Постанова

від 22.03.2011 по справі 5/67-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р. Справа № 5/67-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі Багній А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Центр реабілітації хворих - Саша" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.00 року у справі № 5/67-НМ (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Приватне підприємство "Центр реабілітації хворих- Саша"

до Державного підприємства "Житомирське лісове господарство"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача: Житомирської районної державної адміністрації

на стороні відповідача: 1) Управління Держкомзему в Житомирській області;

2) Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії;

3) Станишівської сільської ради

4) Левківської сільської ради

5) Луківської сільської ради

про зобов'язати вчинити певні дії

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 17.01.2011 року

третіх осіб - не з'явились

В судовому засіданні 22.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Центр реабілітації хворих - Саша" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" погодити кадастровий план земельних ділянок Приватного підприємства "Центр реабілітації хворих - Саша" за адресою: с. Станишівка до проекту землеустрою, щодо встановлення границь земельної ділянки за межами с. Левків.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.11.2010 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Центр реабілітації хворих - Саша" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2010 року у справі № 5/67-НМ скасувати та направити справу на навий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання директор скаржника не з явився, направив на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою.

Апеляційним судом відмовлено у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому колегією суддів враховано, що викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки хвороба директора, з огляду на положення статті 28 ГПК України, не позбавляє можливості скаржника з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні. Крім того, позивач не був позбавлений права та можливості подати всі заперечення та відповідні докази через канцелярію апеляційного господарського суду або надіслати поштою на адресу суду. Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому, колегією суддів зазначається, що розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що невід'ємними частинами договору оренди землі є, зокрема: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 Земельного кодексу України). Однією зі складових державного земельного кадастру являються кадастрові зйомки (ст. 196 Земельного кодексу України).

За змістом п. 2.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року (зі змінами і доповненнями) при перенесенні в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

При цьому, кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, а також у випадку встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України.

Згідно ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) являється одним з видів документації із землеустрою (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

Землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (ст. 22 Закону України "Про землеустрій").

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Житомирською районною державною адміністрацією 27.02.2007 року розпорядженням № 127 було надано дозвіл позивачеві на розробку технічної документації по встановленню меж земельних ділянок загальною орієнтовною площею 15,0 га в натурі (на місцевості) та складання договорів оренди землі на території Станишівської, Левківської і Луківської сільських рад. Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації №1120 від 12.10.2009 року зазначене розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 127 від 27.02.2007 року "Про надання ПП "Центр реабілітації хворих - Саша" дозволу на розробку технічної документації по встановленню меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання договорів оренди землі на території Станишівської, Левківської і Луківської сільських рад", яким, зокрема, позивач обґрунтовує позовні вимоги, скасовано і станом на час розгляду справи у суді є чинним.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи не існує рішення уповноваженого органу, яке б давало позивачу право розробляти технічну документацію, тобто в позивача немає дозволу на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку та на погодження її меж із суміжними землекористувачами, в тому числі і з відповідачем.

При прийнятті рішення по справі місцевим судом правильно враховано вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р В«Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянкамиВ» , з відповідними змінами.

Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого суду про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів осіб. Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено спеціальні способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку при певних чи будь-яких інших обставинах надання згоди в примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки, в тому числі за рішенням господарського суду, оскільки законодавцем закладено принцип добровільності, а не примусовості вчинення дій суб'єктами земельних правовідносин. Термін "погодження" припускає добровільність вчинення дій суб'єктами земельних відносин. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Непогодження відповідачем меж земельної ділянки є формою реалізації ним свого права.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, належних доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємство "Центр реабілітації хворих - Саша" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2010 року у справі № 5/67-НМ - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.