Постанова

від 01.09.2016 по справі 826/10191/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року м. Київ № 826/10191/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лаггар» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаггар» (далі за текстом - позивач або ТОВ «Лаггар») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі за текстом - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015р. №0000421502, згідно з яким позивачеві відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2014 року в розмірі 2054465грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015р. позовні вимоги задоволено повністю з тих мотивів, що платником дотримано законодавчо визначені умови одержання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2015р. №0000421502 в частині відмови в бюджетному відшкодуванню ТОВ «Лаггар» на суму 1784622грн. В іншій частині залишено без змін. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що документально не підтверджується лише сплата позивачем постачальникові ПДВ у сумі 279294,52грн.

Ухвалою ж Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій ВАС України зауважив, що у даному разі правова оцінка розглядуваних операцій та їх податкових наслідків вимагає ретельну перевірку наявності розумної ділової мети у цих операціях, аналіз дійсних змін майнового стану учасників цих операцій, у зв'язку з чим слід встановити: чи відбулася фактична передача права власності на спірні об'єкти нерухомості від продавця (ТОВ «Укртехпромлізинг») до покупця (позивача у справі), чи було переоформлено ці об'єкти на ТОВ «Лаггар»; з якою метою позивач придбав зазначені приміщення тощо.

Відповідно до ухвали від 01.03.2016р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шулежка В.П. та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог з посиланням на п.п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.10, 200.11, 200.14 статті 200 та 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України зазначили про правомірність формування заявленої суми у розмірі 2054465,00грн. до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів, у зв'язку з чим не вбачають підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просять його скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи заперечень ДПІ, остання вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, у судовому засіданні 21.04.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданого ТОВ «Лаггар» уточнюючого розрахунку по податковій декларації за жовтень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за травень 2014 року, що складає 2016,00грн., та за вересень 2014 року у розмірі 2052449,00грн.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Лаггар» бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (звітних) періодів за жовтень 2014 року у сумі 2054465,00грн., за результатом якої складено акт перевірки від 31.03.2015 №2809/26-53-15-02/38408621 (далі - Акт перевірки).

З пункту 3.3 Акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року стало придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та за вересень 2014 року - придбання групи нежилих приміщень в будинку №1А по вулиці Микільсько-Слобідській в м. Києві, які введені в експлуатацію та обліковуються як основні засоби.

Слід зазначити, що згідно п.п. 3.14.2 Акту перевірки перевіркою не встановлено наявності правових відносин ТОВ «Лаггар» з пов'язаними особами у розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Надалі в Акті перевірки вказується, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 2054465грн. На залишок по податковій накладній №12 від 03.03.2012 року були виписані прості векселі на загальну суму 1675767грн., дата складення - 03.03.2014 року, які були погашені наступним чином: на суму 722000грн. банківська виписка від 14.03.2014 року; на суму 953767грн. банківська виписка від 26.03.2014 року.

За наведених обставин ДПІ приходить до висновку, що на порушення пункту 200.4 пункту 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Лаггар» включено вище зазначені податкові накладні до податкового кредиту декларації за вересень 2014 року по яким фактична сплата згідно банківських виписок за 09.2014 року відсутня, що, як вважає ДПІ, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 2054465грн.

Таким чином, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Лаггар» п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, за висновком контролюючого органу, підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2054465грн., заявленого по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015р. №0000421502, згідно з яким ТОВ «Лаггар» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2014 року в розмірі 2054465грн.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд, проаналізувавши положення Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент спірних відносин), а саме: п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, бюджетного відшкодування виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час , відносно порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, ПК України встановлено наступні правила.

Зокрема, відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункті 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї ж статті ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум бюджетного відшкодування, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Зокрема, висновки ДПІ про порушення позивачем п. 200.4 п.200.14 ст.200 ПК України та завищення у зв'язку із цим суми бюджетного відшкодування по суті, як вбачається судом, ґрунтуються лише на відсутності фактичної сплати позивачем грошових коштів за отриманими від ТОВ «Укртехпромлізинг» податковими накладними, однак наведене не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Висновки податкового органу є лише доводами відповідача, нічим не підкріплені.

Так, в ході розгляду даної справи встановлено, що 31.03.2014 року позивачем оплачено рахунок за товар - плита Ukraine OSB-310 мм лист кількістю 431 шт. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Мідас Люкс» у розмірі 54327,00 грн. , що підтверджується банківською випискою від 31.03.2014, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 58). 31.03.2014 року ТОВ «Торговий Дім Мідас Люкс» складено податкову накладну № 240 із зазначенням загальної суми у розмірі 54327,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 9054,50 грн. ), яка внесена до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за 5-ий звітний місяць, яка була подана відповідачу 20.06.2014 року, що підтверджується квитанцією № 2. Факт отримання вказаного товару підтверджується копіює видаткової накладної № РН-0000812 від 01.04.2014 року.

Вказана сума ПДВ у розмірі 9054,50 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту згідно рядку 10.1 податкової декларації з податку на дану вартість за травень 2014 року та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 5 місяць 2014 року від 20.06.2014 року.

Також 20.12.2013 року між ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг» укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно п. 1.1 зазначеного договору, сторони прийшли до взаємної згоди укласти не пізніше 01.04.2014 року основний договір купівлі-продажу нерухомого майна-групи нежилих приміщень, а саме: нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень № 302) загальною площею 51,60 кв. м.; нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 304) загальною площею 90,30 кв. м.; нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 305) загальною площею 77,70 кв. м.; нежиле приміщення №1 (групи приміщень № 306) загальною площею 56,80 кв. м.; нежилі приміщення з №1 по № 15 (групи приміщень № 309) загальною площею 734,00 кв. м., які знаходяться в будинку під № 1А, розташованому по вул. Микільсько-Слобідській в м. Києві.

Ціна продажу нежилих приміщень за основним договором була визначена сторонами у розмірі 12 329 172,12 грн. в тому числі ПДВ - 2 054 862,02 грн.

З матеріалів вбачається, що з метою сплати забезпечувального платежу позивачем за попереднім договором було сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 2 152 119,70 грн. , що підтверджується банківськими виписками ПАТ «Вернум Банк» від 27.12.2013 року у розмірі 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 83333,33 грн.); від 29.01.2014 року у розмірі 887 711,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 147951,83 грн.); від 06.02.2014 року у розмірі 394 533,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 65755,59 грн.) та від 13.02.2014 року у розмірі 369 875,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 61645,86 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 79-82).

В подальшому 03.03.2014 між ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг» укладено основний договір купівлі-продажу вищевказаного в попередньому договорі від 20.12.2013 року нерухомого майна. Згідно п. 2.2 договору сторони домовились про здійснення розрахунків наступним чином:

- кошти, попередньо сплачені в якості забезпечувального платежу за попереднім договором в розмірі 2 152 119,70 грн.;

- кошти в сумі 8 501 285,39 грн. сплачуються на поточний рахунок ТОВ «Укртехпромлізинг», відкритий на його ім'я в ПАТ "Вернум Банк", в день укладення договору купівлі-продажу;

- шляхом видачі ТОВ «Лаггар» як векселедавцем простих векселів на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержателя на загальну суму 1 675 767,03 грн.

На виконання умов основного договору в день його підписання позивачем сплачено на користь ТОВ «Укртехпромлізинг» грошові кошти у розмірі 8 501 285,39 грн. (в т.ч. ПДВ - 1416880,90 грн.), що підтверджується банківською випискою від 03.03.2014 року (а. с. 88).

В цей же день, відповідно до актів прийому-передачі від 03.03.2014 року, ТОВ «Лаггар» передав ТОВ «Укртехпромлізинг» в рахунок оплати 1 675 767,03 грн. прості векселі за договором купівлі-продажу, в яких позивач значиться як векселедавець, а ТОВ «Укртехпромлізинг» як векселедержатель (т.1 а.с.89-95), а саме: № АА 2019069 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 200 000,00 грн.; № АА 2019076 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 160 000,00 грн.; № АА 2019077 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.; № АА 2019078 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.; № АА 2019079 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 231 000,00 грн.; № АА 2019080 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 361 000,00 грн.; № АА 2019081 від 03.03.2014 року за пред'явленням, але не пізніше 31.12.2014 року сума до сплати 131 767,03 грн.

За актом пред'явлення векселя до платежу від 14.03.2014 року були пред'явлені до оплати 2 векселів, а саме: № АА 2019078 від 03.03.2014 року на суму 361 000,0 грн. та № АА 2019080 від 03.03.2014 року на суму 361 000,00 грн.

