Постанова

від 25.01.2011 по справі 2/128-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 січня 2011 року Справа № 2/128-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Маціщук А.В.

судді Бригінець Л.М.

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Водоп'ян О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідачів - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.10 р.

у справі № 2/128-10 (суддя Мельник В.А.)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

відповідач відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

відповідач приватне підприємство "O.L.KAR. Фарм-Сервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 52 022 грн. 73 коп., -

в с т а н о в и в :

Згідно з рішенням господарського суду Вінницької області від 25.08.2010 р. у справі № 2/128-10 частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія». Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь позивача ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" 35000,00 грн. страхового відшкодування, 350,00 грн. державного мита та 158,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з другого відповідача приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" на користь позивача 17022,73 грн. матеріальної шкоди, 170,22 грн. державного мита та 77,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ВАТ НАСК «Оранта» 3567,2 грн. пені, 1213,33 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 523,56 грн. відсотків річних і з відповідача приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" - 221,06 грн. відсотків річних.

Позивач не погоджується із постановленим рішенням в частині відмови у стягненні пені, боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Вважає, що господарським судом Вінницької області неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.22,37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що поскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачів пені, інфляційних та відсотків річних за прострочення виплати страхового відшкодування - згідно зі ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.625 ЦК України. Просить рішення господарського суду Вінницької області скасувати в частині відмови у стягненні пені, інфляційних та відсотків річних та прийняти нове рішення - стягнути з відповідача ВАТ НАСК «Оранта» 3567,2 грн. пені, 1213,33 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 523,56 грн. відсотків річних і з відповідача приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" - 221,06 грн. відсотків річних.

Апеляційному суду позивач подав письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника ВАТ «СТ "Гарантія"»/а.с.112,120/.

Відповідачі відзивів/заперечень на апеляційну скаргу не подали, явку представників у судове засідання не забезпечили і про причини неявки не повідомили. Про час і місце судового засідання апеляційний суд повідомив сторони в установленому порядку /а.с.123-126/. З урахуванням наведених обставин колегія суддів розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Колегія суддів встановила наступне.

24 червня 2009 року з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «ГАЗ 2705» (д.н.з.АВ 6298 АМ), сталось зіткнення з автомобілем марки "Форд" (д.н.з.ВС 9383 ВО) під керуванням ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Кривоозерським районним судом Миколаївської області 20 липня 2009 року у справі № 3-538 винесена постанова про притягнення ОСОБА_1, працівника/водія підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс", до адміністративної відповідальності внаслідок вчинення правопорушення передбаченого, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с. 26/.

Автомобіль «Форд» (д.н.з.ВС 9383 ВО), належний ОСОБА_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2190/08.010 /а.с.8-10/.

Згідно з висновком авто-товарознавчого дослідження № 366 від 16 липня 2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд» (д.н.з.ВС 9383 ВО) перевищує вартість транспортного засобу на момент ДТП, отже проводити відновлювальні роботи економічно недоцільно, тому вартість матеріальної шкоди визначена в розмірі дійсної/ринкової вартості автомобіля на момент дослідження - 109 294, 48 грн./а.ч.27-31/.

Згідно ст. 988 ЦК України, ст.354 ГК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору. Пунктом 12 договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-2190/08.010 встановлена страхова сума у розмірі 88300,00 грн. Крім того, відповідно до п.10 договору при повному знищенні транспортного засобу застосовується франшиза 5% від страхової суми, що складає 4415,00 грн.

Відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження №139 від 05 жовтня 2009 року ліквідаційна вартість придатних для подальшого використання складових автомобіля «Форд» становить 32062, 27 грн.

На поточний рахунок власника автомобіля «Форд» ОСОБА_2 позивачем було виплачено 52022,73 грн. як страхове відшкодування при повному знищенні автомобіля - страхова сума за мінусом франшизи та придатних до використання залишків (88300,00 грн. (страхова сума) + 200,00 грн. (евакуація ТЗ) - 32062,27 грн. (вартість придатних до використання залишків) - 4415,00 грн. (франшиза) = 52 022,73 грн. (страхова виплата). Виплата власнику транспортного засобу ОСОБА_2 страхового відшкодування в загальній сумі 52022,73 грн. відповідно до страхового акту № 1030 від 28 жовтня 2009 року підтверджена платіжними дорученнями № 504, № 535, № 591, № 1873, № 2021 /а.с.14-23/.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс", якому належить автомобіль «ГАЗ 2705» (д.н.з.АВ 6298 АМ) і працівником якого був ОСОБА_1, була застрахована у НАСК «Оранта» за полісом № ВВ/8765306. Відповідно до норм ст.981 ЦК України та ч.4 ст.354 ГК України укладення договору страхування підтверджується шляхом видачі страховиком страхувальнику полісу, який є формою договору страхування.

У полісі визначений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 35000,00 грн. Обов'язок відшкодувати шкоду в межах ліміту відповідальності покладений на НАСК «Оранта»/а.с.56/.

Розмір фактичних витрат ВАТ «СТ Гарантія», як про це зазначалось вище, становить 52022,73 грн., а страховим відшкодуванням покривається тільки 35000,00 грн. Відповідно до ст.1194 ЦК України обов'язок сплатити різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, що становить 17022,73 грн., - покладається на заподіювача шкоди.

Оскільки на час вчинення ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «O.L.KAR. Фарм-Сервіс» /що встановлено Кривоозерським районним судом Миколаївської області при вирішенні справи № 3-538/, - останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником, відповідно до норм ст.1172 ЦК України, де визначено, що юридична особа відповідає в повному обсязі за шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов'язків.

Таким чином, внаслідок страхового випадку між позивачем і відповідачами виникли правовідносини, які врегульовані актами законодавства, зокрема - Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України В«Про страхуванняВ» і „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» .

Відповідно до норм ч.1 ст.979, ст.988 ЦК України, ч.1 ст.354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язаний у разі настання певної події/страхового випадку виплатити грошову суму (страхову виплату) страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі.

Відповідно до норм ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Крім того, ст.1194 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За наведених вище обставин вимоги позивача до відповідачів ВАТ НАСК «Оранта» та підприємства «O.L.KAR. Фарм-Сервіс» про стягнення відповідно 35000 грн. і 17022,73 грн. є правомірними, грунтуються на нормах закону, і господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо підставності заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги про стягнення з ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 3567,20 грн. пені, 1213,33 грн. інфляційних та 523,56 грн. 3 % річних, а також - 221,06 грн. 3% річних з приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" позивач заявив 27.07.2010 р. заявою про збільшення суми позовних вимог /а.с.75-82/ та заявою про уточнення позовних вимог, поданою в судовому засіданні 25.08.2010 р./а.с.84/. По суті такі заяви є зміною істотних складових позову, тобто - заявами про зміну предмету позову та заявою про зменшення розміру позовних вимог. Заява про зміну предмету позову доведена до відповідачів шляхом надсилання копії такої заяви позивачем, про що суду надані докази /а.с.80-81/. Суд першої інстанції прийняв такі заяви до розгляду по суті, що не суперечить нормам ст.22 ГПК України в редакції на час подачі цих заяв.

Позовні вимоги про стягнення пені позивач у заяві про збільшення суми позовних вимог та в апеляційній скарзі обгрунтовує, посилаючись на норми ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які визначають відповідальність страховика за порушення строку виплати страхувальнику страхового відшкодування. Однак норми ч.1-2 ст.37 цього Закону регламентують правовідносини страховика і страхувальника, які виникли на підставі договору, тоді як зобов'язання відповідача ВАТ НАСК «Оранта» відшкодувати шкоду позивачеві є позадоговірним зобов'язанням - завдана шкода при цьому не пов'язана із порушенням договірного зобов'язання. Отже, зобов'язання відшкодувати шкоду є відмінним за своєю правовою природою від грошового зобов'язання, підставою виникнення якого є договір. Відповідно - застосування у даному випадку пені як санкції за порушення грошового зобов'язання не відповідає нормам ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.549 ЦК України та ст.ст.217,230 ГК України, як про це зазначено у рішенні господарського суду Вінницької області.

Позовні вимоги про стягнення збитків, спричинених інфляцією, та 3% річних позивач обгрунтовує, посилаючись ст.625 ЦК України. Норми ст.625 ЦК України визначають правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, і нарахування позивачем встановленого індексу інфляції та відсотків річних на суму збитків (суму фактичних затрат на виплату страхового відшкодування) суперечить цим нормам. Крім того, за змістом ст.ст.22,1191 ЦК України та ст.ст.9,22,27 Закону України «Про страхування» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, в даному випадку - здійснила страхову виплату, має право вимоги, яке страхувальник/особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, - у розмірі виплаченого відшкодування/в межах фактичних затрат. З урахуванням наведеного господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність позову в частині стягнення з ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 3567,20 грн. пені, 1213,33 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 523,56 грн. відсотків річних та з приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" - 221,06 грн. відсотків річних.

Отже, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не грунтуються на законодавсті, що регулює дані правовідносини, тому не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2010 р. залишити без змін.

В задоволенні апеляційної скарги відкритому акціонерному товариству "Страхове товариство "Гарантія" відмовити.

Матеріали справи повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Повний текст постанови складений 31.01.2011 р.