Постанова

від 29.10.2015 по справі 826/10191/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10191/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаггар» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № 0000421502 від 08 травня 2015 року прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає чпастковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лаггар», згідно поданого уточнюючого розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме, за травень 2014 року, що складає 2016,00 грн. та за вересень 2014 року у розмірі 2052449,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Лаггар» бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (звітних) періодів за жовтень 2014 року у сумі 2054465,00 грн., за результатом якої складено акт від 31.03.2015 № 2809/26-53-15-02/38408621 (далі - Акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ «Лаггар» постачальникам, як підлягає бюджетному відшкодуванню, встановлено, що на порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування заявленого по уточнюючому розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у сумі 2054465 грн.

З п. 3.3 Акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року стало придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та за вересень 2014 року - придбання групи нежилих приміщень в будинку №1А по вулиці Микільсько-Слобідській в м. Києві, які введені в експлуатацію та обліковуються як основні засоби.

Також в Акті перевірки зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 2054465 грн. На залишок по податковій накладній № 12 від 03.03.2012 року були виписані прості векселі на загальну суму 1675767 грн., дата складення - 03.03.2014 року, які були погашені наступним чином: на суму 722000 грн. банківська виписка від 14.03.2014 року; на суму 953767 грн. банківська виписка від 26.03.2014 року. При цьому, відповідач приходить до висновку, що на порушення пункту 200.4 пункту 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Лаггар» включено вище зазначені податкові накладні до податкового кредиту декларації за вересень 2014 року по яким фактична сплата згідно банківських виписок за 09.2014 року відсутня, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 2054465 грн.

А тому, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Лаггар» не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2054465 грн. у зв'язку з чим, 08.05.2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000421502, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України, регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої, згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої, згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Встановлено, що 31.03.2014 року позивачем було оплачено рахунок за товар - плита Ukraine OSB-310 мм лист кількістю 431 шт. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Мідас Люкс» у розмірі 54 327,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.03.2014, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 58). 31.03.2014 року ТОВ «Торговий Дім Мідас Люкс» складено податкову накладну № 240 із зазначенням загальної суми у розмірі 54 327,00 грн (в т. ч. ПДВ - 9054,50 грн. ), яка внесена до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за 5-ий звітний місяць, яка була подана відповідачу 20.06.2014 року, що підтверджується квитанцією № 2. Факт отримання вказаного товару підтверджується копіює видаткової накладної № РН-0000812 від 01.04.2014 року.

Вказана сума ПДВ у розмірі 9054,50 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту згідно рядку 10.1 податкової декларації з податку на дану вартість за травень 2014 року та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 5 місяць 2014 року від 20.06.2014 року.

Також 20.12.2013 року між ТОВ «Лаггар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно п. 1.1 зазначеного договору, сторони прийшли до взаємної згоди укласти не пізніше 01.04.2014 року основний договір купівлі-продажу нерухомого майна-групи нежилих приміщень, а саме:

- нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень № 302) загальною площею 51,60 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 304) загальною площею 90,30 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 305) загальною площею 77,70 кв. м.;

- нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 306) загальною площею 56,80 кв. м.;

- нежилі приміщення з №1 по № 15 (групи приміщень № 309) загальною площею 734,00 кв. м., які знаходяться в будинку під № 1А, розташованому по вул. Микільсько-Слобідській в м. Києві.

Ціна продажу нежилих приміщень за основним договором була визначена сторонами у розмірі 12 329 172,12 грн. в тому числі ПДВ - 2 054 862,02 грн.

З урахуванням викладеного, з метою сплати забезпечувального платежу, позивачем за попереднім договором було сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 2 151 119,70 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ «Вернум Банк» від 27.12.2013 року у розмірі 500 000,00 грн.; від 29.01.2014 року у розмірі 887,711,00 грн.; від 06.02.2014 року у розмірі 394 533,54 грн. та від 13.02.2014 року у розмірі 369 875,16 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому 03.03.2014 між ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг» укладено договір купівлі-продажу вищевказаного в попередньому договорі від 20.12.2013 року нерухомого майна. Згідно п. 2.2 договору сторони домовились про здійснення розрахунків наступним чином:-

- кошти, попередньо сплачені в якості забезпечувального платежу за попереднім договором в розмірі 2 152 1419,70 грн.;

- кошти в сумі 8 501 285, 39 грн. сплачується на поточний рахунок ТОВ «Укртехпромлізинг» відкритий на його ім'я в ПАТ «Вернум Банк» в день укладення договору купівлі-продажу;

- шляхом видачі ТОВ «Лаггар» як векселедавцем простих векселів на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержателя на загальну суму 1 675 767,03 грн.

Згідно банківської виписки від 03.03.2014 року (а. с. 88) позивачем сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 8 501 285, 39 грн.

Відповідно до актів прийому-передачі від 03.03.2014 року ТОВ «Лаггар» передав ТОВ «Укртехпромлізинг» в рахунок оплати 1 675 767,03 грн. прості векселі за договором купівлі-продажу в яких позивач значиться як векселедавець, а ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержатель, а саме:

- № АА 2019069 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 200 000,00 грн.;

- № АА 2019076 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 160 000,00 грн.;

- № АА 2019077 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.;

- № АА 2019078 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.;

- № АА 2019079 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.;

- № АА 2019080 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.;

- № АА 2019081 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 131 767,03 грн.

За актом пред'явлення векселя до платежу від 14.03.2014 року були пред'явлені до оплати 2 векселів, а саме: № АА 2019078 від 03.03.2014 року на суму 361 000,0 грн. та № АА 2019080 від 03.03.2014 року на суму 361 000,00 грн.

26.03.2014 року за актом пред'явлення векселя до платежу були пред'явлені до оплати такі векселі, а саме: № АА 2019069 від 03.03.2014 року на суму 200 000,00 грн.; № АА 2019076 від 03.03.2014 року на суму 160 000,00 грн.; № АА 2019077 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019079 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019081 від 03.03.2014 року на суму 131 767,03 грн.

Зазначені вище оплати підтверджуються матеріалами справи, а саме копіями банківських виписок від 14.03.2014 року на суму 722 000,00 грн., від 26.03.2014 року на загальну суму 953 767,03 грн. (а. с. 106-107).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03.03.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. було зареєстровано право власності за ТОВ «Лаггар» на нежилі приміщення №№ 302, 304, 305, 306, 309 (в літ А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська буд. 1А.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому ТОВ «Укртехпромлізинг» передало позивачу наступні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- від 27.12.2013 року № 79 на загальну суму 500 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 83 333,33 грн.);

- від 06.02.2014 року № 8 на загальну суму 394 533,54 грн. (в т.ч. ПДВ 65 755,59 грн.);

- від 13.02.2014 року № 9 на загальну суму 369 875,16 грн. (в т. ч. ПДВ 61 645,86 грн.);

- від 03.03.2014 року № 12 на загальну суму 10 77 0525,42 грн. (в т. ч. ПДВ 1 696 175,40 грн.)

- від 29.12.2014 року № 5 на загальну суму 887 711,00 грн. (в т. ч. ПДВ 147 951,83 грн.)

Копією Витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 20102531 від 20.10.2014 року підтверджується, що вказані податкові накладні буди внесені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Лаггар» за 9-ий звітний місяць 2014 року.

Однак, як вбачається з банківських виписок, сплата ПДВ фактично відбулась в іншому розмірі, а саме:

27.12.2013 року на загальну суму 500 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 83 333,33 грн.); (а.с. 79)

06.02.2014 року на загальну суму 394 533,54 грн. (в т.ч. ПДВ 65 755,59 грн.); (а.с.81)

13.02.2014 року на загальну суму 369 875,16 грн. (в т. ч. ПДВ 61 645,86 грн.); (а.с.82)

03.03.2014 року на загальну суму 8 501 285,39 грн. (в т. ч. ПДВ 1 416 880,90грн.) (а.с.87)

29.12.2014 року на загальну суму 887 711,00 грн. (в т. ч. ПДВ 147 951,83 грн.) (а.с.80)

Тобто, з викладеного вище, вбачається, що позивачем не підтверджена сума бюджетного відшкодування, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в розмірі 279 294,52 грн.

Відповідно до п. 198. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого у разі придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в Акті перевірки доводи, в частині порушення позивачем положень п. 200.4 п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю сплати грошових коштів у розмірі 1 675 767,00 грн. є безпідставними, оскільки позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок та податкових накладних, які спростовують зазначені висновки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000421502 від 08 травня 2015 року в частині відмови в бюджетному відшкодуванні ТОВ «Лаггар» на суму 1 784 622 грн., є безпідставним та неправомірним, оскільки вказане відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав відмови ТОВ «Лаггар» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2052449,00 грн. та відсутність порушень з боку позивача вищевказаних норм Податкового кодексу України є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000421502 від 08 травня 2015 року в частині.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції частково не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування в частині з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року скасувати в частині та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Лаггар» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000421502 від 08 травня 2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в частині відмови в бюджетному відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю « Лаггар» на суму 1 784 622 грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.