Рішення

від 28.07.2015 по справі 922/21/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 922/21/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Партнер", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача, Коваль Ф.Ф., довіреність № б/н від 22.12.14, директор, Клещевич Е.В.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок" (м. Харків) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Партнер" (м. Харків) про стягнення 260 267,0 грн. суми боргу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №200901 від 20.09.11 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи позивачем.

Разом з позовною заявою позивач просив суд призначити судову технічну експертизу з метою визначення вартості будівельних робіт виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРОДОК» за замовленням Товариства обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер» в інтересах АЗС "WOG" (Харківська обл., Коротич пгт, М-03, 464-й км, ) поставивши перед експертом питання щодо визначення вартості будівельних робіт щодо здійснення з благоустрою АЗС в с. Коротич за адресою (Харківська обл., Коротич пгт, М-03, 464-й км,) виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРОДОК» за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер».

Ухвалою господарського суду від 05.03.2015року по справі №922/21/15 задоволено клопотання представника позивача про призначення по справі судової технічної експертизи.

01.04.2015 р. на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку разом із матеріалами справи №922/21/15.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2015року по справі№922/21/15 задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення експертизи №3198. Залучено для проведення дослідження Випробувальну лабораторію кафедри будівництва та експлуатації автомобільних доріг Харківського національного автомобільно - дорожнього університету (61002, м. Харків, Київський район, вул. Петровського, 25). Провадження у справі 922/21/15 зупинено на період проведення експертизи до одержання її результатів.

02.07.2015року на адресу господарського суду(вх.№1844), через відділ канцелярії надійшов висновок судової дорожньо -технічної експертизи №3198 від 26.06.2015року, разом із висновком Харківського національного автомобільно - дорожнього університету про результати обстеження покриття випробування вирубок з асфальтобетонного покриття та обстеження шурфів.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2015року поновлено провадження у справі №922/21/15, розгляд справи призначено на 23.07.2015року .

23.07.2015року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок" надійшла заява в порядку ст.22 ГПК України в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 168 724,0грн., інфляційних втрат в сумі 128 668,49грн., 3% річних в сумі 18014,18грн., пені в сумі 12 843,31грн. з 01.01.2012року по 30.06.2012року .

Ухвалою господарського суду від 23.07.2015року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.№29640 від 23.07.2015року), задоволено клопотання позивача в порядку ст.38 ГПК України (вх.№14448 від 10.04.2015року та(вх.№295598 від 23.07.2015року)про витребування доказів, розгляд справи відкладено до 28.07.2015року.

28.07.2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок" надійшла заява в якій позивач виправив описку в частині зазначення суми 3% річних а також просив суд покласти на відповідача 13 764,0грн. на оплату забезпечення проведення судової будівельно-технічної експертизи, вказана заява долучається судом до матеріалів справи та продовжено розгляд справи в врахуванням цієї заяви також звернувся до суду з клопотанням (вх.№30158 від 28.07.2015року) в яких позивач просив суд вийти за межи позовних вимог в порядку ст.83 ГПК України та стягнути з відповідача в частині позовних вимог стосовно пені, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ 133559,55грн.за період з 01.01.2012року по 27.07.2015року .

В судовому засіданні 28.07.2015року представник позивача звернувся до суду з усним клопотання в якому відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на суму 133 559,55грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Суд дійшов висновку, що відмова позивача в частині стягнення з відповідача пені на суму 133 559,55 грн. не суперечить законодавству і не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб. З огляду на наведене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача в частині стягнення з відповідача пені та припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені на суму 133 559,55 грн.за період з 01.01.2012року по 27.07.2015року .

В судовому засіданні 28 липня 2015 року представники позивача підтримали вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням відмови від пені. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі господарського суду Харківської області від 23.07.2015року у справі №922/21/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації яка міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Партнер": 61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, вул. Руставелі, буд.28/1.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/21/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Партнер", вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05 .02.2015року.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 28 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

20.09.2011 р. між позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок" - підрядник) та відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальність "Будівельна компанія "Партнер" - замовник), було укладено договір №200901.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 200901 від 20.09.11р. та додаткової угоді №25-10/11 від 25.10.2011 року, згідно пункту 1.1. підрядник зобов'язаний у встановлений цим договором строк виконати роботи: благоустрій АЗС за адресою: с. Коротич і с. Черкаська Лозова", а замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи та сплатити зумовлену договором ціну.

Таким чином, укладений між сторонами договір № 200901 від 20.09.11р. за своєю правовою природою є договором підряду.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язаний виконувати передбачені даним договором роботи визначені в локальному кошторисі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість робіт, передбачених договором складає один мільйон гривень, в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.2. договору кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Пунктом 5.1. договору встановлено дату початку робіт - третій календарний день з моменту надходження на поточний рахунок підрядника авансового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату за договором на суму 105000,00 грн. платіжними дорученнями № 525 від 21.09.2011, № 642 від 13.10.2011, № 650 від 17.10.2011 та № 972 від 12.12.2011, у призначенні платежу вказаний спірний договір.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із позовом позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов договору №200901 від 20.09.11 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи позивачем, в підтвердження заявлених позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, на виконання договору підряду № 200901 від 20.09.2011 року на благоустрій АЗС п. Коротич, Акт №30-12/17 приймання виконаних будівельних робіт, за грудень 2011 року на суму з урахуванням ПДВ 246545 ,00 грн., який підписано в односторонньому порядку виконавцем .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2015 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд дійшов висновку щодо призначення судової технічної експертизи, проведення якої доручив Харківському науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 8-а.).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, згідно висновку судової дорожньо -технічної експертизи №3198 від 26.06.2015року вартість фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРОДОК» будівельних робіт щодо здійснення з благоустрою АЗС в с. Коротич за адресою (Харківська обл.., Коротич пгт, М-03, 464-й км) за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Партнер» в інтересах ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" WOG (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька,38) станом на грудень 2011 року складає 1328690,00грн. , (з урахування використаних матеріалів.), та без використаних матеріалів складає 273724,00 з урахуванням НДС)

Крім того, документально підтверджуються витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРОДОК» актом прийомки виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. №1, актом прийомки виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. №2 , підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств позивач та відповідача та актом прийомки виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. №30-12/11 підписаним в односторонньому порядку позивачем.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта за результатами проведення судової дорожньо -технічної експертизи №3198 від 26.06.2015року складеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 8-а.), який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи відсутні документи (листи), письмові зауваження, скарги відповідача про недоліки виконаних будівельних робіт щодо здійснення з благоустрою АЗС в с. Коротич за адресою (Харківська обл., Коротич пгт, М-03, 464-й км,) виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРОДОК» за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер» під час виконання робіт та фактичного їх закінчення.

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» встановлено, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

У відповідності до ч.1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних письмових доказів щодо мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт чи письмових заяв про недоліки виявлені в роботах.

Відповідно до норм чинного законодавства, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (Постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011).

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.10.2012 року у справі № 23/236.

Крім того, суд відзначає, що акт здачі-приймання робіт було підписано виконавцем в односторонньому порядку і такі акти недійсними судом не визнавались, що вказує на дійсність таких актів згідно з приписами ст. 882 Цивільного кодексу України і є підставою для оплати виконаних робіт за Договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 168 724,0грн. нормативно до документально доведені та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, згідно поданого уточненого розрахунку, правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 18014,18 грн. та 128 668,49 грн. інфляційних втрат відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з невиконанням зобов'язання становить 168 724,0грн. - заборгованість за виконані роботи, 3% річних у розмірі 18014,18 грн. та 128 668,49 грн. інфляційних втрат відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

В частині стягнення пені в сумі 133559,55грн.за період з 01.01.2012року по 27.07.2015року провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України .

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» витрати на проведення судових експертиз відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у разі її призначення господарським судом з власної ініціативи несе сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Оскільки сплата позивачем витрат на проведення судової експертизи в сумі 13 764,00 грн. підтверджена належними та допустимими доказами ( платіжне доручення №74 від 22.05.2015року на суму 10 164,0грн. ,№75 від 22.05.2015на суму 3600,0грн.), зазначена сума підлягає включенню до складу судових витрат.

Згідно із ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи подані докази, суд приходить до висновку про покладення витрат за проведення судової експертизи та витрат по сплаті судового збору на відповідача .

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Партнер" (61001, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Руставелі, буд.28/1, код 34467044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок" (61144, Харківська область, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд.79-В,кв.65, код 30752548)- 168 724,0грн. заборгованості за виконані роботи, 3% річних у розмірі 18014,18 грн. та 128 668,49 грн. інфляційних втрат, витрат на проведення судової експертизи в сумі 13 764,00 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 6346,90грн.

В частині стягнення пені в сумі 133 559,55грн. пені провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України .

Повне рішення складено 30.07.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк