Постанова

від 20.07.2015 по справі 908/4936/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 908/4936/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справігосподарського суду Запорізької області №908/4936/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" доДержавного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаБердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів та зборів, провнесення змін до договору,

за участі представників сторін:

від позивача - Железняк О.В.,

від відповідача - не з'явилися,

від 3-ї особи - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

17.11.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, а в подальшому з уточненнями до неї, у якій просили внести зміни до договору №57 від 23.07.2014 про відшкодування витрат портового оператора по зберіганню вугілля, виклавши п.1.1. та п.4.1.1. в наступній редакції:

"1.1. Предметом настоящего договора является возмещение затрат Портового оператора по хранению угля в порту с 17.01.2014г. по момент перехода груза во владение грузовладельцам путем подписания акта приема - передачи бесхозного угля до момента вывоза его из порта (далее по тексту договора услуги) в количестве 2494, 100 тн (согласно биржевого договора от 18.07.2014г. между Бердянской ОГНИ, ООО "Фирма "Оникс" и ООО "АФОН ПЛЮС") путем его отгрузки по договору поставки от 05.06.2014г. № 2014/0605 АП- КТ/2014/06-12 от 15.06.2014г. между ООО "АФОН ПЛЮС" и ООО "КОАЛ ТРЕЙД", далее по тексту договора - Груз", про внесення змін до договору від 23.07.2014р. № 57"

"4.1.1. За хранение груза на открытых складских площадках Портового оператора с 17.01.2014г. до момента передачи данного груза в собственность. Включительно грузовладелец оплачивает возмещение затрат по хранению груза поставкам себестоимости хранения в следующих размерах: - с 17.01.2014г. - момент перехода права собственности на указанный груз - 0, 28 грн. /т в сутки".

Також просили стягнути надмірно сплачені кошти у розмірі 291 718,63грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що укладаючи указаний договір, не були обізнані про те, що з 17.01.2014 майно обліковувалось за Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів та зборів, натомість у договорі передбачено період по зберіганню вугілля з 28.11.2011 по 17.07.2014, в результаті чого ними було надмірно сплачено кошти, про стягнення яких просили суд.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що ним не було порушено умов договору, відсутній факт заподіяння шкоди позивачу, та не відбулося істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Тому погоджений сторонами у п.1.1. та п.4.1.1. термін зберігання вугілля відповідав дійсним затратам Порту та підлягав стягненню з позивача.

29.12.2014 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено у повному обсязі, викладено п.п.1.1., 4.1.1. договору у редакції позивача та присуджено до стягнення з відповідача 291 718,63грн. надмірно сплачених позивачем коштів. Суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача обов'язку відшкодовувати Порту витрати по зберіганню вугілля з 27.11.2011, яким останній вправі був розпоряджатись допоки майно не стало обліковуватись за Бердянською ОДПІ, та відсутністю у Порту правових підстав отримувати відшкодування указаних витрат за визначений період.

30.03.2015 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено. Апеляційний суд виходив з того, що зі змісту ч.2 ст.652 ЦК України убачається можливість внесення змін тільки на майбутнє, а не в договір, який вже виконаний, з огляду на що виключається порушення співвідношення майнових інтересів сторін як обов'язкова умова застосування цієї правової норми. Недостатнє інформування позивача про дату взяття майна на облік державним органом не є достатньою підставою для зміни договору, оскільки підставами для внесення змін можуть бути лише ті обставини, яких не існувало на дату укладання договору.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, тому просили скасувати постанову від 30.03.2015, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ "Афон плюс" обґрунтували свої вимоги незаконним, без правових на те підстав, закладенням у суму відшкодування затрат Порту на зберігання вугілля з 28.11.2011, яким останній перестав володіти та розпоряджатись з 17.01.2014, тобто з часу, коли указане майно стало обліковуватись за Бердянською ОДПІ.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін, апеляційний господарський суд установив, що 24.12.2013 на засіданні Обласної комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у Бердянському морському торгівельному порту і на припортових залізничних станціях обговорювали шляхи звільнення територій зазначеного порту від залежалих вантажів. При цьому, зокрема, було запропоновано Головному управлінню Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області розглянути питання щодо реалізації вантажу (антрацит АКО 2 494,1т.) за умови вирішення питання компенсації затрат порту по зберіганню вантажу.

17.01.2014 Бердянська ОДПІ описала вугілля антрацит АКО та поставила майно на облік як безхазяйне, склавши при цьому акт.

18.07.2014 на біржових торгах Запорізької товарної біржі "Гілея" товариство з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" придбало у Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Запорізькій області безхазяйне майно - вугілля кам'яне антрацит Ако у кількості 2 494,1 тонни, що знаходилось на відкритій території державного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт".

Відповідно до Протоколу біржових торгів №1 від 18.07.2014 укладено біржовий договір від 18.07.2014 про купівлю даного вугілля у Бердянської ОДПІ за ціною 587 086,20грн., згідно пункту 4.3. якого поставка вважається здійсненою в момент підписання сторонами акту прийому-передачі біржового товару на базисі поставки відповідно до умов цього Договору на підставі даних зважування товару на вагах Порту. А відповідно до п.7.3 указаного договору на Бердянську ОДПІ покладена відповідальність за збереження проданого товару до моменту підписання акту прийому-передачі майна.

23.07.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір №57, предметом якого, зокрема, визначено відшкодування витрат Портового оператора по зберіганню вугілля з 28.11.2011 по 17.07.2014 відповідно до біржового договору між позивачем та Бердянською ОДПІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження позивача, що не будучи поінформованим про обставини обліковування з 17.01.2014 придбаного ним майна за Бердянською ОДПІ (згідно з Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998), ним помилково було підписано договір №57 на зазначених умовах, на підставі якого було компенсовано затрати порту по зберіганню майна з 28.11.2011.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Аналізуючи зміст викладених норм закону, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що підставою внесення змін можуть бути лише ті обставини, яких не існувало на дату укладання договору і які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення. Відтак цим критеріям не відповідає недостатнє інформування позивача про дату взяття майна на облік державним органом, на яке він посилається у якості підстави для застосування ст.652 ЦК України.

Більше того, відсутні такі умови, як негативні наслідки в силу існування визначеної обставини, порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відтак враховуючи, що договір виконаний, не убачається можливим застосування приписів про майбутнє порушення балансу майнових інтересів сторін.

Беручи до уваги положення ст.627 ЦК України, якими передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, вірним є також висновок апеляційного суду про те, що позивач отримав те, на що він розраховував при укладенні договору.

Виходячи з чого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволення позову. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111 7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Афон плюс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 908/4936/14 господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяМ.М. Малетич