Вирок

від 22.03.2010 по справі 1-57-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-57-10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого- судді Савіцького Л.П., при секретарі - Нещадименко В.Л., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетігиині кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, народженого 17 липня 1983 року в селі Сільце Славутського району Хмельницької області , українця, з освітою середньою, не одруженого, працюючого ПП «Штогун» м. Нетішин, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1 кімната 210 в м. Нетігиині Хмельницької області судимого 24.03.2008року Нетішинським міським судом за ч. 1 ст. 389 КК України до 1 року виправиш робіт з відрахуванням в доход держави 10% заробітку, громадянина України,

у скоєнні злочину передбаченого ст. 356 КК України,

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_3 в поданій суду скарзі висунула вимогу порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ст. 356 КК України, звинуватила його в тому, що 13 грудня 2009 року в період 11 до 15 години, він скориставшись її відсутністю та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжуючи свій умисел направлений на вчинення перешкод у користуванні житлом, змінив серцевину замка вхідних дверей кімнати №210 будинку № 8 по проспекту Незалежності в м. Нетішині і ключа від останнього їй і сину не дав. В скарзі вона вказала, що на її прохання ОСОБА_2 вхідні двері в квартиру їй та сину не відчинив, в подальшому ключ не дав, чим чинить перешкоди в користуванні жилим приміщенням, що завдає їм значну майнову та моральну шкоду, вимагаючи стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1100 грн. та 200 грн. на відшкодування шкоди сину ОСОБА_4 моральної шкоди та судові витрати в сумі 2640 грн..

В судовому слідстві ОСОБА_3 вищенаведене обвинувачення та заявлений позов підтримала, наполягаючи на призначенні покарання ОСОБА_2, при цьому вона зазначила, що майно вони поділили добровільно, за житло не сплачувала, проживала тривалий час у матері, потім знімала кімнату і в листопаді 2009 року звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом, оскільки бувший чоловік казав що в кімнату її не пустить, а зробить це, якщо вирішить суд. Її батько змінив серцевину замка, чого не хотів бувший чоловік, а коли останній виніс її речі, поміняв серцевину; батько намагався відкрити замок і побив його.

Вказане обвинувачення підтримав представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, вимагаючи призначити підсудному покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці, задовольнити позов та стягнути судові витратив сумі 2640 грн.

У зв 'язку з поданою до суду скаргою у відповідності до ст. 94 КПК України постановою судді від 22 грудня 2009 року, щодо ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ст. 356 КК України.

ОСОБА_2 пред \явлене потерпілою ОСОБА_3 обвинувачення не визнав і пояснив, що в липні 2008року вони припинили подружні стосунки. ОСОБА_3 у його відсутності забрала з кімнати все майно і перейшла жити до матері. Він попросив її принести йому деяке майно і вона принесла йому телевізор, посуд і інше. Таким чином вони поділили майно. Бувша дружина претензій до квартири до грудня 2009 року не мала, а приходила лише до куми, яка проживає по сусідству. За квартиру він сплачував сам. В цей період він створив нову сім лю, теперішня дружина має вже народжувати дитину. Сину у квартирі він жити не забороняв. 12.12.2009 року бувша дружина з адвокатом , батьком та дільничним прийшла вселятися у квартиру без будь-яких речей, заявивши, що жити з іншою жінкою йому не дасть. Опір її вселенню він не чинив, так як не міг. При ньому батько ОСОБА_3 змінив серцевину замка і ключ йому не дали, а дали лише на вимогу її ж адвоката. Коли він поїхав на роботу , ОСОБА_3 без його відому внесла у квартиру диван та інші речі сусідки. На другий день, вважаючи, що ОСОБА_3 втратила право на житло, він виніс занесені ОСОБА_3 диван та інші речі на загальний коридор гуртожитку, зразу повідомив її про це есемескою, змінив серцевину замка, вирішивши не пускати ОСОБА_3 в кімнату до рішення суду, оскільки на цей час остання вже подала в суд позов про усунення перешкод в користуванні житлом. Увечері 13.12.2009року ОСОБА_3 знову прийшла з дільничним та своїм батьком, однак ключ він їй не дав, заявивши, що не впустить її у квартиру до вирішення питання судом, а дитина нехай йде і живе, тим більше, що він проживає в кімнаті з вагітною жінкою. Зразу ж батько ОСОБА_3 став ламати замок, однак останній вони не відкрили. Не зміг зробити це і він, оскільки наявний в нього ключ вже не входив. Вважав, що за наявності позову в суді про її вселення, вирішив діждатись рішення суду; звернувшись до суду з зустрічним позовом про втрату нею права на житло, оскільки вважав, м/о таке право вона втратила, не проживаючи більше півтора року. За наявності цих обставин думав, и/о д/є законно і просить його виправдати.

Заслухавши доводи ОСОБА_3, її представника в підтримку висунутого обвинувачення, покази ОСОБА_2, пояснення свідків та дослідивши інші докази, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 356 ІЖ України, тобто у вчиненні самоправства, яке виражається у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій , правомірність яких оспорюється окреміш громадянином або підприємством , установою чи організацією, ятш/о такими діями спричиняється значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним.

В підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні самоправства, потерпіла ОСОБА_3 посилалась на те, що вона та її син ОСОБА_4 зареєстровані в кімнаті № 210 по проспекту Незалежності, 8 в м. Нетішині; що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_6; довідкою про склад сім 7 ./V? 533 е/д 28.10.2009 року Нетішинського професійного ліцею про склад сімХ' що підтверджено також позовною заявою.

Однак наведені потерпілою докази не можуть слугувати підтвердженням вини ОСОБА_2 у скоєнні самоправства. Сама по собі реєстрація потерпілої, її сина, у вищеназваній кімнаті свідчить лише про реєстрацію останніх у вказаній кімнаті і не є підтвердженням будь - яких самоправних дій ОСОБА_2 Ніякого правового значення для підтвердження вини ОСОБА_2 не має і свідоцтво про народження його сина, а лише засвідчує, про його народження та наявність родинних стосунків, чого ОСОБА_2 не оспорював, зазначаючи, що син має право на проживання у спірній кімнаті і він не заперечує на його проживанні у ній. Не приймає суд до уваги посилання потерпілої на довідку про склад її сім їз врахуванням бувшого чоловіка ОСОБА_2, оскільки викладена в ній інформація не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у судовому слідстві. Як вбачається з довідки, вона не удостовірена у встановленому законом порядку. Крім цього, станом на дату її видачі 28.10.2009 року, ОСОБА_3 не була членом сім7 ОСОБА_2, оскільки вони припинили шлюбні відносини ще в липні 2008 року, шлюб розірвали в грудні 2008 року, що підтверджено рішенням Нетішинського міського суду від 12.12.2008 року (а.с.18, справи № 2 - 844/2008). Цим же рішенням підтверджено, що сторони проживають окремо з липня 2008 року і вказані обставини, встановлені цим рішенням, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ. При цьому суд враховує, що в судовому слідстві, сама ОСОБА_3 підтвердила окреме проживання з ОСОБА_2, що дійсно ОСОБА_2 12.12.2009 року прислав їй есемеску, про те, що він виніс речі, які вона внесла без нього і квартира буде закрита до рішення суду.

Критично суд оцінює посилання ОСОБА_3 на копію її позовної заяви до Нетішинського міського суду про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, як на доказ вини ОСОБА_2С в самоправстві, оскільки вказана позовна заява лише засвідчує її звернення до суду 30.11.2009року, яка в даний час перебуває в провадженні вказаного суду і рішення по ній не ухвалене.

Не є підтвердженням вини ОСОБА_2 у скоєнні самоправства і пояснення свідкаі ОСОБА_7 - батька ОСОБА_3, явно зацікавленої особи на користь дочки. При цьому ві. зазначив, що з серпня 2008 року дочка проживала на Підгірній спокійно і в цей період вселятися не намагалась; свідка ОСОБА_8, яка перебуває з ОСОБА_3 в дружніх стосунках (кума) і її пояснення є лише підтвердженням доводів ОСОБА_3, які не підтверджують об'єктивно самоправні дії ОСОБА_2

Разом з тим, свідки, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили обставини подій, викладені ОСОБА_2, в тому числі, що ОСОБА_3 півтора року не проживала у кімнаті і при вказаних подіях, як 12, так і 13 грудня 2009 року ОСОБА_2 заперечував проти вселення ОСОБА_3 лише з тих підстав, що вона не проживала тривалий час в кімнаті і дасть дозвіл на вселення після прийняття судом відповідного рішення. При цьому зазначалось, що при вселенні ОСОБА_3 будь-яких речей в квартиру не вносила, відбувалась заміна серцевини замка батьком ОСОБА_3 і при цьому ОСОБА_2 не був агресивним.

Об'єктивним підтвердженням пояснень ОСОБА_2 є також пояснення свідка ОСОБА_11, яка вказала на те, що ОСОБА_3 пішла з квартири півтора роки тому і за цей час приходила в кімнату № 209 до куми. ОСОБА_3 при вселенні в кімнату №210 вносила в останню речі з кімнати № 209, які належали кумі. ОСОБА_12 проживає в кімнаті № 210 і в даний час вона не знає кому належать речі, які вносились у цю кімнату.

Не навела ОСОБА_3 достатніх доказів в підтвердження спричинення їй та сину значної шкоди внаслідок того, що ОСОБА_2 13.12.2009року не впустив її у спірну кімнату. Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_3, її пояснень, будь - яких матеріальних збитків її і сину не заподіяно. В період не проживання в спірній кімнаті оплату за неї вона не здійснювала. Останнє робив ОСОБА_2 Вона ж пояснювала, що проживала у матері, в найманій кімнаті тепер проживає нетривалий час і вказане підтверджене поясненнями свідків. В підтвердження розміру витрат на проживання в найманій кімнаті гуртожитку доказів вона не надала.

ОСОБА_3 заявила вимоги лише щодо відшкодування моральних збитків, заподіяних їй і сину, які визначила в сумі 1300 грн., що на думку суду не може вважатись значною шкодою. Крім цього, при визначенні заподіяної моральної шкоди значною, суд виходить з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, суд враховує, що тривалий час ОСОБА_3В у спірну кімнату не вселялась і вказане об'єктивно підтверджено навіть її батьком. 12.12.2009року ОСОБА_3 з сином вселилась в спірну кімнату, що повністю її задовольнило і вказувало на відсутність будь-якої шкоди. При цьому вона не знайшла за потрібне в присутності ОСОБА_2 внести необхідні для проживання особисті речі побутового вжитку, а внесла речі ОСОБА_13 (куми), причому зробила це у його відсутності. В пояснення цього, вона вказувала, що вказані речі вона в неї купила, однак в підтвердження цього доказів не надала. Вказані дії ОСОБА_3 фактично спровокували ОСОБА_2 до спротиву і він не тільки 13.12.2009 року виніс речі сусідки, а й змінив серцевину замка, повідомивши потерпілу про її вселення лише за рішенням суду і про те, що виніс речі та змінив замок, есемескою по телефону, чого вона не заперечувала. При цьому, не звертаючи уваги на застереження ОСОБА_2 про вселення її лише по рішенню суду, не зважаючи на своє ж звернення до суду в порядку цивільного судочинства про усунення перешкод в користуванні спірною кімнатою шляхом вселення , не дочекавшись такого рішення суду про своє вселення, вона затіяла повторно процедуру вселення, в процесі якого її батько пошкодив замок дверей, у зв 'язку з чим сам ОСОБА_2 теж не зміг потрапити у кімнату.

Як вбачається з висунутого ОСОБА_3В обвинувачення, самоправні дії вона інкримінує йому лише за 13.12.2009 року, тобто в той день, коли сама теж діяла всупереч застереженням ОСОБА_2 дочекатись рішення суду по цивільній справі, всупереч встановленому порядку. При цьому і за наявності в провадженні суду цивільних позовів, ОСОБА_2 не бажав та свідомо не допускав настання такої шкоди. Тому, суд не знаходить підстав вважати, що 13.12.2009 року ОСОБА_14Н та її сину ОСОБА_4 була заподіяна будь-яка шкода взагалі.

З огляду на вищевикладене в його сукупності, суд не ставить під сумнів пояснення ОСОБА_2 про те, що він діяв законно, не впустивши ОСОБА_3 13.12.2009року в спірну кімнату (не надавши ключ від замка), оскільки вона тривалий час не проживала- в ній і втратила, на його думку, право на проживання. При цьому має суттєве значення, що питання вселення її та сина (проти вселення сина він не заперечував) та визнання її такою, що втратила право на житло, повинно вирішуватись за їхніми позовами в порядку цивільного судочинства і знаходиться в провадженні суду. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 не усвідомлював того факту, що вказані дії він

вчиняв всупереч порядку, встановленому законом, а звідси слід зробити висновок, що його відповідальність за ст. 356 КК України виключається , оскільки він сумлінно помилявся у законності своїх дій.

Крім цього, суд враховує, що вищезазначені події мають характер житлового спору, який повинен вирішуватись у в цивільно-правовому порядку і не містять злочинно караних дій, а тому з цих підстав та вищенаведених, ОСОБА_2 підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину.

Оскільки ОСОБА_2 підлягає виправданню, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь та на відшкодування заподіяної шкоди сину ОСОБА_4 моральні збитки в сумі 1300 грн., а також понесені нею судові витрати в сумі 2640 грн. Керуючись ст. ст. 323-324, 327КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати невинним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України і виправдати за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

В позові ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 1300 грн. моральних збитків та стягненні судових витрат в сумі 2640 грн. -відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Хмельницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Нетішинський міський суд.

Головуючий