Рішення

від 28.07.2015 по справі 902/669/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2015 р. Справа № 902/669/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" (вул. Пушкіна, 21, м. Вінниця, 21050)

до: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, 24, м. Вінниця, 21037)

про стягнення 1 936 804,17 грн. боргу

Суд :

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача: Будз О.М.

відповідача: Зажирко Ю.Д. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 1 936 804,17 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов"язань за договором енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010р.

Ухвалою від 14.05.2015р. у даній справі порушено провадження та призначено її до розгляду на 11.06.2015 року.

В судовому засіданні 11.06.2015р. за клопотанням представників сторін, у зв'язку з ненаданням сторонами всіх необхідних для вирішення справи документів, оголошено перерву до 18.06.2015р.

18.06.2015р. до суду від відповідача надійшов лист № 693/01 від 17.06.2015р., в якому зазначено, що позовні вимоги позивача не можуть бути розглянуті в зв'язку з неподанням доказів, що мають значення у справі, а саме: відсутні докази внесення відомостей про ліквідацію та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; відсутні докази офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України; не надано свідоцтво арбітражного керуючого і доказів внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а також не надано ліцензії на виробництво теплової енергії, яка передбачена ЗУ "Про теплопостачання" та ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Ухвалою суду від 18.06.2015р. розгляд справи відкладено на 13.07.2015р.

10.07.2015р. до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач зазначає, що згідно зі ст.267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Згідно з умовами договору енергопостачання від 01.06.2010р. №Т-1 розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2.), по закінченню розрахункового періоду споживач зобов'язаний прийняти від постачальника рахунок на оплату зазначених у акті здачі-прийняття виконаних робіт обсягів поставленої теплової енергії та оплатити її протягом 5 діб (п.6.4.), остаточні розрахунки повинні бути проведені до 15 числа, наступного за розрахунковим (п.6.5.).

Позивачем надавались рахунки на оплату теплової енергії, згідно з місячними актами здачі-прийняття виконаних робіт поставленої теплової енергії (за жовтень, листопад, грудень 2010 року; січень, лютий, березень, квітень 2011 року). Оплата здійснювалась платіжними дорученнями із зазначенням рахунку, на підставі якого проводилась оплата.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи наведене, строк позовної давності з оплати теплової енергії за Актом виконаних робіт від 28.02.2011р. (рахунки №№4,5,6) закінчився 16.03.2014 року; строк позовної давності з оплати теплової енергії за Актом від 31.03.2011р. (рахунки №№7,8,9) на загальну суму 1168544,28 грн. закінчився 16.04.2014р.; строк позовної давності з оплати теплової енергії за Актом від 30.04.2011р. (рахунок №10) на суму 561437,21 грн. закінчився 16.05.2014р. Позовну заяву подано лише 13.05.2015 року.

В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги не підлягають до задоволення, внаслідок спливу позовної давності у відповідності до ст.267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. розгляд справи, у зв"язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів, відкладено на 28.07.2015р.

24.07.2015р. до суду від позивача надійшов лист № 42 від 24.07.2015р., в якому зазначено, що два примірника акту звірки вручено позивачу, про що свідчить відповідний запис на супровідному листі. Відповідач від проведення звірки розрахунків відмовився, запереченнь чи уточненнь відносно зазначених в акті звіряння сум, не надав.

Відносно платіжних доручень за номерами, що зазначені у доданому до позовної заяви руху розрахунків позивач зазначає, що дані номери платіжних доручень позивачем отримані з банківських виписок, в графі "№ Документа" банківської виписки зазначено номери платіжних доручень, які присвоєні автоматично при здійсненні операцій. Надати безпосередньо самі платіжні доручення неможливо, оскільки це є документи відповідача. В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, які були надані відповідачем. Дані платіжні доручення повністю відповідають сумам і датам, що зазначені в руху розрахунків позивача. Отже, відповідачем підтверджено вірність сум і дат, які зазначені позивачем в розрахунку. Дані суми також підтверджуються банківськими виписками. Неспівпадання номерів платіжних доручень, що зазначені в банківських виписках та безпосередньо на самих платіжних дорученнях, які надані відповідачем, пояснюється тим, що банк при проведені операцій з перерахунку коштів автоматично присвоював номери платіжним дорученням та відповідно дані номери зазначав у банківських виписках.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними виходячи з наступного.

01.03.2011р. між позивачем - ТОВ фірма "СД-Інтергалко" та відповідачем - Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" було укладено Додаткову Угоду до Договору енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010р. Пунктом 1 Даної Додаткової угоди викладено пункт 11.1 Договору у наступній редакції: Цей Договір набирає чинності з 01.07.2010р. і діє у частині поставки теплової енергії до 30.04.2011р. включно, а у частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення.

Таким чином Даною Додатковою угодою сторони підтвердили те, що Договір енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010р. діє до моменту здійснення повних розрахунків за теплову енергію.

Також Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", роз'яснено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати в тому числі часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або сум санкцій.

Відповідачем протягом 2010-2014р. здійснювалась часткова оплата боргу по Договору енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010р., що стверджується документами які містяться в матеріалах справи. Відповідно до вище зазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в справі є докази, що підтверджують факт такого переривання.

В судове засідання 28.07.2015р. з"явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та підтримав заяву про застосування строку позовної давності, що міститься в відзиві на позовну заяву б/н від 09.07.2015р.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (Споживач) укладено договір енергопостачання № Т-1, відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання відпускати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді (далі - теплову енергію) в обумовлених Договором обсягах, а Споживач зобов'язується приймати та оплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами і в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник постачає до теплоспоживаючих установок (систем) Споживача за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, 108, а Споживач приймає теплову енергію у гарячій воді за температурним графіком теплової мережі на період дії договору в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору та в межах наступних приєднаних максимальних теплових годинних навантажень: Q за Max - 6,2918 Гкал/год, на опалення - Q о. мах - 6,2668 Гкал/год., на гаряче водопостачання - Q г.в. Мах - 0,0250 Гкал/год.

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для виконання Сторонами з моменту введення їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Споживач до 15-го числа місяця споживання проводить попередню оплату споживанню теплової енергії у розмірі 50% вартості обсягів споживання передбачених на цей місяць Договором (п. 6.3. Договору).

По закінченню розрахункового періоду Споживач зобов'язаний: прийняти від Постачальника Акт здачі-прийняття виконаних робіт за формою згідно з додатком №4 до цього Договору та підписати його на протязі 5 діб, після чого один підписаний та завірений печаткою примірник повернути Постачальнику. Не підписаний без обґрунтованих пояснень протягом 5 діб Акт вважається таким, що набрав чинності і є підставою для оформлення рахунку на оплату за спожиту теплову енергію. Отримувати від Постачальника податкові накладні один раз на місяць на загальну суму вартості теплової енергії, яку було поставлено Споживачу; прийняти від постачальника рахунок на оплату зазначених у Акті здачі-прийняття виконаних робіт обсягів поставленої теплової енергії та оплатити її протягом 5 діб (п.п 6.4.1, 6.4.2. п. 6.4. Договору).

Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5. Договору).

Бухгалтерські звірки по розрахунках за отриману теплову енергію проводяться щоквартально, на початку та по завершенню опалювального сезону, на 1 число нового року (п. 6.6. Договору).

Цей Договір набуває чинності з 1 липня 2010 року і діє до 31.12.2010 року та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору, від жодної із сторін не надійде письмової заяви про його припинення. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; ліквідації однієї із сторін; закінчення терміну резервування (п. 11.1. Договору).

01.03.2011р. сторонами укладено додаткову угоду до договору енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010р., відповідно до якої викладено пункт 11.1 Договору у наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з 01 липня 2010 року і діє у частині поставки теплової енергії до 30 квітня 2011 року включно; а у частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення".

На виконання умов Договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 7 599 011,24 грн., що підтверджується відповідними актами здачі - прийняття виконаних робіт за період дії Договору.

Відповідач за отриману згідно договору енергопостачання №Т-1 від 01.06.2010р. теплову енергію в гарячій воді розрахувався частково, сплативши позивачу 5 662 207,07 грн.

З метою досудового урегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 114 від 15.12.2014р. (отримана відповідачем 17.12.2014р., про що свідчить відтиск штампу відповідача, який міститься безпосередньо на претензії) з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 1 936 804, 17 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Наведене стверджується поясненнями представників сторін та матеріалами справи.

У той же час, відповідач твердження позивача щодо кількості, вартості переданої теплової енергії за вказаним Договором, а також сум, сплачених за тепло, і сум, по яких проведено взаємозалік, підтвердив. Однак його представник у відзиві на позов та у судовому засіданні 28.07.2015 року пояснив, що, виходячи з матеріалів справи та визначених у платіжних дорученнях на оплату теплової енергії призначеннь платежу, відповідач повністю оплатив теплову енергію відповідно до актів приймання-передачі за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р. У той же час, по рахунку № 3, виставленому згідно акту приймання-передачі № 1 від 31.01.2011 р. ним здійснено переплату 902107,04 грн., що не свідчить про визнання ним боргу по актах № 1 від 28.02.2011 р., 31.03.2011 р. та 30.04.2011 р. Отже, позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу по цих актах.

Своєю чергою позивач вважає, що вказаною переплатою, яка здіснюваласьу 2013-2014 роках, відповідач визнав заборгованість, що виникла на підставі актів № 1 від 28.02.2011 р., 31.03.2011 р. та 30.04.2011 р.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки теплової енергії.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначалось раніше, відповідач за отриману теплову енергію в гарячій воді розрахувався частково, в зв"язку з чим заборгував позивачу 1 936 804,17 грн.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

В силу п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

На цьому, зокрема наголошено у п.п. 4.4, 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" - далі Постанова.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки про рух грошових коштів згідно договору № Т-1 від 01.06.2010р., відповідачем з посиланням на рахунок № 3 за січень 2011 року, виставлений відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 31.01.2011р. на суму 1 492 550,20 грн. - в період з 19.04.2011р. по 14.01.2014р. здійснено проплатио на загальну суму 2 394 657,24 грн., що перевищує суму по вищезазначеним акту та рахунку на 902 107,04 грн.

Таким чином, виходячи з положень договору № Т-1 енергопостачання від 01.06.2010 р., отримавши акт здачі-прийняття виконаних робіт № 1 за січень 2011 р. та рахунки на оплату теплопостачання за цей період, в тому числі рахунок № 3, і знаючи достеменно суму, яка мала бути сплачена за постачання теплової енергії, однак сплативши з посиланням на рахунок № 3 суму з перевищенням, відповідач тим самим визнав заборгованість перед позивачем за наступний період - а саме за лютий 2011 року.

Тому суд розцінює такі дії відповідача, як визнання ним боргу перед позивачем за лютий 2011 року в розмірі 1 440 543,44 грн., що свідчить про переривання строку позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за лютий 2011 р.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 538 436,40 грн. (1 440 543,44 - 902 107,04 = 538 436,40) боргу за теплопостачання за лютий 2011 року.

При цьому, дії відповідача щодо визнання боргу за лютий 2011 року не свідчать про визнання боргу і за період березня-квітня 2011 року. В зв"язку з цим, до позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в гарячій воді за березень та квітень 2011 року - застосовується строк позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (п. 2.1. Постанови ).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 936 804,17 грн. боргу, підлягають частковому задоволенню в розмірі 538 436,40 грн., а у позові в частині стягнення з відповідача 1 398 367,77 грн. боргу слід відмовити, у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, 24, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 33649363, р/р 26009001006582 в ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111, р/р 26005300001465 в АТ "Златобанк", МФО 380612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" (вул. Пушкіна, 21, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13312729, р/р 26007382558 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 538 436,40 грн. (п"ятсот тридцять вісім тисяч чотириста тридцять шість грн. 40 коп.) боргу та 10 768,73 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 73 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині вимог про стягнення 1 398 367,77 грн. боргу.

Повне рішення складено 30 липня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи