Постанова

від 15.02.2007 по справі 45/222

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/222

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2007 р.                                                                          справа №45/222

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Анікіна Л.І. -за довір. № 45 від 14.02.2007 року,

від відповідача:Буравльов Г.Є. - директор, Жадько О.В. - бухгалтер, Бєляєв О.А. - за довір. б/н від 09.03.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.118" м. Макіївка Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від30.10.2006 року

по справі№ 45/222

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.118" м. Макіївка Донецької області

доЗакритого акціонерного товариства "Єнакієвський міськмолокозавод" м.Єнакієве Донецької області

простягнення 125 160 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2006 року (суддя Плотницький Б.Д.) відмовлено у задоволенні позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. 118" м. Макіївка Донецької області (далі по тексту - Сільськогосподарське товариство) до закритого акціонерного товариства "Єнакієвський міськмолокозавод" м. Єнакієве Донецької області (далі по тексту - Молокозавод) про стягнення 125 160 грн. 35 коп.

В обгрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що вимоги позивача є безпідставними, а тому залишаються без задоволення.

Сільськогосподарське товариство не погодилось з рішенням  господарського суду та звернулось з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як необгрунтоване та винесене з порушеннями норм чинного законодавства. Заявник вважає, що місцевим судом не у повному обсязі з'ясовані істотні обставини справи та дана неправильна оцінка наявним у  матеріалах доказам. На думку позивача, висновок суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог є помилковим. Сільськогосподарське товариство також звертає увагу на те, що предметом спору  є тільки один договір № 6 від 01.01.2005 року, який був укладений сторонами з додержанням вимог чинного законодавства. У апеляційній скарзі та під час судових засідань позивач навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та у судових засіданнях проти її задоволення заперечує, а тому вважає рішення суду  законним і обгрунтованим.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір на закупку молока № 6 від 01.01.2005 року (а.с. 15-16 том 1). На підставі цього договору  позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу молоко, а останній повинен був прийняти та оплатити його.

Сільськогосподарське товариство 28.08.2006 року  звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  (а.с. 6-7 том 1) про стягнення з Молокозавода суми у розмірі 125 160 грн. 35 коп., яка складається з заборгованості за молоко в сумі                               24 538 грн. 52 коп., матеріальної шкоди в сумі 871 грн. 74 коп. та  пені за несвоєчасну оплату вартості отриманого молока в сумі 99 750 грн. 09 коп.

У обгрунтування позову, заявник послався на договір закупки молока № 6 від 01.01.2005 року (далі по тексту - договір поставки молока № 6); своєчасне виконання позивачем  своїх зобов'язань за договором; претензії № 198 від 23.11.2005 року, № 100 від 26.07.2006 року та телеграму від 21.07.2006 року, які були залишені відповідачем без розгляду; а також на виконання своїх зобов'язань  у встановлені строки та належним чином.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог повністю відмовив.

Відповідно до норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи та додатково витребувані докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

При винесенні рішення господарський суд не у повному обсязі з'ясував істотні обставини справи та  не дослідив належним чином за який саме період стягується заборгованість, а також не визначив коли виник борг і на підставі якого договору.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією сторони було зобов'язано надати додаткові пояснення та документи з вищеозначених питань на підставі ст.ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Надані на запит апеляційного суду позивачем та відповідачем акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року свідчать про те,  що підставою виникнення позовних вимог був саме договір  поставки молока № 6 від 01.01.2005 року. Це підтвердив позивач у судовому засіданні, а також позовній заяві,  що борг стягується саме за цим договором та вищевказаний період.

Однак у оскарженому рішенні, місцевий суд помилково вказав, що позивачем були заявлені вимоги, підставою яких є договір № 6 від 01.01.2005 року  та договір № 3 від 01.01.2006 року. Таким чином, при  дослідженні наданих сторонами доказів господарський суд неправильно визначив підстави виникнення позовних вимог у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення основного боргу.

Що стосується узгодження сторонами ціни на молоко, то судова колегія вважає, що сторони дійшли згоди з цього питання. Апеляційна інстанція вважає, що узгодження між сторонами ціни на молоко доводиться фактичною згодою відповідача з встановленими позивачем цінами, оскільки він приймав від позивача молоко за ціною, встановленою позивачем. ЦЕй факт також підтверджується  поясненнями головного бухгалтера Молокозаводу, які були надані під час судового засідання, а також  наявними у  матеріалах справи платіжними дорученнями, на підставі яких відповідач сплачував позивачу  вартість  отриманого молока.  

Заява відповідача про неузгодженість  в договорі № 6  графіків поставки молока, на думку апеляційного суду, не є істотною умовою договору поставки, а тому вони можуть не узгноджуватись сторонами.

Таким чином,  апеляційний суд прийшов до висновку, що сторони узгодили ціни на молоко, яке поставлялось на підставі договору № 6 від 01.01.2005 року, а тому сума основного боргу за  період дії вищевказаного договору підлягає стягненню з відповідача.

Як вбачається з актів звірки взаєморозрахунків наданих сторонами,  на 01.01.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 7 614 грн. 41 коп. , в період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року позивач поставив відповідачу молоко  на загальну вартість 67 415 грн. 21 коп., сума сплачених за молоко відповідачем коштів у 2005 році становить 63 000 грн. 00 коп.

Оскільки  розрахунки за оренду автомобіля-молоковоза  та розрахунки за молоко, поставлене до 01.01.2005 року не є предметом спору, судова колегія вважає, що  позов у ц их частинах задоволенню не підлягає. Тобто, позовні вимоги в сумі 3 600 грн. 00 коп. та в сумі        7 614 грн. 41 коп. заявлені безпідставно в зв'язку з тим, що у позові заявник не  обгрунтував свої вимоги в цій частині та не вказав, що дані правовідносини  також є предметом спору.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 4 415 грн. 21  коп., яка  розрахована судовою колегією виходячи з наданих сторонами даних про стан розрахунків, а також з урахуванням предмету та підстав позовних вимог згідно з позовом Сільськогосподарського підприємства. Тобто, відповідачем в період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року  було отримане від позивача молоко загальною вартістю 67 415 грн. 21 коп. У вищевказаний період відповідач сплатив позивачу за поставлене молоко 63 000 грн. 00 коп., тому заборгованість відповідача перед позивачем складає вищевказану  суму.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі                        881 грн. 71 коп. на думку апеляційної інстанції задоволенню не підлягають, оскільки заявник не довів факт заподіяння йому відповідачем шкоди.

Згідно ст. 1166 Цивільного Кодексу України цивільно-правова відповідальність за спричинення збитків (або нанесення шкоди) наступає внаслідок правопорушення, яке складається з чотирьох елементів: шкоди, протиправності поведінки, вини особи та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Матеріали справи  не містять доказів того, що шкода в сумі 881 грн. 71 коп. була заподіяна позивачу протиправними діями відповідача. Також позивач не довів існування причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненою йому шкодою.

Оскільки нормами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивач в цій частині свої вимоги не довів, судова колегія залишає без задоволення його вимоги в цій частині.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі                            99 750 грн. 09 коп., то на думку  судової колегії, в цій частині позов також задоволенню не підлягає.

Зі  змісту  розділу  3 договору № 6 від 01.01.2005 року (а.с. 15 том 1)  вбачається, що відповідач здійснює передплату  за молоко подекадно; у разі несвоєчасної сплати Молокозавод сплачує пеню в розмірі 5% вартості молока першого сорту за кожен день прострочки.

Таким чином, сторони домовились, що пеня стягується за прострочку внесення передплати лише за молоко першого сорту. Оскільки позивач не довів суду, що поставлене відповідачу молоко було першого сорту, апеляційна інстанція не знаходить підстав для задоволення позова в цій частині, тому  вимоги про стягнення пені в сумі 99 750 грн. 09 коп. є необгрунтованими і залишаються без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія  дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2006 року  підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 4 415 грн. 21 коп. В  іншій частині оскаржене рішення залишається  без змін  по мотивам, які викладені у мотивувальній частині постанови.

Судові витрати апеляційна інстанція розподіляє між сторонами пропорційно відповідно до норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнитьи частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2006 року по справі № 45/222 частково скасувати.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Єнакієвський міськмолокозавод" (ЄДРПОУ 0044524, м. Єнакієве Донецької області, пр. Берегового, 10) на користь  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. 118" (ЄДРПОУ 00697018, м. Макіївка Донецької області, с. Нижня Кринка, вул. Колгоспна, 12 а) заборгованість в сумі 4 415 грн. 21 коп.

В решті частини позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Єнакієвський міськмолокозавод" (ЄДРПОУ 0044524, м. Єнакієве Донецької області, пр. Берегового, 10) на користь  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. 118" (ЄДРПОУ 00697018, м. Макіївка Донецької області, с. Нижня Кринка, вул. Колгоспна, 12 а) витрати по сплаті державного мита в сумі 44 грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита приподачі апеляційної скарги в сумі 22 грн. 08 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі  4 грн. 16 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

                       5 господарському суду