Постанова

від 22.09.2009 по справі 35/26

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/26

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 вересня 2009 р.                                                                                    № 35/26  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агролідер”, м. Київ (далі –ТОВ “Агролідер”)

на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2009 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009

зі справи № 35/26

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”, м. Київ (далі –КП “Київреклама”)

до ТОВ “Агролідер”

про стягнення 24 295,82 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

КП “Київреклама” –Рогульської Ю.С.,

ТОВ “Агролідер”–Чапляна С.Є.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

КП “Київреклама” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Агролідер”  20 453, 67 грн. основного боргу,                 1 395, 39 грн. пені,  3 % річних у сумі 374, 37 грн. та 2 072, 39 грн. інфляційних втрат, а всього 24 295, 82 грн. за договором від 03.05.2007 № 2412/ТК про тимчасове користування місцями розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що знаходяться в комунальній власності (далі –Договір),                     

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2009 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І.–головуючий, судді Зубець Л.П., Лосєв А.М.), позов задоволено. Рішення суду мотивовано обов'язком відповідача виконати договірне зобов'язання.

ТОВ “Агролідер”  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність заборгованості з орендної плати у зв'язку  з тим, що: за умовами Договору він припиняється за наявності заборгованості орендаря понад три місяці, тому після сплину цього терміну рахунки виставлено безпідставно; КП “Київреклама” є неналежною стороною; відповідач своєчасно не виставив рахунки, які є предметом даного спору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарськими судами  у справі встановлено, що:

- госпрозрахункова організація “Київреклама” (правонаступником якої є  КП “Київреклама”) та ТОВ “Агролідер” уклали Договір,  за умовами якого ТОВ “Агролідер” на підставі дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами та на визначений у цьому дозволі строк отримало право на платне тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами, визначеними в додатках до Договору, які є  його невід'ємною частиною;

- розмір орендної плати встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською адміністрацією) та вона сплачується на підставі наданих робочим органом рахунків-фактур (підпункт 4.1 пункту 4 Договору);

- підпунктами 4.2 та 4.5 пункту 4 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа поточного місяця отримати рахунок на оплату орендованих об'єктів та оплатити його до 20 числа цього ж місяця шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця;

- згідно з підпунктом 4.3 пункту 4 Договору плата за тимчасове користування місцями розміщення об'єктів зовнішньої реклами визначається відповідно до затверджених Київською державною адміністрацією базових тарифів та коригуючих коефіцієнтів і зазначається в додатках до Договору;

- підпунктом 6.3 пункту 6 Договору за порушення орендарем грошового зобов'язання передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України;

- у додатку № 1 до Договору сторони погодили, зокрема, базову вартість орендної плати та строк розміщення об'єкта оренди –до 01.01.2012;

- підпунктом 16.2 пункту Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської адміністрації від 23.08.2007 №1100, передбачено, що за наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами орендар не звільняється від орендної плати, якщо об'єкт зовнішньої реклами  фактичного не розміщено на орендованому місці;

          - позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати на підставі рахунків-фактур від 14.09.2007 № КП-07/77933, від 15.11.2007                № КП-07/82091, від 14.12.2007 №КП-07/83552, від 15.01.2008 № КП07/85437, від 05.02.2008 № КП-07/97448, від 14.03.2008 № КП-07/90144, від 14.04.2008                 № КП-07/91861, від 14.05.2008 № КП-07/93803, від 12.06.2008 № КП-07/96178, від 15.07.2008 № КП-07/98434, від 11.08.2008 № КП-07/100482, від 04.09.2008 № КП-07/102972, від 15.10.2008 № КП-07/105897, від 06.11.2008                                 № КП-07/107958, від 11.11.2008 № КП-07/42147/4, всього 20 453, 67 грн., а також втрати від інфляції, 3 % річних та пеню згідно з поданим розрахунком.

          Апеляційним господарським судом додатково зазначено, що:

- посилання відповідача про відсутність у нього можливості сплатити орендну плату за рахунками, які є предметом даного спору, не беруться до уваги з огляду за встановлений підпунктом 4.2 пункту 4 Договору обов'язок відповідача одержати у встановлений строк ці рахунки, відсутність доказів того, що відповідач звертався до позивача з цього приводу та його обізнаність з договірною вартістю оренди;

- з урахуванням фактичних даних  у справі стосовно правонаступництва КП “Київреклама” твердження відповідача про те, що за текстом Договору КП “Київреклама” є неналежною стороною –безпідставні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з ТОВ “Агролідер” суми боргу.

Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067,  плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене попередні судові інстанції, встановивши, що ТОВ “Агролідер” на порушення умов Договору не сплатило орендну плату в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.  

Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника про те, що відповідно до підпункту 7.6.3  пункту 7 Договору він припиняється за наявності заборгованості з орендної плати  понад три місяці з огляду на таке.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тому припинення договору, укладеного юридичними особами, має бути оформлено відповідно до вимог,  пункту 1 статті 208 та статті 207 ЦК України у письмовій формі шляхом його фіксації в одному або кількох документах ( тому числі в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих юридичних осіб.

Скаржником не подано будь-яких доказів припинення Договору на підставі підпункту 7.6.3  пункту 7 Договору  згідно з зазначеним порядком або за рішенням суду.

Інші доводи касаційної скарги правильності висновку попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог не спростовують, оскільки  апеляційний господарський суд дав цим доводам належну юридичну оцінку і Вищий господарський суд  з такою оцінкою погоджується.

Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів  відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 зі справи № 35/26 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агролідер”  –без задоволення.

Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

Суддя                                                                                                   І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                   Н. Губенко