, 309 (в літ А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська буд. 1А.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому ТОВ «Укртехпромлізинг» передало позивачу наступні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- від 27.12.2013 року № 79 на загальну суму 500 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 83 333,33 грн.);

- від 06.02.2014 року № 8 на загальну суму 394 533,54 грн. (в т.ч. ПДВ 65 755,59 грн.);

- від 13.02.2014 року № 9 на загальну суму 369 875,16 грн. (в т. ч. ПДВ 61 645,86 грн.);

- від 03.03.2014 року № 12 на загальну суму 10 177 0525,42 грн. (в т. ч. ПДВ 1 696 175,40 грн.)

- від 29.12.2014 року № 5 на загальну суму 887 711,00 грн. (в т. ч. ПДВ 147 951,83 грн.)

Копією Витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 20102531 від 20.10.2014 року підтверджується, що вказані податкові накладні буди внесені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Лаггар» за 9-ий звітний місяць 2014 року.

Відповідно до п. 198. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого у разі придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Акту перевірки відповідачем не ставиться під сумнів належність оформлення податкових накладних чи реальність вчинених позивачем операцій в частині придбання плит Ukraine OSB-3 та укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що стали підставою для виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у травні та вересні 2014 року за наслідками вчинення яких, позивачем заявлена сума до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 2054 465,00 грн.

Крім того, суд вказує про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладені в Акті перевірки в частині порушення позивачем положень п. 200.4 п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю сплати грошових коштів у розмірі 1 675 767,00 грн. Зокрема, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані банківські виписки за вересень 2014 року, які підтверджують відсутність сплати позивачем грошових коштів у розмірі 1 675 767,00 грн. на користь ТОВ «Укртехпромлізинг». Так, вказані доводи відповідачем не підтверджені жодним доказом, натомість позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок та податкових накладних, які спростовують зазначені висновки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стосовно тверджень відповідача про подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та декларування залишку суми до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів у розрізі періодів їх виникнення (жовтень 2014 року) та вказані в графі 4 таблиці 1 додатка 2 як підставу для відмови в наданні бюджетного відшкодування згідно уточнюючого розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року суд вважає безпідставними виходячи з наступного. Перевірка правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додано вартість заявленого позивачем проводилась виключно за жовтень 2014 року, а тому доводи відповідача вищевказані доводи контролюючого органу стосуються майбутніх звітних (податкових) періодів та не можуть оцінюватись судом в межах даної адміністративної справи.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000421502 від 08 травня 2015 року є безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав відмови ТОВ «Лаггар» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2052449,00 грн. та відсутність порушень з боку позивача вищевказаних норм Податкового кодексу України є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000421502 від 08 травня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності заявлення суми у розмірі 2 054 465 грн. до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаггар " підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000421502 від 08 травня 2015 року прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда