Вирок

від 16.02.2012 по справі 1-197/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-197/12

Провадження № 1/1015/852/12

В И Р О К

іменем України

16.02.2012 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Калиновській Н.В.

за участю прокурора Алфьорової Г.В.

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має повну середню освіту, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

13.09.2011 року близько 10 години ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в будинку № 18 по вул. Фрунзе в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області, де, скориставшись відсутністю господарки та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з музичної шкатулки, яка знаходилась в шафі спальні, таємно викрав золоті вироби, які належать ОСОБА_1, а саме: золоту каблучку вагою 3,03 грами 583 проби вартістю 1071,94 гривни, золоту каблучку з малюнком «Чолми» вагою 7 грам 585 проби вартістю 2476,44 гривни, золотий перстень «Маркіз» вагою 5 грам 585 проби вартістю 1768,88 гривен, золотий браслет вагою 3,57 грам 585 проби вартістю 1346,30 гривен, пару сережок з жовтого та білого золота загальною вагою 3 грами 585 проби вартістю 964,91 гривен, золоту сережку вагою 2 грами 585 проби вартістю 643,27 гривен, після чого з місця злочину зник, викрадені золоті вироби привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 8271,74 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав частково та суду пояснив, що ОСОБА_1 являється його тещею. 13.09.2011 року близько 10 години він прийшов до її будинку, де перебувала його дружина та син. Граючись в будинку із сином, коли дружина займалася хатніми справами, побачив у шафі музичну шкатулку, а коли взяв її до рук, з неї випала золота каблучка та золотий браслет, які поклав до кишені, після чого продовжив гратися із сином. Близько 15 години він пішов додому, коли дружина із сином ще залишалися в будинку тещі. Коли прийшов додому, то помітив, що забув з кишені викласти на місце золоті вироби. На той час у нього не було грошей, а тому він вирішив здати золоті вироби у ломбард. Він зателефонував брату ОСОБА_4, якого попросив взяти паспорт та з'їздити з ним до м. Києва, на що останній погодився. Зустрівшись з братом, він попросив здати золоті вироби до ломбарду. На запитання брата ОСОБА_3 пояснив що золото не його, а його лише попросили здати золоті вироби до ломбарду. На пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_4 погодився. За золоті вироби у ломбарді він отримав 1200 грн., з яких дав ОСОБА_4 гроші на проїзд та купив пляшку пива. На отримані гроші в ломбарді купив продукти харчування та повернувся додому. Дружині повідомив, що гроші заробив здачею металобрухту.

У вчиненому підсудний щиро розкаявся, запевняв, що мав намір викупити та повернути тещі золоті вироби, просив його суворо не карати, не позбавляти волі.

Незважаючи на часткове визнання підсудним вини у пред'явленому йому обвинуваченні, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані у справі та досліджені під час судового слідства, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_1 , яка суду пояснила, що ОСОБА_3 приходиться їй зятем. 10.09.2011 року вона з чоловіком та малолітнім сином поїхала в гості до родичів у м. Червоноград Львівської області, де перебували до 16.09.2011 року. Свою доньку ОСОБА_5 вона попередила про від'їзд та попросила доглядати за будинком та господарством. У доньки є свої ключі від будинку. 16.09.2011 року близько 12 години вона з сім'єю повернулися додому. Ознак крадіжки в будинку не було, тому зникнення золотих виробів вона помітила не одразу. Лише 03.11.2011 року, коли вирішила одягти обручку, побачила, що із музичної скриньки зникли всі золоті вироби, серед яких золота каблучка, золота каблучка з малюнком «Чолми», золотий перстень «Маркіз», золотий браслет, пара сережок з жовтого та білого золота, одну золоту сережку. Відразу ж в крадіжці вона запідозрила зятя. 06.11.2011 року вона зателефонувала доньці та повідомила про крадіжку і про свої підозри щодо ОСОБА_3 Але донька сказала, що він не міг цього зробити, а пізніше, що запитувала у нього про крадіжку, але він повідомив, що не причетний до цього. В подальшому вона звернулася до працівників міліції та написала заяву про крадіжку з її будинку золотих виробів. Вважала, що за злочин, вчинений її зятем, він повинен понести кримінальну відповідальність згідно закону та заслуговує на призначення реальної міри покарання, заявлений на досудовому слідстві цивільний позов уточнила в судовому засіданні та просила стягнути на свої користь з ОСОБА_3 8271,74 грн. завданого матеріального збитку;

- показами свідка ОСОБА_4 , який будучи допитаним суду пояснив, що 13.09.2011 року близько 15 години йому зателефонував брат ОСОБА_3, який попросив з'їздити з ним в м. Київ, щоб здати золоті вироби до ломбарду. Пояснивши, що у нього немає паспорта. На пропозицію брата ОСОБА_4 погодився, після чого вони домовилися про зустріч. В м. Києві біля станції метро «Святошино» у ломбарді «Скарбниця» він здав золоту обручку та золотий браслет, за що отримав 1200 грн., які віддав ОСОБА_3 На його запитання звідки у нього золоті вироби, ОСОБА_3 повідомив, що його попросили здати до ломбарду. Про те, що брат викрав золоті вироби йому відомо не було. Потім ОСОБА_3 повернув йому кошти, затрачені ним на проїзд у громадському транспорті та купив пляшку пива «Чернігівське». Після цього він поїхав на роботу, а брат залишився в м. Києві;

- оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст. ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_5, яка будучи допитаною на досудовому слідстві пояснила, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_6 10.09.2011 року її мати ОСОБА_1 разом із вітчимом ОСОБА_7 поїхали до м. Червоноград Львівської області. За відсутність матері, вона приходила подивитися за будинком та попрати речі сім'ї, так як у них вдома не було води. ЇЇ матері не було вдома близько семи днів. За цей час ОСОБА_3 приходив з нею до будинку матері та залишався в будинку наодинці. 06.11.2011 року їй зателефонувала матір та повідомила, що в неї пропали золоті виро, які знаходилися в музичній шкатулці, також повідомила, що підозрює ОСОБА_3 в крадіжці, про те, що буде писати заяву. Поговоривши зі своєю матір'ю, вона запитала у чоловіка, чи не брав він золоті вироби з будинку її матері, на що він відповів, що не брав та не знає, де вони могли дітися. Коли мати написала заяву до міліції, була отримана довідка з ломбарду «Скарбниця», в якій вказувалося, що ОСОБА_4 11-13.09.2011 року заклав золоті вироби до вказаного ломбарду. Від ОСОБА_4 вона дізналася, що її чоловік викрав з будинку її матері золоті вироби та про те, що він просив свого брата ОСОБА_4 здати дані золоті вироби до ломбарду. Запитавши чоловіка чи він дійсно викрав у її матері золоті вироби, він відповів, що так, але не міг в цьому зізнатися (а.с. 20-22);

- постановою від 01.12.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України (а.с. 1); заявою ОСОБА_1 на ім'я начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 22.11.2011 року з проханням прийняти міри до її зятя ОСОБА_3, який в період часу з 10.09.2011 року по 20.11.2011 року шляхом вільного доступу проник її будинку, де з музичної шкатулки викрав золоті вироби (а.с. 5); протоколом огляду місця події від 22.11.2011 року, під час якого було оглянуто приватний будинок за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Фрунзе, 18 (а.с. 7-8); копією листа №1010 від 25.11.2011 року Заставного Товариства «Скарбниця» (а.с. 13); постановами від 10.01.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 396, 185, 198 КК України (а.с. 44, 45); звітом про проведення товарознавчої експертизи, відповідно до висновків якого ринкова вартість золотих виробів станом на 10.09.2011 року з урахуванням зносу становить 8271,74 грн. (а.с. 49-53).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що свідок ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_1, а також частково підсудний ОСОБА_3 щодо обставин вчиненого під час розгляду справи в суді, а також свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві, давали правдиві послідовні покази, які підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами.

Покази підсудного ОСОБА_3 щодо переліку майна, яке він викрав у потерплої ОСОБА_1, суд вважає лінією захисту підсудного та розцінює їх як неправдиві та необ'єктивні, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки покази підсудного ОСОБА_3 в цій частині спростовуються заявою потерпілої ОСОБА_1, в якій вона повідомила перелік викраденого майна.

Суд визнає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу підсудного.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує, що злочини за ч.1 ст.185 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_3 раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Тому, з урахуванням викладеного, ставлення підсудного до вчиненого, думки потерпілої, вважає доцільним призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді арешту в межах санкції вказаної статті, оскільки приходить до переконання, що саме така міра покарання буде достатньою для виправлення та перевиховання підсудного, та не знаходить підстав для призначення інших видів покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки вимоги потерпілої ОСОБА_1 знайшли своє повне підтвердження в ході судового слідства її позов про стягнення з ОСОБА_3 на її користь 8271,74 грн. підлягає задоволенню.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324, 328 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинену злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, до набрання вироком законної сили змінити на взяття та тримання під вартою в Київському СІЗО №13 ДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов потерпілої задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Фрунзе, 18) 8271,74 грн. завданої матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з часу його проголошення прокурором та потерпілою, а засудженим - в той же строк, з часу отримання ним копії вироку.

Суддя Омельченко М.М.