Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/11468/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/11468/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс"

до Державної фіскальної служби України

за участю третьої особи - Державної казначейської служби України

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Ващенко Т.М.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

від позивача: Музалевський Д.Є. - за довіреністю від 05.04.2015р.;

від відповідача: Казанецька М.В. - за довіреністю від 29.07.2014р.;

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 06 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України про стягнення 26 973 720,00 грн. основного боргу за Договором поставки № 126/1 від 12 жовтня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов вказаного правочину щодо оплати поставленого товару.

Відповідач звернувся до суду із відзивом на позов, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року, замінено відповідача - Міністерство доходів і зборів України - правонаступником - Державною фіскальною службою України. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 973 720,00 грн. боргу та 73080 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015 року по справі №910/11468/14 касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року у справі 910/11468/14 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Розпорядженням № 04-23/248 від 18.03.2015 року у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 910/11468/14 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи, відповідно до якого, справу №910/11468/14 передано на новий розгляд судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/11468/14 до розгляду. Розгляд справи призначено на 27.04.2015р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу, розгляд справи було відкладено на 18.05.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. суд ухвалив розгляд справи №910/11468/14 здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Згідно з довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 19.05.2015р. для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Ващенко Т.М., суддя Головатюк Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. вищезазначеним складом колегії суддів справу №910/11468/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

14 травня 2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що грошові кошти для оплати поставленого товару на єдиному казначейському рахунку відповідача відсутні, що свідчить про те, що строк виконання грошового зобов'язання за договором не настав.

В судовому засіданні 06.07.2015 року представником відповідача, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було визнано позовні вимоги.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) (разом - сторони) було укладено Договір поставки № 126/1 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупця товар, здійснити його монтаж та пусконалагодження згідно з Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.

Позивач стверджує, що через невиконанням умов Договору поставки № 126/1 від 12 жовтня 2012 року щодо оплати поставленого товару, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати 26 973 720,00 грн. основного боргу.

Відповідач звернувся до суду із відзивом на позов, у якому зазначив, що зобов'язання не було виконано через відсутність бюджетного фінансування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 12.10.2012 року між сторонами було укладено Договір поставки № 126/1, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупця товар, здійснити його монтаж та пусконалагодження згідно з Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.

Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим Договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар та послуг з його монтажу та пусконалагодження у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: Устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне обладнання центру обробки даних) (товар). Кількість, а також найменування товарів та послуг зазначена у Специфікації на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна договору становить 26 973 720,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 495 620,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару, послуг з його монтажу та пусконалагодження та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що до рахунка додається акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

Згідно з п. 5.1. Договору, строк поставки товару складає 60 календарних днів з дня укладення Договору, але не пізніше 20 грудня 2012 року.

Місце поставки, монтажу та пусконалагодження товару: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г та м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, датою поставки товару, його монтажу та пусконалагодження з одночасним переходом права власності, вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар та послуги з його монтажу та пусконалагодження на загальну суму 26 973 720,00 грн., що підтверджується актом № 1 від 05.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації та видатковою накладною № РН-0512/01 від 05.12.2012 року на суму 4 137 359,64 грн.; актом № 2 від 20.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації та видатковою накладною № РН-2012/01 від 20.12.2012 року на суму 22 460 808,36 грн.; актом № 3 від 20.12.2012 року приймання-передачі послуг з монтажу та пусконалагодження серверного обладнання центру обробки даних на суму 375 552,00 грн., актом № б/н від 20.12.2012 року приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (належним чином завірені копії накладних та актів в матеріалах справи).

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-1212 від 20.12.2012 року на оплату товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження на суму 26 973 720,00 грн.

Протягом 2013 року позивач неодноразово звертався до відповідача листами № 1-16 від 15.01.2013 року, № 8-42 від 15.02.2013 року, № 1-49 від 22.02.2013 року з заявою про грошові вимоги, № 1-101 від 11.04.2013 року, у якій останній просив погасити заборгованість за Договором.

Листом від 25.01.2013 року № 11.1/1.2-25/912 у відповідь на лист № 1-16 від 15.01.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Державній казначейській службі України передані необхідні документи для здійснення оплати, однак Державною казначейською службою України повернуто платіжні документи без виконання, а зобов'язання в сумі 26 973 720,00 грн. взято на облік, як кредиторську заборгованість.

Листом від 20.03.2013 року № 11.1/2-25/2631 у відповідь на лист № 8-42 від 15.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Міністерством фінансів України не підтримана пропозиція відповідача щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості, визнав позивача кредитором у тому числі за Договором № 126/1 від 12.10.2012 року в розмірі 26 973 720,00 грн.

Згідно з Указом Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" 24 грудня 2012 року № 726/2012, Державна митна служба України та Державна податкова служба України були реорганізовані у Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державної митної служби та Державної податкової служби України.

Додатковою угодою № 1 від 08.07.2013 року до Договору, укладеною між Державною митною службою України, Міністерством доходів і зборів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс", сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за вказаними договором покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а саме: здійснення оплати кредиторської заборгованості у сумі 26 973 720,00 грн. після надходження з Державного бюджету України коштів на зазначені цілі.

Листом № 13032/6/99-99-05-01-01-15 від 11.10.2013 року відповідач визнав наявність непогашеної заборгованості за Договором (належним чином завірені копії документів в справі).

Судом встановлено, що відповідно до проміжного передавального акту активів і пасивів Міністерства доходів і зборів України станом на 01.12.2014 року, Міністерство доходів і зборів України передає правонаступнику Державній фіскальній службі України все майно, яке обліковується на його балансі, всі майнові та нематеріальні права, юридичні та фінансові зобов'язання Міністерства доходів і зборів України, у тому числі зобов'язання, які оспорюються сторонами.

З Додатку №2 доданого до Проміжного передавального акту № 3 "Кредиторська заборгованість, що передається з балансу Мністерства доходів і зборів України на баланс Державної фіскальної служби України" слідує, в тому числі і передача боргу у розмірі - 26 973 720,00 грн. за Договором № 126/1 від 12.10.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що Державною митною службою України було підготовлено та направлено до Держказначейства Платіжне доручення №8 від 21.12.2012 року на суму 26 973 720,00 грн. для оплати наданих за Договором послуг, проте оплату Держказначейством не проведено

Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 26 973 720,00 грн. (належним чином завірена копія документу в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем за поставку товару після пред'явлення постачальником рахунка на оплату (далі - рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

До рахунку додається Акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивач поставив на користь відповідача товар та надав послуги з монтажу та пусконалагодження за Договором, а відповідач прийняв вказані товари та послуги на загальну суму 26 973 720,00 грн., зважаючи на те, що доказів оплати вказаної суми, станом на липень 2015 року до суду відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки № 126/1 від 12.10.2012 року в розмірі 26 973 720,00 грн.

Посилання відповідача як на підставу не виконання зобов'язання за Договором, на дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості є безпідставними, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Крім того, суд відмічає, що майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів. При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.

Згідно з частиною першою ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Тобто, у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового Листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.13 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція щодо безпідставності звільнення від оплати зобов'язань за відсутності бюджетних коштів викладена і в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 32992197), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, ідентифікаційний код 30603127, п/р 26002962496335 у відділенні ПАТ «ПУМБ» «РЦ в м. Києві», МФО 334851), або на будь-який інший рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 26 973 720,00 грн. (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят три тисячі сімсот двадцять гривень) основного боргу та 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити третій особі по справі № 910/11468/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.07.2015р.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Ващенко Т.М.

Суддя Головатюк Л.Д.