Рішення

від 25.08.2009 по справі 37/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/180

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.08.09 р.                                                                                     Справа № 37/180                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави  в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040  

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32519577  

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25303,22грн., за послуги орендодавця в сумі 142,36грн., пені в сумі 719,16грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням)

від Позивача – Гончаренко Р.В. (за довіреністю від 19.08.2009р.)

від Відповідача –Водяник М.В.(за наказом)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 16.07.2009р. на 29.07.2009р., з 29.07.2009р. на 25.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі – Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави  в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач)  з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь  (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25303,22грн., за послуги орендодавця в сумі 142,36грн., пені в сумі 719,16грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 2089-О  від 01.01.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування  пені.  

На  підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нежитлового приміщення № 2089-О  від 01.01.2009р., додатковий договір №01.04.2009р.; акт прийому-передачі нежитлового приміщення №5879 від 01.04.2009р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення №3693 від 01.01.2004р., розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України,  ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”,  ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав пояснення (а.с.а.с.35,36), якими підтримав позовні вимоги прокурора – за винятком пені у сумі 128,57грн. як невірно нарахованої.   Крім того, Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.37-55).

Відповідач надав відзив №27 від 27.07.2009р. (а.с.25), яким підтвердив факт виникнення стягуваної заборгованості і нарахованої пені, і повідомив про здійснення дій, спрямованих на погашення стягуваних сум, а також  надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 26-31, 57-74), у тому числі – рахунки Позивача та платіжні документи про їх сплату.

У судових засіданнях Прокурор та сторони підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши її матеріали та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем  (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя     №2089-О  (а.с.а.с. 11,12), згідно п.п.1.1, 7.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Пашковського, 4, загальною площею 486,90 кв. м., для використання під лікувально-діагностичний центр, строком до 01.06.2009р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с. 41, 42) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Відповідно до приписів п.п. 3.2, 4.2. та 4.3. договору Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати:

·          послуги з обслуговування у розмірі 116, 86грн. не пізніше 19 числа місяця наступного за звітним;   

·          орендну плату виходячи із розрахунку 9114,76грн. за перший місяць та її подальшим щомісячним коригуванням на індекс інфляції за визначеними реквізитами місцевого бюджету Жовтневого району не пізніше останнього дня поточного місяця Орендар за рахунками,  які видають в бухгалтерії Позивача з 11 по 19 число кожного місяця та мають отримуватися Відповідачем.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, починаючи з 1 числа місяця наступного за звітним.

01.04.2009р. між сторонами був укладений додатковий договір (а.с. 14), яким були внесені зміни до договору №2089-О щодо площі орендованого майна, вартості послуг та розміру орендної плати у бік зменшення, а саме: орендоване площа визначена розміром 296,6 кв.м., вартість послуг з обслуговування – 71,18грн., орендна плата за перший місяць – 5891,58грн. із розрахунку 19,83грн. за 1 кв.м., яка перераховується не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням інфляції.

Зважаючи на зазначене зменшення розміру площі орендованого приміщення 01.04.2009р. Відповідачем було повернуто (а.с. 16) частину приміщення площею 190, 3 кв.м., яка знаходилася у нього у користуванні за попереднім договором згідно акту приймання-передачі №3693 від 01.04.2004р. (а.с. 17).

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань Позивачем виписувалися рахунки за №2605/1: від 13.02.2009р. на суму 116,86грн.  (послуги за лютий 2009р. – а.с.62) та на суму 98647,45грн. (оренда за лютий 2009р. – а.с.62); від 16.03.2009р. на суму 116,86грн. (послуги за березень 2009р. – а.с.60) та на суму 9663,21грн. (оренда за березень 2009р. – а.с. 60);  від   23.04.2009р. на суму 6014,49грн. (оренда за квітень 2009р. – а.с.58) та на суму 71,18грн. (послуги  за квітень 2009р. – а.с.60); від 20.05.2009р. на суму 5985,99грн. (оренда за травень 2009р. – а.с. 64) та на суму 71,18грн. (послуги за травень 2009р.).

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань у Відповідача у період з лютого по травень 2009р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 25303,22грн. та за послуги обслуговування в сумі 142,36грн. Крім того, у зв'язку із зазначеною заборгованістю Заявником позову нараховано пеню у розмірі 719,16гривень.  (а.с.10). Наявність відповідної заборгованості та нарахованої пені станом на 01.06.2009р. підтверджується складеним 28.07.2009р.  сторонами актом звірення (а.с.27).

Відносно всіх означених прострочених платежів та пені Позивачем були виставлені повторні рахунки (а.с.а.с.6-9).

За таких обставин Прокурор 23.06.2009р. звернувся до суду (надіслав поштою) з розглядуваним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав та надав платіжні документи, які підтверджують здійснення платежів за договором оренди, а саме:

·          платіжним дорученням №1040 від 23.07.2009р. (а.с.59) було перераховано 6014,49грн. за оренду згідно рахунку від 23.04.2009р.;

·          платіжним дорученням №1010 від 16.06.2009р. (а.с.65) було перераховано 142, 36грн. за послуги з обслуговування згідно рахунків від 23.04.2009р. та 20.05.2009р.;

·          платіжним дорученням №1002 від 16.06.2009р. (а.с.61) було перераховано 9663,21 грн. за оренду згідно рахунку від 16.03.2009р.;

·          платіжною вимогою–дорученням від 13.07.2009р. №1032 (а.с.30) було перераховано 71,78грн. за послуги з обслуговування згідно рахунку від 15.06.2009р.;

·          платіжною вимогою-дорученням від 13.07.2009р. №1031 (а.с.63) було перераховано 3647,45грн. за оренду згідно рахунку від 13.02.2009р.;

·          платіжним дорученням №1065 від 13.08.2009р. (а.с.66) було перераховано 5985,99грн. за оренду згідно рахунку від 20.05.2009р.;

·          платіжним дорученням № 1069 від 19.08.2009р. (а.с.67) було перераховано 719,14грн. з оплати пені згідно рахунку від 20.01.2009р.

Таким чином, частина стягуваної заборгованості (у сумі 9663,21грн. за оренду та 142,36грн. за послуги обслуговування) була сплачена Відповідачем ще до подання Прокурором розглядуваної позовної заяви, а решта заборгованості та пені – вже в перебігу розгляду справи. При цьому, платіж з оплати послуг за обслуговування у сумі 71,78грн. за рахунком від 15.06.2009р. до уваги не приймається, оскільки щодо нього вимоги не заявлялися (не має відношення до розглядуваного предмету).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги є грошовими, пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача  такими, що  не підлягають задоволенню у повному обсягу,  враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 2089-О  від 01.01.2009р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України,  Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного договору оренди № 2089-О  від 01.01.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2089-О  від 01.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування не пізніше 19 числа місяця наступного за звітним та з орендної плати не пізніше кожного останнього дня поточного місяця відповідно до умов договору оренди № 2089-О  від 01.01.2009р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідач допускав неповне та несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зі сплати орендної плати щодо періоду користування з лютого по травень 2009р. та за зі сплати послуг за обслуговування у квітні-травні 2009р., що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Водночас, судом було встановлено, що до подання  розглядуваного позову Відповідачем були повністю погашені вимоги зі сплати послуг за обслуговування у сумі 142, 36грн. у квітні-травні 2009р. і частково – орендні платежі у сумі 9663,21 грн. Факт здійснення означених платежів унеможливлює існування порушення Відповідачем відповідних суб'єктивних прав Позивача на момент звернення до суду (визначений за штампами на конверті) як обов'язкової відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України  умови для застосування обраного Заявником позову способу судового захисту. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог в частині зазначених платежів.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи  визначене у наданих Позивачем платіжних дорученнях №1040 від 23.07.2009р., №1065 від 13.08.2009р.  та платіжній вимозі-доручені від 13.07.2009р. №1031  на суму 3647,45грн. призначення платежу, суд дійшов висновку про погашення у такий спосіб залишку стягуваної заборгованості з орендної плати у повному обсягу згідно виставлених Позивачем рахунків. Факт повного погашення суми стягуваної заборгованості підтверджується також і актом звірення розрахунків від 20.08.2009р. (а.с.68). Здійснення зазначених платежів зумовило як  припинення у такий спосіб відповідного грошового зобов'язання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині. Оскільки сплата боргу з боку Відповідача відбулася у зазначених сумах вже після подання розглядуваного позову, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”  від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди № 2089-О  від 01.01.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного у розрахунку пені (а.с.10) періоду – часткове погашення відбувалося в подальшому, використання ставки пені, яка не перевищує  встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, суд дійшов висновку про правомірність висування вимог щодо стягнення пені.

Разом із тим, Прокурором було допущено помилку при розрахунку відповідних вимог, оскільки не було враховано, що першим днем нарахування пені відносно відповідного простроченого платежу з орендної плати є перший день прострочення  - перший день  місяця наступного за звітним (розрахунковим), як це визначається  п.п. 4.2. та 6.3. договору оренди. Відтак, Заявник позову безпідставно розраховує пеню, починаючи з 21 числа місяця, у якому сформувалася заборгованість.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених вимог щодо пені за період з 01.03.2009р. щодо суму 3640,52грн., з 01.04.2009р. щодо суми 9659,69грн. та з 01.05.2009р. щодо суми 6015,57грн. по 20.05.2009р. (у всіх випадках) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені виключно в межах суми 590,55грн., відмовляючи у задоволення вимог про стягнення різниці між заявленою та вказано сумою у розмірі 128,61грн.

Разом із тим, всі заявлені вимоги щодо пені, у тому числі – і сума, яка може бути нарахована на заборгованість протягом періоду її формування та існування, були погашені Відповідачем згідно платіжного доручення №1069 від 19.08.2009р. (а.с.67). Вказана обставина зумовлює припинення провадження у справі у відповідній частині вимог щодо пені з підстав, тотожних до вказаних вище відносно сплаченої в перебігу розгляду справи суми заборгованості.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно сумі вимог, провадження за якими підлягає припиненню, та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6,  33, 34, 43, 49, 58,  80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави  в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32519577)  про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25303,22грн., за послуги орендодавця в сумі 142,36грн., пені в сумі 719,16грн. залишити без задоволення.

2. Відмовити у задоволені позовних  вимог в частині стягнення заборгованості  зі сплати послуг за обслуговування у сумі 142, 36грн. у квітні-травні 2009р. і частково – орендні платежі у сумі 9663,21 грн. та пені у сумі 128,61грн.

3. Припинити провадження у справі відносно решти  вимог.  

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32519577) в доход державного бюджету в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 162 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 193 грн. 85 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх учасників справи у судовому засіданні 25.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.   

Повний текст судового рішення підписано 25.08.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Попков Д.О.