Постанова

від 13.02.2007 по справі 19/320

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/320

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

13.02.2007 р.                                                                                 справа №19/320

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю  представників сторін :   

від позивача:

Різник Т.Г. –провідний спеціаліст, за дов. №03-01/82 від 15.01.2007р.

від відповідача:

Клімовіч В.П. –представник, за дов. №б/н від 10.11.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк

на постанову господарського суду Донецької області

від27.11.2006 р.

у справі№ 19/320 ( суддя Дучал Н.М. )

за позовом:Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк

простягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 5 794 грн. 44 коп. та пені в сумі 271 грн. 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 27.11.2006 р. у справі №19/320   ( суддя Дучал Н.М. ) частково задоволено позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, до товариства з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк, на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Донецьк, штрафні санкції в розмірі 5 794 грн. 44 коп. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році та пені в сумі 253 грн. 56 коп. В залишку вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою господарського суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права.

Відповідач зазначає, що пункт 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не відносить до компетенції адміністративного суду вирішення справ про накладення адміністративного стягнення, до якого й відноситься позов. Відповідач вважає, що господарським судом порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позовна заява не підсудна даному адміністративному суду. Відповідач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                   м. Донецьк, вважає постанову господарського суду законною, обґрунтованою, мотивованою та такою, що прийнята з урахуванням всіх обставин, які мали суттєве значення для вирішення спору у справі по суті.

В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р.   ( із змінами та доповненнями ), згідно яких для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та господарювання, встановлений норматив робочих місць для інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих. Підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції. Просить залишити постанову господарського суду без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Відповідно до пункту 1 Положення про  Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та підпорядковується йому.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Відповідно до показників статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 9 осіб, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 0 осіб.

На підставі ст. 20 Закону України " Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" та даних звітності Ф№10-ПІ Фондом нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця, яка складає 5 794 грн. 44 коп. Відповідач станом на 11 вересня 2006р. штрафні санкції не сплатив. Згідно п.2 ст. 20 Закону України " Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" за порушення термінів сплати штрафних санкцій нараховувається пеня, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Позивачем нарахована сума пені, яка складає  271 грн. 47 коп.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 794 грн. 44 коп., та пені в розмірі 271 грн. 47 коп. за нестворення у 2005 році одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда Господарським судом позовні вимоги частково задоволені в сумі 6 048 грн. 00 коп.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду у справі №19/320 від 27.11.2006 р. підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом  встановлений  інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч. І ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи  бездіяльності.

Частинами 3 та 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України.

Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.

Частиною 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк, не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і п.5 названої статті.

В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення штрафних санкцій та пені, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія за таких обставин, дійшла до висновку, що постанова  місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження по справі –закриттю на підставі п. п.1 п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 157, 160, ст.ст. 167, 196, п.4 ст. 198, п. 4 ст. 202, п.4 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України"                   № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Пикник”, м.Донецьк, на постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. по справі № 19/320 – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006 р. у справі №19/320   ( суддя  Дучал Н.М. ) –скасувати.

          Провадження по справі №19/320 - закрити.

          У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.02.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС