Ухвала

від 22.11.2016 по справі 826/7333/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7333/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» (далі - Позивач, ТОВ «Рекламне агентство Люкс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 року №0000982206 та №0000992206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, а вироком суду визнано особу, яка підписувала від імені ТОВ «Флюїд тівіай» первині документи, визнано винною у вчиненні фіктивного підприємництва, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Рекламне агентство Люкс» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.09.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 року було задоволено клопотання ТОВ «Рекламне агентство Люкс» та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/17798/15.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року поновлено апеляційне провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2016 року у справі №826/17798/15.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

При цьому судовою колегією критично оцінюються клопотання сторін про відкладення розгляду справи, оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалася, а в силу ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 19.12.2014 року №492, направлення від 19.12.2014 року №432/26-50-22-06 та на виконання постанови слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 31.10.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рекламне агентство Люкс» з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства України під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Флюїд Тівіай» за період з 28.11.2011 року по 01.02.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 429 020,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р. 25) на загальну суму 451 600,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року - 91 600,00 грн., за березень 2013 року - 200 000,00 грн., квітень 2013 року - 160 000,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.12.2014 року №100/1-26-50-22-06-38008163. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 26.01.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000982206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 643 530,00 грн., у тому числі за основним платежем - 429 020,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 214 510,00 грн.; №0000992206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 677 400,00 грн., у тому числі за основним платежем - 451 600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 225 800,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Рекламне агентство Люкс» (Замовник) та ТОВ «Флюїд Тівіай» (Виконавець) укладені договори від 17.01.2013 року №18 (т. 1 а.с. 34-36), від 17.01.2013 року №7 (т. 1 а.с. 37-39), від 16.01.2013 року №8 (т. 1 а.с. 41-43), від 26.12.2012 року №167 (т. 1 а.с. 45-47), від 25.12.2012 року №94 (т. 1 а.с. 49-51) за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику маркетингові послуги, визначені в п. 1.1.1 цього договору, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві надані послуги.

Згідно п. 2.1 вказаних договорів дані передаються Виконавцем Замовнику у вигляді презентації з аналізом основних даних.

Під час передачі даних сторони підписують акти прийому-передачі наданих послуг (п. 2.2 договорів).

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 61, 63-66); актів про надання послуг (т. 1 а.с. 68, 70-73); рахунків-фактур (т. 1 а.с. 76-80).

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рекламне агентство Люкс» (Замовник) та ТОВ «Флюїд Тівіай» (Виконавець) укладено договір №144 від 20.12.2012 року (т. 1 а.с. 52-54), за умовами якого Виконавець зобов'язується на умовах, вказаних у цьому договорі, надавати Замовникові дані моніторингу, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що дані надаються за період перший квартал 2013 року. Передача даних здійснюється шляхом надання звіту у формі, що узгоджена сторонами.

Факт виконання господарських зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 60); акту про надання послуг (т. 1 а.с. 67); рахунку-фактури (т. 1 а.с. 75).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Флюїд Тівіай» (Виконавець) укладено договір №24 від 23.01.2013 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати на умовах, вказаних у цьому договорі, а Замовник приймати послуги з отримання наступних даних: 1.1.1 Дослідження Інтернет сайтів України в частині охоплення аудиторії, тривалості перебування на сайтах та кількості перегляду сайтів.

Підпунктом 2.1.1 вказаного договору передбачено, що Замовник зобов'язується здійснити оплату наданих послуг згідно виставленого рахунку-фактури.

Виконавець згідно пп. 2.2.1 договору зобов'язується надавати замовнику дані з дослідження згідно п. 1.1 у вигляді таблиць, що видрукувані і прошиті.

Стверджуючи про реальність договірних зобов'язань, Позивач надав до суду першої інстанції копії: податкової накладної (т. 1 а.с. 62); акту про надання послуг (т. 1 а.с. 69); рахунку-фактури (т. 1 а.с. 74).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, а також на встановлену вироком суду фіктивність ТОВ «Флюїд Тівіай», суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 138, 139, 198 ПК України, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Флюїд Тівіай», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: відсутній зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. Тобто, зі змісту наявних у матеріалах справи копій актів про надання послуг неможливо встановити, які саме роботи виконував контрагент Позивача та в якому об'ємі.

Крім того, як було встановлено раніше, зі змісту пункту 2.1 договорів №№ 18, 7, 8, 167, 94, пункту 1.3 договору №144 та підпункту 2.2.1 договору №24 вбачається, що дані передаються Позивачу у вигляді презентацій з аналізом даних, у вигляді електронної бази з аналізом основних даних, надання звіту та у вигляді таблиць відповідно. Разом з тим, Позивачем не подано доказів отримання від ТОВ «Флюїд Тівіай» баз даних, звітів тощо, що, на думку колегії суддів, ставить під обґрунтований сумнів факт надання Позивачу будь-яких послуг за вищенаведеними договорами. При на цьому на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року ТОВ «Рекламне агентство Люкс» не було надано доказів використання отриманих на папері від ТОВ «Флюїд Тівіай» послуг у власній господарській діяльності.

Крім іншого, судова колегія зауважує, що Апелянтом не зазначено про причини та господарську доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт ТОВ «Флюїд Тівіай» оскільки, як вбачається зі змісту акту перевірки (т. 1 а.с. 13) основними видами діяльності Позивача були: код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (основний); код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту акту перевірки (т. 1 а.с. 14), вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9742/14-к, який згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрав законної сили 26.09.2014 року, та яким визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та встановлено фіктивність ТОВ «Флюїд Тівіай» (т. 1 а.с. 95-99), протоколу допиту свідка - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 102-105), первинні документи від імені ТОВ «Флюїд Тівіай» підписані не ОСОБА_2 Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Флюїд Тівіай» підписані від імені директора особою, яка заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «Рекламне агентство Люкс» докази є належними та такими, що підтверджують факт придбання Позивачем послуг у вказаного контрагента.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов'язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Судовою колегією поряд з іншим враховується, що за наслідками розгляду заяви Позивача від 07.04.2015 року №б/н про намір досягнення податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.01.2015 року №0000982206 та №0000992206 рішенням ДПІ у Голосіївському районі від 20.04.2015 року №7189/10/26-50-22-06 (т. 1 а.с. 148-149) не погоджено застосування податкового компромісу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 07.07.2016 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Рекламне агентство «Люкс» до ДПІ у Голосіївському районі про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20.04.2015 року №7189/10/26-50-22-06 та зобов'язання погодити застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 26.01.2015 року №0000982206 та №0000992206 відмовлено.

Звернення ж із заявою про досягнення податкового компромісу свідчить, на переконання суду апеляційної інстанції, про обізнаність суб'єкта господарювання про недотримання останнім податкової дисципліни, та спрямоване на мінімізацію санкцій, які встановлені державою за порушення податкового законодавства.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем юридична дефектність первинних документів, зокрема договорів, актів надання послуг, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між контрагентами правочинів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Рекламне агентство Люкс» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Флюїд Тівіай», що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія погоджується з посиланням Апелянта на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Рекламне агентство Люкс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагента послуг, а також встановлену у ході розгляду справи юридичну дефектність складеної між суб'єктами господарювання первинної документації, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у ТОВ «Рекламне агентство Люкс» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Флюїд Тівіай».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство Люкс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.