Ухвала

від 06.07.2015 по справі 825/191/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/25202/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 р.

у справі №825/191/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспект-житло»

до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

та Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації

про визнання дій незаконними, скасування запису та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проспект-житло» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби та Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації (далі - відповідачі) про визнання дій незаконними, скасування запису та скасування рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано дії державного реєстратора щодо внесення до ЄДРПОУ запису від 29 листопада 2012 року №11 незаконними та скасовано такий запис. Також скасовано рішення податкової інспекції про анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість від 03 грудня 2012 року №2 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21 вересня 2007 року як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 жовтня 2007 року №100217375 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 353856525266.

Рішенням контролюючого органу від 03 грудня 2012 року №2 було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі запису, внесеного державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу позивача, та керуючись підпунктом «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України , податковий орган дійшов висновку про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, про що прийняв відповідне рішення від 03 грудня 2012 року № 2.

Згідно підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України , анулювання реєстрації платника податку проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України , анулювання реєстрації платника податку проводиться на підставах визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватись за заявою платника податку або за самостійних рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Згідно з нормами цієї статті зазначені записи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ініціативою державного реєстратора або за ініціативою органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що з метою вжиття заходів по стягненню боргу з позивача та проведення співбесіди з керівником товариства, податковим керуючим 09 серпня 2012 року та 10 серпні 2012 року здійснено виїзди за адресою позивача - Чернігівська область, с. Павлівка, провулок Зарічний 2а.

З огляду на відсутність посадових осіб товариства за вказаною адресою, відповідачем до Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Чернігові надіслано запит від 10 серпня 2012 року № 4149/19-014 про встановлення місцезнаходження платника податків, у відповідь на який надано довідку від 23 серпня 2012 року № 3089/07-14 про те, що місцезнаходження позивача не встановлено.

На підставі інформації податкової міліції відповідачем надіслано до Держреєстратора Чернігівської РДА повідомлення за формою № 18-ОПП від 13 вересня 2012 року № 4889/9/18-030 про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Згідно пункту 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У відповідності до зазначеної норми, держреєстратор 28 вересня 2012 року сформував повідомлення про необхідність подання позивачем реєстраційної картки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рекомендований лист від 03 жовтня 2012 року № 1402701287511, адресований позивачу, вручений охоронцю-адміністратору Пилипенко О.І. за адресою провулок Зарічний, 2а, с. Павлівка, Чернігівський район, 14499, 04 жовтня 2012 року, що підтверджується повідомленням Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 15 лютого 2013 року № 8/4-67.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, державним реєстратором не надано доказів отримання повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, а особа, якою було отримано повідомлення, не є уповноваженою на отримання пошти позивача, оскільки звільнена з підприємства з 01 серпня 2012 року, що підтверджується штатним розкладом та наказом по товариству від 01 серпня 2012 року.

Відтак, відповідачем не доведеного належного вручення позивачу повідомлення про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином сплачує податки і збори та звітує до контролюючого органу, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими деклараціями за серпень-грудень 2012 року, виписками по рахунку та даними облікової картки платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державний реєстратор,за відсутності належного доказу отримання уповноваженим представником позивача повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки, а також не надавши доказів повернення поштового відправлення, дійшов передчасного висновку про необхідність внесення до ЄДРПОУ запису від 29 листопада 2012 року №11 про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Враховуючи неправомірність дій державного реєстратора щодо внесення відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визначились з тим, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача платником податків на додану вартість від 03 грудня 2012 року №2, яке прийняте на підставі такого запису, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №825/191/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.