Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-0770/3378/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 рокум. Ужгород№ 2a-0770/3378/12

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 березня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 березня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоміст» (далі - позивач, ТОВ «Автоміст») звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Мукачівська ОДПІ), якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.09.2012 року за № НОМЕР_1; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.09.2012 року за № НОМЕР_2.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та не законним, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак у попередніх засідання заперечував проти позову з мотивів наведених у позовній заяві, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 08.08.2012 року по 14.08.2012 року посадовими особами Мукачівська ОДПІ проводилась позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з контрагентами ТОВ «Екопласт-Львів» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року.

На підставі перевірки відповідачем складено акт від 20.08.2012 року за № 21419/22-00/31019142 (а.с.14-45).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом зазначено, що позивачем порушено п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за вказаний період на загальну суму 18 001,00 грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.7.10, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 14 401,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 14 401,00 грн.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки та складеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № НОМЕР_1 від 03 вересня 2012 року, яким донараховано податок на прибуток підприємству в сумі 18 001,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 500,25 грн., тобто усього 22 501,25 грн. (а.с.12).

Судом також встановлено, що відповідачем за наслідками перевірки та складеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 вересня 2012 року за № НОМЕР_2, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 14 401,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумці 3 600,25 грн., усього на суму 18 001,25 грн.(а.с.13).

В основу донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість підприємству, податковим органом покладено висновки про те, що контрагент позивача по договору підряду від 01.04.2010 року ТОВ «Екопласт-Львів» м. Львів фактично не здійснював господарської діяльності, не мав у власності та користування офісних та складських приміщень, не володів та не користувався транспортним засобами, проводив нарахування та виплату до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по двох працівниках, не подавав декларацій за півріччя 2010 року, за 3 квартал 2010 року на підставі чого відповідач робить висновок про нікчемність договору підряду укладеного між позивачем та його контрагентом.

У відповідності до вимог статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимог ч.1 ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не вставновлен6ого договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У відповідності до ст.ст.837, 838 Цивільного кодексу України між товариство з обмеженою відповідальністю «Автоміст» та субпідрядником ТОВ «Екопласт-Львів», м. Львів, вул. Залізнична, 18 був укладений договір підряду від 01 квітня 2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт по поточному (планово-попереджувальному) ремонту об'єкту № 1 через р. Шопурка на автомобільній дорозі державного значення Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів через Рахів, км 133+361 в смт. В.Бичків (а.с.46).

Судом встановлено, що висновки відповідача, що даний договір підряду є нікчемним і не відповідає вимогам ч.1, ч.4, ч.5 статті 203 Цивільного кодексу України спростовується наступним: а) договір укладено у відповідності до вимог статей 837, 838 Цивільного кодексу України, а отже у відповідності до вимог цивільного законодавства; б) правочин укладено у письмовій формі у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України; в) правочин спрямований на настання реальних наслідків, що обумовлено тим, що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) на суму 86 404,00 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2) № 0019 за квітень 2010 року на суму 86 404,00 грн. та фактом перерахування грошових коштів з поточного рахунку у банку позивача на поточний рахунок у банку підприємства субпідрядника в якості оплати за виконану ним роботу, а саме: платіжним дорученням від 11.05.2010 року виконавцю робіт ТОВ «Екопласт-Львів» м. Львів сплачено суму 20 000,00 грн.; г) платіжним дорученням від 31.05.2010 року сплачено суму 66 404,00 грн., усього контрагенту сплачено 86 404,00 грн., що являється належним доказом реальності виконаних робіт (а.с.46-55).

Тобто вищезазначений договір укладений у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, зокрема відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, його зміст не суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що в договорі підряду вказана сума виконаних підрядних робіт - 86 404,00 грн., в тому числі будівельно-монтажні роботи в сумі 56 444,00 грн. Обидві юридичні особи при укладені договору мали повну цивільну дієздатність, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 за № 208286, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», код ЄДРПОУ 33196220 зареєстровано 04.10.2004 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, як юридична особа та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 01.11.2004 року за № 100266169 про реєстрацію платника податку на додану вартість та отримало ліцензію на здійснення будівельної діяльності, видану львівською обласною державною адміністрацією 21 вересня 2005 року за № 64 (а.с.56-58). Договір вчинений у формі встановленій законом, тобто у письмовій формі, спрямований на настання реальних наслідків (виконання робіт), що обумовлені ними факт приймання виконаних робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт на суму 86 404,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт № 0019 за квітень 2010 року на суму 86 404,00 грн.

Судом встановлено, що вказані документи складені у відповідності до вимог встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто мають передбачені законом обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми), дату і місце його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, актом приймання виконаних будівельних робіт № 0019 за квітень 2010 року, узгодженням договірної ціни, локальним кошторисом № 1-1-1 детально розписано перелік виконаних субпідрядних робіт, обґрунтування одиниці виміру, кількість,витрати в гривнях, вищеперераховане може свідчити про реальність невиконаних ремонтних робіт та правомірність їх віднесення на валові витрати підприємства, тобто позивача.

Судом також встановлено, що реальність здійснення господарської операції на виконання договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів» підтверджується фактичним результатом такої господарської операції, а саме: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, на суму 86 404,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за № 0019 за квітень 2010 року на суму 86 404,00 грн.

Окрім того, доказом реальності вказаної господарської операції являється, те що виконані ТОВ «Екопласт-Львів» будівельно-монтажні роботи по поточному (планово-попереджувальному) ремонту об'єкту № 1 через р. Шопурка на автомобільній дорозі державного значення Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів через Рахів, км 133+361 в смт. В.Бичків були здані позивачем, як підрядником, в числі інших виконаних ремонтних робіт по вказаному об'єкту замовнику вказаних робіт - службі автомобільних робіт у Закарпатській області, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року на суму 336 137,00 грн.

Таким чином суд приходить переконливого висновку, що спірний договір укладено у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства України щодо наявності всіх істотних умов, в первинних документах зазначена повна вартість робіт та сума податку на додану вартість, договір реально виконаний і це виконання підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, укладений між ТОВ «Екопласт-Львів» та прийманням цих робіт Службою автомобільних робіт у Закарпатській області.

У відповідності до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою та шостою 203 статті Цивільного кодексу України, однак недодержання цих вимог не являється підставою нікчемності правочину, а являється підставою для визнання правочину недійсним в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони.

Суд констатує, що відсутнє судове рішення щодо визнання недійсним договору підряду укладеного між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів» від 01 квітня 2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт по поточному (планово-попереджувальному) ремонту об'єкту № 1 через р. Шопурка на автомобільній дорозі державного значення Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів через Рахів, км 133+361 в смт. В.Бичків.

Укладання даного договору підряду обумовлено характером виробничої діяльності позивача у відповідності до його статутних цілей, так як дане підприємство являється спеціалізованою організацією з будівництва мостів та мостових переходів та виконує роботи за державним замовленням служб автомобільних доріг областей України (а.с.94-97).

У відповідності до вимог статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Згідно вимог частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наводиться перелік правочині, які є нікчемними в силу статті 228 Цивільного кодексу України, а саме: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодекс України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами або однією із сторін. Доказом вини можу бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, суд приходить висновку, що відсутні підстави вважати договір підряду укладений між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів» нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом і саме законом, а отже не актом податкової перевірки.

У відповідності до вимог статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто кожний суб'єкт господарювання несе відповідальність за свою господарську діяльність індивідуально. А отже, порушення податкового законодавства контрагентами за договором підряду позивача не може служити підставою для донарахування товариству податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також суд констатує, що неподання контрагентом платника податків податкової звітності, неповна сплата чи несплата ним податків не являється підставою, передбаченою законом, для визнання укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Автоміст» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» договору підряду нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що в акті перевірки як підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач посилається на протоколи допиту свідків, на відповіді компетентних органів.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них належать: документи визначені Податковим кодексом України; податкова інформація, експертні висновки; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені даним кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яким покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

У відповідності до пунктів 4-6 розділу І вищезазначеного порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного чи іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, ні Податковим кодексом України, ні вказаним порядком не передбачено посилання на протоколи допиту фізичних осіб, як на підставу встановлення нікчемності правочину.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталу підприємства.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. Тобто, за виконані субпідрядником роботи підприємством повинні були понестися певні фінансові витрати (сплачені грошові кошти), а саме: платіжне доручення від 11.05.2010 року виконавцю робіт ТОВ «Екопласт-Львів» м. Львів сплачено суму 20 000,00 грн. та платіжним дорученням від 31.05.2010 року сплачено суму 66 404,00 грн. усього контрагенту ТОВ «Екопласт-Львів» сплачено 86 404,00 грн., що являється в свою чергу доказом реальності виконання субпідрядних робіт.

Контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» м. Львів є юридичною особою та щодо нього відсутнє судове рішення про визнання недійсним його установчих документів та скасування його державної реєстрації та на момент укладення договору підряду умислу на його укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на порушення публічного порядку не було, а тому у податкового органу відсутні підстави для здійснення висновків про його нікчемність.

Отже, суд приходить переконливого висновку, що зменшення валових витрат позивачу у перевіреному податковим органом періоду з підстав нікчемності укладеного між ТОВ «Автоміст» та ТОВ «Екопласт-Львів» договору підряду та відповідне донарахування податку на прибуток в сумі 18 001,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 500,25 грн. є незаконним.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, згідно з яким посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), постава товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вищезазначеного закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

У відповідності до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтвердженні податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає лише один випадок неправомірності включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та нарахування фінансових санкцій, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого не включення сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту законодавством, на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Судом встановлено, що субпідрядником за договором підряду, тобто товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» по підсумкам виконаних ним субпідрядних робіт видана податкова накладна за № 0099 від 30.04.2010 року на суму 14 400,67 грн., тобто податковий кредит сформований позивачем на підставі виданої контрагентом податкової накладної правомірно.

Судом також встановлено, що ТОВ «Екопласт-Львів» в момент укладення договору підряду, виконання робіт та в момент видачі податкової накладної являлося платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100266169 про реєстрацію платником податку на додану вартість, видане 01.11.2004 року і на момент видачі податкової накладної воно не було анульоване.

Порушення податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» не може бути підставою для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток товариству з обмеженою відповідальністю «Автоміст», а тим більше для притягнення його до відповідальність і тому суд приходить висновку, що донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем є незаконним, а отже прийняті, як результат податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню їх протиправним та скасуванню.

Керуючись ст.ст.11, 17, 94, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби форми «Р» від 03.09.2012 року за № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби форми «Р» від 03.09.2012 року за № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоміст» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 405 (чотириста п'ять) гривень 03 (три) копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2