Рішення

від 22.09.2009 по справі 37/199пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/199пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.09.09 р.                                                                                     Справа № 37/199пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого  судді Попкова Д.О., при помічнику Левшиної Я. О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 31534353

до відповідача: Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, м. Київ в особі Микитівської філії в м. Горлівка, ідентифікаційний код 25762931

про: визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та визнання відсутності права звернення стягнення за такими виконавчими написами

із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Дев'ятка”, м. Горлівка,  ідентифікаційний код 32781869

за участю уповноважених представників:

від Позивача  – Дирда Г.О. (за довіреністю від 29.07.2008р.);

від Відповідача  – Слоломоненко О.Ю. (за довіреністю №120 від 10.08.2009р.);

від Третьої особи – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-4, 81-1  ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань та із застосуванням засобів аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 30.07.2009р. на 01.09.2009р., з 01.09.2009р. на 10.09.2009р., з 10.09.2009р. на 22.09.2009р.  

СУТЬ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (далі –  Позивач) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, м. Київ в особі Микитівської філії в м. Горлівка (далі – Відповідач) про визнання виконавчих написів №1482 та №1484 від 08.04.2008р., вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорах застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. і №4-506 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит” відповідно; визнання відсутнім у АКБ „Національний кредит” права звернення стягнення на майно відповідно до вказаних договорів застави.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що діюче законодавство не передбачає позасудового засобу звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчих написів нотаріуса.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3-329 від 30.10.2006р., договір застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р., договір застави транспорту та сільськогосподарської техніки №4-506 від 30.10.2006р., постанови про відкриття виконавчого провадження, право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обгрунтовує ст.ст. 1, 24, 26, 27 і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст. 20 Закону України „Про заставу”, ст. 590 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову від 15.07.2009р. з додатками (а.с.а.с.47-52), за результатами розгляду якої судом винесено ухвалу від 01.09.2009р., а також – додаткові документи для залучення до матеріалів справи не обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.54-56).

Посилаючись на неможливість надання певних доказів, Позивач звернувся до суду з клопотанням від 29.07.2009р. (а.с.58 т.1) про їх витребування.

Заявою від 02.09.2009р. (а.с.123 т.1) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги, конкретизувавши їх в частині визнання відсутності права звернення стягнення на майно відповідно до договору застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. та договору застави транспорту та сільськогосподарської техніки №4-506 від 30.10.2006р. саме за спірними виконавчими написами.

Відповідач надав відзив №422 від 15.09.2009р. (а.с.а.с.146-150 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: наявність порушення за кредитними зобов'язаннями з боку Третьої особи, можливість звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса в силу приписів ст. 20 Закону України „Про заставу”, порушення договорів застави з боку Позивача.

Відповідач акож надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.61-114, 151-184 т.1).

Ухвалою суду від 10.07.2009р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Дев'ятка”, м. Горлівка.

Третя особа надала письмові пояснення №114 від 18.09.2009р. з додатками (а.с.а.с.1-19 т.2), якими заперечила наявність у Відповідача права на повернення всієї суми кредиту і відсотків достроково та звертати стягнення на предмет застави з огляду на належність виконання Третьої особою зобов'язань за кредитним договором.  Посилаючись на відсутність можливості забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника, Третя особа просила розглядати справу без її участі.

Ухвалою суду від 10.09.2009р. за клопотанням Позивача, погодженим із Відповідачем, процесуальний строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено до 10.10.2009р.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані учасниками справи документи  та  неявка Третьої особи у світлі приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2006р. між Акціонерним комерційним банком „Національний кредит” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Девятка” (Позичальник) укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3-329 (а.с.а.с.9-12 т.1), відповідно до умов п.п. 2.1. - 2.3. якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 9000000грн., із визначеним графіком та датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 23.10.2009р. для придбання основних засобів  та поповнення обігових коштів для виробничих потреб, що пов'язані із веденням Позивальником господарської діяльності, передбаченої статутними документами.

Пунктом 3.9 кредитного договору сторони визначили, що забезпеченням кредиту є майно, майнові права Позичальника та майно майнових поручителів.

30.10.2006р. між Акціонерним комерційним банком „Національний кредит” (Заставодержатель) та  Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (Заставодавець) укладені договори застави обладнання №4-500 (а.с.а.с.13-19 т.1) та застави транспорту і сільськогосподарської техніки №4-506 (а.с.а.с.24-30 т.1), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. яких задля забезпечення вимог Заставодержателя до Позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №3-329 Заставодавець передає у заставу приналежне майно, визначене у додатках до вказаних договорів застави (а.с.а.с.20-23, 31-34 т.1), яке є рухомим у розумінні ч. 2 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.1.8., 3.1.4. кожного з договорів застави передбачено право Відповідача за наявністю визначених підстав звернути стягнення на майно, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог з вартості майна переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Пунктом 5.1. кожного договору застави визначені випадки, у яких Заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію незалежно від настання строку виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії, а п. 5.2. до прав Застоводержателя віднесено на власний розсуд встановлювати спосіб звернення стягнення на майно, у тому числі – шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

08.04.2008р. приватним нотаріусом Морозовим Г.В. були вчинені виконавчі написи за №1482 (а.с.87 т.1) та №1484 (а.с.95 т.1) за вказаними договорами застави, згідно яких на користь Відповідача запропоновано здійснити стягнення на майно Позивача згідно опису в додатках до договорів застави обладнання №4-500 та транспорту і сільськогосподарської техніки №4-506.

Постановами підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 25.03.2009р. за №№ ВП 12078024 (а.с.35 т.1) та ВП 12077074 (а.с.36 т.1) відкриті виконавчі провадження за вказаними виконавчими написами приватного нотаріуса щодо майна Позивача.

Як вбачається із акту звірення взаємних розрахунків між Відповідачем та Третьої особою станом на 01.08.2009р. (а.с.133 т.1) існує заборгованість Позивальника перед Банком за договором про відкриття кредитної лінії №3-329 від 30.10.2006р. Водночас, із змісту акту фотографування застави від 18.05.2009р. із доданою фототаблицею (а.с.а.с.134-137 т.1), акту перевірки застави від 18.05.2009р. (а.с.138 т.1) та листа головного спеціаліста інспекції Держтехнагляду Донецької облдержадміністрації по Артемівському району №60 від 10.07.2009р. (а.с.139 т.1) вбачається встановлення Відповідачем відсутність частини предмету застави у Позивача.

За таких обставин Позивач звернуся до суду із позовною заявою про визнання виконавчих написів №1482 та №1484 від 08.04.2008р., вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорах застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. і №4-506 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит” відповідно; визнання відсутнім у АКБ „Національний кредит” права звернення стягнення на майно відповідно до вказаних договорів застави.

Заявою від 02.09.2009р. (а.с.123 т.1) Позивач остаточно сформулював свої вимоги наступним чином:

- визнати виконавчий напис №1482 від 08.04.2008р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит”, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис №1484 від 08.04.2008р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави транспорту та сільськогосподарської техніки №4-506 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит”, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати відсутність в АКБ „Національний кредит” права звернення стягнення на майно відповідно до договору застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. за виконавчим написом №1482 від 08.04.2008р., що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В.;

- визнати відсутність в АКБ „Національний кредит” права звернення стягнення на майно відповідно до договору застави обладнання №4-506 від 30.10.2006р. за виконавчим написом №1484 від 08.04.2008р., що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №422 від 15.09.2009р. (а.с.а.с.146-150 т.1)

Третя особа свою позицію по суті розглядуваної справи сформулювала у письмових поясненнях №114 від 18.09.2009р. (а.с.а.с.1-2 т.2).

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у заяві Позивача від 02.09.2009р., оскільки заявлені вимоги пов'язані підставами виникнення та поданими доказами, їх сумісний розгляд не утруднює встановлення фактичних обставин справи та її вирішення, а, навпаки, відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України і принципу процесуальної економії, а також – сприяє реалізації гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Водночас, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати предмет позову, конкретизуючи його певні вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з огляду на  наступне:

За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, а також – відсутності права звернення стягнення за такими виконавчими написами.

Суд зауважує, що оцінка відповідності спірних виконавчих написів здійснюється відносно законодавства України, яке діяло на момент їх вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення  ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу  України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується і на юридичних осіб.

Виходячи із наведених  Позивачем підстав позову у  розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає задоволення заявлених вимог зважаючи на недотриманні при вчиненні  спірних виконавчих написів положень Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” щодо способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.  

Таким чином, предметом судового дослідження у розглядуваній справі є принципова можливість Банку  як Заставодержателя ініціювати звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наразі, Позивачем не оспорюється чинність та законність укладених із Відповідачем договорів застави від 30.10.2006р. №4-500 та №4-506, положення яких визначали право Заставодержателя звернути стягнення на заставне майно, у тому числі – на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу” передбачається можливість звернення стягнення на заставне майно на підстав виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Із змісту означеної норми вбачається, що запровадження законом чи договором іншого, порівняно із виконавчим написом нотаріуса, порядку звернення стягнення на заставне майно, може виключати такий спосіб звернення стягнення.

В свою чергу, ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, згідно якого звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, за висновком суду, формулювання у п. 5.2. кожного з договорів застав, укладених між сторонами, право Відповідача звернути стягнення на заставне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, вказує лише на підтвердження у такий спосіб загального положення ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу”.

Водночас, використання законодавцем у формулюваннях вказаних норм банкетних виключень із загального правила дає підстави для висновку про можливість встановлення спеціальних, а отже – пріоритетних у застосуванні законодавчих приписів, які б регламентували питання звернення стягнення на заставне майно. Означений висновок суду узгоджується із змістом ст. 2 Закону України „Про заставу”, згідно якого цей законом визначає основні положення про заставу, а ті відносини застави, що ним не передбачені, регулюються іншими актами законодавства.

Як встановлено ст. 1 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яка встановлює сферу його дії, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Зважаючи на те, що за сукупним аналізом положень ст.ст. 3, 4, 21 Закону України  Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст. 1 Закону України „Про заставу” та ст. 572 Цивільного кодексу України застава майна Позивача за укладеними із Відповідачем договорами застави від 30.10.2006р. №4-500 та №4-506 може бути кваліфікована як приватне забезпечувальне обтяження, до спірних правовідносин підлягає застосуванню і Закон України  „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 2 і 3 Розділу ІХ означеного Закону (Прикінцеві та перехідні положення), хоча він набирає чинності з 01.01.2004р., попередні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечать. Більш того, норми означеного Закону застосовуються до обтяжень, у тому числі – до реалізації прав за обтяженнями – що виникли (обтяження) до набрання ним чинності. Викладене зумовлює пріоритетність норм цього Закону, у тому числі – в частині, що регламентують порядок і правові підстави звернення стягнення на предмет застави, по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі – Закону України „Про заставу”.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачаються лише дві підстави, за якими здійснюється звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження – рішення суду або позасудовий порядок, визначений цим Законом.

В свою чергу, ст. 26 цього Закону серед позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, з яких може обирати обтяжував (у даному випадку – Відповідач), не передбачає звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса. Оскільки, відповідний перелік, до якого зокрема, віднесено:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленим цим Законом;

- продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

- відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

- переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери,

за висновком суду, є вичерпним, Закон не передбачає можливості обтяжувача у позасудовому порядку звернути стягнення на об'єкт обтяження за виконавчим написом нотаріуса з 01.01.2004р.

Такий висновок суду у повній мірі узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в аналогічних справах (див., наприклад, Постанова від 14.03.2008р. №22/228/07, від 11.02.2009р. №6/113-08)

У світлі викладеного реалізації Відповідачем права на звернення стягнення на заставне майно (безвідносно до наявності  або відсутності підстав для задоволення вимог за кредитним договором) не може бути реалізовано за виконавчим написом, що унеможливлює настання відповідних правових наслідків за таким написом.

Заперечення Відповідача з цього приводу, викладені у відзиві №422 від 15.09.2009р., судом відхиляються як юридично неспроможні. При цьому питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором у Третьої особи перед Відповідачем на момент вчинення спірних виконавчих написів не має відношення до предмету судового дослідження, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на відповідних обставинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України суд як орган державної влади при здійсненні своїх повноважень управнений застосовувати лише визначені способи судового захисту, діючи у цілковитій відповідності до вимог закону.

Як вбачається із змісту ст. 50 Закону України „Про нотаріат” нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. За змістом ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, п. 21 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. №04-5/120 господарськими судами зокрема вирішуються спори про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. В свою чергу, ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість захист прав та інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання відсутності права.

Отже, визначені Позивачем способи захисту можуть бути застосовані та відповідають критерію ефективності у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як щодо визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, так і, як наслідку, щодо визнання відсутнім права у Відповідача звертати стягнення на заставне майно за такими виконавчими написами.

Відмова суду у клопотанні Позивача від 29.07.2009р. про витребування доказів зумовлена неповажністю причин їх ненадання у розумінні ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (відпустка керівника), недоведеністю неможливості їх надання власними силами та можливістю здійснення правової оцінки заявлених вимог за наявними у справі документами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2,  4, 4-2 - 4-6,  22, 33, 34, 43, 49, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 31534353) до  Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, м. Київ в особі Микитівської філії в м. Горлівка (ідентифікаційний код 25762931) про визнання виконавчого напису №1482 від 08.04.2008р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит”,  виконавчого напису №1484 від 08.04.2008р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави транспорту та сільськогосподарської техніки №4-506 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит”, такими, що не підлягають виконанню та визнання  у Відповідача відсутності права звернення стягнення на майно за вказаними виконавчими написами задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати виконавчий напис №1482 від 08.04.2008р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит” та  виконавчий напис №1484 від 08.04.2008р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. на договорі застави транспорту та сільськогосподарської техніки №4-506 від 30.10.2006р. між СТОВ „Агрокомплекс” та АКБ „Національний кредит”, такими, що не підлягають виконанню

3. Визнати відсутність у Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, м. Київ в особі Микитівської філії в м. Горлівка (ідентифікаційний код 25762931) права звернення стягнення на майно відповідно до договору застави обладнання №4-500 від 30.10.2006р. за виконавчим написом №1482 від 08.04.2008р., що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В., та права звернення стягнення на майно відповідно до договору застави обладнання №4-506 від 30.10.2006р. за виконавчим написом №1484 від 08.04.2008р., що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В.

4.  Стягнути з Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, м. Київ в особі Микитівської філії в м. Горлівка (ідентифікаційний код 25762931) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 31534353) 85грн. державного мита та 315грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.09.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.  

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя