Постанова

від 31.03.2009 по справі 7/68-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" березня 2009 р.                                                          

Справа № 7/68-08

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                       

Пасічник С.С.

Щепанської Г.А.

при

секретарі                                                            БєляєвійТ.В. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: Катрич П.С. (довіреність від 25.11.2008р.),

від

відповідача: не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Родина", с.Глинськ

Калинівського району Вінницької області

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"14" січня 2009 р. у справі № 7/68-08 (суддя Банасько О.О.)

за

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

м.Калинівка Вінницької області

до

Виробничого кооперативу "Родина", с.Глинськ Калинівського району

Вінницької області

про

стягнення 236842,71грн., 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.01.2009р. у

справі №7/68-08 позов  суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(м.Калинівка Вінницької

області) до  сільськогосподарського

виробничого кооперативу "Родина" (с.Глинськ Калинівського району

Вінницької області) про стягнення 236842,71грн., серед яких 163345,74грн.

основного боргу, 16071,94грн. пені, 7231,90грн. - 3% річних, 50193,13грн.

інфляційних втрат, задоволено повністю. 

Судові витрати, а саме 2368,43грн. витрат з державного мита та

118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

покладено на відповідача.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом

з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм

процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для

справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане

рішення скасувати та прийняти нове рішення. 

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема,

наступне:

- суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності представника

відповідача, який отримав копію судової ухвали про призначення розгляду справи

на 14.01.2009р. лише 15.01.2009р., що позбавило відповідача надати пояснення та

необхідні докази в обґрунтування заперечень проти позову;

- місцевий господарський суд, не зважаючи на те, що позивач у

позові називає пенею нарахування 0,5%, застосував пеню двічі: як подвійну

облікову ставку НБУ, так і додатково 0,5% від суми прострочення, таким чином,

неправильно застосувавши норми Цивільного кодексу України, зокрема, ст.549

цього Кодексу, та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань", які визначають поняття пені та обмежують

її розмір не більше подвійної облікової ставки НБУ;

- всупереч ч.2 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.22

Цивільного кодексу України, суд вирішив стягнути з відповідача необґрунтовані

та непомірно великі збитки.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому

апеляційним господарським судом 31.03.2009р. за вх.№02-01/1911/09, заперечив

проти доводів відповідача, вважаючи, що останній не довів правових підстав для

скасування оскарженого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів

та вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх

заперечень. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим,

просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без

задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

30.03.2009р. на адресу Житомирського апеляційного господарського

суду від відповідача надійшла телеграма, в якій він просить відкласти розгляд

справи у зв'язку з хворобою представника.

Враховуючи, що відповідач був своєчасно та належним чином

повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, що не

позбавляло його скористатись наданим статтею 22 Господарського процесуального

кодексу України правом на участь у судовому засіданні його представника,

надання відповідних пояснень, тощо, ту обставину, що свою позицію щодо

оскарженого рішення відповідач висловив в апеляційній скарзі, а представник позивача

заперечив проти відкладення розгляду справи, беручи до уваги положення ст.101

Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в

апеляційній інстанції, судова колегія визнала можливим розглядати апеляційну

скаргу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи

доказами й відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом

першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного

законодавства при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга

відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2007р. між підприємцем

ОСОБА_1та Сільськогосподарським кооперативом "Родина" було укладено

договір купівлі-продажу №3 (а.с.6), відповідно до якого підприємець                ОСОБА_1. (за договором

"продавець") зобов'язався поставити та передати у власність СВК

"Родина" (за договором "покупець") товар - засоби захисту рослин

в асортименті та по ціні згідно накладних до даного договору, а покупець, в

свою чергу, - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що загальна вартість

поставленого товару визначається відповідно до накладних до даного договору.

У п.4.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар

має бути здійснена продавцю не пізніше 10.07.2007р.

Згідно п.4.3 договору сторони передбачили, що оплата за отриманий

товар може бути здійснена шляхом безготівкового розрахунку, а за домовленістю

сторін можливий розрахунок готівкою та шляхом заліку.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість

двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6,627 Цивільного кодексу України сторони є

вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з

урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв

ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і

погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь

другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має

право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить

і               ст.173 Господарського

кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525

Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник

зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто,

якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті

зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що

обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним

кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення

такої вимоги.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок

покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих

документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не

встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у

зобов'язанні встановлений  строк  (термін) 

його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання

є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом

зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не

звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а

також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у

разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

(штрафу, пені).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору

купівлі-продажу від 15.04.2007р. підприємець ОСОБА_1. протягом квітня 2007 року

- травня 2007 року поставив СВК "Родина" товар на загальну суму

341432,62грн., що підтверджується накладними № 48 від 25.04.2007р. на суму

127921,98грн., №65 від 14.05.2007р. на суму 76982,72грн., №72 від 20.05.2007р.

на суму 93880,45грн., №77 від 29.05.2007р. на суму 18659,71грн., №79 від

30.05.2007р. на суму 23987,76грн., які містять посилання на договір

купівлі-продажу №3 від 15.04.2007р., та довіреністю на отримання цінностей

серії ЯОЛ №461600 від 25.04.2007р. (а.с.7-12).

Таким чином, прийнявши товар на вказану суму, СВК

"Родина" взяло на себе обов'язок його оплатити.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що СВК "Родина"

свої зобов'язання виконав не в повному обсязі на суму 178086,88грн.,

перерахувавши підприємцеві згідно платіжних доручень №455 від 29.08.2008р. та

№469 від 05.09.2008р. кошти в сумі 35000,00грн., а також здійснивши по

накладних №747 від 22.08.2007р., №620/а від 23.07.2007р., №695 від 01.08.2007р.

в рахунок погашення боргу поставку зерна пшениці та ячменю на загальну суму

143086,88грн. з врахуванням ПДВ (а.с.14-18).

Поставлений підприємцем товар на суму 163345,74грн.  СВК "Родина" не оплатило.

Заборгованість СВК "Родина" перед підприємцем ОСОБА_1.

станом на 01.12.2008р. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.25).

Посилаючись на те, що СВК "Родина" заборгованість в сумі

163345,74грн. за отриманий товар, не сплачує, підприємець ОСОБА_1. 17.11.2008р.

звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом про стягнення на

свою користь з                 СВК

"Родина" вказаного боргу.

Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач

нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 50193,13грн. за період прострочення

платежу з 11.07.2007р. по жовтень 2008 року та 3% річних в сумі 7231,90грн. за

період прострочки з 11.07.2007р. по 14.11.2008р., а також, на підставі пункту

8.2 договору пеню в сумі  16071,94грн. за

період прострочки платежу з 11.07.2007р. по 11.01.2008р.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.3), розрахунок пені за

період з 11.07.2007р. (день, з якого розпочалось прострочення платежу, так як

договором купівлі-продажу №3 від 15.04.2007р. сторони визначили кінцевим

строком проведення розрахунків 10.07.2007р.) по 31.12.2007р. (коли діяла ставка

НБУ у розмірі 8%), а також за період з 01.01.2008р. по 11.01.2008р. (коли діяла

ставка НБУ у розмірі 10%), позивач виконував, виходячи з суми боргу

198345,74грн., і розмір пені за період з 11.07.2007р. по 11.01.2008р. (шість

місяців), за підрахунками позивача, склав 16071,94грн. (15116,32грн. +

955,62грн.=16071,94грн.)

Місцевий господарський суд, перевіряючи виконаний позивачем

розрахунок, дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичні помилки,

визначивши, що за період з 11.07.2007р. по 31.12.2007р. з суми боргу, яку

зазначив позивач, правильною була б сума пені 15128,62грн., тоді як позивач

нарахував 15116,32грн., а за період з 01.01.2008р. по 11.01.2008р. -

1192,24грн., тоді як позивачем нараховано 955,62грн.

Крім того, суд вважав,  що в

проведеному позивачем розрахунку пені невірно відображено суму заборгованості,

яка взята для обрахунку, посилаючись, при цьому, на те, що станом на 11.07.2007

року заборгованість відповідача складала 341432,62грн. і позивачем не було

враховано, що вказана заборгованість протягом 2007 року зменшувалась внаслідок

проведення відповідачем розрахунків - 23.07.2007р. - 116477,88грн.,

01.08.2007р. -12581,00грн., 22.08.2007р. -14028,00грн.

Проведений судом перерахунок пені привів до отримання суми пені в

розмірі -         17307,65грн.грн.

Однак, слід зазначити, що дійсно, станом на 11.07.2007р. борг

відповідача становив 341432,62грн. і, з врахуванням часткових розрахунків,

станом на  22.08.2007р. розмір цього

боргу зменшився до 198345,74грн. й з цієї суми боргу позивач обчислював пеню за

увесь період прострочення - з 11.07.2007р. по 11.01.2008р..

Проте, обчислення пені з суми боргу, меншої, ніж та, що існувала

насправді, є правом позивача, а тому, заявлення позивачем до стягнення суми

пені, яка є меншою від тієї, що підлягала нарахуванню, будується виключно на

волевиявленні позивача.

Так само суд першої інстанції виявив арифметичні помилки у

розрахунку позивачем інфляційних втрат та 3-х % річних (а.с.3), зазначивши, що

позивач неправильно вказав суму боргу станом на 11.07.207р., не врахувавши

часткові розрахунки відповідача у 2007 році., а також невірно зазначив

кількість днів прострочення, за які проводив нарахування 3-х % річних.

За підрахунками місцевого господарського суду розмір інфляційних

нарахувань та 3-х % річних є більшим, ніж заявлені позивачем суми, однак,

судова колегія, звертаючи увагу, що позивач нараховував інфляційні втрати та 3%

річних за період з 11.07.2007р. по серпень 2008 року, виходячи з суми боргу

198345,74грн., тоді як за цей період борг змінювався з 341432,62грн. до

198345,74грн., а за період з вересня 2008 року по жовтень 2008 року, виходячи з

суми боргу 163345,74грн., тоді як за вказаний період і на день заявлення позову

цей борг змінювався з суми 173345,74грн. до 163345,74грн., вважає, що заявлення

до стягнення сум, менших від тих, які суд отримав в результаті перевірки

правильності їх обрахунку, є правом позивача.

Проте, суд першої інстанції зробив правильний висновок, стягнувши

з відповідача на користь позивача пеню, інфляційні нарахування, річні у

заявлених позивачем розмірах.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу

України:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами

та іншими учасниками судового процесу;

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення

для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав належних доказів на

підтвердження сплати боргу в сумі 163345,74грн., який є обгрунтованим та

підтвердженим належними доказами.

За наведених обставин, судова колегія приходить до висновку, що

рішення господарського суду Вінницької області про задоволення позовних вимог є

правильним і передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно

застосовано норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" в

частині розміру пені є безпідставними, оскільки пеню нараховано у розмірі,  встановленому п.8.2 договору від 15.04.2007р.

№3 й з дотриманням вимог законодавства.

Не являються підставою для скасування оскарженого рішення й

твердження відповідача про те, що копію судової ухвали від 22.12.2008р. було

отримано ним із запізненням, що позбавило відповідача надати докази в

обгрунтування зеперечень проти позову та направити свого представника для

надання відповідних пояснень., оскільки, як вбачається з матеріалів справи,

копію ухвали від 18.11.2008р. про порушення провадження у справі відповідач

отримав 28.11.2007р. (а.с.20), тобто, про існування спору йому було відомо і це

не позбавляло відповідача своєчасно підготувати будь-які пояснення на

спростування позовних вимог до дня слухання справи - 22.12.2008р.

Крім того, в зв"язку з нез"явленням в судове засідання,

призначене на 22.12.2008р., представника відповідача, розгляд справи було

відкладено, а копія ухвали від 22.12.2008р. про відкладення розгляду справи на

14.01.2009р., 30.12.2008р. надіслана місцевим господарським відповідачу

(а.с.34,52,53), не поверталась, що свідчить про її отримання відповідачем.

Будь-які пояснення на підтвердження поважності причин, які

унеможливили виконати вимоги суду щодо подання доказів та пояснень по суті

спору, а також явки в засідання суду представника, відповідач не представив.

Таким чином, відповідач не скористався наданими йому ст.22

Господарського процесуального кодексу України правами на участь у засіданні

суду його представника та надання пояснень в обгрунтування своїх заперечень

проти позову.

Суд першої інстанції вжив усіх залежних від нього заходів щодо

належного повідомлення сторін про розгляд справи.

При цьому, слід зазначити, згідно нормативів, затверджених наказом

Мінтрансзв'язку України від 14.11.2005р. №759 "Про затвердження Нормативів

і нормативних строків пересилання поштових відправлень  та поштових переказів", термін

пересилання рекомендованої письмової кореспонденції у межах області становить 4

дні, з врахуванням дня відправки. Отже, ухвалу суду від 22.12.2008р., надіслану

судом першої інстанції 30.12.2008р. (про що свідчить реєстр відправленої

рекомендованої кореспонденції, а.с. 52) поштове відділення зв'язку мало

доставити відповідачу 02.01.2009р.

Доводи відповідача про отримання ухвали лише 15.01.2009р.

належними доказами не підтверджуються. Відповідач надав лише ксерокопію

лицьової сторони конверта, в якому надсилалась ухвала від 22.12.2008р., де

проставлено поштовий штемпель з датою 30.12.2008р. На вимогу апеляційного

господарського суду (ухвала від 16.02.2009р., а.с. 55) відповідач вказаний

поштовий конверт не надіслав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що

рішення господарського суду Вінницької області у даній справі слід залишити без

змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.  

Керуючись ст.ст. 

101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд                                              

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 січня

2009 року у справі №7/68-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничого

кооперативу "Родина", с.Глинськ Калинівського району Вінницької

області - без задоволення.

2. Справу №7/68-08 повернути до господарського суду Вінницької

області.

Головуючий

суддя                                                                

Гулова А.Г.

судді:

Пасічник С.С. 

                                Щепанська

Г.А. 

Віддрук.

4 прим.:

1

- до справи

2,3

-сторонам

4

- в наряд