16/191-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 р. № 16/191-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Олійника В.Ф. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу та касаційне поданняРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Заступника прокурора Дніпропетровської області
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2009
у справі№16/191-08 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до1) Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів", м.Дніпропетровськ,2) Науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу "Цвітень", .мДніпропетровськ,3) Відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція", м.Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"
за участюпрокуратури Дніпропетровської області
провизнання права власності
за участю представників сторін:
позивача -Тесленко Н.В.;
відповідача 1 -відповідача 2 -відповідача 3 -не з'явилися;не з'явилися;не з'явилися;
третя особа -не з'явилися;
прокурора -Рудак О.В.;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів" (надалі - ВАТ"Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів"), Науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу "Цвітень" (надалі - НВ АТЗТ"Цвітень"), Відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" (надалі - ВАТ "Дніпростальконструкція") про визнання права власності за державою в особі позивача на об'єкти нерухомості у складі: будівлі критої стоянки (літ. П-1) загальною площею 2 153,4 кв.м, будівлі допоміжних приміщень з заглибленим складом (літ. О-3) та з підвалом під "О-3", загальною площею 1 749,8 кв.м, ганок "літ. о" площею 15,3 кв.м, автозаправний пункт "№26" та тунель "№ 27", що знаходяться по пр. Праці, 6 у м. Дніпропетровську. (а.с.2-6 т.1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в разі втрати документа, який засвідчує право власності, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2008 у справі №16/191-08 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено, визнано за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області право власності на об'єкти нерухомості у складі: будівля допоміжних приміщень з заглибленим складом (літ. О-3) та підвалом (літ. під. О-3) загальною площею 1 749,8 кв.м, ганок (літ. о) (15,3 кв. м по зовнішньому обміру), будівля критої стоянки (літ. П-1) загальною площею 2 153,4 кв.м, автозаправний пункт (№26) та тунель (№27) по проспекту Праці, 6 у м. Дніпропетровську та вирішено питання щодо стягнення судових витрат (а.с. 10-12 т.2).
Рішення господарського суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. у справі №16/191-08 (судді: головуючий - Мороз В.Ф., Стрелець Т.Г., Головко В.Г.) рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено (а.с.119-122 т.2).
В касаційній скарзі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та касаційному поданні Заступника прокурора Дніпропетровської області ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, оскільки, на думку касаторів, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 128, 224, 232 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 170, 326, 328, 392 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.24 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст.ст. 33, 43 ГПК України.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі та касаційному поданні доводи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами відбулася передача спірного майна, а рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.96р. у справі №Д13/36 не визначались наслідки розірвання договору купівлі-продажу, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову (а.с.96).
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 Цивільного кодексу України.
Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно із статтею 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інвентаризаційного опису, складеного створеною відповідно до наказу Регіонального відділення фонду держмайна України по Дніпропетровській області від 12.04.1994р. №12/22-КИО інвентаризаційною комісією, станом на 20.05.1994р. здійснено зняття основних засобів Управління механізації №110 треста "Дніпростальконструкція", що знаходяться по Запорізькому шосе, 7 км у м. Дніпропетровську, а саме: автозаправної станції, критої стоянки, побутових приміщень з заглибленим складом та об'єкту незавершеного будівництва –експериментального корпусу (а.с. 46-48 т.1).
16.06.1994р. між Фондом державного майна України (орендодавцем) та Науково-виробничим акціонерним товариством "Цвітень" (орендарем) було укладено договір оренди №А12/67, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в структурний підрозділ автобазу ДУМ-110 треста "Дніпростальконструкція" (пункт 1.1); після підписання договору та приймання майна орендар стає правонаступником майнових прав та обов'язків відносно переданого в оренду державного майна (пункт 1.3); передача майна у оренду не означає передачу орендарю права власності на це майно; власником орендованого майна вважається держава, а орендар володіє, користується і розпоряджається ним на протязі строку оренди (пункт 2.1); орендар має право викупу орендованого майна (5.1.9.) (а.с.49-50 т.1).
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 27.06.1995р. №12/72-РП "Про прийняття рішення на приватизацію об'єктів" надано дозвіл на приватизацію підприємств з урахуванням затвердженого переліку об'єктів малої приватизації, що знаходяться у загальнодержавній власності і відповідно до поданих заявок на приватизацію із визначенням способу приватизації, у тому числі і державного майна, що було передане в оренду НВАТ "Цвітень" зі способом приватизації –викуп (а.с.51-52 т.1).
29.08.1995р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавцем) та Науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу "Цвітень" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу державного майна, що орендується Науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу "Цвітень", відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця орендоване державне майно, яке знаходиться по Запорізькому шосе 7 км у м. Дніпропетровську на земельній ділянці 0,65 га, а покупець зобов'язався прийняти майно та сплатити його вартість відповідно до умов, визначених договором. Право власності на майно покупця підтверджується актом прийняття-передачі і видачею продавцем свідоцтва про власність після сплати повної вартості об'єкта (а.с. 7-10 т.1).
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996р. у справі №Д13-36 у зв'язку з несплатою Науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу "Цвітень" повної вартості об'єкта приватизації договір купівлі-продажу державного майна, розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Запорізьке шосе, 7-й км, укладений 29.08.1995р. між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області і Науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу "Цвітень" було розірвано (а.с.11 т.1).
Рішенням колегії регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 19.04.2006р. №6/4 було вирішено укласти з Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів" договір оренди майна: автозаправного пункту, критої стоянки, корпусу підсобних приміщень з заглибленим складом, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 7 (нова адреса –пр. Праці,6) (а.с.93 т.1).
01.11.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів" (орендарем) було укладено договір №12/02-2686-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне майно –будівлі та споруди, а саме: автозаправний пункт, будівлю критої стоянки загальною площею 2 160 кв.м, будівлю допоміжних приміщень з заглибленим складом загальною площею 1 619,04 кв.м, які знаходяться по пр. Праці, 6 у м. Дніпропетровську, та перебувають на позабалансовому рахунку Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів" з метою –автозаправний пункт - зберігання паливно-мастильних матеріалів для власного споживання без права торгівлі, будівля критої стоянки –для стоянки власних автомобілів підприємства та працівників, будівля допоміжних приміщень з заглибленим складом для розміщення офісу та складу без права здійснення торгівлі в даному приміщенні (розділ 1) (а.с. 94-99 т.1).
Згідно технічного паспорту, виготовленого третьою особою –Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради станом на 12.06.2008р. по проспекту Праці, 6 у м. Дніпропетровську розташовані будівля допоміжних приміщень з заглибленим складом (літ. О-3) та підвалом (літ. під. О-3) загальною площею 1 749,8 кв.м., ганок (літ. о) (15,3 кв. м по зовнішньому обміру), будівля критої стоянки (літ. П-1) загальною площею 2 153,4 кв.м., автозаправний пункт (№26) та тунель (№27) (а.с.12-14 т.1).
Відповідно до листа третьої особи без номеру та без дати (вх. №16183 від 11.11.2008р.) право власності на об'єкти нерухомості по пр. Праці, 6 у м. Дніпропетровську станом на 11.11.2008р. не реєструвалось (а.с. 89 т.1).
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку, що за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області слід визнати право власності на будівлю допоміжних приміщень з заглибленим складом (літ. О-3) та підвалом (літ. під. О-3) загальною площею 1 749,8 кв.м., ганок (літ. о) (15,3 кв. м по зовнішньому обміру), будівлю критої стоянки (літ. П-1) загальною площею 2 153,4 кв.м., автозаправний пункт (№26) та тунель (№27), розташованих пр. Праці,6 у м. Дніпропетровську.
З такими доводами суду першої інстанції погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки суд першої інстанції прийшов до таких висновків при всебічному, об'єктивному та повному встановленні обставини справи та дослідженні доказів на їх підтвердження.
Щодо посилань суду апеляційної інстанції на те, що розірвання договору купівлі-продажу за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 09.09.1996р. у справі №Д13-36 не обумовлювало автоматичне припинення набутих прав та обов'язків за розірваним договором є безпідставними, оскільки відбулося порушення умов договору купівлі-продажу з боку покупця щодо оплати, а у разі відмови покупця від оплатити майна продавець вправі був відмовитися від договору купівлі-продажу і вимагати відшкодування збитків, що і відбулося за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області, яке набуло законної сили (ст. 232 ЦК УРСР).
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що про передачу майна покупцю за вказаним договором купівлі-продажу 27.11.1996 року між сторонами було складено акт приймання-передачі майна, зазначене не підтверджується матеріалами справи.
Наведе дає підстави колегії суддів Вищого господарського суду України прийти до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню.
Оскільки рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2008 у справі №16/191-08 є законним та обґрунтованим, тому колегія суддів ВГСУ не вбачає підстав для його скасування, оскільки це протирічило би Конституційним засадам судочинства, та залишає його в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. у справі №16/191-08 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2008 у справі №16/191-08 залишити в силі.
Головуючий:
Г.Кравчук
Судді:
Г.Мачульський
В.Олійник
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2009 |
Оприлюднено | 28.09.2009 |
Номер документу | 4744154 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Загинайко Тетяна Володимирівна
Господарське
Вищий господарський суд України
Олійник B.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні