Рішення

від 23.07.2015 по справі 910/13935/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2015Справа №910/13935/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13935/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Київводоканал», м. Київ,

про стягнення 36 052,31 грн.,

за участю представників:

позивача - Рябець А.О. (довіреність від 22.04.2015 № б/н);

відповідача - Довгалюк А.В. (довіреність від 20.02.2015 № 167).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Київводоканал» (далі - Компанія): 20 574,82 грн. боргу за поставлений товар; 2 258,46 грн. пені; 12 530,07 грн. втрат від інфляції; 688,96 грн. 3% річних, а всього 36 052,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 18.06.2015.

16.06.2015 відповідач подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на таке:

- позивачем було надано видаткові накладні від 15.04.2014 № 86, від 15.04.2014 № 87, від 16.04.2014 № 92, від 25.04.2014 № 104, в яких міститься посилання на договір від 01.04.2014 № 172;

- договір від 01.04.2014 № 172 Компанією не погоджувався та не підписувався, тобто, посилання у видаткових накладних Товариства на вказаний договір є не припустимим, оскільки даного договору не існує в правовій природі;

- на момент подачі даного позову інтереси позивача не були порушені, бо строк виконання зобов'язання щодо оплати товару у відповідача не настав, а тому сума заявлена до стягнення не є простроченою та не підлягає стягненню;

- відповідач не може погодитися з наданим розрахунком щодо нарахування позивачем пені, суми втрат від інфляції та 3% річних, оскільки, вважає його невірним га таким, що виконано з перевищеннями міри правового захисту;

- доданий Товариством розрахунок для Компанії є не зрозумілим, а саме щодо визначеної позивачем конкретної дати з якої відраховується початок прострочення сплати відповідачем;

- також, відповідач заявив про сплив строку позовної давності з нарахування пені за накладними № 86 та № 87.

18.06.2015 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 18.06.2015 було оголошено перерву до 02.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

30.06.2015 відповідач подав суду пояснення до відзиву, в яких вказав таке:

- в даному випадку, вбачається порушення вимог щодо реквізитів первинних документів, а саме різні підписи на видаткових накладних не дозволяють зробити остаточного висновку, що товар був отриманий однією і тією ж особою, хоча в графі «отримав» на всіх накладних стоїть лише одне прізвище ім'я по батькові; відсутність інформації в графі «місце складання» так само визначається, законодавцем як порушення реквізитів, які є обов'язковими для первинних документів;

- також, помилкою у реквізитах видаткових накладних є посилання на договір від 01.04.2014 № 172, який не існує в правовій природі;

- акт звірки не є повноцінним і достовірним доказом заборгованості, оскільки не відповідає вимогам встановленим для первинних документів, а тому не може бути прийнятим судом до уваги, як доказ заборгованості;

- щодо нарахованих на суму заборгованості пені, втрат від інфляції та 3 % річних, то з матеріалів справи вбачається, що строк виконання зобов'язання між сторонами врегульований не був.

В судовому засіданні 02.07.2015 представник позивача подав суду для долучення до матеріалів справи оригінал видаткової накладної від 15.04.2014 № 86 на суму 4 530,61 грн.

В судовому засіданні 02.07.2015 було встановлено, що оригінал видаткової накладної від 15.04.2014 № 86 не відповідає копії, поданій позивачем разом з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи було відкладено на 21.07.2015.

21.07.2015 позивач подав суду письмові пояснення та копії довіреностей від 01.04.2014 № 161 та від 25.04.2014 № 188. У письмових поясненнях позивач пояснив, наявність двох видаткових накладних від 15.04.2014 під № 86 з різними підписами тим, що: під час відвантаження товару згідно видаткової накладної від 15.04.2014 № 86 особа, яка була уповноважена відповідачем на прийняття товарно-матеріальних цінностей від позивача, а саме інженер Мигашко Тетяна Миколаївна була відсутня; товар був прийнятий іншим співробітником відповідача на будівельному майданчику, саме він підписав вказану видаткову накладну; згодом, особа уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей перевірила товар, який був відвантажений і підписала таку ж накладну; таким чином, сторони зробили заміну документів, згідно яких був отриманий товар; з огляду на викладене, у позивача та відповідача були наявні дві однакові накладні від 15.04.2014 № 86 за підписами різних осіб; сторони мали знищити накладні з підписом особи, яка не мала підстав на отримання товару; під час формування додатків до позовної заяви позивачем було помилково подано копію видаткової накладної, з підписом іншої особи.

У судовому засіданні 21.07.2015 було оголошено перерву до 23.07.2015, відповідно до статті 77 ГПК України.

23.07.2015 відповідач подав суду письмові пояснення щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції, в яких Компанія надала контррозрахунок, в якому нарахувало 3% річних у сумі 126,83 грн. та втрати від інфляції у сумі 3 396,49 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 23.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар на суму 20 574,82 грн.

Факт поставки товару підтверджується такими видатковими накладними: від 15.04.2014 № 86 на суму 4 530,61 грн.; від 15.04.2014 № 87 на суму 5 133,14 грн.; від 16.04.2014 № 92 на суму 3 316 грн.; від 25.04.2014 № 104 на суму 7 595,07 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Судом було встановлено наявність двох видаткових накладних від 15.04.2014 під № 86.

Позивач пояснив вказану обставину тим, що: під час відвантаження товару згідно видаткової накладної від 15.04.2014 № 86 особа, яка була уповноважена відповідачем на прийняття товарно-матеріальних цінностей від позивача, а саме інженер Мигашко Тетяна Миколаївна була відсутня; товар був прийнятий іншим співробітником відповідача на будівельному майданчику, саме він підписав вказану видаткову накладну; згодом, особа уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей перевірила товар, який був відвантажений і підписала таку ж накладну; таким чином, сторони зробили заміну документів, згідно яких був отриманий товар; з огляду на викладене, у позивача та відповідача були наявні дві однакові накладні від 15.04.2014 № 86 за підписами різних осіб; сторони мали знищити накладні з підписом особи, яка не мала підстав на отримання товару; під час формування додатків до позовної заяви позивачем було помилково подано копію видаткової накладної, з підписом іншої особи.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

До матеріалів справи долучені копії довіреностей від 01.04.2014 № 161 та від 25.04.2014 № 188, які видані Компанією інженеру Мигашко Тетяні Миколаївні на отримання товарних цінностей від Товариства за вказаними накладними.

Таким чином, позивачем документально доведено факт передачі повноважному представнику відповідача товару за видатковими накладними.

Відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався та в подальшому грошові кошти не сплатив.

16.02.2015 Товариство надіслало Компанії претензію № 2/02, в якій просило розрахуватися за поставлений товар. Факт надсилання вказаної претензії та отримання її відповідачем 23.02.2015, підтверджується фіскальним чеком від 16.02.2015 № 0085, описом вкладення у цінний лист від 16.02.2015 та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав та грошові кошти позивачу не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку обумовленого товару, а відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар складає 20 574,82 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною п'ятою статті 265 ГК України передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на викладене, Компанія мала сплати позивачу відповідно до вимог статті 692 ЦК України за отриманий товар:

- 16.04.2014 за накладною від 15.04.2014 № 86 та від 15.07.2014 № 87;

- 17.04.2014 за накладною від 16.04.2014 № 92;

- 28.04.2014 за накладною від 25.04.2014 № 104.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 20 574,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 12 530,07 грн. втрат від інфляції, 688,96 грн. 3% річних і 2 258,46 грн. пені. Позивач визначає такі періоди прострочення для нарахування 3% річних та втрат від інфляції: з 16.04.2014 по 02.06.2015 (накладні від 15.04.2014 № 86 та від 15.07.2014 № 87); з 17.04.2014 по 02.06.2015 (накладна від 16.04.2014 № 92); з 28.04.2014 по 02.06.2015 (накладна від 25.04.2014 № 104).

Товариство починає періоди нарахування з дня, після отримання Компанією товару, відповідно до вимог статті 692 ЦК України.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Що ж до стягнення пені, то Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони не укладали письмового правочину щодо нарахування та стягнення пені за неоплату товару.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2 258,46 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код: 39029425): 20 574 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 82 коп. боргу; 12 530 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 07 коп. втрат від інфляції; 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп. 3% річних та 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 55 коп. судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 28.07.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук