Рішення

від 20.07.2015 по справі 922/578/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 922/578/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Виноградова Ю.О. (дов. № 37 від 08.12.2014 року);

від відповідача: Стриж Л.А. (дов. б/н від 12.02.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" Єрмака В.О. (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 188 на кредитну лінію (невідновлювальну) у розмірі 12190243,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 188 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 14.10.2011 року.

28.01.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, та на все майно, що належить відповідачу у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, а також заборонити відповідачу наступні дії: передавати у спільну діяльність, у заставу/іпотеку, обмінювати, надавати у будь-яке користування, будь-яким іншим чином забезпечувати виконання своїх обовязків, обовязків третіх осіб перед іншими особами за рахунок майна, що належить відповідачу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позовних вимог сприятиме захисту порушених захисту порушених прав вкладників та інших кредиторів Банку на своєчасне повернення їм грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2015 року було призначено судову бухгалтерську експертизу у справі № 922/578/15, у зв'язку із чим провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2015 року поновлено провадження у справі № 922/578/15 з метою вирішення клопотання судового експерта вх. № 1517 від 21.05.2015 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи № 4357.

Ухвалою від 28.05.2015 року клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів задоволено та витребувано необхідні документи. Провадження у справі 922/578/15 зупинено до отримання висновку судової бухгалтерської експертизи від ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса .

16.07.2015 року на адресу господарського суду Харківської області надійшов висновок судової економічної експертизи №4357 від 10.07.2015 року за матеріалами господарської справи №922/578/15.

Ухвалою від 17.07.2015 року поновлено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.07.2015 року.

Суд, у судовому засіданні 20.07.2015 року дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, керуючись ст. ст. 66, 67 ГПК України, згідно яких ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, відмовляє у її задоволенні оскільки позивачем не обґрунтовано у чому саме можуть виникнути труднощі при виконанні рішення суду, чи неможливість його виконання.

Відповідач у судовому засіданні надав заяву (вх.№71 від 20.07.2015 року) у якій зазначає, що у зв'язку зі складністю справи, користуючись своїм правом та статтею 4-6 господарського процесуального кодексу України, просить суд розглянути справу колегіально у складі трьох суддів.

Суд розглянувши заяву відповідача, дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки відповідачем не наведено у чому саме полягає складність справи, крім того, на думку суду, подана відповідачем заява спрямована на затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, посилається на те, що висновок експерта не є обов'язковим для господарського суду та оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

14.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті ворота" та товариством з обмеженою відповідальністю "Василиск" укладено договір на кредитну лінію (невідновлювальну) №188(зі змінами та доповненнями) за умовами п. 1.1 якого у період з "14" жовтня 2011р. по "17" грудня 2014 року банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 11 292 500,00 грн. без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше "17"грудня 2014р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 6,5% річних на визначених Договором умовах(т. 1 а.с. 8- 10).

У період з "08" червня 2012 року по "13" травня 2013 року банк, за наявності вільних кредитних коштів зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 47 100 000,00 грн. (ліміт 2) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше "13" травня 2013р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 7,5% річних,а починаючи з "30" квітня 2013 року за ставкою 2,0% на визначених Договором умовах.

У період з "16" квітня 2013 року по "22" квітня 2014 року банк, за наявності вільних кредитних коштів зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 25 000 000,00 грн. (ліміт 2) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 14:00 "18" червня 2014р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 20,2% річних на визначених Договором умовах(т.1 а.с. 169).

Згідно п. 1.2. договору кредитна лінія в рамках Договору є невідновлювальною, тобто кредит надається Позичальнику в установлений пунктом 1.1 Договору період загальною сумою не більшою, ніж встановлений ліміт.

За умовами п. 3.1. проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Відповідно до п. 3.2. Договору за користування кредитом Банк, не рідше одного разу на місяць, нараховує проценти на рахунок №20686010076494, а Позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії Договору, сплачує проценти Банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту -з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок №20686010076494.

У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються Банком на рахунку прострочених процентів №2069.

Сторони у п. 3.5. договору погодили, що банк нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості, застосовуючи при цьому метод "факт/факт".

Відповідно до п. 5.2.1 договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредит та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах передбачених договором.

Відповідно до п.5.2.5 кредитного договору відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадках невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів, комісійної винагороди.

Згідно з п.5.3.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів , неустойки та відшкодування інших збитків , заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках передбачених п.5.2.5. Договору.

Відповідно до п.5.2.4 кредитного договору , відповідач зобов'язаний виконувати вимоги банку згідно з п.5.3.1 договору протягом 5 днів з дня їх пред'явлення.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строку сплати процентів, комісій, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочи на рахунок №29091010000001.

Відповідно до п. 7.9. Кредитного договору позовна давність про стягнення неустойки (і штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 30.11.2012 по 17.12.2014 Банк, за наявності вільних кредитних коштів, зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 5 900 000,00 грн. (ліміт 2) у будь-який день зазначеного періоду Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 17.12 .2014 та проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором надавши відповідачеві кошти (кредит) у загальному розмірі 83 392 500,00 грн. (згідно меморіальних ордерів, відповідно до яких перераховувались кредитні кошти: №65, від 18.10.2011 року на суму 11292500,00 грн., № 3049 від 08.06.2012 року на суму 5100000,00 грн., № 5056 від 23.11.2012 року на суму 3000000,00 грн., №2401 від 27.11.2012 року на суму 9 000 000,00 грн. №4460 від 28.12.2012 року на суму 30 000 000,00 грн., №1614 від 16.04.213 року на суму 25 000 000,00 грн.)

Однак відповідач, свої зобов'язання за договором № 188 від 14.10.2011р. на кредитну лінію (відновлювальну), щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки передбачені договором, не виконав.

Так, станом на 16.01.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 188 від 07.12.2009р. становить у загальній сумі 12 190 243,04 грн., в т.ч.

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 11 292 500,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 615 827,98 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 251 219,46 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 30 695,60 грн.;

Несплати відповідачем суми заборгованості за кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами 1 і 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов договору на кредитну лінію позивачем відповідачу нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 16.01.2015 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 12190243,04 грн., з яких - сума простроченої заборгованості за кредитом - 11 292 500,00 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 615 827,98 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 251 219,46 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 30 695,60 грн.;

З наявного в матеріалах справи висновку судової економічної експертизи №4357 від 10.07.2015 року, розмір заборгованості за кредитом в сумі 11 292 500,00 грн. та розмір заборгованості за відсотками у сумі 615 827,98 грн. в обсязі наданих матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" №188 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 14.10.2011 року підтверджуються.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором №188 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 14.10.2011 року у частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 11 292 500,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 615 827,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем сум пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 251 219,46 грн. та за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 30 695,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено , що у випадку порушення строку повернення кредиту , передбаченого п.1.1 договору , та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що за прострочення виконання зобов'язання (порушення строку сплати кредиту) позивач вірно нарахував відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за кредитом та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та вірнообрав період прострочення з 16.07.2014 року по 15.01.2015 року, що відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 251 219,46 грн та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 30 695,60 грн.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт у висновку судової економічної експертизи №4357 від 10.07.2015 року щодо обґрунтованості та документального підтвердження нарахованої позивачем суми пені, у якому зазначив, що розмір пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 251 219,46 грн. та пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 30 695,60 грн. в обсязі наданих матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" №188 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 14.10.2011 року підтверджуються.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 251 219,46 грн. та пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 30 695,60 грн. визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору №188 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 14.10.2011 року суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості у загальній сумі 12 190 243,04 грн., в т.ч.

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 11 292 500,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 615 827,98 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 251 219,46 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 30 695,60 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, та підлягають стягненню на користь державного бюджету України, оскільки відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивачем судовий збір не сплачувався (зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації), то він подається без сплати судового збору.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 174, 179, 193, 343, 345, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" (61058, м. Харків, пр. Леніна, 12, кв. 62, ЄДРПОУ 32031993) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) - заборгованість за договором №188 від 14.10.2011р. у загальній сумі 12 190 243,04 грн., а саме суму простроченої заборгованості за кредитом - 11 292 500,00 грн.; суму простроченої заборгованості за відсотками - 615 827,98 грн.; пеню за простроченою заборгованістю за кредитом - 251 219,46 грн.; пеню за простроченою заборгованістю за відсотками - 30 695,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" (61058, м.Харків, пр. Леніна, 12 кв. 62, ЄДРПОУ 32031993) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова