Ухвала

від 23.05.2011 по справі 55/315-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"23" травня 2011 р. Справа № 55/315-09

вх. № 10603/5-55

Суддя господарського суду: Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання: Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

стягувача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 14.03.2011 р.

боржника - не з'явився

Ленінського ВДВС ХМУЮ - ОСОБА_2 за довіреністю № 14454 від 11.05.2011 р.

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по справі № 55/315-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім", м. Харків

до Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків

про стягнення 972627,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсім" (стягувач) звернулося до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції згідно якої просить суд скасувати постанову начальника Ленінського ВДВС Харківського МУЮ від 22.03.2011 року про скасування арешту з нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, літера В«Д-4В» загальною площею 1522,00 кв.м. та визнати дії начальника Ленінського ВДВС Харківського МУЮ по скасуванню арешту з нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, літера В«Д-4В» загальною площею 1522,00 кв.м. такими, що не відповідають чинному законодавству.

В обґрунтування скарги заявник вказував про те, що дії начальника Ленінського ВДВС ХМУЮ є такими, що не відповідають чинному законодавству та призвели до того, що підприємство заявника тепер фактично позбавлено можливості задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок майна боржника.

Ленінський ВДВС ХМУЮ надав до суду письмові заперечення та додаткові заперечення на скаргу в яких вказував про те, що в задоволенні скарги необхідно відмовити. При цьому Ленінський ВДВС ХМУЮ вказував, що в порушення вимог ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 не було виявлено конкретне нерухоме майно боржника та чи знаходиться воно у заставі та з якого часу. В зв'язку з чим банку не було повідомлено про накладення арешту на нерухоме майно будівлю літ. Д-4 загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, буд. 1, яке знаходиться у іпотеці з 26.11.2007 р., чим порушив права ПАТ „КБ" ХРЕЩАТИК" при накладенні арешту на все майно боржника ІП „Ровена". Технічно головний державний виконавець Ленінського ВДВС ХМУЮ мала таку можливість виявити все нерухоме майно боржника маючи доступ до Державних реєстрів іпотек та прав власності на нерухоме майно. Таким чином в порушення вимог ст. ст. 6, 57 Закону України „Про виконавче провадження", якою встановлено гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, головний державний виконавець Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 передчасно наклала арешт на все майно боржника. В зв'язку з чим, керуючись стаття 60 Закону України „Про виконавче провадження", постановою начальника Ленінського ВДВС ХМУЮ від 22.03.2011 року було знято арешт з не житлової будівлі літ. Д-4 загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, буд. 1, яка знаходиться у заставі (іпотеці) у ПАТ „КБ „ХРЕЩАТИК".

Представники стягувача та Ленінського ВДВС ХМУЮ до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 23.05.2011 р. за вх. № Д927, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник боржника в призначене судове засідання не з'явився.

Ленінський ВДВС ХМУЮ, через канцелярію господарського суду 23.05.2011 р. за вх. № 10390, надав копії матеріалів виконавчого провадження, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник стягувача у судовому засіданні підтримав вимоги за скаргою у повному обсязі та вказував, що начальником Ленінського ВДВС ХМУЮ при скасуванні арешту було не правомірно застосовано норми статей 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник Ленінського ВДВС ХМУЮ у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників стягувача та Ленінського ВДВС ХМУЮ, встановив наступне.

03.03.2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 55/315-09 від 02.03.2010 року про стягнення з ІП «Ровена» на користь ТОВ «Будсім» 750500,00 грн. основного боргу, 195130,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10959,36 грн. пені, 16038,08 грн. річних, 9726,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а всього 982589,71 грн.

При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем на підставі статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла до 08.03.2011 року, було накладено арешт на все належне боржнику (ІП «Ровена») майно.

17.03.2011 року директором Харківської філії ПАТ «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» до Ленінського ВДВС ХМУЮ було подано скаргу на дії державного виконавця в якій прохалось скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2011 року в частині накладення арешту на все майно боржника та звільнити майно боржника з-під арешту. В поданій скарзі директором Харківської філії ПАТ «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» вказувалось, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт в тому числі й на приміщення за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, літера "Д-4" загальною площею 1522,00 кв.м. На підставі договору іпотеки № 20/07 - І від 26 листопада 2007 року дане приміщення було передано в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» і накладення арешту на іпотечне майно в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 55/315-09 від 02.03.2010 року про стягнення з ІП «Ровена» на користь ТОВ «Будсім» суми у розмірі 982589,71 грн. призведе до порушення першочергового права іпотека держателя на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки.

22.03.2011 року начальником Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі статей 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» в новій редакції, було винесено постанову про скасування арешту майна боржника.

Судом встановлено, що стягувачем згідно своєї заяви про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2011 року на підставі статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла в попередній редакції до 08.03.2011 року, було запропоновано державному виконавцю з метою повного та всебічного виконання рішення суду накласти арешт на майно боржника при відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» і в попередній і в чинній редакції не містить обмеження щодо можливості накладення арешту на майно боржника, в тому числі й на заставлене.

Так, положеннями частини 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла в попередній редакції до 08.03.2011 року, було передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Також, положеннями частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, за таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що законодавство не забороняло та не забороняє накладення арешту на все майно, в тому числі й на заставне.

З огляду на такі обставини заявлені Ленінським ВДВС ХМУЮ заперечення в частині того, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження мав доступ до єдиного державного реєстру іпотек не мають процесуального відношення до можливості державного виконавця на накладення арешту на все майно боржника.

Таким чином при застосуванні державним виконавцем положень статті 24 Закону в попередній редакції та накладенню арешту на майно божника не було допущено порушень порядку накладення арешту на майно боржника.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції встановлено, що при накладенні арешту на заставлене майно державний виконавець роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду із заявою про скасуванні відповідного арешту. Таким чином законодавчо передбачено саме судовий порядок скасування такого арешту.

Разом з тим згідно із положеннями частини 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», на котру посилався начальник Ленінського ВДВС ХМУЮ, скасування арешту за постановою начальника відділу допускається лише при порушенні процедури накладення такого арешту.

Крім того, положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» регламентуються правовідносини щодо звернення стягнення на заставлене майно боржника. Так, частиною 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

При цьому суд зазначає, що дослідивши матеріалами виконавчого провадження, судом не були виявлені порушення процедури накладення арешту, та з них не вбачається того, що при скасуванні арешту начальником Ленінського ВДВС ХМУЮ було вчинено дії, спрямовані на встановлення ринкової вартості майна та можливості задоволення вимог всіх кредиторів по виконавчому провадженню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що вимоги за скаргою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 75, 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії начальника Ленінського ВДВС Харківського МУЮ по скасуванню арешту з нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, літера «Д-4» загальною площею 1522,00 кв.м. такими, що не відповідають чинному законодавству.

Скасувати постанову начальника Ленінського ВДВС Харківського МУЮ від 22.03.2011 року про скасування арешту з нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, літера «Д-4», загальною площею 1522,00 кв.м.

Суддя Доленчук Д. О.