Рішення

від 27.12.2010 по справі 2-645-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-645-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого -судді Савіцького Л.П.,

при секретарі -Сегень Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання пункту 1 наказу № 194-0 від 25.06.2009 року Міністерства охорони здоров'я України нечинним, скасування його, поновлення на роботі та скасування пункту 2 наказу № 194-0 від 25.06.2009 року іністерства охорони здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до вищеозначеного відповідача з вимогою поновити його на посаді начальника-головного лікаря Державного Закладу «СМСЧ№ 4» в м. Нетішині посилаючись на те, що наказом Міністра охорони здоров'я від 25.06.2009 року за № 194-0 «Про» звільнення та призначення начальника-головного лікаря ДЗ СМСЧ№ 4» його було звільнено відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з набранням законної сили вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2009 року щодо призначення йому покарання за ч. 2 ст. 368 КК України.

Оскільки Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16.03.2010 року вказаний вирок змінено, дії його перекваліфіковані з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України. В подальшому до нього застосовано пункт «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року із звільненням його від призначеного покарання. Він вважає, що відповідно до ст. 88 КК України особи, звільнені від покарання, визнаються такими, що не мають судимості і вказане поширюється на його випадок. З цих підстав він вважає, що підстави звільнення його за пунктом 7 ст. 36 КЗпП України відпали і наказ не може вважатись чинним.

Про зміну вироку Славутського міськрайоного суду він дізнався 19 берез ія 2010 року, що свідчить про дотримання ним встановленого законом терміну звернення до суду за захистом своїх прав в трудових правовідносинах.

В подальшому ОСОБА_1 письмово збільшив свої позовні вимоги і просив визнати пункт 1 вищезазначеного наказу Міністерства охорони здоровая України, поновити його на посаді начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ № 4» з 03.06.2009 року, зобов'язати відповідача скасувати пункт 2 вказаного наказу про призначення на вказану посаду ОСОБА_2.

В обґрунтування цього він посилався на те, що підставою для звільнення є засудження працівника при одночасній наявності таких умов:

коли винність працівника у вчиненні злочину встановлена вироком суду, який набрав законної сили;

коли працівник був засуджений до міри покарання, яка виключає продовження даної роботи;

коли зайняття посади не зумовлюється відсутністю судимості;

коли трудовий договір не розривався, а припинявся, що в його випадку не є тотожним і ініціатива адміністрації відсутня за наявності вироку;

коли звільнення не є дисциплінарним стягненням.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 збільшені позовні вимоги підтримали, і вказали на те, що із-за відсутності судимості та повного його звільнення від покарання у адміністрації ДЗ «СМСЧ№ 4» не було підстав для звільнення його, ОСОБА_1., з посади, а звідси вони вважають, що його необхідно поновити на посаді начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ№ 4» м. Нетішин.

В надісланому суду письмовому запереченні від 29.06.2010 року за № 14.02-01/216 представник Міністерства охорони здоров'я ОСОБА_4 вважав вимоги ОСОБА_1. безпідставними, не підлягаючими задоволенню, оскільки адміністрацією ДЗ «СМСЧ № 4» останній звільнений з підстав, які не є реабілітуючими.

Представники третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог - ДЗ «СМСЧ № 4» ОСОБА_5 та ОСОБА_2, позов ОСОБА_1 не визнали і пояснили, що звільнення останнього Міністерством охорони здоров'я України проведено правильно. ОСОБА_1 був засуджений за отримання хабара, вчинив корупційне діяння, що в свою чергу виключає зайняття ним посади керівника установи.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 1.1, задоволенню не підлягає.

Як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи (копій вироку Славутського міськрайонного суду від 02.04.2009 року і ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 03.06.2009 року), ОСОБА_1, засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов 'язків строком на 3 роки, з конфіскацією майна , що є його власністю за те, що працюючи начальником- головним лікарем державного закладу спеціалізованої медико-санітарної частини № 4 м. Нетішин 26 червня 2008 року приблизно об 11 годині у своєму службовому кабінеті одержав від лікаря-анестезіолога цього ж закладу ОСОБА_6 за залишення на посаді хабар у розмірі 3000 доларів США.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16.03.2010 року, підтверджена обґрунтованість висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 в отриманні хабара. Знайшла свою зміну лише кваліфікація дій підсудного з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України .

Останнього він та його представник не оспорювали, як і не оспорювали рішення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України цією ж Ухвалою про призначення йому покарання за означений злочин у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов 'язків строком на 3 роки та звільнення його від призначеного покарання на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я № 194-0 від 25.06.2009 року «Про звільнення та призначення начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ№ 4» (а.с. 3), у зв'язку з набранням законної сили вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2009 року щодо призначення покарання ОСОБА_1, за ч. 2 ст. 368 КК України останнього було звільнено з посади начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ № 4» відповідно до пункту 7 ст. 36 КК України з 03.06.2009 року.

З вказаним наказом та підставами звільнення ОСОБА_1, не погоджується, вважаючи, що підстави звільнення, передбачені пунктом 7 ч 1. ст. 36 Кодексу Законів про працю України відпали, оскільки він звільнений від призначеного основного та додаткового покарань згідно Акту амністії, що на його думку не перешкоджає продовження ним попередньої роботи на посаді начальника-головного лікаря. До того ж, як в позові так і в судовому засіданні, він вважає, що відсутність в нього судимості, теж дає йому право на продовження виконання вказаних обов 'язків.

Крім цього, своє звільнення він не вважає дисциплінарним стягненням і посилання в наказі на вирок суду не є ініціативою адміністрації.

Проте з доводами ОСОБА_1 суд погодитись не може і вважає, що звільнення останнього відбулось на законних підставах, які існували на час його звільнення, а саме:

набрання чинності вказаного вироку, згідно з яким ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину - отримання хабара до позбавлення волі строком на 3 роки та позбавлення права займати посаду на такий же термін, і є таким на даний час, давали підстави Міністерству охорони здоров'я України звільнити його 25.06.2009 року з 03.06.2009 року за пунктом 7 ч. 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Крім цього, звільнення ОСОБА_7 згідно Акту амністії - фактично акту помилування, і аж ніяк не по реабілітуючим підставам від покарання - основного та додаткового у виді позбавлення волі та позбавлення права займати певні посади, за своїм юридичним змістом не має правового значення на даний час, не може бути правовою підставою для поновлення його на вказаній посаді.

З цих же підстав не можуть прийматись до уваги і посилання позивача на те, що з ним трудовий договір з ініціативи адміністрації не розривався, а припинявся і це охоплює лише припинення трудових відносин з ініціативи однієї із сторін або на вимогу певного органу, який не є учасником трудового договору при відсутності такої вимоги органу. Не є заслуговуючим на увагу і обґрунтування позивачем незаконного свого звільнення в порядку застосування до нього дисциплінарного стягнення при відсутності у наказі норм трудового законодавства, а також за наявності чи відсутності в нього судимості.

Тому, виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ № 4» м. Нетішин та задоволення інших його позовних вимог, вважаючи при цьому, що позивач строк звернення до суду за вирішенням трудового спору не пропустив.

Тому, керуючись пунктом 7 ч. 1 ст. 36, ст. ст. 232-233 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я про визнання пункту 1 наказу № 194-0 під 25.06.2009 року Міністерства охорони здоров'я України «Про звільнення та призначення начальника - головного лікаря ДЗ «СМСЧ № 4» таким, що втратив чинність в частині його звільнення, скасування цього наказу, про поновлення на посаді начальника-головного лікаря ДЗ «СМСЧ№ 4» з 03.06.2009 року та зобов'язання відповідача скасувати п. 2 вищеозначеного наказу № 194-0 під 25.06.2009 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення через Нетішинський міський суд.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитися 04.01.2011 року.

Головуючий