Постанова

від 02.08.2016 по справі 33-24-7-2-32/23-05-1020

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 33-24-7-2-32/23-05-1020

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідач),

Короткевича О.Є.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ТОВ "Віо-Ле" - Голоднюка О.М. (дов. від 29.12.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016

у справі №33-24-7-2-32/23-05-1020 господарського суду Одеської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровському

до Спільного підприємства "Удіміс",

за участю: Білгород-Дністровської міської ради та Товариства з обмеженою

відповідальністю "ВІО-Ле",

про визнання банкрутом,

встановив

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008 (суддя Мазур Т.Д.) затверджено звіт керуючого санацією Спільного підприємства "Удіміс" про виконання плану санації боржника, затвердженого ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2007 у відповідності з яким санатором - ТОВ "Віо-Ле" повністю погашена конкурсна кредиторська заборгованість СП "Удіміс" у сумі 3759 776,10 грн. в обмін на корпоративні права та обов'язки суб'єкта банкрутства та його майно на загальну суму 2829761,70 грн. Визнано дійсним договір № 1 від 01.06.2007, укладений інвестором - ТОВ "Віо-Ле", боржником - СП "Удіміс" та комітетом кредиторів СП "Удіміс" за яким, на виконання плану санації боржника, в обмін на погашення боргових зобов'язань СП "Удіміс" санатору передані у власність за актами №№ 1-4 від 01.06.2007 основні фонди виробничого і невиробничого призначення, оборотні засоби виробничого і невиробничого призначення та товари боржника на загальну суму 2829761,70грн. Визнано право власності на передані санатору об'єкти нерухомості боржника та основні фонди виробничого і невиробничого призначення, оборотні засоби виробничого і невиробничого призначення та товари боржника. Припинено юридичну особу банкрута - Спільного підприємства "Удіміс". Визнано ТОВ "Віо-Ле" правонаступником майна та корпоративних прав та обов'язків СП "Удіміс". Припинено провадження у справі та повноваження керуючого санацією.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (колегія суддів у складі: Жеков В.І. - головуючий, Мишкіна М.А., Пироговський В.Т.) клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.08.2008 відхилено, апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 по справі №33-24-7-2-32/23-05-1020 скасовано, справу направлено на апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова мотивована тим, що клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.08.2008 було відхилено без вирішення питання про відвід суддям Одеського апеляційного господарського суду

Крім того, судом апеляційної інстанції не була надана відповідна оцінка та не були перевірені доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою суду першої інстанції від 04.08.2008 були порушені права заявника апеляційної скарги як працівника та представника трудового колективу боржника та як мешканця гуртожитку у м. Білгород-Дністровський.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі Богатир К.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 04.08.2008 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 припинено.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.08.201 про визнання договору про відчуження нерухомого майна дійсним, справу передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 по справі №33-24-7-2-32/23-05-1020. В прийнятті касаційної скарги ОСОБА_5 в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 04.08.2008 відмовлено з огляду на положення ст. 107 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 ст. 33 та частини 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 05.10.2015 фізична особа - гр. ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх. № 4949/15), в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04.08.2008, оскільки вказана ухвала, як зазначено у скарзі, розглянута, "таємно від власника майна, і від державного органу з питань банкрутства, і від ФДМУ, і від представника органу місцевого самоврядування, і від нашого представника - як працівників боржника". Крім того, вказує вона проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1, право власності на який оскаржуваною ухвалою було незаконно визнано за ТОВ "Віо-Ле".

Розглянувши в судовому засіданні матеріали апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 перебувала із боржником у трудових відносинах на час винесення господарським судом оскаржуваної ухвали від 04.08.2008, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_5 НОМЕР_1, де міститься запис про те, що вона 02.01.2004 прийнята спільним українсько-болгарським підприємством "Удіміс" на роботу за переводом швачкою по 4 розряду, та 30.08.2008 звільнена у зв'язку із ліквідацією підприємства (копія трудової книжки додана до апеляційної скарги).

При цьому, у представлених документах, належні та допустимі докази щодо наявності перед ОСОБА_5 як працівником боржника у період з 2004 по 2008 роки, заборгованості по заробітній платі відсутні. Надані листи за підписом керівника та головного бухгалтера боржника з інформацією станом на 2006 -2007 роки про наявну заборгованість за заробітною платою містять інформацію щодо загальної заборгованості, а не персонально перед ОСОБА_5

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що наявність статусу працівника боржника не свідчить про наявність статусу кредитора боржника щодо заборгованості по заробітній платі, оскільки статус кредитора згідно ст. 1 Закону повинен бути підтверджений у встановленому порядку документами щодо грошових вимог до боржника.

Були перевірені судом апеляційної інстанції доводи ОСОБА_5 про порушення її права як працівника представника трудового колективу боржника , та встановлено, що обрання ОСОБА_5 представником працівників боржника у справі про банкрутство підтверджуються копіями витягу із протоколу зборів працівників від 27.01.2006, листом № 54 від 27.02.2006 від арбітражного керуючого Шнякіна В.А. При цьому встановлено, що ОСОБА_5, будучи обізнаною про порушення справи про банкрутство ПП "Удіміс" з клопотаннями стосовно участі представника працівників боржника у даній справі не зверталась, в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази та процесуальні документи про надходження та розгляд будь-яких клопотань від арбітражного керуючого або безпосередньо від трудового колективу про залучення до участі у даній справі в якості представника працівників боржника ОСОБА_5

Посилання скаржника на те, що ухвалою суду першої інстанції від 04.08.2008 були порушені права її права як мешканця гуртожитку у м. Білгород-Дністровський, який у порушення закону був переданий боржником під час процедури банкрутства у власність іншій особі, яка стала вчиняти дії щодо виселення мешканців цього гуртожитку, чим вказані мешканці були позбавлені сподівання на приватизацію приміщень у гуртожитку, були досліджені судом апеляційної інстанції, який встановив, що зазначений гуртожиток був приватизований (викуплений) у Регіонального відділення Фонду державного майна України у Одеській області по договору купівлі-продажу № 7 від 29.03.1993.

У матеріалах даної справи міститься лист КП "Білгород-Дністровське БТІ" від 09.08.2005, яким на запит господарського суду повідомлено, що будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 належить на правах власності Спільному українсько-болгарському підприємству "Удіміс" на підставі свідоцтва на право власності від 24.12.2002, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради.

Також у матеріалах справи є лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 13.11.2002 з додатком переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу організацією орендарів Білгород-Дністровської швейної фабрики згідно з договором купівлі-продажу від 29.06.1993р. № 7, де під порядковим № 20 значиться гуртожиток АДРЕСА_1. В матеріалах справи міститься технічний паспорт на вказаний гуртожиток, виготовлений БТІ 25.07.2008, але за станом на 2002 рік, де власником цього об'єкту нерухомого майна зазначено Спільне українсько-болгарське підприємство "Удіміс" (а.с. 114-141 т. 14).

Таким чином, відомості про те, що гуртожиток, де зареєстрована ОСОБА_5, на час винесення оскаржуваної ухвали суду знаходився в державній власності, не підтверджено жодним документом, оскільки у статутному капіталі боржника була відсутня доля державної форми власності, і гр. ОСОБА_5 не має жодного відношення до права власності на гуртожиток.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_5 не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, доказів на підтвердження того, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області від 04.08.2008 в розумінні ст. 91 ГПК України стосується її прав та обов'язків або порушує її права, не надала.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

За таких обставин, встановивши, що в оскарженій ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2008 питання про права і обов'язки ОСОБА_5 в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про припинення апеляційного провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 04.08.2008 за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_5, яка не є учасником провадження у даній справі про банкрутство та не довела порушення своїх прав зазначеним судовим рішенням.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №33-24-7-2-32/23-05-1020 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Короткевич О.Є.

Ткаченко Н.Г.