Постанова

від 21.03.2011 по справі 5/97-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. Справа № 5/97-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мельник О.В.

суддя Коломис В.В.

при секретарі Багній А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Головного управління юстиції у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.02.11 р. у справі № 5/97-38

за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України по виконанню наказу про примусове виконання рішення по справі № 5/97-38

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії

до Прокуратури Волинської області

про стягнення 6201,71 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1384 від 23.03.2009 року,

відповідача - ОСОБА_2, посвідчення № 10 від 23.03.2009 року,

ДВС - ОСОБА_3, довіреність № 9-1/235 від 17.01.2011 року.

В судовому засіданні 21.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії ВАТ "Укртелеком" звернулось до суду із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 07.12.2010 року

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.02.2011 року по справі № 5/97-38 вказану скаргу задоволено. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа) по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 30.08.2010 року № 5/97-1 по справі № 5/97-38, неправомірними. Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2010 року.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції послався на ст.ст. 5, 12, 18, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 246 ЦК України. При цьому, судом прийнято до уваги те, що заява про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області від 23.11.2010 року була подана представником скаржника разом з копією довіреністю, що уповноважує представника Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ВАТ "Укртелеком" на здійснення відповідних дій. Довіреність підписана уповноваженою посадовою особою, яка її видала та скріплена печаткою підприємства, при видачі та оформленні довіреності вимоги, передбачені законом були дотримані.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати, у задоволенні скарги ВАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії ВАТ "Укртелеком" відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом розглянуто справу за відсутності особи не повідомленої належним чином про час та місце засідання, а також не залучивши до участі у справі належний суб'єкт оскарження - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Апеляційну скаргу мотивовано також тим, що на підставі ст. 12, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем правомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, адже до заяви про відкриття виконавчого провадження було додано довіреність видану нотаріусом, а тому, апелянт вважає, що лише нотаріус мав право її завіряти. Крім того, на фотокопії довіреності була відсутня дата її посвідчення.

Стягувач надав заперечення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено скаргу ВАТ "Укртелеком" і винесена ухвала від 15.02.2011 року відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що відмова у прийнятті виконавчого документу по причині не відповідності заяви стягувача вимогам ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" по причині відсутності нотаріального посвідчення довіреності особи, яка надає для стягнення виконавчий документ, безспідставна.

У судовому засіданні представник стягувача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у запереченнях. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу та заперечення до неї, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 15.02.2011 року по справі № 5/97-38 слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

23.11.2010 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по справі № 5/97-38 про стягнення з прокуратури Волинської області на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ВАТ "Укртелеком" 5675,67 грн. - основного боргу, 231,08 грн. - пені, 200,68 грн. - інфляційних витрат, 94,28 грн. - 3% річних а також 102,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із змісту ч. 1 ст. 116 ГПК України вбачається, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

За змістом ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво може здійснюватися за довіреністю (ст. 244 ЦК України).

Частиною 2 ст. 245 ЦК України визначено, що довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається із змісту постанови від 23.11.2010 року, відмова у прийнятті до провадження виконавчого документа мотивована тим, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону, а довіреність надана представником стягувача не завірена належним чином, а саме: довіреність, яку видав нотаріус завірена повіреним. Саме вказана обставина, на думку державного виконавця, виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Апеляційним судом встановлено, що від імені стягувача до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області від 30.08.2010 року, звернувся уповноважений представник Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", який на підтвердження своїх повноважень додав завірену копію нотаріально посвідченої довіреності.

Відповідно до ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, належним чином засвідченою копією документа є така, яка має відмітку про засвідчення копії документа, що складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, скріплених печаткою підприємства, організації.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що довіреність представника стягувача не була завірена належним чином, а саме не вказана дата засвідчення її копії, не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки при винесенні постанови від 23.11.2010 року державним виконавцем єдиною обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження вказано, що заяву про відкриття виконавчого провадження від імені стягувача було подано представником Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", при цьому довіреність, надана представником, належним чином не завірена, оскільки копію довіреності, посвідченої нотаріально, вправі посвідчувати лише нотаріус.

Зазначене твердження державного виконавця також є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не містить перешкод для подання стороною у справі (в даному випадку стягувачем) відповідному органу належним чином посвідченої копії того чи іншого документа, оригінал якого знаходиться в розпорядження суб'єкта господарювання.

Крім того, суд вважає, що у зв'язку із можливим виникненням у державного виконавця сумнівів відносно достовірності копії того чи іншого наданого стягувачем документа, відповідності такої копії оригіналу, останній не був обмежений повноваженнями щодо здійснення на адресу відповідних органів певного запиту, витребувати від нього, а також від стягувача оригіналу довіреності, право на що надано йому ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання апелянта, як на підставу для скасування ухвали, на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Волинської області від 03.02.2011 року про призначення скарги до розгляду, яка була направлена всім сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Таким чином, господарським судом Волинської області правомірно розглянуто скаргу за відсутності представника органу ДВС, неявка якого згідно приписів ч. 2 ст. 121-2 ГПК України не була перешкодою для розгляду скарги.

Крім того, у своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув скаргу не залучивши до участі у справі належний суб'єкт оскарження - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та посилаючись на ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" вважає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є органом державної виконавчої служби.

Однак, згідно ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Відповідно до Примірного положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.06.2007 року № 384/5, відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі (далі - відповідне управління юстиції). До складу Відділу входить підрозділ примусового виконання рішень.

Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.11.2010 року по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 30.08.2010 року по справі № 5/97-38, підписано головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, отже скаржник звернувся до належного суб'єкта оскарження, а суд першої інстанції вірно визначив належний суб'єктний склад учасників процесу.

Крім того, у вказаній поставної зазначено, що вона може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 15.02.2011 року у справі № 5/97-38 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.