Рішення

від 25.02.2009 по справі 6/635

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Справа

№  6/635

25.02.09

За

позовом                              Генеральної прокуратури України в

інтересах держави в особі

1)          Регіонального відділення Фонду

державного майна України по місту Києві

2)          Українського союзу об'єднань,  підприємств і організацій побутового

обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»

До

відповідача-1                    Товариства з обмеженою

відповідальністю «Аларіт Україна»

До

відповідача-2                    Товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд»         

До

відповідача-3                    Державного підприємства

завод «Побутмаш»

До

відповідача-4                    Відкритого акціонерного товариства

«Київсільгоспмонтаж»

До

відповідача-5                    Товариства з обмеженою

відповідальністю «РексІнт»

Про                                        визнання права власності на майно,

зобов'язання повернути майно шляхом звільнення приміщень, визнання недійсним

договору, стягнення зі сторін договору отриманого за ним

За

позовом третьої

особи,                              яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору,

                                        Товариства з обмеженою

відповідальністю «РексІнт»

До

відповідача-1                    Регіонального відділення

Фонду державного майна України по місту Києві

До

відповідача-2                    Українського союзу

об'єднань,  підприємств і організацій

побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»

Про                                         визнання права власності на майно

Суддя

Ковтун С.А.

Представники

учасників процесу:

Від

прокуратури                                                  

Ходаківський М.П. (за дов.)

Від

позивача-1 за первісним позовом                     Коваленко Ю.І. (за дов.)

Крайняк Ю.О. (за дов.)

Від

позивача-2 за первісним позовом                     не з'явились

Від

відповідача-1 за первісним позовом          

не з'явились                              

Від

відповідача-2 за первісним позовом          

не з'явились

Від

відповідача-3 за первісним позовом          

Левін В.Б. (за дов.)

Від

відповідача-4 за первісним позовом          

Левін В.Б. (за дов.)

Від

відповідача-5 за первісним позовом          

не з'явились

Обставини справи:

До

Господарського суду міста Києва звернулася з позовом Генеральна прокуратура

України в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного

майна України по місту Києву та Українського союзу об'єднань, підприємств і

організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»до товариства з

обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»про:

-          визнання права власності на цілісний

майновий комплекс загальною площею 8840,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, та складається з адміністративно-виробничого

будинку літера «А»загальною площею 8415,3 кв. м., складу заглубленого літера

«Б»загальною площею 137,8 кв. м., складу літера «В»загальною площею 33,1 кв.

м., компресорної та акумуляторної літера «Г» загальною площею 150,8 кв. м.,

розподільчого пристрою літера «Д»загальною площею 103,2 кв. м., за державою в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву;

-          про зобов'язання відповідача

повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києві згаданий вище майновий комплекс шляхом звільнення

вказаних приміщень.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що власником спірного цілісного майнового комплексу за

адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська 38/58, загальною площею 8840,2 є держава,

Фондом державного майна України та його регіональними відділенням у місті Києві

договори щодо відчуження спірного майна не укладалися. У той же час, виникли

обставини, які заважають державі здійснювати функції власника майна та

виключають можливість здійснення його приватизації. Генеральною прокуратурою

України порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами

державного підприємства завод «Побутмаш», товариства з обмеженою

відповідальністю «Аларіт Україна», відкритого акціонерного товариства

«Київсільгоспмонтаж»службового підроблення договору купівлі-продажу № 35-КП від

21.10.1994 р. та привласнення і заволодіння державним майном в особливо великих

розмірах.

Ухвалою

суду від 01.10.2007 р. було порушено провадження у справі            № 6/635 та залучено до участі в

останній як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, державне підприємство завод «Побутмаш»та відкрите

акціонерне товариство «Київсільгоспмонтаж».

За

клопотанням прокуратури до участі у справі залучено як іншого відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»на підставі ст. 24 ГПК

України, оскільки, за даними комунального підприємства «Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого

майна», право власності на спірний цілісний майновий комплекс закріплено за

вказаним товариством.

Прокуратурою

подано заяву про зміну предмету позову. Зокрема, прокурор додатково до раніше

заявлених вимог просить:

-

визнати недійсним договір купівлі-продажу № 35-КП від 21.10.1994 р., укладений

між державним підприємством завод «Побутмаш»та орендним підприємством трест

«Київспецсільгоспмонтаж»;

-

стягнути з державного підприємства завод «Побутмаш»та відкритого акціонерного

товариства «Київспецсільгоспмонтаж»в доход держави все одержане за даним

договором;

-

зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»повернути

державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києві спірний майновий комплекс.

В

обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначила, що спірне майно було незаконно

відчужено поза процедурою приватизації державного підприємства завод

«Побутмаш»на користь відкритого акціонерного товариства  «Київспецсільгоспмонтаж»(у подальшому - на

користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна», Балая С.Є.,

товариства з обмеженою відповідальністю 

«Юкант Трейд»). Внаслідок таких протиправних дій, майновий комплекс

вибув з володіння держави, що, у свою чергу, свідчить про невизнання

товариством з обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»права державної власності

на вказане нерухоме майно.

Нормативно

позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 317, 330, 387, 392  Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону

України «Про підприємства в Україні», ст.ст. 1, 27 Закону України «Про

приватизацію майна державних підприємств», пункту 1 Положення про порядок

відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за

державним підприємством, затвердженого наказом Фонду державного майна України №

530 від 02.12.1992 р..

Вимога

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 35-КП від 21.10.1994 р.

мотивована тим, що угода завідомо суперечить інтересам держави, тому, згідно зі

ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, чинній на момент

підписання договору, остання є недійсною. Враховуючи наявність умислу в обох

сторін, в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави має бути

стягнуто все одержане сторонами за угодою, а в разі виконання угоди однією

стороною - з другої сторони має бути стягнуто в доход держави все одержане за

нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Враховуючи

вимоги, викладені прокуратурою у згаданій вище заяві про зміну предмету позову,

державне підприємство завод «Побутмаш»та відкрите акціонерне товариство

«Київсільгоспмонтаж»були залучені судом до участі у справі як інші відповідачі

(відповідач-3 та відповідач-4) з одночасним виключенням їх зі складу третіх

осіб.

          Під час розгляду справи до суду

звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «РексІнт»з заявою про

залучення останнього до участі у справі як третьої особи, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору, на підставі ст. 26 ГПК України.

          У заяві товариство просить визнати за

ним право власності на майновий комплекс загальною площею 8840,2 кв. м., що

знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, та складається з

адміністративного будинку літера «А»загальною площею 8415,3 кв. м., складу

заглубленого літера «Б»загальною площею 33,1 кв. м., компресорної та

акумуляторної літера «Г»загальною площею 150,8 кв. м., розподільчого пристрою

літера «Д»загальною площею 103,2 кв. м., шляхом звільнення вказаних приміщень.

          Ухвалою суду від 18.02.2009 р.

товариство з обмеженою відповідальністю «РексІнт»допущено до участі у справі як

третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

          Зазначене товариство також було

залучено судом в порядку ст. 24 ГПК України до участі у справі як інший

відповідач за позовом прокуратури (відповідач-5), оскільки, враховуючи те, що

товариство з обмеженою відповідальністю «РексІнт»є володільцем майна, воно є

належним відповідачем за вимогою про повернення державі майнового комплексу.

Позовні

вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,

обґрунтовані тим, що між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Юкант

Трейд»було  укладено договір міни,

посвідчений 27.09.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського

нотаріального округу Німченко О.Є., реєстр. № 6789д, внаслідок чого спірний

майновий комплекс перейшов до товариства з обмеженою відповідальністю

«РексІнт», яке на даний час є власником та добросовісним набувачем майна, право

державної власності на яке просить визнати Генеральна прокуратура України.

Регіональне

відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Український союз

об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення

«Укрсоюзсервіс»позовні вимоги Генеральної прокуратури України підтримали в

повному обсязі з тих же підстав.

Державне

підприємство завод «Побутмаш»заперечень по суті позову прокуратури не навело.

Відкрите

акціонерне товариство «Київспецсільгоспмонтаж» позовні вимоги прокуратури

відхилило, посилаючись на те, що орендне товариство «Київспецсільгоспмонтаж»,

правонаступником якого є відповідач-4 за позовом прокуратури, правомірно набуло

право власності на спірне нерухоме майно на підставі оскаржуваного договору

купівлі-продажу № 35-КП від 21.10.1994 р., який повністю відповідає

законодавству, чинному на момент укладення даної угоди, а саме: нормам Закону

України «Про власність», ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні».

Товариство

з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»позовні вимоги прокуратури не

визнало, проти вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РексІнт»не

заперечило, звернувшись до суду з клопотанням від 19.02.2009 р. про здійснення

подальшого розгляду справи без представника відповідача-1.

Також

заперечило проти позову прокуратури товариство з обмеженою відповідальністю

«Юкант Трейд», зазначивши, що придбало спірний майновий комплекс у ОСОБА_1, що

підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від

30.03.2007 р. у цивільній справі № 2-2292/6-2007, а згідно зі ст. 328

Цивільного кодексу України право власності виникає зокрема з правочинів.

Розглянувши

надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення

їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставин, на яких

ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в

сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд встановив:

21.10.1994

р. між державним підприємством завод «Побутмаш»(далі -ДП «Побутмаш») та

орендним підприємством трест «Київспецсільгоспмонтаж»було укладено договір

купівлі-продажу № 35-КП від 21.10.1994 р. 

(далі -договір № 35-КП).

Відповідно

до п. 1.1 ст. 1 договору № 35-КП продавець (ДП «Побутмаш») зобов'язаний продати

покупцю (орендному підприємству трест «Київспецсільгоспмонтаж») нежитлове

приміщення площею 8840,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська,

38/58, а покупець зобов'язується сплатити за нежитлове приміщення на умовах,

вказаних у договорі № 35-КП.

Згідно

зі статутом ДП «Побутмаш», затвердженим Укрсоюзсервісом та зареєстрованим

Московською районною державною адміністрацією міста Києва за № 01660, завод

розташовано за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58. Пунктом 4.2

статуту підприємства визначено, що майно підприємства є державною власністю та

закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Серед

інших основних засобів на балансі ДП «Побутмаш»перебувало нерухоме майно:

нежитлова будівля загальною площею 8840,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, та складається з адміністративно-виробничого

будинку літера «А», загальною площею 8415,30 кв. м., складу заглубленого літера

«Б»загальною площею 33,10 кв. м., компресорної та акумуляторної літера

«Г»загальною площею 150,80 кв. м., розподільчого пристрою літера «Д»загальною

площею 103,20 кв. м.

Відповідно

до частини третьої статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні»в

редакції, чинній на 1994 рік, майно, що є державною власністю та закріплене за

державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє,

користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо

нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту

підприємства.

Останнім

абзацом частини третьої статті 10 Закону України «Про підприємства в

Україні»встановлено, що відчуження від держави засобів виробництва, що є

державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється

виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у

порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті

відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.

Таким

чином, державне підприємство розпоряджалося закріпленим за ним на титулі

повного господарського відання майном з певними обмеженнями, встановленими

законодавством.

Так,

згідно з пунктом 1 чинного у 1994 році Положення про порядок відчуження засобів

виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством,

затвердженого наказом Фонду державного майна України № 530 від 02.12.1992 р.,

цілісні майнові комплекси, будівлі, споруди та незавершене капітальне

будівництво підлягають відчуженню шляхом приватизації.

Відповідно

до ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних

підприємств»приватизація майна державних підприємств -це відчуження майна, що

перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній

власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Тобто,

продаж державним підприємством завод «Побутмаш»нерухомого майна за договором №

35-КП орендному підприємству трест «Київспецсільгоспмонтаж»повинна була

здійснюватися шляхом приватизації.

Відповідно

до п. 2 ст. 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»,

Фонд державного майна України продає майно, що перебуває у загальнодержавній

власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих

підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.

Дана

норма закону визначає Фонд державного майна України як належного продавця за

угодами про відчуження державного майна.

Згідно

з Переліком підприємств, організацій та установ, заснованих на

загальнодержавній власності, що становлять інфраструктуру служби побуту і

передаються до сфери управління Укрсоюзсервісу, затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України № 750 від 18.09.1993 р., державне підприємство завод

«Побутмаш»знаходилося в сфері управління Укрсоюзсервісу.

Таким

чином, станом на 1994 рік відчуження загальнодержавного майна, яке перебувало у

віданні державних підприємств, здійснювалося Фондом державного майна України,

виключно з застосуванням конкурентних способів та в порядку, визначеному Фондом

державного майна України.

З

огляду на викладене, не можуть братися до уваги та вважатися обґрунтованими

доводи відкритого акціонерного товариства «Київспецсільгоспмонтаж»щодо

правомірності відчуження нежитлових приміщень, що складають майновий комплекс

по вул. Кіровоградській, 38/58 в місті Києві, оскільки судом встановлено, що

нерухоме майно, яке знаходилося на балансі державних підприємств у 1994 році

(на момент продажу) могло відчужуватися виключно в процедурі приватизації.

Відповідно

до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність», майно, що є державною власністю

і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного

господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже,

ДП «Побутмаш»не міг відчужувати майновий комплекс, оскільки останній перебував

у нього на титулі повного господарського відання, який передбачає розпорядження

державним майном виключно в рамках процесу приватизації. Внаслідок укладення

договору № 35-КП майно, яке перебувало на балансі ДП «Побутмаш», вибуло поза

процедурою приватизації.

Таким

чином, в ході продажу спірного майна була порушена процедура його відчуження

його титульним володільцем - ДП «Побутмаш».

Будь-які

дані про здійснення фактичних дій по виконанню договору № 35-КП зі сторони

орендного підприємства трест «Київспецсільгоспмонтаж»шляхом  оплати грошових коштів в розмірі 5 000 000

000 карбованців, сплата яких передбачалась умовами правочину, відсутні.

18.01.1996

р. орендне підприємство «Київспецсільгоспмонтаж»згідно з наказом регіонального

відділення Фонду державного майна України в Київській області № 7/1-ВП було

перетворено у відкрите акціонере товариство «Київспецсільгоспмонтаж».

Відповідно

до п. 6 ст. 18  Закону України «Про

приватизацію майна державних підприємств»створене акціонерне товариство (в ході

корпоратизації) є правонаступником приватизованого підприємства.

Таким

чином, відкрите акціонерне товариство «Київспецсільгоспмонтаж»є

правонаступником орендного підприємства трест «Київспецсільгоспмонтаж».

Відповідно

до ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ліквідація і

реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства

провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за

рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого

створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Цією

ж статтею закону передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до

підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки

колишнього підприємства (ч. 7) .

Аналогічне

положення містить стаття 19 Закону України «Про господарські товариства»в

редакції від 14.03.1995 р., відповідно до якої припинення діяльності товариства

відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення,

перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного

законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та

обов'язків  товариства переходить до його

правонаступників.

З

наведеного слідує, що до відкритого акціонерного товариства  «Київспецсільгоспмонтаж»перейшли права та

обов'язки, які мало орендне підприємство трест «Київспецсільгоспмонтаж»,

зокрема й ті, що випливали з договору № 35-КП.

Згідно

зі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, чинній на момент

підписання договору № 35-КП, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною

інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох

сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується

все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої

сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій

стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з

сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а

одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в

доход держави.

Відповідно

до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. «Про

практику в справах про визнання угод недійсними», при розгляді справ про

визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР судам слід

мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою,

завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні

принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,

спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь

приватної власності з корисливою метою, одержання громадянами нетрудових

доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на

шкоду інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування,

розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених

з обігу або обмежених у обігу.

Аналогічна

правова позиція відображена в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №

02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Так,

згідно з п. 11 зазначеного роз'яснення необхідними умовами для визнання угоди

недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з

метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу

хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

До

угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу УРСР, належать,

зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування,

розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як

основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави,

її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України,

розділ II Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим

правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування

підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу

суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання

майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам

суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Наявність

умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин

справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної

угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або

свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи

визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала

договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За

відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може

вважатися встановленою.

За

змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР стягнення у доход держави одержаного

чи належного за угодою здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо

суперечна інтересам держави і суспільства угода була повністю або частково

виконана хоча б однією з сторін. Якщо за наявності умислу сторін угода не була

виконана, вона визнається недійсною без застосування наслідків, передбачених

цією статтею.

Факт

того, що укладаючи договір № 35-КП сторони усвідомлювали протиправність

укладеного правочину, підтверджується тим, що відчуження державного майна відбувалося

поза процедурою, передбаченою ст. 10 Закону України «Про підприємства в

Україні»та пунктом 1 Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є

державною власністю і закріплені за державним підприємством.

Як

вбачається з тексту договору № 35-КП, його підписано директором ДП

«Побутмаш»Дементьєвим Ю.В. з однієї сторони та керуючим трестом орендним

підприємством трест «Київспецсільгоспмонтаж»Какуном Н.Н. з іншої.

Відповідно

до ст. 16 Закону України «Про підприємства в Україні»керівник підприємства

самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених

статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства. Власник

майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Таким

чином, договір № 35-КП був підписаний керівниками сторін, які в силу закону

мали право представляти інтереси вказаних підприємств у відносинах з іншими

особами.

З

викладеного слідує, що умисел юридичних осіб -сторін договору № 35-КП є

встановленим.

Отже,

договір № 35-КП завідомо суперечить інтересам держави та вчинений з умислом

обох сторін.

Як

встановлено судом, обов'язки за договором № 35-КП виконало лише ДП

«Побутмаш»шляхом фактичної передачі спірного майна. В свою чергу, орендне

підприємство «Київспецсільгоспмонтаж»не виконало зобов'язання перед ДП

«Побутмаш»щодо сплати грошових коштів.

З

огляду на це, згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР підлягає до

стягнення  в дохід держави все майно, яке

було отримано сторонами за договором № 35-КП, а також те, що мало отримати

державне підприємство  завод «Побутмаш»,

але не було передано останньому орендним підприємством трест

«Київспецсільгоспмонтаж».

Так,

відповідно до умов договору № 35-КП, орендне підприємство трест

«Київспецсільгоспмонтаж», правонаступником якого, як вище зазначалося, є

відкрите акціонерне товариство «Київспецсільгоспмонтаж», набуло у власність

нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська,

38/58.

В

силу суперечності договору № 35-КП інтересам держави вказане майно має перейти

в дохід держави.

Окрім

того, грошові кошти в розмірі 5 000 000 000 (п'ять мільярдів) карбованців, які

покупець зобов'язаний був заплатити продавцю за договором               № 35-КП, але не виконав цього

обов'язку, також підлягають стягненню з відповідача-4 як правонаступника

орендного підприємства трест «Київспецсільгоспмонтаж»в дохід держави.

Відповідно

до п. 3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»українські

карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом

100 000 карбованців на 1 гривню.

Таким

чином, в дохід держави відкрите акціонерне товариство  «Київспецсільгоспмонтаж»зобов'язане

перерахувати (5 000 000 000 / 100 000) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Пунктом

4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, який

набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що до цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України положення цього Кодексу

застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати

після набрання ним чинності.

Оскільки

правовідношення між ДП «Побутмаш» та орендним підприємством  трест «Київспецсільгоспмонтаж»виникли на

підставі спірного договору № 35-КП, тобто у період дії Цивільного кодексу

Української РСР і, відповідно, до набрання чинності новим Цивільним кодексом

України, дані правовідносини мають регулюються Цивільним кодексом Української

РСР.

Згідно

з п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999

р. відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися

господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення

спірної угоди.

Таким

чином, до підстав визнання договору № 35-КП слід застосовувати положення

Цивільного кодексу Української РСР.

Зважаючи

на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову про визнання

договору № 35-КП недійсним.

У

подальшому майновий комплекс від відкритого акціонерного товариства

«Київсільгоспмонтаж»перейшов до відкритого акціонерного товариства  «Київспецсільгоспмонтаж», товариства з

обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна», ОСОБА_1 та товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд».

Якщо

після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається

правильним визнати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов

про витребування майна в останнього набувача.

Рішенням

Господарського суду міста Києва № 42/271 від 30.10.2006 р. визнано право

власності на спірний майновий комплекс за товариством з обмеженою відповідальністю

«Аларіт Україна»на тій підставі, що 04.11.2005 р.  відкрите акціонерне товариство

«Київспецсільгоспмонтаж»заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського

міського нотаріального округу Ханіною А.В., відмовилося від права власності на

майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58,

загальною площею 8840,2 кв. м., на користь товариства з обмеженою

відповідальністю «Аларіт Україна».

Постановою

Вищого господарського суду України від 08.02.2008 р. було задоволено касаційне подання

виконуючого обов'язки Генерального прокурора України, рішення Господарського

суду міста Києва від 31.10.2006 р. було скасовано, справу направлено на новий

розгляд.

При

новому розгляді вказаної справи Господарським судом міста Києва позов

товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»залишено без розгляду

ухвалою від 17.07.2008 р., яка є чинною.

За

таких обставин, відсутні підстави, які б свідчили про правомірне виникнення у

відповідача-4 права власності на майновий комплекс.

Рішення

Святошинського районного суду міста Києва від 29.01.2007 р. у справі №

2-842/2007 за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на спірний

майновий комплекс позов задоволено, визнано право власності на вказане майно за

ОСОБА_1.

Рішенням

Апеляційного суду міста Києва від 12.02.2008 р. вказане рішення першої

інстанції в даній справі скасовано і прийнято нове рішення про відмову в

позові.

Відповідно

до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення або ухвали

апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Таким

чином, рішення Апеляційного суду міста Києва у справі № 2-842/2007 набрало

законної сили з 12.02.2008 та на даний час не скасоване.

Тим

самим суд встановив обставину відсутності уОСОБА_1законних підстав виникнення у

нього права власності на спірний майновий комплекс на основі письмової заяви

товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»про відмову від права

власності та акта приймання-передачі, з чого слідує, що право власності

уОСОБА_1на спірний майновий комплекс не виникало.

Згідно

зі ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної

сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом

і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються

встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути

спростовано в загальному порядку.

Як

вбачається з матеріалів реєстраційної справи бюро технічної інвентаризації,

товариство з обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»набуло спірне нерухоме

майно на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору міни цього майна на комп'ютери

від 09.02.2007 р., який був визнаний дійсним Голосіївським районним судом міста

Києва рішенням № 2-2292/6-2007 від 30.03.2007 р..

Ухвалою

Апеляційного суду місті Києва від 04.09.2008 р. рішення Голосіївського

районного суду міста Києва від 30.03.2007 р. № 2-2292/6-2007 скасоване і

прийняте інше, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд»відмовлено.

Крім

того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.01.2009 р. у

справі № 2-1166/08 за позовом прокуратури міста Києва про визнання недійсним

договору міни від 09.02.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та товариством з

обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»щодо передачі у власність останнього

нерухомого майна по вул. Кіровоградській, 38/58 у м. Києві, позов задоволено в

повному об'ємі.

27.09.2007

р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»та товариством з

обмеженою відповідальністю  «РексІнт»укладено

договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу

Німченко О.Є., про що зроблено реєстраційний запис № 6789д.

Товариство

з обмеженою відповідальністю «РексІнт»обміняло комп'ютерну техніку загальною

вартістю 650 000 (шістсот п'ятдесят тисяч) грн. на спірний майновий комплекс

такою ж вартістю, доплативши за нього 10 386 264,00 (десять мільйонів триста

вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. згідно з договором про

внесення змін та доповнень до договору міни від 03.07.2008 р., посвідченим

приватним нотаріусом Київського нотаріального округу того ж числа під

реєстраційним номером 6804, і, таким чином, набуло спірний майновий комплекс у

володіння та користування.

Згідно

з відомостями комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»право

власності на спірне майно за товариством з обмеженою відповідальністю

«РексІнт»не реєструвалося.

Вказані

в Договорі міни товари були передані кожній зі сторін угоди згідно з актами

приймання-передачі від 18.07. 2008 р..

За

ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що

не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно

до 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який

підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення

або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не

посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає

державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої

реєстрації.

Таким

чином, законодавець пов'язує момент виникнення (переходу) права власності на

нерухомість за цивільно-правовим договором з моментом державної реєстрації

останнього.

Відповідно

до п. 1. 1. Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.05.2004 р., державна

реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу

України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру

правочинів.

Пунктом

9 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів визначено, що датою

державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного

запису до Державного реєстру правочинів.

Згідно

з витягом з Державного реєстру правочинів, виданим приватним нотаріусом

Київського нотаріального округу, договір міни зареєстрований 27.09.2007 р.

за  № 478067.

Не

можуть братися до уваги посилання на ст. 182 Цивільного кодексу  України, відповідно до якої право власності

та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення,

перехід і припинення підлягають державній реєстрації, оскільки дана норма не

пов'язує виникнення права власності у особи безпосередньо з моментом державної

реєстрації такого права.

Даний

аргумент базується на тому, що вказана стаття кодексу передбачає лише визнання

державною вже здійсненого факту: виникнення права власності, його обмеження,

перехід, припинення.

Така

позиція також підтверджується ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», яка визначає поняття процедури

державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Так,

згідно з вказаною статтею, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно

та їх обмежень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів

виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно та їх обмежень.

З

огляду на вказане, момент державної реєстрації переходу права власності на

нерухоме майно на підставі цивільно-правової угоди не збігається в часі з

моментом фактичного переходу такого права.

          Отже, третя особа з самостійними

вимогами набула право власності на майновий комплекс саме в порядку,

передбаченому ст. 334 Цивільного кодексу України, тому право власності виникло

у неї з моменту державної реєстрації правочину (договору міни), а не з моменту

реєстрації такого права в органах бюро технічної інвентаризації.

Таким

чином, право власності на спірний майновий комплекс виникло у третьої особи з

самостійними вимогами з моменту державної реєстрації договору міни в Державному

реєстрі правочинів, тобто 27.09.2007 р..

Згідно

зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зважаючи

на те, що Генеральна прокуратура України в інтересах позивачів  звернулася до суду з вимогою до товариства з

обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»про витребування майна з чужого

незаконного володіння, вона вважає спірне майно державною власністю,

заперечуючи тим самим право власності товариства з обмеженою відповідальністю

«РексІнт»на вказане майно.

Генеральна

прокуратура України та позивачі заперечували в ході судового розгляду

виникнення права власності товариства з обмеженою відповідальністю  «РексІнт»на тій підставі, що спірний майновий

комплекс неправомірно був відчужений відповідачем-2 на користь третьої особи з

самостійними вимогами, оскільки перший також неправомірно набув його у

власність.

Суд

не погоджується з такими аргументами, виходячи з наступних встановлених  обставин.

Відповідно

до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала

на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо

відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно

зі ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором

придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і

не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно

від набувача лише у разі, якщо майно:

1)

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)  було викрадене у власника або особи, якій він

передав майно у володіння;

3)

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з

їхньої волі іншим шляхом.

З

аналізу зазначених вище положень Цивільного кодексу України вбачається, що

майно, придбане у особи, яка не являється його власником чи не мала

правомочностей на його відчуження, визнається добросовісно набутим, тобто

таким, що не можу бути витребувано у добросовісного набувача, за наявності

наступних умов:

1)

набувач не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача правомочностей на

розпорядження майном, яке стало предметом правочину;

2)   спірне майно набуте на підставі оплатного

правочину.

3)  майно, що стало об'єктом правочину вибуло з

володіння попереднього власника не з його волі.

Судом

встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю  «РексІнт»не знало та не могло знати про

можливе протиправне виникнення права власності у товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд»на майновий комплекс.

Укладаючи

договір міни, відповідач-2 представив правовстановлюючий документ -рішення

Голосіївського районного суду міста Києва від 30.03.2007 р. у цивільній справі

№ 2-2292/6 про визнання права власності, згідно з яким саме товариство з

обмеженою відповідальністю «Юкант Трейд»визначено як власник майнового

комплексу. На час укладення Договору міни вказане рішення було чинним.

Відповідно

до п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації

прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції

України від 07.02.2002 р. № 7/5, рішення судів про визнання права власності на

об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти

нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого

здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно.

29.05.2007

р. комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєстровано право

власності на майновий комплекс за товариством з обмеженою відповідальністю

«Юкант Трейд», про що зроблено реєстраційний напис на рішенні Голосіївського

районного суду міста Києва від 30.03.2007 р. у цивільній справі № 2-2292/6  та здійснено запис у реєстровій книзі №

26з-245 за реєстровим № 1209-з від 29.05.2007 р..

Крім

того, згідно з п. 2.2. Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на

об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб

та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, затвердженої наказом

Держжитлокомунгоспу України № 35 від 30.04.1996 р., довідка-характеристика

видається на замовлення власника нерухомого майна або за його дорученням на

підставі матеріалів інвентаризаційної справи з урахуванням всіх змін, виявлених

при обстеженні об'єкта нерухомості, а також даних про його державну реєстрацію

в бюро технічної інвентаризації.

Таким

чином, вказані документи були достатніми та належними документами, які

однозначно підтверджували наявність у відповідача-2 права власності на майновий

комплекс, тому у товариства з обмеженою відповідальністю «РексІінт»не було

підстав ставити під сумнів правомочність товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд»відчужувати спірне майно

Оскільки

ТОВ «РексІнт»набуло майновий комплекс на підставі договору міни, згідно з

умовами якого воно передало ТОВ «Юкант Трейд»комп'ютерну техніку вартістю 650

000 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 18.07.2008 р., та

здійснило доплату в сумі 10 386 264,00 грн., що засвідчується платіжними

дорученнями № 2 від 14.07.2008 р., № 3 від 14.07.2008 р., № 4 від 16.07.2008

р., № 5 від 16.07.2008 р., № 6 від 16.07.2008 р., тому вказаний договір

(правочин) є оплатним.

Майно

не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо вибуло з володіння

власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим

шляхом

Відповідно

до п. 3 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»в редакції чинній на

момент укладення договору № 35-КП, майно, що є державною власністю і закріплене

за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського

відання.

Здійснюючи

право повного господарського відання, державне підприємство володіє,

користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо

нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту

підприємства.

Виходячи

з Переліку підприємств, організацій та установ, заснованих на загальнодержавній

власності, що становлять інфраструктуру служби побуту і передаються до сфери

управління Укрсоюзсервісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 750 від 18.09.1993 р., державне підприємство завод «Побутмаш»знаходилося в

сфері управління Укрсоюзсервісу, з чого слідує, що майно належне ДП «Завод

«Побутмаш»перебувало в загальнодержавній власності та обліковувалося на балансі

останнього.

З

огляду на це, спірний майновий комплекс належав ДП «Побутмаш» на праві повного

господарського відання, що передбачало, виходячи з вище зазначеної статті

Закону України «Про підприємства в Україні», в тому числі і право володіння цим

майном. Тобто спірне майно в силу закону перебувало у володінні державного

підприємства.

Укладаючи

договір № 35-КП ДП «Завод «Побутмаш», який був титульним володільцем спірного

майна, свідомо відчужив його на користь орендного підприємства

«Київспецсільгоспмонтаж», але з порушенням процедури його продажу.

Таким

чином, державне майно вибуло з державної власності з волі ДП «Завод «Побутмаш»

як уповноваженого державою його володільця.

Статтею

328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Договір

міни відповідає вимогам законодавства, а також відсутні будь-які спори щодо

правомірності набуття ТОВ «РексІнт»у власність майнового комплексу. Тому

правомірність права власності ТОВ «РексІнт»на майновий комплекс в судовому

порядку не спростована.

З

огляду на це, ТОВ «РексІнт»правомірно набуло у власність спірне майно.

Відповідно

до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про

визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою.

Таким

чином, ТОВ «РексІнт»є добросовісним набувачем майнового комплексу з чого

слідує, що право власності на вказане майно виникло у нього на законних

підставах, тому відсутні правові підстави для визнання права державної власності

на майновий комплекс загальною площею 8 840,2 кв. м., що знаходиться за

адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58.

Відповідно

до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка

незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Генеральною

прокуратурою України пред'явлена вимога до товариства з обмеженою

відповідальністю «Юкант Трейд»про повернення спірного майна до державної

власності, але на час розгляду даної справи майновий комплекс знаходиться у

володінні товариства з обмеженою відповідальністю «РексІнт», у зв'язку з чим

вимога підлягає розгляду до останнього з зазначених товариств, яке є належним

відповідачем за нею.

Виходячи

з того, що товариство з обмеженою відповідальністю «РексІнт»є добросовісним

набувачем майна, підстави для задоволення даної вимоги в силу ст.ст. 330, 388

Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно

зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За

таких обставин, позов ТОВ «РексІнт»підлягає задоволенню з вище викладених

підстав.

Судом

встановлено недійсність договору № 35-КП внаслідок його невідповідності ст. 49

Цивільного кодексу УРСР. Норма вказаної статті передбачає стягнення в дохід

держави зокрема усього отриманого стороною, яка не виконала  умов такого договору.

Предметом

договору № 35-КП є спірний майновий комплекс, який має бути стягнутий на

користь держави.

Разом

з тим вказане майно правомірно набуте у власність ТОВ «РексІнт». Дана обставина

виключає можливість передачі в дохід держави вказаного майна, оскільки ВАТ

«Київспецсільгоспмонтаж»на момент розгляду даної справи не є власником цього

майна, тому не може передати в дохід держави зазначене майно. Крім цього, таке

стягнення порушувало б право власності ТОВ «РексІнт».

Статтею

41 Конституції гарантовано непорушність права власності.

Таким

чином, за даних обставин суд вважає, можливим лише стягнення в дохід держави з

ВАТ «Київспецсільгоспмонтаж»вартості такого майнового комплексу.

Вартість

майнового комплексу становить суму 5 847 469 грн., що підтверджується звітом

про оцінку майна (у справі).

За

таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Генеральної прокуратури України,

пред'явлений в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду

державного майна України по Києву та відкритого акціонерного товариства

«Укрсоюзсервісу», підлягає задоволенню частково, а саме: в частині визнання

недійсний договору № 35-КП від 21.10.1994 р. та стягнення з відповідача-4

коштів в сумі 5 847 469 грн. та 50 000 грн. Крім того, з відповідачів 3 та 4

підлягають стягненню судові витрати. Позов третьої особи, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет позову, підлягає задоволенню в повному обсязі.

На

підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов

Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі регіонального

відділення Фонду державного майна України по Києву та відкритого акціонерного

товариства «Укрсоюзсервісу»задовольнити частково.

Визнати

недійсним договір купівлі-продажу № 35-КП від 21.10.1994  р. між державним підприємством завод

«Побутмаш»та орендним підприємством трест «Київспецсільгоспмонтаж».

Стягнути

в дохід держави з відкритого акціонерного товариства  «Київспецсільгоспмонтаж»(м. Київ, вул. Велика

Житомирська, 30, код 00910564) вартість майнового комплексу загальною площею

8840,2 кв. м., що знаходиться за 

адресою: м. Київ, вул.. Кіровоградська, 38/58 та складається з

адміністративно-виробничого будинку літера «А»загальною площею 8414,3 кв. м.,

складу заглибленого літера «Б»загальною площею 33,1 кв. м., компресорної та

акумуляторної літера «Г»загальною площею 150,8 кв. м., розподільчого пристрою

літера «Д»загальною площею 103,2 кв. м, яка складає 5 847 469 (п'ять мільйонів вісімсот

сорок сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн.

Стягнути

в дохід держави з відкритого акціонерного товариства  «Київспецсільгоспмонтаж»в дохід держави 50

000 грн.

Стягнути

з відкритого акціонерного товариства 

«Київспецсільгоспмонтаж»(м. Київ, вул. Велика Житомирська, 30, код

00910564) в дохід держави 25542,5 грн. державного мита та 69 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути

з державного підприємства завод «Побутмаш»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська,

38/58, код 04415985) в дохід держави 42,5 грн. державного мита та 69 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

іншій частині позову Генеральної прокуратури України відмовити.

Позов

товариства з обмеженою відповідальністю «РексІнт»задовольнити.

Визнати

за товариством з обмеженою відповідальністю «РексІнт»(09000, Київська обл., м.

Сквира, вул. Рози Люксембург, 66, код 34514880) право власності на майновий

комплекс загальною площею 8840,2 кв. м., що знаходиться за  адресою: м. Київ, вул.. Кіровоградська, 38/58

та складається з адміністративно-виробничого будинку літера «А»загальною площею

8 414,3 кв. м., складу заглибленого літера «Б»загальною площею 33,1 кв. м.,

компресорної та акумуляторної літера «Г»загальною площею 150,8 кв. м., розподільчого

пристрою літера «Д»загальною площею 103,2 кв. м.

Суддя                                                                        

С.А. Ковтун

Рішення

підписано 03.03.2009 р.