Рішення

від 28.07.2015 по справі 920/860/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.2015 Справа № 920/860/15 За позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс», м.Охтирка, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самиостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача : Публічне акціонерне товариство «Нафтопроммаш», м.Охтирка, Сумьска область

про стягнення 434296,34 грн..

Суддя В.М. Моїсеєнко

Представники:

від позивача: Кендюшенко А.О., довіреність № 10-19/17-Д/166

від відповідача: Ткаченко Д.О.

третя особа: не з'явився

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Л.М. Сорока

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 17/6682 від 27.05.2015р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 340174,31грн, 56888,08 грн. за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 24889,95 грн. пені, 4817,28 грн. 3% річних, 7526,72 грн. інфляційних втрат, 8855,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

По клопотанню представника відповідача , ухвалою господарського суду Сумської області від 16.07.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Нафтопроммаш" ( Сумська область, м.Охтика, вул. Червоноармійська,1, код 00378454) та зобов'язано третю особу - Публічне акціонерне товариство "Нафтопроммаш" надати письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог.

Відповідач подав відзив від 24.07.2015р. на позов, в якому проти позову заперечує, вважає, що основним боржником є ПАТ «Нафтопроммаш», оскільки ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» являється поручителем перед ПАТ «Сумиобленерго» за виконання зобов'язань ПАТ «Нафтопроммаш».

Посилаючись на ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України на ч.2 ст. 15 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , відповідач стверджує, що частина зобов'язань , забезпечених порукою є недійсною, оскільки ухвалою від 06.03.2012р. по справі № 5021/321/12 господарський суд Сумської області порушив провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопроммаш», непред'явлення позивачем , в порушення норм закону про банкрутство, своїх поточних вимог в розмірі 28502,94 грн. та 9252, 79 грн. унеможливлює перехід прав кредитора на вказані суми до поручителя , тобто відповідача. Відповідач також зазначив, що 23.07.2015р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання договору поруки від 25.02.2015р. недійсним, однак доказів порушення провадження у справі за його позовом суду не надав.

В дане судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, вимог судової ухвали від 16.07.2015р. не виконав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

15 вересня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» (яке змінило власне найменування на Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго») та відкритим акціонерним товариством «Нафтопроммаш» укладений договір про постачання електричної енергії №1, згідно якого ПАТ «Сумиобленерго» зобов'язалось постачати електроенергію, а ВАТ «Нафтопроммаш» оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Споживач своїх зобов'язань перед постачальником, у зазначений в договорі про постачання електричної енергії строк не виконав, грошові кошти на користь постачальника не перерахував.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.05.12 у справі № 5021/450/12 стягнуто з ВАТ «Нафтопроммаш» на користь ПАТ «Сумиобленерго» 397146,17 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 47635,29 грн. за реактивну електричну енергію, 21747,75 грн. пені, 4209,13 грн. - 3% річних, 6209,29 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

25 лютого 2015 року між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (Поручитель), Публічним акціонерним товариством «Нафтопроммаш» (Боржник) та позивачем - Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (Кредитор) укладено договір поруки № 2502/7.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач поручився перед кредитором за виконання ПАТ «Нафтопроммаш» в термін до 04.03.2015р. грошових зобов'язань по Договору № 1 від 15.09.2003р. про постачання електричної енергії, укладеному між кредитором та боржником, щодо сплати заборгованості в розмірі:

- 320 171 грн. 37 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012 р.;

- 28 502 грн. 94 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р. з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.;

- 47 635 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.;

9 252 грн. 79 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012р. по 20.12.2012р.;

- 7 526 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.;

- 4 817 грн. 28 коп. З % річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.;

- 24 889 грн. 95 коп. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р. за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору про постачання електричної енергії.

В термін, передбачений п. 1.1. договору поруки, ПАТ «Нафтопроммаш» за спожиту електричну енергію розрахувався частково, сплативши на користь позивача лише 8 500,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У зв'язку з невиконанням умов договору поруки, позивач 13.03.2015р. та 22.05.2015р. направив відповідачу -лист № 40/3135 з вимогою сплатити за боржника заборгованість в розмірі:

- 320 171 грн. 37 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.;

- 20 002 грн. 94 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р., з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.;

47 635 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.;

9 252 грн. 79 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012р. по 20.12.2012р.;

- 7 526 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.;

- 4 817 грн. 28 коп. З % річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.;

- 24 889 грн. 95 коп. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р. за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт направлення відповідачу вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист ( а.с. 35-38).

Оскільки відповідач після отримання претензій розрахунки з позивачем повністю не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши договір поруки №2502/7 від 25.02.2015р., укладений між Позивачем та Відповідачем , суд дійшов висновку що договір повністю відповідає визначеним ст. З Цивільного кодексу України, загальним засадам цивільного законодавства.

Порука є одним з видів забезпечення зобов'язань. Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Законодавство України не містить норм, які зобов'язують кредитора і поручителя повідомляти боржника про укладання ними договору поруки, чи одержувати згоду останнього на укладання такого договору. Те, що зазвичай боржник самостійно обирає поручителя з відомих йому осіб, не є підставою для визнання недійсним договору поруки.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що основними істотними умовами господарських договорів є предмет, ціна та строк дії договору. Частиною 7 статті 180 ГКУ встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж: якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Договір поруки № 2502/7 від 25.02.2015р. підписаний повноважними представниками сторін, містить усі істотні умови для договору даного виду необхідні для його укладення та виконання. Укладення даного договору поруки відповідає волевиявленню сторін та спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України ).

Твердження відповідача стосовно того , що частина зобов'язань , забезпечених порукою є недійсною , є припущенням, яке не підтверджується відповідними доказами.

Як встановлено судом, на момент прийняття рішення у даній справі основне зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 1 від 15.09.2003р. не виконане, договір про постачання електричної енергії № 1 від 15.09.2003р. є діючим, а отже діючим є і Договір поруки, а порука відповідача - не припинена, оскільки відповідно до п.п. 6.2 Договору поруки, цей договір припиняється у разі, якщо після настання строку виконання зобов'язання Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Боржником або Поручителем.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.2.3. зазначеного Договору визначено, що відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії.

Заборгованість за спожиту за період з 20.02.2011р. по 20.02.2011р. та з 20.10.20123р. по 20.11.2012р. , з 20.01.2015р. по 20.02.2015р. активну електричну енергію становить - 340174,31 грн., заборгованість по реактивній електроенергії за періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р. та з 20.10.2012р. по 20.12.2012р. становить 56888,08 грн. що підтверджується розрахунком суми боргу за спожиту електроенергію, актом про обсяги спожитої субспоживачем електричної енергії, та рахунками на оплату спожитої активної та реактивної електроенергії, розрахунком суми боргу за перетоки реактивної електроенергії .

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію в розмірі 340174,31 грн. та послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 56888,08 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу або аргументованих заперечень суду не подав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 4817,28 грн. (період з 20.01.2011р.по 01.03.2012р.) та 7526,72 грн. інфляційних нарахувань ( період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.)

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4817,28 грн. (період з 20.01.2011р.по 01.03.2012р.) та 7526,72 грн. інфляційних нарахувань ( період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Пунктом 4.2.1 Договору № 1 від 15.09.2003р. про постачання електричної енергії сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 24889,95 грн., за загальний період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня самостійно передбачена сторонами у Договорі № 1 від 15.09.2003р. про постачання електричної енергії , то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 24889,95 грн., за загальний період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» ( 42703, Сумська область, м.Охтирка, вул. Червоноармійська,1, код 39126190) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» ( 40035, м.Суми, вул. Д.Коротченка,7, код 23293513) 340174,31 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 56888,08 грн. боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 24889,95 грн. пені, 4817,28 грн. 3% річних, 7526,72 грн. інфляційних втрат, 8855,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко