Постанова

від 12.01.2016 по справі 902/669/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 902/669/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Вінницької області від 21.09.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 № 902/669/15 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "СД-Інтергалко" доКомунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" простягнення 1936804,17 грн. за участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СД-Інтергалко" (далі - ТОВ фірма "СД-Інтергалко", позивач, стягувач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (далі - КП "Вінницяоблтеплоенерго", відповідач) 1 936 804,17 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором енергопостачання № Т-1 від 01.06.2010.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.07.2015 у справі № 902/669/15 позов задоволено частково, стягнуто з КП "Вінницяоблтеплоенерго" на користь ТОВ фірма "СД-Інтергалко" 538 436,40 грн. боргу та 10 768,73 грн. у відшкодування витрат на сплату судового збору; відмовлено у позові в частині вимог про стягнення 1 398 367,77 грн. боргу.

11.08.2015 на виконання даного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

07.09.2015 до суду першої інстанції від відповідача - КП "Вінницяоблтеплоенерго" надійшла заява № 982/01 від 07.09.2015 про відстрочку виконання рішення суду, в якій останній просив відстрочити виконання рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2015 у справі № 902/669/15 строком на 6 місяців та розстрочити його виконання рівними щомісячними платежами.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.09.2015 у справі № 902/669/15 відмовлено у задоволенні заяви КП "Вінницяоблтеплоенерго" № 928/01 від 07.09.2015 про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2015 у справі № 902/669/15.

Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою, КП "Вінницяоблтеплоенерго" звернулось із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 902/669/15 апеляційну скаргу КП "Вінницяоблтеплоенерго" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.09.2015 у справі № 902/669/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, КП "Вінницяоблтеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.09.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 902/669/15, та задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема, ст. 121 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В даному випадку, в оскаржуваних ухвалі від 21.09.2015 про відмову в задоволенні заяви КП "Вінницяоблтеплоенерго" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду та постанові від 28.10.2015 господарськими судами правомірно зазначено, що сам по собі важкий фінансовий стан, наявність на підприємстві заборгованості з виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету, наявність великої дебіторської заборгованості, підготовка до проведення опалювального сезону, проведення необхідних витрат по ремонту котельного обладнання, трубопроводів, шляхів, наявність заборгованості споживачів перед заявником та виконання рішення суду в міжопалювальний період, на що посилається заявник в обґрунтування вимог про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, не є тими виключними, в розумінні приписів статті 121 ГПК України, обставинами, які б давали підстави для відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача) і, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, вони не були утворені з об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Також, судом першої інстанції встановлено, що доводи щодо загрози ліквідації, припинення роботи підприємства та інше не підтверджені відповідними належними та допустимими доказами.

Твердження скаржника стосовно того, що негайне виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника може призвести до припинення його господарської діяльності і як наслідок виникнення непередбачуваних наслідків, в тому числі таких як ліквідації підприємства в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом апеляційної інстанції в даному випадку правомірно не прийнято до уваги, оскільки дані твердження ґрунтуються на припущеннях скаржника, та, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь які фактичні дані які б встановлювали факт звернення стягнення державною виконавчою службою на майно боржника, а також те, що це може зумовити припинення його діяльності в майбутньому. Законодавець не передбачає право отримання відстрочки або розстрочки виконання рішення під умовою недопущення погіршення фінансового стану боржника у майбутньому.

Крім того, судами попередніх інстанцій в даному випадку встановлено, що позивача - ТОВ фірму "СД -Інтергалко" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка згідно з постановою господарського суду у справі № 902/871/14 від 13.11.2014 має бути завершена до 13.11.2015.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Згідно з ч. 8 ст. 41 вказаного Закону, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам в порядку черговості, визначеному цим Законом.

Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові дійшли правомірних та обґрунтованих висновків, що відстрочення та розстрочення виконання рішення унеможливить вчасне закінчення ліквідаційної процедури стягувача, що в свою чергу приведе до збільшення витрат по проведенню ліквідаційної процедури та відповідно зменшення коштів, які будуть спрямовані на погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, погашення вимог конкурсних та поточних кредиторів.

Щодо доводів заявника, що відстрочення виконання рішення суду дасть можливість акумулювати кошти для виконання рішення суду, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що заборгованість заявника перед стягувачем виникла у 2011 році, протягом 3-х років відповідач не погасив цю заборгованість, що в свою чергу, як зазначено господарським судом, сприяло банкрутству ТОВ фірми "СД-Інтергалко".

Також, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правомірно зазначено, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку та розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого відстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Крім того, суд другої інстанції в оскаржуваній постанові від 28.10.2015 дійшов правомірного висновку, що копія звіту про фінансові результати за перше півріччя 2015 року, копія звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року, копія довідки про дебіторську заборгованість, копія довідки про заборгованість по виплаті заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету, копію довідки про залишки коштів на рахунках ПАТ "Ощадбанк", ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", оборотно-сальдові відомості по рахункам № 631, та № 361, не є належними, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказами, які б підтверджували неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 32, 33, 34, 43, 121 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні заяви КП "Вінницяоблтеплоенерго" про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2015 у справі № 902/669/15, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність виняткових обставин, на підставі яких суд мав би можливість, згідно вимог ст. 121 ГПК України, відстрочити та/або розстрочити виконання рішення суду у справі, тому правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 21.09.2015 та постанови суду апеляційної інстанції від 28.10.2015 у справі № 902/669/15 відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 , 121ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.09.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 902/669/15 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

Л.В. Жукова