Постанова

від 26.06.2008 по справі 2-а-934/08

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2-а-934/08

Справа №2-а-934/08               

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М 

У К Р А Ї Н И

  26

червня 2008 року                                   м.

Івано-Франківськ

            Івано - Франківський окружний

адміністративний суд у складі:

            Судді Басай О.В.

            при секретарі Шовгенюк І.В.

            за

участю :

            представника позивача - ОСОБА_1.

            представників відповідача -ОСОБА_2.,

ОСОБА_3.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні

в приміщенні суду адміністративну справу

            за

позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

            до відповідача: Державної податкової

інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області

            про визнання нечинними податкових

повідомленнь-рішень,-

                          ВСТАНОВИВ:

              Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась

до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Косівському районі про визнання

нечинними податкових повідомлень-рішеннь №0001431701/0/3700 від 02.04.2008 та

№0001481701/0/3700 від 02.04.2008 року.

              Представник позивача в судовому засіданні

позов підтримав, суду пояснив, що ДПІ в Косівському районі  неправомірно нарахувала СПД ОСОБА_4 податок з

доходів фізичних осіб в сумі 8609,61 грн. та податок на додану вартість з

урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 162355,10грн., оскільки, вона

знаходилась на спрощеній системі оподаткування і здійснювала господарську

діяльність згідно договору комісії № К-2 від 30.10.2006 року та одержала

виручку, що складається з сум комісійної винагороди, яка не перевищує 500 тис.

грн.

            Представник позивача просить позов

задовольнити повністю.

              В

судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та

пояснили, що сума виручки, яку одержала позивач на розрахунковий рахунок  від реалізації товарів у першому кварталі

2007 року складає 712852 грн., що перевищує визначений Указом Президента

України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року розмір 500000 грн., а тому

позивачу правомірно визначено 

зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб та податку на

додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.

              Представники відповідача просять відмовити

в задоволенні позову.

              Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення

представника позивача та заперечення представників відповідача, дослідивши

докази, суд встановив, що в період з 06.03.2008 року по 20.03.2008 року ДПІ в

Косівському районі була проведена виїзна планова перевірка підприємця ОСОБА_4 з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 05.07.2005 року по 31.12.2007 року.

              За

наслідками перевірки був складений акт за №209/17-0/2899320487 від 20.03.2008

року яким встановлено порушення:

              -

ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року в

частині перевищення виручки в сумі 500000 грн;

              -

абзацу другого п.9 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999 року «Про

затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядок його видачі»

(Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045) в

частині несвоєчасного подання звітів платника єдиного податку;

              -

п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону

України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року в

результаті чого дораховано податок на додану вартість за період з 21.04.2007

року по 31.12.2007 року в сумі 107216,73 грн.;

              -

п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22.05.2003 року в результаті чого дораховано податок з доходів фізичних осіб в

сумі 8609,61 грн.;

              -

п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 року,

п.п.а),в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22.05.2003 року та ст.4 Указу Президента України «Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від

03.07.1998 року в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат та

неподання декларації про дохід за 2007 рік.

              З

акта перевірки вбачається, що підприємець 

ОСОБА_4 зареєстрована Косівською районною державною адміністрацією

30.06.2005 року (Свідоцтво №463959 від 30.06.2005 року) та взята на податковий

облік ДПІ в Косівському районі 05.07.2005 року. 

В період з 05.07.2005 року по 31.12.2007 року перебувала на спрощеній

системі оподаткування (свідоцтва про сплату єдиного податку: серія В №358993

від 05.07.2005 року, серія Г №444708 від 23.12.2005 року та серія Д №275682 від

29.12.06 року.). Протягом періоду, що перевірявся, а саме з 05.07.2005 року по

31.10.2006 року здійснювала торгівельну діяльність квітами та вазонами в

м.Косів, а з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року   проводила господарську діяльність по

реалізації товару згідно договору комісії №К-2 від 30.12.2006 року, який

укладений між нею (комісіонером) та ТзОВ «Гостинний дім» (комітентом).   У першому кварталі 2007 року, згідно поданих

звітів платника єдиного податку вона отримала виручку від реалізації товарів в

сумі 108097 грн., а згідно банківської виписки про рух коштів по розрахунковому

рахунку сума отриманої виручки за цей період складає 712852 грн., тобто більше

500000 грн. А тому, як зазначено в акті перевірки, ОСОБА_4 відповідно до ст.5

Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва», починаючи з наступного періоду

(кварталу) повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та

звітності, порядок якої регулюється розділом ІV Декрету КМУ «Про прибутковий

податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, а також відповідно до п.п.2.3.1

п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від

03.04.1997 року №168/97-ВР повинна була зареєструватись як платник податку на

додану вартість. Проте такий перехід з другого кварталу 2007 року не був

здійснений і підприємець до кінця року перебувала на спрощеній системі

оподаткування, обліку та звітності, також ОСОБА_4 не зареєструвалась як платник

ПДВ та в порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану

вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.а) п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року не подавала до

ДПІ в Косівському районі  декларації з

податку на додану вартість за період з квітня по грудень місяць 2007 року

(а.с.14-28).

              На

підставі акта перевірки ДПІ в Косівському районі Івано - Франківської області

були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001431701/0/3700 від 02.04.2008

року та №0001481701/0/3700 від 02.04.2008 року, якими позивачу визначено суму

податкового зобов'язання відповідно зі сплати податку на доходи фізичних осіб в

сумі 8609,61 грн. та податку на додану вартість в сумі 162355,10 грн., в тому

числі 107216,73 грн. за основним платежем та 55138,37 грн. за штрафними

(фінансовими) санкціями (а.с.12,13).

              В

ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року

зазначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується

і для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей,

протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.

              Виручкою від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької

діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з

продажу продукції (товарів, робіт, послуг).(ч.3 ст.1 Указу Президента України

№727/98 від 03.07.1998 року).

              Як

вбачається з акта перевірки та пояснень представників відповідача в першому

кварталі 2007 року на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_4від здійснення

операцій з продажу товарів надійшли кошти в сумі 712852 грн., які Косівська

ДПІ  визначила підприємцю як виручку і за

умови отримання якої позивач повинна була з другого кварталу 2007 року перейти

на загальну систему оподаткування, і як наслідок відповідно до вимог Закону

України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року та

Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року

нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану

вартість.

            Суд вважає такий висновок

відповідача помилковим, виходячи з наступного. 

              Судом встановлено, що 30.10.2006

року  між ТзОВ «Гостинний дім» (комітент)

та підприємцем ОСОБА_4 (комісіонер) укладено договір комісії на продаж товару

№К-2, згідно п.1.1. якого, комітент доручає комісіонеру реалізувати (продати)

товар (партію товару), за ціною не нижчою за ціну, вказану в акті передачі

товару на реалізацію та погодження ціни.

              Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що

комісіонер зобов'язується самостійно здійснити необхідну

комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на товар комітента, виконати всю

переддоговірну роботу, реалізувати товар на найбільш вигідних для комітента

умовах.

              В

пункті 2.1.5. договору зазначено, що доручення вважається виконаним в момент

перерахування комісіонером грошових 

коштів за реалізований товар (партію товару) на рахунок комітента

(а.с.29-31).

              Відповідно до пунктів 5.1.2.,

6.1.2. договору за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду

із грошових коштів, що надійшли за проданий товар комітента.

              Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за

договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої

сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого

імені, але за рахунок комітента.

              В

ч.1 ст. 1013 ЦК України зазначено, комітент повинен виплатити комісіонерові

плату в розмірі та  порядку, встановлених

в договорі комісії.

              Майно, придбане комісіонером за рахунок

комітента, є власністю комітента (ст.1018 ЦК України).

              В

судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що кошти отримані

від реалізації товарів згідно договору комісії перераховувались позивачем на

рахунок комітента (ТзОВ «Гостинний дім»). Дана обставина підтверджується

договором доручення № 03/20-29/36291/1 від 31.10.2006 року, який укладений між

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (повірений) та СПД ОСОБА_4 (довіритель) (а.с.49,

50), розпорядженням про списання коштів від 31.10.2006 року (а.с.51) та

банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с.121-159).

              Зокрема, п.1.3. договору доручення

№03/20-29/36291/1 від 31.10.2006 року передбачено, що повірений зобов'язується

залишок грошових коштів на доходному рахунку довірителя не пізніше 12.00 год.

(у понеділок) та не пізніше 11.30 год. (вівторок-пятниця) наступного

банківського дня перераховувати згідно реквізитів:

              Отримувач: ТзОВ «Гостинний дім»

              Код ЄДРПОУ: 34519584

              МФО банку: 336462

              Поточний рахунок: 260089510

              Призначення платежу: за товар, проданий

згідно договору комісії №К-2 від 30.10.2006 року.

              Судом також встановлено, що на виконання

умов договору комісії №К-2 від 30.10.2006 року (п.п.5.1.2, 6.1.2) ТзОВ

«Гостинний дім» згідно платіжних доручень перераховувало позивачу комісійну

винагороду (а.с.40-48).

              В

листі Комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10/206

від 11.04.2001 року зазначено, що у нормах Указу Президента України №727/98 від

03.07.1998 року мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу)

продукції (товарів, робіт, послуг), що належать суб'єкту підприємницької

діяльності - фізичній особі за правом власності; обсяг виручки фізичної особи -

СПД, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність

згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером,

складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно

з договором комісії.

              З

листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та

підприємництва №2588 від 04.04.2006 року, №2274 від 24.03.2006 року, №2151 від

05.04.2004 року та №9375 від 26.10.2005 року вбачається, що кошти, що надійшли

транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності -

платника єдиного податку, не є власність цього суб'єкта, оскільки підлягають

обов'язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від

реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи доходом суб'єкта

підприємницької діяльності; до складу виручки від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена тільки сума

комісійної винагороди.

              Оскільки СПД ОСОБА_4 є платником єдиного

податку та здійснювала свою діяльність згідно договору комісії №К-2 від

30.10.2006 року, суд прийшов до висновку, що 

комісійна винагорода в сумі 108097 грн., яку отримала позивач в першому

кварталі 2007 року і є виручкою підприємця в розумінні приписів Указу

Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року та не перевищує

встановлений ст.1зазначеного Указу розмір 500000 грн. А тому, донарахування

позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 8609,61 грн. відповідно до

Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» е неправомірним.

              Також неправомірним, на думку суду, є

донарахування СПД ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про податок на додану

вартість» податку на додану вартість в сумі 162355,10 грн., оскільки відповідно

до ст.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року суб'єкт малого

підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану

вартість.

              Відповідно до ст.19 Конституції України

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України. 

              На

підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким,

що підлягає до задоволення.

              На підставі ст.124 Конституції

України,  керуючись ст.ст.158-163,

167,  258 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

              Позов задовольнити повністю.

              Визнати нечинним податкове повідомлення -

рішення ДПІ в Косівському районі Івано - Франківської області №0001431701/0/3700

від 02.04.2008 року про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми

податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі

162355,10 грн.

              Визнати нечинним податкове повідомлення -

рішення ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області №0001481701/0/3700

від 02.04.2008 року про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми

податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі  8609,61 грн.

              Стягнути з Державного бюджету України на

користь фізичної особи -підприємця Тонюк Любов Миколаївни, 78600,

вул.Туристична, 7, м.Косів, Івано-Франківська область, код 2899320487 - 6.80

грн. державного мита.

              Постанова набирає законної сили в порядку

встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС

України.

              Виконавчий лист видати за заявою сторони на

користь якої задаволено позов.

Суддя                              /підпис/                    Басай О.В.

                        помічник заступника

                          голови суду:                                                          

Л.М. Федів

          Постанова складена в повному обсязі

01.07.2008року.