Постанова

від 10.12.2015 по справі 910/11468/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/11468/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача Музалевського Д.Є. - дов. №1-29 від 05.03.15,

відповідача Лозової І.О.- дов. №99-99-10-17/38 від 06.07.15,

третої особи не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

Державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015

у справі № 910/11468/14 (головуючий суддя Цюкало Ю.В.,

судді: Ващенко Т.М., Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сістем Інтегрейшн Сервіс"

до відповідача Державної фіскальної служби України

за участю третьої особи Державної казначейської служби України

про стягнення боргу у сумі 26 973 720,00 грн. за

Договором поставки від 12.10.2012 № 126/1

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач ТОВ "Сістем Інтегрейшн Сервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Міністерства доходів і зборів України про стягнення 26 973 720,00 грн. основного боргу за Договором поставки № 126/1 від 12 жовтня 2012 року. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов вказаного правочину щодо оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), замінено відповідача - Міністерство доходів і зборів України - правонаступником - Державною фіскальною службою України; позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 26 973 720,00 грн. боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015 по справі №910/11468/14 касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволено частково, Рішення Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року у справі 910/11468/14 було скасовано, а справу в передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 №910/11468/14 за новим розглядом позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача Державної фіскальної служби України на користь позивача ТОВ "Сістем Інтегрейшн Сервіс" 26 973 720,00 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач Державна фіскальна служба звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 №910/11468/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою КАГС від 14.08.2015 №910/11468/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.). та призначено судове засідання.

Позивач у своєму Відзиві від 19.08.2015 №1-87 просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 №910/11468/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 08.09.2015, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 08.09.2015 №910/11468/14 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л..

02.11.2015 третьою особою Державною казначейською службою України через канцелярію КАГС було подано Письмові пояснення від 29.10.2015 № 5-12/3135-27504, за якими було пояснено, що Казначейство не мало можливості забезпечити оплату Державної Фіскальної Служби України за Платіжним дорученням від 21.12.2012 № 8 в сумі 26 973 720,00 грн. з підстав відсутності коштів на спеціальному рахунку відповідача у 2012 році, тому це Платіжне доручення було повернуто платнику.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 19.11.2015, у зв'язку з припиненням строку повноважень судді Авдеєва П.В. щодо здійснення правосуддя, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 19.11.2015 №910/11468/14 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 30.11.2015, у зв'язку з переформуванням колегій суддів Київського апеляційного господарського суду, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 30.11.2015 №910/11468/14 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

В зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України.

В останнє судове засідання від 10.12.2015 представник третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/47210/15.

Враховуючи, що присутні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва 06.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 року між ТОВ "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) (разом - сторони) було укладено Договір поставки № 126/1 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупця товар, здійснити його монтаж та пусконалагодження згідно з Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.

Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим Договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар та послуг з його монтажу та пусконалагодження у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: Устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне обладнання центру обробки даних) (товар). Кількість, а також найменування товарів та послуг зазначена у Специфікації на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна договору становить 26 973 720,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 495 620,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару, послуг з його монтажу та пусконалагодження та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що до рахунка додається акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

Згідно з п. 5.1. Договору, строк поставки товару складає 60 календарних днів з дня укладення Договору, але не пізніше 20 грудня 2012 року.

Місце поставки, монтажу та пусконалагодження товару: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г та м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, датою поставки товару, його монтажу та пусконалагодження з одночасним переходом права власності, вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар та послуги з його монтажу та пусконалагодження на загальну суму 26 973 720,00 грн., що підтверджується Актом № 1 від 05.12.2012 приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації та Видатковою накладною № РН-0512/01 від 05.12.2012 року на суму 4 137 359,64 грн.; Актом № 2 від 20.12.2012 приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації та Видатковою накладною № РН-2012/01 від 20.12.2012 на суму 22 460 808,36 грн.; Актом № 3 від 20.12.2012 приймання-передачі послуг з монтажу та пусконалагодження серверного обладнання центру обробки даних на суму 375 552,00 грн., Актом № б/н від 20.12.2012 приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (належним чином завірені копії накладних та актів в матеріалах справи).

Крім того, позивачем виставлено відповідачу Рахунок-фактуру № СФ-1212 від 20.12.2012 на оплату товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження на суму 26 973 720,00 грн..

Протягом 2013 року позивач неодноразово звертався до відповідача Листами № 1-16 від 15.01.2013 року, № 8-42 від 15.02.2013 року, № 1-49 від 22.02.2013 року з заявою про грошові вимоги, № 1-101 від 11.04.2013 року, у якій останній просив погасити заборгованість за Договором.

Листом від 25.01.2013 № 11.1/1.2-25/912 у відповідь на Лист № 1-16 від 15.01.2013 відповідач повідомив позивача про те, що Державній казначейській службі України передані необхідні документи для здійснення оплати, однак Державною казначейською службою України повернуто платіжні документи без виконання, а зобов'язання в сумі 26 973 720,00 грн. взято на облік, як кредиторську заборгованість.

Листом від 20.03.2013 року № 11.1/2-25/2631 у відповідь на Лист № 8-42 від 15.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Міністерством фінансів України не підтримана пропозиція відповідача щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості, визнав позивача кредитором у тому числі за Договором № 126/1 від 12.10.2012 року в розмірі 26 973 720,00 грн..

Згідно з Указом Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" 24 грудня 2012 року № 726/2012, Державна митна служба України та Державна податкова служба України були реорганізовані у Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державної митної служби та Державної податкової служби України.

Додатковою угодою № 1 від 08.07.2013 року до Договору, укладеною між Державною митною службою України, Міністерством доходів і зборів України та ТОВ "Сістем Інтегрейшн Сервіс", сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за вказаним Договором покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а саме: здійснення оплати кредиторської заборгованості у сумі 26 973 720,00 грн. після надходження з Державного бюджету України коштів на зазначені цілі.

Листом № 13032/6/99-99-05-01-01-15 від 11.10.2013 відповідач визнав наявність непогашеної заборгованості за Договором.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Проміжного передавального акту активів і пасивів Міністерства доходів і зборів України станом на 01.12.2014 року, Міністерство доходів і зборів України передає правонаступнику Державній фіскальній службі України все майно, яке обліковується на його балансі, всі майнові та нематеріальні права, юридичні та фінансові зобов'язання Міністерства доходів і зборів України, у тому числі зобов'язання, які оспорюються сторонами.

З Додатку №2 доданого до Проміжного передавального акту № 3 "Кредиторська заборгованість, що передається з балансу Мністерства доходів і зборів України на баланс Державної фіскальної служби України" слідує, в тому числі, і передача боргу у розмірі - 26 973 720,00 грн. за Договором № 126/1 від 12.10.2012.

З матеріалів справи вбачається, що Державною митною службою України було підготовлено та направлено до Держказначейства Платіжне доручення №8 від 21.12.2012 на суму 26 973 720,00 грн. для оплати наданих за Договором послуг, проте оплату Держказначейством не проведено.

Разом з цим, місцевим господарським судом зазначено і те, що в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2015, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 26 973 720,00 грн..

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем за поставку товару після пред'явлення постачальником рахунка на оплату (далі - рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

До рахунку додається Акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Суд першої інстанції, враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивач поставив на користь відповідача товар та надав послуги з монтажу та пусконалагодження за Договором, а відповідач прийняв вказані товари та послуги на загальну суму 26 973 720,00 грн., зважаючи на те, що доказів оплати вказаної суми, станом на липень 2015 року до суду відповідачем не надано, визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки № 126/1 від 12.10.2012 в розмірі 26 973 720,00 грн..

Посилання відповідача як на підставу не виконання зобов'язання за Договором, на дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості місцевим господарським судом визнано безпідставними, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу, що майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів. При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.

Згідно з частиною першою ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Тобто, у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового Листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.13 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція щодо безпідставності звільнення від оплати зобов'язань за відсутності бюджетних коштів викладена і в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446.

З огляду на вищенаведене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач ТОВ "Сістем Інтегрейшн Сервіс" у доводах апеляційного оскарження стверджує про те, що для забезпечення фактичної оплати товару за спірним Договором поставки необхідні 2 умови: відкриття бюджетних асигнувань; наявність необхідних коштів на єдиному казначейському рахунку. Позивач наголошує, що саме друга умова не настала з причин, незалежних від Державної митної служби, оскільки коштами єдиного казначейського рахунку розпоряджається Держказначейство. Державною митною службою було підготовлено і подано до Держказначейства Платіжне доручення № 8 від 21.12.2012 на суму 26 973 720,00 грн., проте оплату Держказначейством не було проведено, про що свідчить відсутність відбитка штампа казначея "Оплачено" та виписки з рахунка про здійснення операції з оплати, платіжні документи були повернуті Державній митній службі. Товариство пояснює, що за інформацією щодо фактичної наявності коштів на реєстраційному рахунку Державної митної служби України на момент здійснення розрахунків за Договором, коштами володіє Державна казначейська служба України, що здійснює розрахунково-касове обслуговування бюджетної установи та розпоряджається коштами єдиного Казначейського рахунку, а тому відсутня його вина за невиконання зобов'язання. З огляду на наведені обставини, скаржник стверджує, що місцевим господарським судом не досліджено та не надано належну юридичну оцінку виконанню умов проведення розрахунків за Договором, настання строку оплати за Договором та строку виконання обов'язку відповідача перед позивачем щодо оплати товару, його відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

За Ухвалою КАГС про відкладення розгляду апеляційної скарги від 08.09.2015 № 910/11468/14 було ухвалено направити Запит суду до ДКСУ м. Київ (в порядку ст. 30 ГПК України) з вимогою про надання пояснень щодо причин невиконання проведення оплати за Платіжним дорученням №8 від 21.12.2012 на суму 26 973 720, 00 грн..

02.11.2015 Державною казначейською службою України через канцелярію КАГС було подано Письмові пояснення від 29.10.2015№ 5-12/3135-27504, за якими третьою особою було повідомлено про наступне:

«…Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами країни, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Нормами Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, яке діяло в запитуваний період, передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, відповідно до покладених завдань управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка.

Відповідно до вимог нормативно-правових документів, що регулюють питання єдиного казначейського рахунка, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Казначейства та регламентується законодавством.

Наповнення єдиного казначейського рахунка здійснюється органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, які повинні забезпечувати своєчасне в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

З огляду на вищевикладене, наповнення єдиного казначейського рахунка, за рахунок якого проводяться усі видатки розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів, не залежить від Казначейства України.

Разом з цим, при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 бюджетного кодексу України, а саме виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Виконання державного та місцевих бюджетів здійснюється на основі ведення єдиного казначейського рахунка, функціонування якого повинно забезпечувати проведення видатків не лише державного бюджету, а й місцевих бюджетів, державних цільових фондів, погашення та обслуговування державного боргу та інших видатків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України віл 23.08.2012 № 938, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.08.2012 за № 1569/21881, органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах залишків коштів на їх рахунках за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.

Керуючись статті 55 Бюджетного кодексу України, наявним фінансовим ресурсом на ЄКР та з метою уникнення соціальної напруги, органи Казначейства повністю забезпечували виконання, насамперед, захищених статей видатків бюджету.

Здійснення видатків за незахищеними статтями, до яких відносяться платежі, зазначені в запиті, то вони виконувались органами Казначейства в порядку черговості та з урахуванням зазначеного вище.

Враховуючи вищевикладене, Казначейство не мало можливості забезпечити оплату Платіжного доручення №8 від 21.12.2012 на суму 26 973 720, 00 грн.».

Таким чином, як вбачається з наведених вище пояснень, за ствердженням Казначейської служби України, Платіжне доручення №8 від 21.12.2012 на суму 26 973 720, 00 грн. було повернуто без виконання, оскільки кошти були направлені на сплату захищених видатків.

Відповідач у судових засіданнях під час апеляційного перегляду даної справи неодноразово стверджував, що кошти на виконання зобов'язання за Договором поставки Держбюджетом України на 2015 рік було виділено, а тому відсутня його вина за невиконання обов'язку з оплати.

На підтвердження наявності коштів у 2015 році, 10.12.2015 через канцелярію КАГС відповідачем було надано Виписку з реєстраційного рахунку Державної фіскальної служби України з урахуванням КЕКВ рахунок № 90733097088530 станом на 23.10.2015, за якою зазначено, що вихідний залишок по всім КЕКВ становить - 76 991 140,00 грн..

За поясненнями ДФС України, на вказаному реєстраційному Казначейському рахунку відповідача станом на 23.10.2015 всього знаходиться сума коштів 76 991 140,00 грн., в яку включено борг, в тому числі і по даній справі №910/11478/15 на загальну суму 26 973 720,00 грн.. При цьому, відповідачем було зазначено, що наразі готуються нові платіжні доручення, які будуть виставлені до Держказначейства.

В свою чергу, відповідачем під час судового засідання від 10.12.2015, з приводу вищенаведеного було зауважено, що надана відповідачем Виписка з реєстраційного рахунку про наявність коштів в об'ємі 26 973 720,00 грн. датована станом на 23.10.2015, в той час коли, згідно п. 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі, а тому не зрозуміло чому на даний час борг за Договором поставки не сплачено.

Всі ствердження відповідача у доводах апеляційного оскарження при новому розгляді даної справи базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися раніше господарському суду, та яким вже надана належна правова оцінка судом першої інстанції з урахуванням вказівок за Постановою ВГСУ від 11.03.2015 по даній справі.

Посилання відповідача у доводах апеляційного оскарження, як на підставу не виконання зобов'язання за Договором поставки товару, на дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості є безпідставними, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відтак, оскільки, у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відповідальність за виконання зобов'язання з оплати не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 13.10.2015 № 910/3277/14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача Державної фіскальної служби України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 №910/11468/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 № 910/11468/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 № 910/11468/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/11468/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

М.Л. Яковлєв