Ухвала

від 11.01.2016 по справі 922/578/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"11" січня 2016 р. Справа № 922/578/15

вх. № 578/15

Суддя господарського суду: Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання: Цірук О.М.

розглянувши матеріали скарги вх. № 318 товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" ОСОБА_2, м. Харків

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Василиск", м. Харків

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): ОСОБА_4 (дов. № 15 від 07.12.2015 року);

від скаржника (боржника-відповідача): ОСОБА_5 (дов. б/н від 12.02.2015 року);

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_6 (дов. № 20-22/617 від 30.12.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 року від боржника (відповідача) надійшла скарга вх. № 318 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якій скаржник просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" від 27.10.2015 року по виконавчому провадженню ВП № 48915579 - неправомірними.

- скасувати поставному головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню ВП № 48915579 про арешт коштів боржника від 27.10.2015 року;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск", що містяться на усіх рахунках перелік яких зазначено у скарзі.

В обґрунтування скарги скаржник (боржник) посилається на неотримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що на його думку є порушенням права на самостійне виконання рішення суду та його оскарження. Також зазначає що на момент відкриття виконавчого провадження та на сьогодні скаржник знаходиться у стані припинення, а тому накладення арешту на всі розрахункові рахунки не вбачається можливості до утворення юридичних осіб, до яких за розподільчим балансом переходять усі майнові права та обов'язки скаржника.

Ухвалою суду від 30.11.2015 року прийнято скаргу вх. № 318 від 26.11.2015 року до розгляду та розгляд призначено на 14.12.2015 року.

Ухвалою суду від 14.12.2015 року розгляд скарги вх. № 318 відкладено на 11.01.2016 року.

Стягувач (позивач) у призначене судове засідання 11.01.2016 року з'явився, проти задоволення скарги заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у її задоволенні із підстави викладених у відзиві на скаргу вх. № 49867 від 14.12.2015 року.

Скаржник (боржник -відповідач) у призначене судове засідання 11.01.2016 року з'явився, витребувані судом документи не надав. 11.01.2015 року у судовому засіданні надав клопотання про долучення довіреності на представника та просив суд задовольнити скаргу у повному обсязі.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у призначене судове засідання 11.01.2016 року з'явився, 11.01.2016 року у судовому засіданні надав клопотання про долучення копії довіреності на представника до матеріалів справи та надав відзив на скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - у повному обсязі та надав копію виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу вх. № 318 товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги та заперечень проти неї, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року у справі № 922/578/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Василиск" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" - заборгованість за договором №188 від 14.10.2011р. у загальній сумі 12 190 243,04 грн. та стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Василиск" на користь державного бюджету України - 73080,00 грн. судового збору.

07.08.2015 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року видано відповідні накази.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

29.09.2015 року у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача - публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" ОСОБА_2 від 28.08.2015 року №1888 року про просить прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та накласти арешт на все майно боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Василиск" (т. 4, а.с. 7-10).

2.10.2015 року постановою головного державного виконавця Кузьменко О.С. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 7.08.2015 року у справі № 922/578/15 (т. 4, а.с. 18).

Згідно пункту 2 даної постанови, боржнику було надано строк на добровільне виконання наказу до 8.10.2015 року включно.

Відповідно до статті 31 Закону України "Пров виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Скаржник у скарзі посилається на неотримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що на його думку є порушенням права на самостійне виконання рішення суду та його оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом вказана постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника рекомендованим листом відповідно до супровідного листа 2.10.2015 року за № 26298-0-33-15/20-2/9 (т. 4, а.с. 17, 19-20), тому вказані посилання скаржника є необґрунтованими та безпідставними.

27.10.2015 року головним державним виконавцем Кузьменко О.С. винесено постанову про накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках що належать боржнику у межах суми 12 190 243, 04 грн., у зв'язку із невиконанням боржником добровільно у наданий державним виконавцем строк наказу господарського суду Харківської області від 7.08.2015 року.

27.10.2015 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника (т. 4, а.с. 30-31, 33-34).

Частинами 1, 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1,2 статті Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони майнового відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Накладання арешту на майно боржника та оголошення заборона на його відчуження, відповідно до статті 11 Закону України Про виконавче провадження є правом державного виконавця, яке має використовуватися без зловживання і повній відповідності до законодавства України.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Державним виконавцем, на виконання наданих йому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" повноважень, у зв'язку із невиконанням боржником добровільно, у наданий державним виконавцем строк, наказу господарського суду Харківської області від 7.08.2015 року, постановою головного державного виконавця Кузьменко О.С. 27.10.2015 року накладено про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. 4, а.с. 36-37).

Таким чином, всі дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу були запроваджені у повній відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження".

16.11.2015 року головним державним виконавцем Кузьменко О.С. винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

23.11.2015 року державним виконавцем подано подання про утворення виконавчої групи. 27.11.2015 року винесено постанову про утворення виконавчої групи.

24.11.2015 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від боржника надійшла заява про зупинення виконавчого провадження від 10.11.2015 року № 10/11 у якій боржник просить зупинити виконавче провадження № 48915579 по примусовому стягненні боргу у розмірі 12 190 243,04 грн. до встановлення правонаступників товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" та не проводити виконавчих дій по виконавчому провадженні № 48915579 до визначення правонаступників.

Листом № 32704-0-33-15/20-1/9 від 22.12.2015 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив боржника про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження (т. 4, а.с. 68-70).

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що обставинами, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження є смерть, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Щодо посилання скаржника на знаходження ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Василиск у стані припинення суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно частині 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.

Таку ж норму містить і стаття 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , згідно якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

При цьому, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Наявний в матеріалах справі витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містить лише відомості перебування юридичної особи у стані припинення за рішенням засновків і не свідчить про припинення юридичної особи.

Також відповідні посилання скаржника, щодо знаходження в стані припинення, містяться в обгрунтуванні скарги(т.3 а.с. 185).

Отже, підстави для зупинення виконавчого провадження № ВП № 48915579 головним державним виконавцем Кузьменко О.С. - відсутні. Скаржником не обґрунтовані, документально не підтверджені та не доведені.

Відтак у державного виконавця, з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" не було законних підстав для його зупинення.

Згідно з пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а доводи боржника викладений у скарзі на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 11, 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 22, 33, 43, 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги вх. № 318 товариства з обмеженою відповідальністю "Василиск" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити.

Суддя Ємельянова О.О.