Постанова

від 20.07.2015 по справі 910/26325/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 910/26325/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.02.2015 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі№910/26325/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" доПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 2. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, 3. Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за участю представників сторін від позивача:Чернійчук М.В. від відповідача:не з'явився від третьої особи-1:не з'явився від третьої особи-2:не з'явився від третьої особи-3:Пархомчук С.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнона" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса від 23.07.2013, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем, зареєстрованого в реєстрі за №2346, щодо звернення стягнення на нежиле приміщення №64 (у літ А) загальною площею 398,20 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, яким пропонується задовольнити вимоги відповідача у розмірі 2 231 459,83 доларів США, що в перерахунку в національну валюту України за офіційним курсом НБУ на день вчинення виконавчого напису становить 18 555 428,40 грн.

До участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 (суддя Трофименко Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А., Зеленін В.О.), у позові відмовлено повністю з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають нормам процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

ПАТ "Дельта Банк" проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа-1 і третя особа-2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи-3, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 01.06.2006 між ВАТ "Кредитпромбанк" (банк), правонаступником якого є позивач, та Тютюник Вітою Олегівною (позичальник) укладено договір кредиту №49.4/45/06-Z (далі - Кредитний договір), за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 1212000 доларів США на споживчі цілі строком користування до 31.05.2013 під 13,75% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Юнона" (майновий поручитель) 01.06.06 укладено договір іпотеки №49.8/45/176/06 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого в іпотеку передано належне ТОВ "Юнона" на праві власності майно - нежитлові приміщення №64 (Літ А) загальною площею 398,2 м 2 , розташовані у м. Києві по вул. Патриса Лумумби, буд. 20. У розділі 4 Іпотечного договору сторони погодили умови звернення стягнення на предмет іпотеки, якими передбачили можливість звернути стягнення на майно, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

ПАТ "Кредитпромбанк" направив Тютюник В.О. та ТОВ "Юнона" повідомлення-вимоги від 05.03.2013 за №480/53.6.1-21270-49 і від 06.03.2013 за №4917/53.6.1-20948-49 про дострокове повернення кредитних коштів до 05.04.2013. Телеграмою від 02.04.2013 за №127/101, направленою на адресу Тютюник В.О. та врученою 03.04.2013, встановлено строк повернення кредитних коштів до 29.04.2013.

Зважаючи на відсутність вчинення жодних дій щодо погашення заборгованості вказаними особами, ПАТ "Кредитпромбанк" звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису на Іпотечному договору, додавши до заяви: копію Кредитного договору, оригінал Іпотечного договору з усіма додатками до них; копію повідомлень-вимог, адресованих та отриманих Тютюник В.О. та ТОВ "Юнона"; оригінал розрахунку заборгованості Тютюник В.О. перед ПАТ "Кредитпромбанк"; виписки по рахунками позичальника (Тютюник В.О.) щодо руху коштів на рахунках, відкритих відповідно до укладених кредитних договорів; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Юнона" та копії паспорту та ідентифікаційного коду Тютюник В.О.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. 23.07.2013 вчинено виконавчий напис №2346, яким звернуто стягнення на вказане вище нежитлове приміщення. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" у розмірі 2321459,83 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2013 становить 18555428,40 грн. та складається із: 856752,95 дол. США (6848026,33 грн.) заборгованості з відсотків; 1464706,88 дол. США (11707402,09 грн.) заборгованості за кредитом.

У подальшому за договором купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013 ПАТ "Кредитпромбанк" відступило свої вимоги за Іпотечним договором ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 16.01.2015 за №32297012.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач заявив вимогу про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" при його вчиненні нотаріус не перевірив безспірність заборгованості, всупереч ст. 89 названого Закону спірний виконавчий напис не містить найменування та місцезнаходження стягувача. Також позивач послався на недоведення відповідачем до відома нотаріуса черговості стягнення.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та право іпотекодержателя прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо протягом встановленого строку вказана вимога залишається без задоволення.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, (у редакції на момент вчинення спірного виконавчого напису) у п. 1 відносить до таких документів нотаріально посвідчені угоди, що передбачають, зокрема, право звернення стягнення на заставлене майно. Згідно з наведеною нормою для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" також передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5, у п.п. 3.1, 3.5 глави 16 розділу ІІ передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Тобто вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 8 постанови від 24.10.2011 за №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснив, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Отже, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

У господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

При цьому в силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто, звертаючись з позовом у даній справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, позивач зобов'язаний був довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за Кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема, надати докази погашення заборгованості за Кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум.

Однак ТОВ "Юнона" під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій вказані обставини не довело, не надавши належних доказів щодо невідповідності суми, зазначеної у спірному виконавчому написі нотаріуса, фактичному розміру заборгованості за Кредитним договором.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог через їх недоведеність. Зокрема, судами обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо звернення відповідача із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса після відступлення права вимоги ПАТ "Дельта Банк", оскільки вони не відповідають фактичним обставинам у справі.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі №910/26325/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова