Постанова

від 22.07.2015 по справі 826/7333/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 липня 2015 року 10:13 №826/7333/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 №0000982206, 26.012015 №0000992206, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 №0000982206, 26.012015 №0000992206.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцію у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 30.12.2014 №100/1-26-50-22-06-38008163 необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000982206 та 26.01.2015 №0000992206. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.12.2014 №100/1-26-50-22-06-38008163 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 №0000982206 та від 26.01.2015 №0000992206 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства України під час здійснення фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід Тівіай» (код ЄДРПОУ 38203902) за період 28.11.2011 по 01.02.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс»:

пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 429 020,00 грн.

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 451 600,00 грн. в тому числі за лютий 2013 року на суму 91 600,00 грн.; за березень 2013 року на суму 200 000,00 грн.; за квітень 2013 року на суму 160 000,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 30.12.2014 №100/1-26-50-22-06-38008163 та прийнято податкове повідомлення-рішення:

від 26.01.2015 №0000982206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 429 020,00 грн., у тому числі: 429 020,00 грн. - основний платіж, 214 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 26.01.2015 №0000992206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 677 400,00 грн., у тому числі: 451 600,00 грн. - основний платіж, 225 800,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.12.2014 №100/1-26-50-22-06-38008163 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» за договорами від 17.01.2013 №18, від 17.01.2013 №7, від 16.01.2013 №8, від 26.12.2012 №167, від 25.12.2012 №94, від 20.12.2012 №144, від 23.01.2013 №24.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція люкс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» (виконавець) укладено типові договори від 17.01.2013 №18, від 17.01.2013 №7, від 16.01.2013 №8, від 26.12.2012 №167, від 25.12.2012 №94, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику маркетингові послуги, а саме дослідження аудиторії радіостанцій в рамках проведення маркетингових досліджень.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 17.01.2013 №18, від 17.01.2013 №7, від 16.01.2013 №8, від 26.12.2012 №167, від 25.12.2012 №94; додатки до договорів від 17.01.2013 №7, від 16.01.2013 №8, від 26.12.2012 №167; податкових накладних, актів про надання послуг та рахунки-фактури за відповідні періоди.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція люкс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» (виконавець) укладено договір від 20.12.2012 №144, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику данні моніторингу телевізійних каналів.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 20.12.2012 №144 з додатком; податкової накладної.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція люкс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» (виконавець) укладено договір від 23.1.2013 №24 відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику дослідження Інтернет сайтів України.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 23.12.2013 №24 з додатком; податкової накладної; акт про надання послуг та рахунок-фактуру.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» вказано на вирок Подільського районного суду міста Києва від 26.08.20144 в кримінальній справі №758/9742/14-к, відповідно до якого ОСОБА_1, засновника та директора товариства з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай», визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Доказів щодо не набрання вироком законної сили або його скасування позивачем суду не надано.

Крім того, аналізуючи, первинні документи, надані позивачем на обґрунтування реальності господарських взаємовідносин суд наголошує на тому, що вони жодним чином не відображають рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, наявності ділової на економічної доцільності в них.

Так, предметом договірних відносин були послуги, які є основним видом діяльності позивача (рекламна діяльність, дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки, оброблення даних, розміщення на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність).

Позивачем не обгрунтовано суду неможливості виконання відповідних досліджень власними силами та необхідність залучення до виконання таких послуг - товариства з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай».

Первинні документи не містять конкретизації послуг, які надані контрагентом позивача, їх результатів, обґрунтування вартості послуг (майже 2 700 000 грн.) , наявності у позивача прибутку за наслідками таких досліджень.

З боку товариства з обмеженою відповідальністю «Флюід тівіай» первинні документи підписані ОСОБА_1, яку вироком Подільського районного суду міста Києва від 26.08.20144 в кримінальній справі №758/9742/14-к визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

За таких обставин, суд погоджується із висновками акту перевірки контролюючого органу щодо формування позивачем даних свого податкового обліку на підставі первинних документів, які не відображають реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій і складені з метою мінімалізації податкового навантаження та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань та про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 №0000982206, 26.01.2015 №0000992206, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Люкс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 61/11, квартира 50, код ЄДРПОУ 38008163) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 24.07.2015