Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-5473/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/9991/21047/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-5473/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Приватного підприємства «КОРЕНІ»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва у квітні 2011 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ПП «Корені» податкової заборгованості із земельного податку в загальній сумі 82087,04 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до податкового боргу, вимоги про стягнення якого є предметом позову, увійшли податкові зобов'язання із земельного податку в загальній сумі 82087,04 грн., в т.ч.:

1) в сумі 5063,86 грн., що задекларовані відповідачем згідно з податковими розрахунками із земельного податку від 28.01.2009 № 1529, від 28.07.2009 № 288231, від 28.07.2009 № 173892 та від 28.01.2010 № 3067;

2) в сумі 77023,18 грн., що визначені податковим органом як штрафні санкції, застосовані на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, в т.ч.:

- в сумі 1974,15 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 № 0023631504/0;

- в сумі 13908,22 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 № 0023621504/20;

- в сумі 1138,78 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0027071504/0;

- в сумі 58655,41 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0027061504/0;

- в сумі 1346,62 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0027051504/0.

Податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0027071504/0, № 0027061504/0 та № 0027051504/0 вручені відповідачу 18.02.2011.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем, а тому є узгодженими.

З метою погашення узгоджених сум податкових зобов'язань податковим органом скеровано на адресу відповідача першу податкову вимогу від 26.06.2009 № 1/982 та другу податкову вимогу від 08.09.2009 № 2/1312. Вказані податкові вимоги не отримані відповідачем, у зв'язку з чим податковим органом складено відповідні акти від 05.08.2009 № 25/24-140 та від 24.09.2009 № 38/24-140, а також розміщено не вручені податкові вимоги на дошці податкових оголошень у відповідності до вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що узгоджена позивачем сума податкового зобов'язання не була сплачена у встановлений законом строк та стала податковим боргом позивача, який не погашений. Податковий орган виконав вимоги закону щодо вжиття заходів зі стягнення податкового боргу в досудовому порядку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з уточнюючим податковим розрахунком земельного податку за 2009 рік відповідачем скориговано помилково нараховану суму земельного податку виходячи з того, що при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті, застосуванню підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», а не підвищені ставки, встановлені рішенням Київради від 25.12.2008 № 944/944.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, оскільки вона ухвалена без повного та всебічного дослідження обставин справи. При цьому виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Згідно з п. 1.3 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього безумовного обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Законом № 2181-ІІІ.

Отже, при вирішенні справи про стягнення податкового боргу дослідженню підлягають обставини щодо підстав виникнення податкових зобов'язань, узгодження платником податків податкових зобов'язань, сплати таких зобов'язань платником у встановлений законом строк, наявності у платника податкового боргу, виконання податковим органом вимог закону щодо стягнення податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, до складу податкового боргу, вимоги про стягнення якого є предметом позову, увійшли несплачені суми визначених відповідачем податкових зобов'язань із земельного податку у податкових розрахунках, а також податкові зобов'язання зі штрафних санкцій із земельного податку, визначені податковим органом у податковому повідомленні-рішенні.

Однак суд апеляційної інстанції обмежився встановленням обставин щодо податкового боргу в сумі 77023,18 грн., який складається зі штрафних санкцій, застосованих за податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом апеляційної інстанції не встановлено та не досліджено обставини щодо: періодів, за які відповідачем подано податкові розрахунки; сум непогашених узгоджених податкових зобов'язань за кожним податковим розрахунком.

У підтвердження факту відсутності у відповідача податкового боргу суд апеляційної інстанції посилається на подання останнім уточнюючого податкового розрахунку із земельного податку за 2009 рік, прийнятого 28.04.2010 як податкова звітність.

При цьому суд не конкретизував відкоригованих вказаним розрахунком сум податкових зобов'язань та не встановив чи стосуються такі коригування суми податкового боргу, вимоги про стягнення якого є предметом позову.

Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив обставин щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу згідно з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема щодо узгодження позивачем податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду, в ході якого суду слід врахувати викладене.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем в суді касаційної інстанції повідомлено, що податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0027071504/0, № 0027061504/0 та № 0027051504/0 були оскаржені до суду (справа № 2а-13957/11/2670). Таким чином, з метою з'ясування обставин щодо узгодження визначених цими податковими повідомленнями-рішенням податкових зобов'язань підлягає встановленню обставина щодо дати звернення до суду з відповідним позовом.

Судом касаційної інстанції з'ясовано, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 касаційну скаргу ПП «Корені» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі № 2а-13957/11/2670 задоволено, судові рішення скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0.

Керуючись ст. ст. 220 , 22 2, 223 , 22 7, 231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун