Рішення

від 23.09.2009 по справі 35/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/138

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.09.09 р.                                                                                     Справа № 35/138                               

за позовом Комунального комерційного підприємства  „Маріупольтепломережа”,

                    ЄДРПОУ 33760279, м.Маріуполь

до відповідача Приватного підприємства „Омар”, ЄДРПОУ 31891527, м.Маріуполь

про стягнення 7 624 грн. 06 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Бабай О.В.-заст. нач.юр.відділу

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватне підприємство „Омар”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 7624,06 грн., у тому числі основний борг в сумі 5593,54 грн. та пеня в сумі 2030,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії за договором №173ж1 від 01.10.2005р., укладеним між Комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа” та Приватним підприємством „Омар”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.07.2009р. №7 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що протягом опалювального сезону 2008-2009р.р. температура в приміщенні була нижча за допустиму санітарними нормами. За таких обставин, за поясненнями відповідача, він був змушений звернутися до позивача з вимогою щодо відключення Приватного підприємства „Омар” від системи централізованого опалення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. N630 (далі по тексту „Правила”).

Згідно п.8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як встановлено судом, 01.10.2005р. між сторонами був підписаний договір №173ж1 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати теплову енергію для об'єктів відповідача.

За змістом дислокації до договору №173ж1 від 01.10.2005р. теплова енергія має постачатись позивачем за адресою: пр.Леніна, 13 (кафе).

За приписом п.5.1 договору №173ж1 від 01.10.2005р. останній укладений терміном на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих саме умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.

До матеріалів справи відповідних доказів наявності звернень сторін одна до одної з повідомленням щодо відмови від договору №173ж1 від 01.10.2005р. не надано, внаслідок чого, суд дійшов висновку про продовження строку дії договору.

Відповідно до п.3.3 договору №173ж1 від 01.10.2005р. кількість теплової енергії, що відпускається відповідачу, розраховується позивачем згідно підключених розрахункових або проектних теплових навантажень будівель (споруд), що опалюються, згідно з „Нормами та вказівками з нормування витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських будівель, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204”, затвердженими Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993р., а за наявності приладів обліку – за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі споживача.

Як встановлено судом, за поясненнями сторін, приміщення відповідача розташоване у житловому будинку за адресою: м.Маріуполь, пр.Леніна, 13. При цьому, на будинку встановлений тепломір.

Відповідно до п.11 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між  споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Згідно п.12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Показання будинкових засобів обліку за приписом п.14 Правил знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Згідно з актом №57 від 17.10.2008р., складеним позивачем, відповідачем та контролером, було здійснено включення опалення будівлі за адресою: пр.Леніна, 13.

Виходячи зі змісту відомостей карток обліку витрат теплової енергії (а.с.47, 48), яка надається позивачу відповідальним за тепломір, встановлений на будинок, до житлового будинку по пр.Леніна, 13 постачалась теплова енергія.

Одночасно, позивачем до матеріалів справи надано акти зняття показників приладів обліку теплової енергії будинку від 03.11.2008р., 14.11.2008р., 15.12.2008р., 15.01.2009р., 13.02.2009р., 17.03.2009р., 16.04.2009р., в яких зафіксовано кількість теплової енергії, що постачалась до житлового будинку №13 по пр.Леніна у м.Маріуполі.

За таких обставин, позивачем за період з листопада 2008р. по лютий 2009р. було проведено нарахування відповідачу вартості теплової енергії в сумі 5593,54 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до п.4.1 договору №173ж1 від 01.10.2005р. оплату за теплову енергію відповідач здійснює згідно до фіксованих тарифів, затверджених Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 5593,54 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку зі сплати теплової енергії, внаслідок надання позивачем послуг неналежної якості, судом до уваги не приймаються.

Згідно п.29 Правил споживач має право на зменшення розміру плати у разі, зокрема, надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.

Відповідно до п.4.5 договору №173ж1 від 01.10.2005р. відповідач зобов'язаний один раз на місяць направити свого представника для складання акту звірки за теплопостачання. При неявці представника для звірок до сплати виставляються рахунки згідно розрахунків позивача.

Як встановлено судом, за період з листопада 2008р. по кінець січня 2009р. відсутні будь-які докази наявності звернень відповідача до позивача з претензіями щодо неналежної якості опалення.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом,  в обгрунтування своїх тверджень щодо надання позивачем послуг з опалення неналежної якості відповідач посилається на надані до матеріалів справи лист від 30.12.2008р. №39, акт від 16.01.2009р.

Зокрема, 30.01.2009р. відповідач звернувся до позивача з листом №39 від 30.12.2008р. щодо вирішення питання про відключення опалення в приміщенні, розташованому за адресою: пр.Леніна, 13 („Ресторанчик „Рибацький”), у зв'язку з тим, що протягом опалювального сезону температура в приміщенні була нижча за допустиму санітарними нормами.

Згідно з наданим до матеріалів справи актом від 16.01.2009р., складеним представниками відповідача та Житлового комунального підприємства „Жилкомплекс”, встановлено, що температура повітря в приміщенні кафе „Рибацький” складала +100С, що не відповідає санітарним нормам.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вимогами ст.18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі порушення  виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Наданий відповідачем до матеріалів справи акт від 16.01.2009р. не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором №173ж1 від 01.10.2005р., враховуючи, що цей акт не містить підписів позивача, а складений лише відповідачем та представником Житлового комунального підприємства „Жилкомплекс”. При цьому, відповідачем також не надано доказів виклику позивача з вимогою щодо проведення огляду приміщення, здійснення замірів температури та складання відповідного акту.

Одночасно, будь-яких інших доказів неналежного виконанння позивачем умов договору №173ж1 від 01.10.2005р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі п.4.3 договору №173ж1 від 01.10.2005р. за період з 11.12.2008р. по 11.03.2009р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 2030,52 грн. (з урахуванням заяви, що надійшла до суду 23.09.2009р.).

Зокрема, в п.4.3 договору №173ж1 від 01.10.2005р.  сторони визначили, що у разі неоплати рахунку у вказаний термін споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96ВР від 22.11.1996р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" у розмірі 1% за кожен день прострочки.

Згідно преамбули Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", він встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Таким чином, розмір пені в сумі 1% за кожен день прострочки з боку суб'єкта підприємницької діяльності визначений як договором, так і вищевказаним законом.

Розрахунок суми пені є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову не доведені відповідними засобами доказування, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 7624,06 грн., у тому числі основний борг в сумі 5593,54 грн. та пеня в сумі 2030,52 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь до Приватного підприємства „Омар”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 7624 грн. 06 коп., у тому числі основний борг в сумі 5593 грн. 54 коп. та пеня в сумі 2030 грн. 52 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Омар”, м.Маріуполь на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь основний борг в сумі 5593 грн. 54 коп. та пеню в сумі 2030 грн. 52 коп., всього заборгованість в сумі 7624 грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 23.09.2009р.

Суддя                                                               Левшина Г.В.