Постанова

від 21.07.2015 по справі 33-24-7-2-32/23-05-1020

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 33-24-7-2-32/23-05-1020

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників:

ТОВ "Віо-Ле" - Голоднюка О.М. (дов. від 13.01.2015),

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (дов. від 06.07.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2015

у справі № 33-24-7-2-32/23-05-1020

господарського суду Одеської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-

Дністровському Одеської області

до Спільного підприємства "Удіміс"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008 (суддя Мазур Т.Д.) затверджено звіт керуючого санацією Спільного підприємства "Удіміс" про виконання плану санації боржника, затвердженого ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2007 у відповідності з яким санатором - ТОВ "Віо-Ле" повністю погашена конкурсна кредиторська заборгованість СП "Удіміс" у сумі 3759 776,10 грн. в обмін на корпоративні права та обов'язки суб'єкта банкрутства та його майно на загальну суму 2829761,70 грн. Визнано дійсним договір № 1 від 01.06.2007, укладений інвестором - ТОВ "Віо-Ле", боржником - СП "Удіміс" та комітетом кредиторів СП "Удіміс" за яким, на виконання плану санації боржника, в обмін на погашення боргових зобов'язань СП "Удіміс" санатору передані у власність за актами №№ 1-4 від 01.06.2007 основні фонди виробничого і невиробничого призначення, оборотні засоби виробничого і невиробничого призначення та товари боржника на загальну суму 2829761,70грн. Визнано право власності на передані санатору об'єкти нерухомості боржника та основні фонди виробничого і невиробничого призначення, оборотні засоби виробничого і невиробничого призначення та товари боржника. Припинено юридичну особу банкрута - Спільного підприємства "Удіміс". Визнано ТОВ "Віо-Ле" правонаступником майна та корпоративних прав та обов'язків СП "Удіміс". Припинено провадження у справі та повноваження керуючого санацією.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 (колегія суддів у складі: Жеков В.І. - головуючий, Пироговський В.Т., Аленін О.Ю.) клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2008 відхилено, апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

В касаційній скарзі (з урахування наданих до неї письмових пояснень) ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 про повернення апеляційної скарги з підстав порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву на 21.07.2015.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Ст. 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана до суду апеляційної інстанції ухвала прийнята судом першої інстанції 04.08.2008 та направлена учасникам процесу 11.08.2008.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 04.08.2008 ОСОБА_5 звернулася до суду 11.03.2015, тобто із значним пропуском встановленого для її подання строку. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання у зв'язку з тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 04.08.2008 на її адресу була направлена лише 29.01.2015 після її письмової заяви, що позбавило її можливості у встановлений законом строк скористатись правом на її апеляційне оскарження.

При цьому вказує, що вже 06.02.2015 вона подавала апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу від 04.08.2008, яка ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 була повернула на підставі п. 2 ст. 97 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, відхиляючи клопотання ОСОБА_5 про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.08.2008, послався на відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку для подання даної апеляційної скарги, оскільки з дня прийняття оскаржуваного рішення минув значний проміжок часу (більше 6 років), а наведена скаржником причина не є поважною, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню згідно п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Одеської області від 04.08.2008 про затвердження звіту керуючого санацією та припинення провадження у справі направлена сторонам у справі 11.08.2008, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду на звороті оригіналу ухвали, долученому до матеріалів справи.

При цьому, в протоколі судового засідання від 04.08.2008 зазначено про участь в судовому засіданні, зокрема, представника співвласників швейної фабрики та СП "Удіміс" ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 - ОСОБА_12 (а.с. 3-8 т. 15).

Зауваження в порядку ст. 81-1 ГПК України до зазначеного протоколу сторонами та іншими особами не подавалась.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_13 та інших - ОСОБА_12 12.08.2008 та 21.05.2008 звертався до господарського суду Одеської області з клопотаннями про ознайомлення та зняттям копій матеріалів справи № 33-24-7-2-32/23-05-1020, в яких зазначається про припинення провадження у даній справі ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008, що є підставою для поновлення провадження у справі № 33-28/491-06-11792 (а.с. 33-34, 38-39 т. 15).

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що господарський суд справу про банкрутство СП "Удіміс" розглянув таємно від працівників боржника, зокрема ОСОБА_14, спростовується матеріалами справи, оскільки справа була розглянута у відкритому судовому засіданні, без порушень норм процесуального законодавства.

Крім того, звертаючись як з апеляційною так і з касаційною скаргами, ОСОБА_14 зазначає про те, що ухвала суду першої інстанції від 04.08.2008 порушує права її права та обов'язки, оскільки вона була працівником боржника - СП "Удіміс", а в процедурі санації інвестор не розрахувався з працівниками СП "Удіміс" по заборгованості із заробітної плати, в підтвердження чого посилається на довідку від 25.09.2006 та копію трудової книжки.

Однак, як вбачається з наданих доказів та матеріалів справи, ОСОБА_14 працювала на підприємстві СП "Удіміс" та 22.11.2006 була звільнена за згодою сторін, а надана нею довідка містить інформацію щодо загальної заборгованості, а не персонально перед ОСОБА_5

При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про те, що протягом шести років з дня винесення оскаржуваної ухвали ОСОБА_14 зверталась з вимогами до боржника щодо виплати їм заборгованості по заробітній платі.

Присутній в судовому засідання представник ТОВ "Віо-Ле" зазначив, що ОСОБА_14 із заявою щодо виплати їй заробітної плати до санатора - ТОВ "Віо-Ле" також не зверталась.

Зважаючи на вищенаведене, мотиви викладені в клопотанні ОСОБА_14 про відновлення пропущеного строку, не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку більше ніж на 6 років, оскільки клопотання не містить будь-яких дійсно поважних причин для відновлення строку для подання касаційної скарги.

Доводи, викладені в поясненнях до касаційної скарги про те, що змістом апеляційної скарги підтверджується не усвідомлення ОСОБА_5 того, що ухвалою суду першої інстанції від 04.08.2008 порушено її права, є суб'єктивними твердженнями, а не обставинами, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку в даному випадку.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 по справі №33-24-7-2-32/23-05-1020 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.