Також, 26.03.2014 року за актом пред'явлення векселя до платежу були пред'явлені до оплати всі інші векселі, а саме: № АА 2019069 від 03.03.2014 року на суму 200 000,00 грн.; № АА 2019076 від 03.03.2014 року на суму 160 000,00 грн.; № АА 2019077 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019079 від 03.03.2014 року на суму 231 000,00 грн.; № АА 2019081 від 03.03.2014 року на суму 131 767,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що грошові зобов'язання ТОВ «Лаггар» перед ТОВ «Укртехпромлізинг» за вищезазначеними векселями у розмірі 1 675 767,03 грн. були сплачені позивачем у повному обсязі , що підтверджується копіями банківських виписок від 14.03.2014 року на суму 722 000,00 грн. та від 26.03.2014 року на загальну суму 953 767,03 грн. (а. с. 106-107).

Відтак, оскільки позивачем погашені зобов'язання за вказаними векселями у повному розмірі в сумі 1 675 767,03 грн., що повністю відповідає умові щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів та договірній вартості договору, суд констатує, що у складі вказаної суми коштів фактично сплачений і податок на додану вартість , який був включений у вартість ціни договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг». Зазначення ж у банківських виписках про здійснення погашення векселів без ПДВ є особливостями проведення розрахунків із застосуванням векселів, які згідно із положеннями пунктів 189.7 та 189.8 ст. 189 ПК України не є об'єктами оподаткування, а тому відсутні підстави для висновку про несплату позивачем ПДВ за вказаними операціями.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із наведеним ТОВ «Укртехпромлізинг» передало позивачу наступні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.112-115), а саме: від 27.12.2013 року № 79 на загальну суму 500 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 83333,33 грн.); від 06.02.2014 року № 8 на загальну суму 394 533,54 грн. (в т.ч. ПДВ 65755,59 грн.); від 13.02.2014 року № 9 на загальну суму 369 875,16 грн. (в т. ч. ПДВ 61645,86 грн.); від 03.03.2014 року № 12 на загальну суму 10 770 525,42 грн. (в т. ч. ПДВ 1696175,40 грн.); від 29.01.2014 року № 5 на загальну суму 887 711,00 грн. (в т. ч. ПДВ 147951,83 грн.).

Копією витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 20102531 від 20.10.2014 року підтверджується, що вказані податкові накладні були внесені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Лаггар».

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними склала - 2 054 862,02 грн., включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В контексті наведеного слід додати, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується та визнається в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та свідчать про реальний характер операцій.

При цьому суд враховує, що ДПІ в акті перевірки та в ході розгляду справи не заперечувалось та визнавалось фактичне придбання позивачем спірних товарно-матеріальних цінностей (плита Ukraine OSB-310 мм) та нерухомого майна (групи нежилих приміщень), жодним чином не ставилося під сумнів належність оформлення первинних документів та податкових накладних.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум бюджетного відшкодування ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Що ж стосується наявності розумної ділової мети у спірних операціях стосовно придбання позивачем нерухомості та змін майнового стану учасників цих операцій, на необхідність перевірки чого звернув увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.02.2016р., суд виходить з наступного.

Так, за загальним правилом зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 березня 2014 року ТОВ «Укртехпромлізинг» передав у власність (продав), а ТОВ «Лаггар» прийняв у власність (купив) групу нежилих приміщень, а саме: - нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень №302) загальною площею 51,6 кв.м.; нежилі приміщення №1 (групи приміщень №304) загальною площею 90,30 кв.м.; нежилі приміщення №1 (групи приміщень №305) загальною площею 77,70 кв.м.; нежилі приміщення №1 (групи приміщень №306) загальною площею 56,80 кв.м.; нежилі приміщення з №1 по №15 (групи приміщень №309) загальною площею 734,00 кв.м. (в літ. А), які знаходяться в будинку під №1А (один «А»), розташованому по вулиці Микільсько-Слобідській в м.Києві, загальною площею 1 010, 40 ( одна тисяча десять цілих сорок десятих) кв.м.

В той же день, 03.03.2014 року приватним нотаріусом Кисельовою Н.В. Київського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, було зареєстроване право власності на вказані нежилі приміщення за покупцем - ТОВ «Лаггар», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Індексний номер 18519732 від 03.03.2024 року (т.3 а.с.28). Фактична ж передача позивачу вказаного нерухомого майна здійснена на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.03.2015 року, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Наведене підтверджує факт фактичної передачі права власності на спірні приміщення від Продавця Покупцю та переоформлення права власності на ці об'єкти за ТОВ «Лаггар». Станом на момент розгляду справи вказані приміщення, як стверджує позивач, належать ТОВ «Лаггар», іншого суду не доведено.

Стосовно ж мети придбання ТОВ «Лаггар» вказаних нежилих приміщень судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.04.2016 року основними видами економічної діяльності ТОВ «Лаггар» є: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Як стверджує позивач, ТОВ «Лаггар» були придбані вказані вище нежилі приміщення саме з метою передання їх в оренду для отримання прибутку у вигляді орендних платежів та додатковою метою придбання приміщень було для розміщення офісу позивача.

На підтвердження наведеного до матеріалі справи додано договір оренди нежитлового приміщення №1/15-о від 01.12.2015р., укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Завод обважнювачів», відповідно до умов якого ТОВ «Лаггар» передав, а ПАТ «Завод обважнювачів» прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення групи приміщень № 309 в літ. А, загальною площею 731,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1-А. Відповідно до п. 5.1. вказаного Договору оренди розмір місячної орендної плати складає 170680,90 гривень, крім того ПДВ - 34136,18, а всього з ПДВ - 204817,08 грн.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01 грудня 2015 року.

До того ж, як стверджує позивач, частина нежитлових приміщень, що залишилась, передані в оренду іншим суб'єктам господарювання, а менша частина використовується для розміщення офісу ТОВ «Лаггар».

Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про спрямованість спірних операцій на досягнення позивачем позитивного фінансово-економічного результату від вчиненої угоди, їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про здійснення спірних операцій з метою мінімізації позивачем своїх податкових зобов'язань.

У зв'язку із наведеним слід також зазначити, що відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «Лаггар» є: Компанія «Хай Крістал Технолоджис Лімітед», індекс район Майфейер, м. Лондон, вул. Шеферд Маркет, буд. 8, офіс 9,, Сполучене Королівство; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - Джанкарло Еспейо, Р0238356, Беліз, вул. Корол Гроув, Б.1523.

Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «Укртехпромлізинг» є: ОСОБА_4, адреса засновника: 83048, АДРЕСА_1; ОСОБА_5, адреса засновника: 02068, АДРЕСА_2; ОСОБА_6, адреса засновника: 02140, АДРЕСА_4 ОСОБА_7, адреса засновника: 08130, АДРЕСА_3.

Наведені обставини, а також ті, що вказані в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016р., не дають підстав для висновку про пов'язаність між собою осіб ТОВ «Лаггар» та ТОВ «Укртехпромлізинг» в розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України. До того ж, слід зазначити, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали виключно висновки ДПІ про відсутність фактичної сплати позивачем грошових коштів (ПДВ) за отриманими від ТОВ «Укртехпромлізинг» податковими накладними та згідно п.п. 3.14.2 Акту перевірки перевіркою не встановлено наявності правових відносин ТОВ «Лаггар» з пов'язаними особами у розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Загалом, враховуючи сукупність наданих до матеріалів справи доказів та сукупність встановлених обставин, судом не вбачається того, що вчинення та виконання зазначеної угоди не було зумовлено розумними економічними причинами (діловими цілями), на переконання суду угода між позивачем та ТОВ «Укртехпромлізинг» вчинена з метою реального настання обумовлених нею правових наслідків, що надає право позивачу на формування спірних сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Наведені обставини відповідачем в ході розгляду даної справи жодним чином не спростовані та не доведено зворотного. Натомість судом не встановлено жодних обставин, які б могли вплинути на право позивача щодо формування спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відтак, враховуючи наведене, беручи до уваги те, що ДПІ не доведено суду наявності обставин порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства, а судом таких обставин не встановлено, суд приходить до висновку, що у ДПІ були відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин порушення позивачем податкового законодавства, ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірного рішення у повному обсязі.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), на користь позивача підлягає присудженню з Державного бюджету всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лаггар» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2015р. №0000421502.

Стягнути з Державного бюджету України на товариства з обмеженою відповідальністю «Лаггар» (код 38408621) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) на відшкодування судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 20.05.2015р. №305.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко